Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Дипломатичне та консульське право

173.

Дипломатичний корпус утворюється всіма дипломатичними представниками, що перебувають у даній країні. У вузькому розумінні дипломатичний корпус — це глави посольств і місій. У широкому смислі дипломатичний корпус - це всі особи, що мають дипломатичні карточки, включно з аташе, а в деяких країнах навіть домашні лікарі й особисті секретарі посла. Вони мають дипломатичний паспорт і дипломатичні карточки, що видаються державою перебування. Дипломатичний корпус, як правило, має свого старшину — дуайєна або декана -старшого за класом і першого за часом своєї служби в даній країні в цьому ранзі дипломатичного представника. Він консультує колег щодо місцевих дипломатичних звичаїв і очолює корпус на прийомах. Дипломатичний корпус не є політичним об'єднанням чи організацією, що має права юридичної особи, і відіграє в основному церемоніальні функції.

Для початку місії глави представництва важливим є отримання так званого агреману (а^геетепі), тобто згоди країни перебування на прийняття даної особи як глави дипломатичного представництва. Відповідно до ст. 4 Конвенції 1961 р. отримання агреману є обов'язковим. У разі відмови в агремані держава не зобов'язана надавати пояснення своєї відмови. Запит на агреман робиться зазвичай через попереднього дипломатичного представника, який повідомляє урядові країни перебування про те, що передбачається його заміна новою особою, і просить повідомити, чи прийнятна ця особа.

Зідно зі ст. 13 Віденської конвенції початок виконання функцій главою дипломатичного представництва визначається залежно від практики, що існує в цій державі, з моменту вручення своїх вірчих грамот або ж з моменту повідомлення про своє прибуття і представлення завірених копій вірчих грамот відомству закордонних справ або іншому міністерству щодо якого є домовленість. Вірчі грамоти, як правило, даються послу чи посланнику. Якщо ж призначається постійний повірений у справах чи інший аналогічний представник, то він повинен вручити листа міністрові закордонних справ країни перебування від міністра закордонних справ акредитуючої держави.

Вірчі грамоти підписуються главою акредитуючої держави і адресуються главі держави перебування. В тексті грамоти зазначається, що глава держави просить главу іншої держави вірити всьому тому, що цей представник буде заявляти в країні перебування. Однак вірчі грамоти не дають права дипломатичному представнику підписувати міжнародні угоди без спеціальних на те повноважень за підписом глави держави або глави уряду.

Є випадки, коли глава представництва в одній державі акредитований також як глава представництва в іншій чи в

декількох інших державах. Можливі також випадки суміщення посади дипломатичного представника, акредитованого при главі держави, і посади постійного представника при міжнародній організації.

Серед головних функцій дипломатичного представництва в ст. З Віденської конвенції про дипломатичні зносини зазначаються:

1) представництво акредитуючої держави в державі пере
бування;

2) захист інтересів акредитуючої держави та її громадян в
державі перебування;

3) ведення переговорів з урядом держави перебування;

4) з'ясування усіма законними засобами становища та по
дій в державі перебування і повідомлення про них урядові
акредитуючої держави;

5) сприяння дружнім відносинам між акредитуючою дер
жавою та державою перебування та розвиток їх економічних,
культурних та наукових взаємин.

Дипломатичне представництво може також здійснювати консульські функції, для чого у складі представництва створюється консульський відділ чи виділяється спеціальний співробітник (ст. З Віденської конвенції про консульські зносини).

Хоч структура дипломатичних представництв різних країн неоднакова, в них, як правило, є політичний, консульський, економічний відділи, канцелярія, а також відділи друку, з питань культури, адміністративно-господарський та військовий аташат. Аташе (що буквально означає «прикріплений») бувають цивільні та військові. Цивільні аташе є дипломатичними працівниками, які можуть відповідати за різні ділянки, наприклад, аташе з питань преси, фінансів, культури, торговий аташе тощо. Військові аташе є генералами, адміралами і офіцерами дійсної служби. Відповідно персонал дипломатичного представництва поділяється на дипломатичний, адміністративно-технічний та обслуговуючий. Дипломатичний персонал -це співробітники дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг.

Функції дипломатичного агента припиняються:

1) після закінчення терміну, якщо такий термін існував і
не був продовжений;

2) після повідомлення урядом акредитуючої держави уря
дові держави перебування про те, що функції дипломатичного
агента припиняються;

3) після повідомлення державою перебування, що вона від
мовляється визнати дипломатичного агента співробітником
представництва.

РОЗДІЛ 12

⇐ Предыдущая 25 26 27 28 293031 32 33 34 Следующая ⇒