Варіанти стратегії, що забезпечує міцні позиції на ринках декількох країн.

Базові стратегії.

Велика міжнародна компанія, що вже домінує на ринку та має достатньо ресурсів (персонал, технології, капітал), звичайно дотримується глобальної стратегії головної частки ринку (global highshare strategy). Ця базова стратегія доступна міжнародним компаніям-гігантам. Міжнародна організаційна структура цих компаній дозволяє одержувати економію за рахунок масштабів виробництва і маркетингового досвіду, що здатен накопичуватися. Умовою реалізації такої стратегії є вже існуюча і зайнята досить велика частка ринку, а також високий ступінь стандартизації товару. Навіть якщо такі компанії самі по собі не є піонерними в області розробки нових high-tech, їхні товари повинні бути на них засновані. Для зменшення витрат і ризиків такі компанії часто практикують стратегічне партнерство й організацію спільних венчурних підприємств. За рахунок такої міжнародної кооперації вдається входити на більшість ринків, розподіляти витрати й одержувати доступ до нових технологій і досвіду менеджменту. Від включенності в стратегію гіганта можуть вигравати і малі учасники такого роду стратегічних альянсів. Наприклад: компанія, що володіє унікальними результатами науково-дослідної діяльності, у котрій працюють висококваліфіковані і талановиті вчені, безумовно, має відмітну компетентність. Тому, вносячи в такий альянс подібну відмітну компетентність у якості свого "внеску", компанія одержує свій виграш за рахунок підключення до фінансових, виробничих і маркетингових можливостей гіпотетично сильного закордонного партнера.

Ресурсні можливості компаній такого типу дозволяють враховувати ринкові особливості й обмеження, що накладаються тарифами, квотами, державним валютно-фінансовим регулюванням або державним стимулюванням для місцевих компаній.

Інші великі, але не домінуючі, компанії розробляють локальні стратегії головної частки ринку {local high-share strategy}, щоб уникнути прямої конкуренції з домінуючими глобальними компаніями. Механізм виробітки і розвитку такої стратегії враховує можливі конкурентні переваги компанії на базисі конкретного національного внутрішнього ринку. Звичайно такі компанії покладаються на національні бар'єри, що існують для їхніх конкурентів. Крім того, основу їх локальної конкурентної переваги можуть складати, наприклад, національні митні преференції і взагалі краще знання місцевого навколишнього середовища бізнесу (включаючи неформальні зв'язки).

Цікавим варіантом конкурентної стратегії є обумовлена сучасним розвитком комунікацій міжнародного маркетингу стратегія глобальної ніші (global nishe strategy), що практикується недомінуючими на ринку як малими, так і великими компаніями. Це - приклад концентрованої, або сфокусованої, маркетингової стратегії, у рамках якої компанія намагається догодити особливим потребам ринку, концентруючи свої зусилля на тій вузькій сфері, у якій вона має в своєму розпорядженні перевагу відмітної компетентності. Сама ринкова ніша компанії перебуває в географічно віддалених, але "маркетингово близьких" ринкових сегментах, сполучення гомогенних характеристик яких разом із можливостями компанії утворить власне "нішу". Стратегія глобальної ніші може спиратися на особливий товар, технології і знання навколишнього середовища або деякої групи однакових споживачів.