Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 3. Міжнародні розрахунки в системі міжнародних фінансів та платіжний баланс

Знайдіть правильну відповідь

3.1. Міжнародні розрахунки це система організації і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які з’являються при:

1) здійсненні внутрішніх розрахунків;

2) формуванні доходів бюджету;

3) здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

4) наданні кредитних ресурсів.

3.2. Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є:

1) експортери, імпортери і банки, що їх обслуговують;

2) держава і громадяни;

3) підприємства і громадяни;

4) банки і суб’єкти господарювання.

3.3. На стан і обсяг міжнародних розрахунків впливає:

1) ступінь державного регулювання ЗЄД;

2) стан платіжного балансу країни;

3) становище країни на зовнішніх товарних і грошових ринках;

4) всі відповіді правильні.

3.4. Систему міжнародних розрахунків розглядають як:

1) самостійну;

2) відносно самостійну;

3) несамостійну;

4) складову внутрішніх розрахунків.

3.5. Особливістю системи міжнародних розрахунків є регулювання:

1) як національним, так і міжнародним законодавством;

2) національним законодавством;

3) міжнародним законодавством;

4) або національним, або міжнародним законодавством.

3.6. Чи залежить ефективність міжнародних розрахунків від ступеню конвертації валют:

1) залежить;

2) не залежить;

3) може залежати, може не залежати;

4) не пов’язані.

3.7. Як поділяють валюти за ступенем конвертації:

1) конвертована і неконвертована;

2) конвертована і замкнута;

3) конвертована, частково конвертована і неконвертована;

4) частково конвертована і неконвертована.

3.8. Обмінність національної валюти забезпечує:

1) більш активне залучення інвестицій;

2) вирівнювання національних і міжнародних стандартів по цінах, якості тощо;

3) розширення ринків функціонування підприємств;

4) всі відповіді правильні.

3.9. Як називаються обмеження, що використовуються в країнах з частково конвертованою валютою:

1) банківські;

2) обмінні;

3) валютні;

4) податкові.

3.10. Якими способами можуть здійснюватися валютні обмеження:

1) повний або частковий обов’язковий продаж валютного виторгу центральному або іншому уповноваженому банку;

2) заборона імпорту окремих товарів;

3) регулювання строків платежів по імпорту та експорту;

4) всі відповіді правильні.

3.11. Основою для визначення механізму здійснення розрахунків виступає:

1) тип товарних документів;

2) контракт;

3) бізнес-план;

4) джерело фінансування операції.

3.12. Валютні умови контракту повинні передбачати:

1) валюту платежу;

2) суму контракту;

3) терміни платежів;

4) форми розрахунків.

3.13. Фінансові умови контракту включають:

1) форми розрахунків;

2) валюту платежу;

3) терміни контракту;

4) юридичні реквізити сторін.

3.14. Форми розрахунків – це визначені законодавством способи виконання через банк:

1) фінансових зобов’язань;

2) грошових зобов’язань;

3) поточних зобов’язань;

4) кредитних зобов’язань.

3.15. Найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є:

1) авансовий платіж;

2) інкасо;

3) акредитив;

4) всі відповіді правильні.

3.16. Авансовий платіж – це грошова сума, передана покупцем продавцю:

1) до відвантаження товару;

2) підчас відвантаження товару;

3) після відвантаження товару;

4) не залежить від часу відвантаження товару.

3.17. Використання авансу як форми розрахунку передбачає кредитування:

1) імпортером експортера;

2) експортером імпортера;

3) банком імпортера експортера;

4) банком експортера імпортера.

3.18. На обсяг авансових платежів впливає:

1) країна імпортера;

2) тип товарно-матеріальних цінностей;

3) обсяг контракту;

4) всі відповіді правильні.

3.19. При застосування авансової форми розрахунків найвищий ризик несе:

1) експортер;

2) імпортер;

3) банк імпортера;

4) банк експортера.

3.20. Інкасо – це форма розрахунків при якій кошти отримує:

1) експортер;

2) імпортер;

3) банк експортера;

4) банк імпортера.

3.21. Зарахування коштів при інкасо здійснюється після:

1) відвантаження товару експортером;

2) отримання товару імпортером;

3) відвантаження товару імпортером;

4) не залежить від часу відвантаження товару.

3.22. Інкасова форма розрахунків поєднується з застосуванням:

1) авансом;

2) акредитивом;

3) акцептом;

4) відкритого рахунку.

3.23. Акредитив, як форма розрахунку це зобов’язання сплатити продавцю певну суму грошових коштів:

1) імпортером;

2) експортером;

3) банком;

4) державними органами.

3.24. Акредитив як форма розрахунку являє собою письмове зобов’язання банку провести платіж на вказівку імпортера проти:

1) набору товарних документів;

2) даних контракту;

3) набору документів, що засвідчують якість товару;

4) набору платіжних документів.

3.25. В міжнародній торгівлі і банківській практиці, щодо використання акредитивів застосовуються:

1) не стандартизовані процедури;

2) стандартизовані процедури;

3) вільні правила;

4) невизначені процедури.

3.26. Відкритий рахунок як форма розрахунку передбачає:

1) взаємозарахування сум поточної заборгованості;

2) авансовий платіж імпортера;

3) видачу письмового зобов’язання банку;

4) оплата за продукцію після її отримання.

3.27. Особливістю розрахунків за відкритим рахунком є:

1) випередження руху грошей перед рухом товару;

2) випередження руху товару перед рухом грошей;

3) одночасний рух товару і грошей;

4) непов’язані рух товару і грошей.

3.28. Відкритий рахунок є найризиковішою формою розрахунку для:

1) експортера;

2) імпортера;

3) банку експортера;

4) банку імпортера.

3.29. Найбільшого розповсюдження відкритий рахунок як форма розрахунку отримав в:

1) Північній Америці;

2) Західній Європі;

3) Азії;

4) країнах пострадянського простору.

3.30. Створення комунікаційних систем стандартизованого вигляду зумовлене:

1) зростанням платіжного обороту між банками світу;

2) глобалізацією і стандартизацією світового господарства;

3) зростання обсягів міжнародної торгівлі;

4) всі відповіді правильні.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒