Європейська система захисту прав людини

Як зазначалося вище, 31 жовтня 1995 р. Верховна Рада Украї­ни проголосувала за приєднання до статуту Ради Європи, а 9 листо­пада Комітет Міністрів Ради Європи юридично затвердив рішен­ня ПАРЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації. Ставши членом Ради Європи, Україна намагається виконувати взяті на себе зобов'язання. Зокрема, були прийняті нова Конституція України 1996 р., Закон «Про Конституційний Суд України» 1996 р. із змінами та доповненнями 1997 р., низка законів про вибори, Закон «Про державну виконавчу службу», ратифіковані Конвенція про захист прав людини та основних свобод і всі протоколи до неї. Ратифіковані також Рамкова кон­венція про захист національних меншин, Європейська конвен­ція про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Європейська конвенція про видачу правопорушників, Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, Конвенція про передачу засу­джених осіб, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфі­скацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Європейська хартія місцевого самоврядування, Генеральна угода про привілеї та імунітети тощо. Україна підписала Європейську соціальну ха­ртію, а у травні 1999 р. навіть її переглянутий варіант, однак питання її ратифікації залишається відкритим ¹. 1999 р. було прийнято Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» ², однак Конститу­ційний Суд України визнав його недійсним у зв'язку з порушен­ням процедури підписання Закону.

Подальшому вдосконаленню демократичних засад судової системи України має сприяти прийняття нових законів Укра­їни «Про судоустрій», «Про статус суддів», «Про кваліфіка­ційні комісії та кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну від­повідальність суддів України», «Про органи суддівського са­моврядування», які вже були прийняті або проекти яких нині обговорюються Верховною Радою³. В той же час Верховна Рада України може впливати на забезпечення прав людини не тіль-КИ законотворенням, але й, як зазначає Г. Удовенко, шляхом контролю за виконанням законів, кадрових питань щодо Уря­ду, визначення засад державної політики ⁴.

¹ Удовенко Г. Й. Завдання подальшого розвитку системи забезпечення
прав людини в Україні // Семінар Верховної Ради України та Ради Європи
з законодавчого забезпечення прав людини.- К., 11.06.1999.

² Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних
мов або мов меншин, 1992 р.» від 24 грудня 1999 р. // Голос України.— 30 груд.
1999.- № 244.- С. 3.

³ Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації права України з
міжнародним гуманітарним правом // Семінар Верховної Ради України...-
Вказ. праця.

⁴ Удовенко Г. Й.— Там само.

Деякі вчені пропонують піти шляхом, яким пішли Велика Британія, ФРН, інші держави, а саме прийняти спеціальний нормативний правовий акт, який би законодавчо трансформу­вав Європейську конвенцію у внутрішнє законодавство, або прийняти закон про права людини, складовою частиною яко­го були б основні положення Європейської конвенції '. Робота над проектом такого закону триває. На думку О. Чалого, доб­ре було б прийняти Закон України «Про імплементацію між­народних договорів» на зразок Кезі;а1;етепі. США ².

Необхідність гармонізації законодавства України з міжна­родно-правовими стандартами у сфері прав людини усвідом­люється в Україні. Так, ще 1996 р. Указом Президента було створено Державну міжвідомчу комісію з питань впроваджен­ня в законодавство України норм і стандартів Ради Європи (зі змінами і доповненнями згідно з Указом Президента Укра­їни від 27 січня 1999 р.), очолювану міністром юстиції Украї­ни. Комісія є координаційним органом з питань підготовки пропозицій щодо приведення національного законодавства у відповідність до європейських норм і стандартів. Основним за­вданням Комісії є розроблення проектів планів реформування законодавства України, яке регулює права та свободи особи, координація діяльності міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади стосовно розробки проектів норматив­них актів з питань приведення законодавства України у відпо­відність до міжнародних правових норм і стандартів ³.

Наступним важливим етапом став Указ Президента від 9 лю­того 1999 р. «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади», в якому розроблено ме­тодологічні засади діяльності щодо гармонізації законодавст­ва України: визначено її зміст, основні завдання та принципи, пріоритетні сфери та етапи, механізм впровадження у право-застосовчу практику. Зокрема, виконання першого етапу гар­монізації зорієнтоване на завершення формування основ пра­вової системи України відповідно до фундаментальних норм і принципів Ради Європи, а саме: виконання зобов'язань за ви­сновком № 190 ПАРЄ, взятих Україною при вступі до Ради Європи, прийняття інших найважливіших законів України -Цивільного, Цивільно-процесуального, Адміністративного, Адміністративно-процесуального кодексів, завершення рефор­ми судочинства і пенітенціарної системи в Україні, проведення

¹ Див.: Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації права України
з міжнародним гуманітарним правом // Семінар Верховної Ради України та
Ради Європи з законодавчого захисту прав людини.- Вказ. праця.

² 3 доповіді О. Чалого «Формування сучасної міжнародно-правової позиції
України» на конференції «Україна і міжнародне право на межі тисячоліть
(до завершення 10-ліття міжнародного права ООН 1989-1999 рр.)».- К., 26-
27 лист. 1999.

³ Забігайло В. К. Завдання і перспективи гармонізації...— Вказ. праця.