Обслуговування між населеними пунктами

Функціональне зонування території в районному плануванні можна визначити як особливий спосіб моделювання об'єкту, в результаті якого вся його територія членується на окремі ділянки з різними переважними видами і режимами господарського використовування, що рекомендуються для них (рис.1.3, А). Основна мета функціонального зонування направлена на рішення таких конкретних задач районного планування, як забезпечення оптимального режиму використовування окремих частин планованої території, дотримання державних нормативів і наукових рекомендацій в частині взаємного розміщення різних видів господарської діяльності, збереження і відновлення цінних природних ресурсів і ін. Для досягнення вказаної мети необхідно: а) визначити число і номенклатуру функціональних зон, що підлягають виділенню на території даного об'єкту; б) прив'язати ці зони до конкретних ділянок території і скласти схему її перспективного функціонального зонування; в) розробити рекомендації по оптимізації режиму використовування територій в межах кожної з функціональних зон.

А Б

Рис. 1.4 – А – Схема функціонального зонування в осередку обласного району (групи адміністративних районів): зони переважного розвитку міського будівництва; 1 – зони переважно цивільного будівництва; 2 – промислового будівництва; зони переважно рекреаційного використовування території: 3 – для короткочасні відпочинку; 4 – для тривалого відпочинку дорослих; 5 – для тривалого відпочинку дітей; зони переважно сільськогосподарського використання території: 6 – тваринництва; 7 – рослинництва; 8 – зона природного ландшафту, що охороняється; 9 – затоплювані території. Б – Перспективна планувальна структура всередині обласного району (групи адміністративних районів):транспортно-планувальні осі і зони їх впливу: 1 – головні; 2 – другорядні; 3 – перспективні; 4 – головна водна планувальна вісь району; 5 – другорядні водні планувальні осі; 6 – головні планувальні центри і їх зони впливу; 7 – другорядні планувальні центри і їх зони впливу; 8 – перспективні планувальні центри і їх зони впливу;

9 – кільцева зона обмеженої урбанізації

Середня кількість різних функціональних зон, що виділяються на території одного об'єкту на основі аналізу сучасної проектної практики для схем районних планувань, рівно тремо, а для проектів планування внутрішніх обласних районів – чотирьом-п'яти.

Названі цифри свідчать про очікувані якісні зсуви в структурі обслуговування, зокрема про високу міру насичення установами і підприємствами побутового обслуговування малих, середніх і великих міст при відносно сповільненому зростанні в цих містах установ соціально-культурного призначення епізодичного користування, які продовжують концентруватися в містах – центрах системи (рис. 1.4, Б).

При розробці схем районного планування виявляються звичайно зони інтенсивного, екстенсивного або обмеженого господарського освоєння території, а в окремих випадках також зони природних ландшафтів, що охороняються (заповідники, природні парки і т.п.).

Рис. 1.5 – Карта-схема кліматичного зонування: 1 А, В – самі несприятливі радіаційні, температурні умови, умови вологості й вітрові умови; 2 Б – сприятливі температурні умови та умови вологості, й несприятливі вітрові умови; 3 – сприятливі температурні умови та умови вологості

Значні зміни відбуваються вже сьогодні у сфері організації відпочинку. На перспективу можна передбачати подальше зростання значення цієї сфери обслуговування, спеціалізацію установ і центрів відпочинку, визначувану вимогами до вибору форм відпочинку, що ростуть, різними групами населення. Задачі організації тривалого відпочинку визначають на перспективу формування крупних центрів між містами й іншими населеними пунктами і районами відпочинку, що включають крім установ відпочинку розвинуті комплекси соціально-культурного споживання, спорту, медичного обслуговування. Вже сьогодні активно розвиваються центри відпочинку і туризму, що спеціалізуються в регіональному масштабі. Одночасно відбувається розвиток міської системи установ і зон відпочинку від наближених до житла, елементарно обладнаних майданчиків відпочинку до обширних загальноміських парків і зон відпочинку "на порозі міста", що включають розвинений комплекс обслуговуючих установ і пристроїв.

Спеціалізація установ соціально-культурного споживання і відпочинку пов'язана із задачами забезпечити відповідність складу установ потребам в обслуговуванні різних груп населення, а також створити умови широкого вибору форм споживання. Перспективи в цій області вимагають вивчення попиту таких груп населення, як групи з різним рівнем освіти, різних професій і видів праці, що належать до різних вікових груп, до різних типів сімей і т.д. (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 – Етапи розвитку культурно-побутових зв'язків в групових системах

Головною підставою для віднесення тієї або іншої конкретної території до певної функціональної зони є раніше розроблені схеми комплексної оцінки території і перспективної планувальної структури об'єкту районного планування.

Комплексна оцінка території дозволяє виділити окремі її ділянки, що характеризуються відносно однорідними локальними умовами їх перспективного господарського освоєння і приблизно однаковим станом навколишнього природного середовища. Схема перспективної планувальної структури дає можливість врахувати особливості розміщення ділянки щодо найважливіших структурних елементів території її головних або другорядних планувальних центрів, зон і осей.

Звідсивитікає, що два практично однакових, згідно комплексній оцінці, ділянки території можуть бути віднесені до різних функціональних зон, якщо один з них, наприклад, розташований поблизу головного планувального центру або уздовж головної планувальної осі, а другий – в межах зон впливу тих елементів планувальної структури, які, згідно авторської концепції, потрактують як другорядні (рис.1.5).

Наприклад, в рекреаційній зоні передбачається концентроване розміщення установ масового відпочинку, лікування і туризму з одночасним різким обмеженням розміщення всякого роду промислових виробництв. Стримування зростання центральних міст і регулювання розміщенням виробничих сил і кількості населення на території області здійснюється завдяки формуванню групових систем розселення. Формування групових систем розселення відбувається вздовж головних напрямів планувальних осей, які утворюють зовнішні швидкісні магістралі між городами – центрами областей країни. Господарський розвиток і зростання населення периферійних міст області стимулюється створенням центрів соціально-культурного і побутового обслуговування населення на периферії системи, розміщенням в периферійних містах підприємств господарського комплексу, чи освоєння природних ресурсів, чи утворення рекреаційних зон відпочинку населення.

2. Виділення регіонів на території країн та континентів, вивчення регіональних особливостей стало предметом багатьох наук. Регіональний напрямок у теорії та практиці містобудування характеризується професійними зв’язками з багатьма науками (географія, соціологія, економіка та ін.), він створює внутрішню державну «регіональну політику», державне планування й програмування.

ТЕРИТОРІЯ