Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Стр 1 из 35Следующая ⇒

Історія криміналістики в Україні.

У розвитку вітчизняної криміналістики загальноприйнятим є її поділ на три етапи:

1 етап її становлення і накопичення емпіричного матеріалу (кінець ХІХ ст. 1930-і роки;

2 етап формування окремих криміналістичних теорій (кінець 1930-х років – кінець 1960-х

років;

3 етап формування загальної теорії криміналістики і подальшого розвитку окремих її теорій

(з кінця 1960-х до тепер і далі).

Вітчизняними криміналістами виступили:

Євген Федорович Буринський (1849-1912 рж.) – батько судової фотографії, засновник

першої вітчизняної судово-експертної лабораторії. Започаткував основи судового

почеркознавства, запровадив у криміналістиці принцип криміналістичної трансформації.Микола Сергійович Бокаріус (1869-1931 р.ж.) – доктор медицини, відомий судовий медик і

криміналіст, засновник і перший директор Харківського НДІ СЕ, засновник і редактор журналу

“Архів кримінології і судової медицини.

Сергій Михайлович Потапов (1873-1957 р.ж.) – ініціатор створення теорії криміналістичної

ідентифікації. Першим читав курс кримінальної техніки. З 1914 по 1919 рр. завідував Київським

кабінетом н/с експертизи, а з 1920 по 1922 рр. був старшим науковим співробітником Одеської

лабораторії н/с експертизи.

Серій Іванович Тихенко (1896-1971 р.ж.) – професор криміналістики, заслужений діяч науки

і техніки, автор багатьох наукових досліджень у галузі судової експертизи, а також розробки

методики розслідування розкрадань.

Микола Прокопович Макаренко (1874-1945 р.ж.) – професор, завідувач кабінету науково-

судової експертизи в Одесі з першого дня його утворення в 1914 році, а потім керівник Одеського

НДІ СЕ (1925-1938 рр.) Працював над розробкою техніки розслідування злочинів.

Іван Миколайович Якімов (1884-1954 р.ж.) – започаткував единий методичний підхід до

розслідування злочинів, детально дослідив різновиди слідчого огляду, розробив основи обшуку.

Автор перших методичних посібників з криміналістики.

Сергій Миколайович Матвіїв (1881-1937 р.ж.) – доктор медицини і криміналістики. Сфера

діяльності – експертиза речових доказів. Широкий розголос отримали його праці щодо

дослідження розбитого скла: він встановив ознаки, за якими можна визначити напрям пострілу або

нанесення удару.

Цей перелік за бажанням можна продовжити.

Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується формуванням загальної теорії

криміналістики, розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів і інформаційних

технологій в практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної

тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів. Розвиток криміналістики

пов’язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсивно розвиваються всі

розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.

Важливим свідченням високого рівня розвитку криміналістики в Україні є підготовка і видання

підручників. У 1973 р. видано підручник «Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і

слідча тактика» за редакцією В. П. Колмакова, написаний українськими вченими-криміналістами.

У 1988 р. вийшов друком підручник «Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих

видів злочинів» за редакцією В. К. Лисиченка.

За часів незалежності України перший підручник для юридичних вищих навчальних закладів і

юридичних факультетів був підготовлений у 1998 р. колективом викладачів кафедри

криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

«Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів» за редакцією В. Ю.

Шепітька. У 2001 р. цим самим колективом авторів здійснюється видання повного курсу

криміналістики.

Виникнення, розвиток і впровадження криміналістичнихзнаньв Україні безг редньо пов'язані з

науковою і практичною діяльністю науково-дослідних інс Міністерства юстиції України, кафедр

криміналістики Київського й Одеськогоуі І тетів, Харківського юридичного інституту. Вчені, які

очолювали ці установи: у К С.І.Тихенко(1896- І97І),уХаркові-М.М.Гродзінськийі

В.П.Колмаков(І9ІЗ-підготували плеяду нині активно працюючих на кафедрах і в інститутах молодих ф

які становлять школу українських криміналістів (В.О. Коновалова, А. М. Колесі \ і В.І.Гончаренко,

В.КЛисіченко, М.В.Салтевський, Г.А.Матусовський, М.Я.Сегал

Нині в системі Міністерства юстиції України функціонують сім інститутів с> експертиз -

Харківський, Київський, Одеський, створені ще 1925 р., Донець* Львівський, відкриті 1995 р.,

Кримський і Дніпропетровський, відкриті 2002 р.

МВС України мас мережу експертних криміналістичних центрів. У кожном> ному і міському УВС

функціонує експертно-криміналістичний центр, відділ, відл ня чи група, а в МВС України

-науковоекспертно-дослідний криміналістичний.Основними завданнями експертно-криміналістичних підрозділів є: а) техніко-міналістичне

обслуговування органів дізнання і слідства криміналістичною і с\ надання практичної допомоги у

використанні її при збиранні джерел доказів; б) пг дення попереднього дослідження речових джерел

інформації для органів дізнаї провадження судових експертиз; г) виявлення за допомогою

криміналістичного причетних до вчинення злочинівосіб.

5. Предмет та об”єкти науки криміналістики.

Першим спробував визначити предмет криміналістики Г.Гросс. До теперішнього часу вчені-

криміналісти не дійшли єдиної думки про визначення предмета криміналістики.

Р.С.Белкін дав визначення, яке стало етапним і найпоширенішим у розвитку науки

криміналістики – це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та

використання доказів у кримінальних справах і розроблені на ґрунті цих закономірностей

спеціальні засоби і методи судочинного дослідження й запобігання злочинів.

Предмет криміналістики утворюють дві групи закономірностей:

І група: закономірності виникнення слідів злочину (закономірності між дією та її наслідками;

закономірності зв”язку між способом дії та слідами злочину, між способом і особою злочинця;

закономірності залежності способу дій від конкретних умов перебігу злочинної діяльності

тощо).

ІІ група: закономірності роботи з доказами (закономірності щодо: пошуку, фіксації,

зберігання, перевірки і використання джерел інформації про злочин).

об'єкти криміналістики виступають частиною об”єктивної реальності життя

суспільства і становлять головний інтерес для криміналістики.

У криміналістиці виділяють два об”єкти пізнання:

а) злочинна діяльність;

б) криміналістична діяльність.

Аналіз злочинної діяльності, передбачає розгляд таких її елементів, що утворюють її

зміст:

а) суб”єкти (головні та другорядні учасники злочинного діяння);б) предмет (жертва)

посягання;в) мета посягання (вся суб”єктивна сторона складу злочину);г) безпосередня

злочинна поведінка (способи і засоби, що застосовані злочинцем для досягнення мети, тобто

об”єктивна сторона);д) обстановка вчинення злочину (тобто всі умови, що оточують злочинця в

момент вчинення злочину);е) результат (фізична, матераільна, моральна шкода, інші злочинні

наслідки).

Криміналістина діяльність як об”єкт криміналістики – це протилежність злочинної

діяльності, що нею породжена і направлена на розкриття, розслідування й попередження

злочинів та їх судовий розгляд.

Криміналістична діяльність поділяється на декілька видів:

- криміналістична діяльність щодо розкриття, розслідування й судового розгляду злочинів;-

єксперно-криміналістична діяльність;- оперативно-розшукова діяльність;

- криміналістична профілактична діяльність;- криміналістична науково-педагогічна діяльність.

Структура всіх видів криміналістичної діяльності зовні, за назвою її елементів, схожа зі

структурою злочинної діяльності і складається із таких елементів:

- об”єкт – будь-який вид злочинів, передбачений ККУ;- суб”єкт. - слідчі, судово-слідчі дії, а

також методи, прийоми і засоби їх виконання, як найважливіші елементи провадження

судочинства на всіх його етепах;- обстановка та умови розслідування й

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒