Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Форма, класифікація та структура міста




В освоєння проблем проектування міського житлового середовища включені проект генплану, системи функціональних зон, системи розміщення центрів та громадських будівель, системи вулично-дорожньої мережі, проекти житлових районів та проекти житлових будівель у складі групи будинків, планування міста і рекреаційної зони.

Основна мета при проектуванні міста – активно використовувати природні і місцеві умови, добиватися функціональної взаємодії і просторової узгодженості житлових будинків, мережі культурно-побутового обслуговування і місць додатку праці. Особливість проекту міста — врахування принципів історичного формування міста і його центру в умовах характерного ландшафту і природно-кліматичного середовища.

Методичне завдання полягає в освоєнні принципів побудови міста як форми взаємозв'язаного розміщення виробництва, житлових зон з мережею обслуговуючих установ, рекреаційних зон відпочинку і зручних найкоротших транспортних і пішохідних зв'язків. Проект повинен відповісти вимогам комплексності функціональної організації і архітектурно-планувальної структури міста, враховувати художні прийоми, визначальний характер і цілісність архітектурно-ландшафтного середовища і давати композиційному рішенню економічне і технічне обґрунтування.

Питання містобудування знаходяться зараз в центрі уваги не тільки фахівців, але і всієї світової громадськості, ставши однією з найважливіших проблем століття. Немає нічого дивного в тому, що ця проблема хвилює широке громадянство, з кожним днем вона придбаває все велику актуальність і гостроту. Що відбувається у всьому світі інтенсифікація виробничих процесів катастрофічно впливає на забруднення зовнішнього середовища і обумовлює залучення в народне господарство всю зростаючу кількість природних ресурсів. Захист природи і раціональне використовування її ресурсів є головними задачами сучасного містобудування і визначають його спрямованість.

Містобудування ґрунтується на принципах раціонального розміщення житлових будинків, громадських будівель і промислових підприємств при дотриманні санітарних розривів між ними з урахуванням зручних транспортних зв'язків. Передбачається наближення природи до людини шляхом створення міських і приміських парків, розширення лісових масивів, ефективних заходів по оздоровленню і захисту зовнішнього середовища.

При відносній спільності функціональної мети міста існує і специфіка, характерна для кожного населеного пункту. Ця специфіка витікає з географії і національних особливостей культури.

Міське утворення – це не тільки місце розселення людей, це якісно нова і складна структура з функціональною організацією, що відповідає комплексу соціальних, науково-технічних, економічних, кліматичних і інших умов сучасності. Місто і матеріальна культура тісно зв'язані між собою.

Міста є центрами соціального розвитку і тим самим накладають свій відбиток на вигляд сучасної цивілізації. Відбуваються процеси подальшої урбанізації і індустріалізації у зв'язку з більш швидким зростанням міст, а також інтенсивним розвитком всіх видів повідомлення, підвищується густина міського населення і т.п. Науково-технічна революція дозволяє людству істотно впливати на сили природи, перетворювати природно-кліматичні чинники і рельєф, створювати крупні зелені масиви, змінювати перебіг річок для зрошування безводних пустель і використовувати природні багатства акваторій.

Засоби реалізації гуманістичних містобудівних задумів стали набагато ширше тих, які мало в своєму розпорядженні людство минулих епох.

При відносній спільності функціональної мети міста існує і специфіка, характерна для кожного місця. Ця специфіка витікає з географії і національних особливостей культури.

Місто – це штучно створена соціально-економічна, архітектурна, історична система організації суспільства, яка утворює населений пункт і включає: 1 – місце концентрації матеріальних і духовних цінностей, створених цілеспрямованою діяльністю суспільства, для проживання і діяльності великих мас людей; 2 – місце магістральних перехрещень вантажних і пасажирських потоків, що забезпечують існування і функціонування соціальної системи; 3 – місце концентрації архітектурно-містобудівних форм, що створюють штучне середовище, заселене людьми.

Місто – це місце концентрації матеріальної і духовної діяльності, місце скупчення великих мас людей, місце магістральних перехресть вантажних і пасажирських потоків по забезпеченню діяльності, місце концентрації архітектурно-містобудівних форм, що створюють штучне середовище, заселене людьми.

Місто має свою специфіку, відповідаючи принципу високого комфорту, його побудова, зокрема, повинне задовольняти вимогам економії часу: центри місць праці, центри житлових районів, культурно-побутові установи і зони відпочинку утворюють взаємозв'язану систему і розташовуються вздовж головної міської магістралі, паралельно якої проходять пішохідні алеї. Також пішохідні алеї прокладаються вздовж житлової території і зв’язують мікрорайонні центри із зупинками транспорту і центрами міста, що створює систему пішохідної доступності усіх важливих центрів міста для жителів. Пішохідні путі, прокладені зовні транспортних шляхів, повинні не тільки зв'язувати громадські комплекси, а ще й сприяти формуванню живописних просторів і композиційних ритмів, що створюють певний композиційний сюжет архітектурного простору.

Місто – це цілісна містобудівна система, компонентами якої є взаємодіючі з оточуючим ландшафтом функціональні зони міського середовища – території, виділені адміністративним або соціальним призначенням і об’єднані комплексом транспортних, інженерно-технічних, ландшафтно-екологічних, композиційних, зорових, історико-культурних та інших зв'язків.

Форма міста, як цілісної системи, не залежить від його внутрішньої структури, а пов'язана з нею історичною спільністю виникнення.

Перш за все форма міста залежить від природного ландшафту і клімату.Також на зовнішню форму міста впливають соціально-історичні передумови: захист від нападу ворогів вимагає оборонних стін і дозорних башт навкруги міста, цінність земельних ділянок усередині міста робить компактною або розосередженою його структуру, наявність зручних територій для розміщення культових, адміністративних, учбових, торгових і промислових підприємств створює передумови для спеціалізації міської діяльності. Непомітне відразу, але істотний вплив на формування центрів міста надають зовнішні під'їзди і в'їзди в місто межселенного магістрального значення.

Виникнення міста — процес, обумовлений конкретними соціально-економічни-ми умовами в певних хронологічних рамках. В місті, що розвивається, незалежно від його історичних цінностей, відбувається процес оновлення і зміни планувальної тканини з урахуванням інженерно-будівельних, санітарно-гігієнічних і архітектурно-художніх досягнень.

При формуванні міста на першому етапі основне значення набувають функціональні вимоги, згідно яких розраховується територія житлової та промислової зони, до яких входить і зона зелених насаджень, і територія центрів та територія інших зон.

На другому етапі набувають значення існуючий ландшафт і пов’язана з ним композиційна структура, що обумовлена особливостями зорового сприйняття архітектурних і ландшафтних домінант. З ландшафтом і кліматичними умовами пов’язано вибір місця розташування промислової зони відносно житлової території, вибір місця розташування громадських центрів, системи вулично-дорожніх мереж і розташування архітектурних домінант.

В проекті міста просторове рішення житлової забудови відповідає клімату і ситуаційним умовам.Очевидний вплив на планування, естетичну виразність і індивідуальність рішення надають ландшафтні якості місцевості – рельєф, водні джерела, зелені насадження.

З метою поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя населення провадиться укрупнення старих жилих кварталів до розміру мікрорайону завдяки устрою садів, скверів і бульварів на місці знесення непридатних до життя будинків.

В цьому відношенні характерні реконструктивні роботи, що проводяться у ряді країн з жарким кліматом. До таких робіт можна віднести проекти реконструкції Кабула

[ (Афганістан) (рис.2.2-2.3) та місто Скоп’є (Югославія) (рис. 2.4-2.6) ].

Для крупного міста, що росте, розвиток його центральних районів є природною необхідністю, що примушує містобудівників проектувати багаторівневі просторові структури. Прикладом тому є конкурсні проекти нового центру Скоп’є (Югославія), потерпілого від катастрофічного землетрусу в 1963р. З представлених на міжнародний конкурс проектів перша премія була присуджена архіт. К. Танге (Японія). При розробці остаточного варіанту Кензо Танге врахував раціональні пропозиції інших архітекторів.

Особливість проекту міста — облік принципів історичного формування центру в умовах характерного ландшафту і природно-кліматичного середовища. В основу проекту встановлено грановане півкільце комплексу громадських будівель, що символізують контур стародавньої кріпосної стіни. Система споруд півкільця бере початок у найвищої піднесеності (Калі) на протилежному березі ріки Вордар; де знаходиться стародавня фортеця. Півкільце закінчується головною площею у набережної, де розміщені урядові й адміністративні будівлі столиці. Від головної площі на південний захід проходить широка еспланада, що закінчується будівлею вокзалу, вирішеного в різних рівнях для автомобільного і залізничного руху(рис. 2.6).

 

 

Рис. 2.2 – Схема планування Кабулу:1 – загальноміський і урядовий центр; 2 – центри міських районів; 3 – центри житлових районів; 4 – загальноміський спортивний центр; 5 – виставка; 6 – центральний парк; 7 – районні парки; 8 – університет; 9 – вищі учбові заклади; 10 – науково-дослідний центр; 11 – політехнічний інститут; 12 – технікуми і професійно-технічні школи; 13 – медичні центри; 14 – спортивний парк;15 – ботанічний сад; 16 – зоологічний сад; 17 – аеропорт; 18 – центральний автовокзал; 19 – ринки; 20 – промислово-складські райони

 

Кабул розташований на гірському плоскогір'ї в долині р. Кабул і її притоки Пагман. Клімат тут гірський, жаркий, сухий; сейсмічність 7-9 балів. Проектна чисельність міського населення передбачена до кінця розрахункового терміну (25 років) 800 тис. людина, а на першому етапі розвитку (10 років) до 560 тис. людин. Місто членується на чотири крупні міські райони, кожний з яких має свої суспільно-торговий центр з системою установ і підприємств обслуговування. Лінійне зображення планування міських районів дозволяє їм безперешкодно розвиватися поетапно і рівномірно.

 

Рис. 2.3 – Планування центру Кабула – столиці Афганістану:1 – резиденція короля; 2 – головна адміністративна площа; 3 – центр культури; 4 – торговий центр; 5 – центральний вокзал; 6 – територія олімпійського стадіону

 

Рис. 2.4 – Фрагмент центру Скоп’є: висотні будівлі ділового центру на платформі транспортного вузла біля вокзалу. Фото з макету

Рис. 2.5 – Планування і забудова центру міста Скоп’є, Югославія, архіт. К. Танге

 

Рис. 2.6 – Фрагмент центру Скоп’є: широка еспланада від залізничного вокзалу до центру міста. Фото з макету

Систематизація за формою міста може проводиться по різних наукових обґрунтуваннях:

- по магістральних напрямах в міській структурі розрізняють (по К. Лінч та ін.) структури зірчасті, радіально-кільцеві, прямокутну сітку, прямокутно-діагональні, лінійні, живописні мереживні, інтер’єрні, вільні, змішані; регулярні та живописні;

- по типу зв'язку із зовнішнім середовищем: замкнуті, частково розкриті (на узберіжжі моря) та відкриті;

- по характеру історичного виникнення: 1 – магічні, 2 - античні – священні (місту протегує якесь божество, наприклад – Афіна, Деметра, Зевс) і тоталітарно-регулярні (містобудування римлян в період імперій), 3 – дематеріальні періоду Візантії, 4 – на перетині доріг біля замків періоду середньовіччя, 5 – ідеальні міста Відродження, 6 – осьові міста періоду бароко та класицизму, 7 – кільцеві міста періоду першої промислової революції, 8 – редуковані схеми функціональних міст на початку ХХ століття періоду науково-технічної революції, «безликі міста-близнята» періоду техніко-економічної індустріалізації і типізації в містобудуванні, 9 – міста-сади починаючи від Е. Говарда до екосистемного підходу до урбанізованих міст, 10 – міста майбутнього – реальні і фантастичні на будь-який смак і моду, 11 – лінійні міста «лейн-стрит» в сучасній Америці, що створені групами обслуговуючих комплексів, розташованих уздовж крупних магістралей, що включають торгові, житлові й адміністративні споруди, а також видовищно-розважальні комплекси, 12 – мозаїчні міста як вплив песимізму постмодерністів.

Методика проектування місць включає допроектні етапи:

1 – функціональна модель;

2 – оцінка території;

3 – моделі просторового зонування (варіанти: секторне і комбіноване);

4 – варіанти просторових структур розселення, системи центрів, вулично-дорожніх мереж: лінійна, центрична компактна структури, групова, кущова, регулярна, вільна структурна організація міста;

5 – вибір оптимального архітектурно-планувального рішення.

При плануванні міста необхідно:

1 – Розташувати місто на місцевості, заздалегідь визначивши розміри необхідної території при заданій поверховості забудови;

2 – Провести зонування території міста за призначенням (функціональне зонування), з дотриманням санітарно-захисних розривів від промисловості до житлових мікрорайонів, а також районування міста на житлові райони і мікрорайони;

3 – Взаємопов'язано вирішити систему магістральних вулиць і доріг, систему суспільних центрів, систему озеленення і розташування промисловості щодо житлових районів. При цьому необхідно враховувати природні умови – рельєф, водні простори, зелені насадження. Транспортна система міста повинна бути вирішений з розробкою маршрутів руху суспільного транспорту, виділенням місць автостоянок і трас внутрішніх проїздів.

4 – Промисловість групується в одному або двох промрайонах, паралельно житловим районам. Окремо розміщуються харчові підприємства і комунально-складські приміщення. Промрайони членуються на основні частини – заводи і фабрики. На території промрайонів проектується сіть автодоріг, підземні і залізничні вітки.

5 – Місто може бути запроектовано у вигляді компактної територіальної освіти, або витягнутий лінійно, або розосередженим у вигляді окремих кущових районів. Що обуславливается топографією, розміщенням промисловості або іншими містобудівними чинниками з міркування зручності населення.

6 – Громадська суспільна забудова розміщується з урахуванням самого рівномірного обслуговування населення і передбаченням подальшого розвитку сіті обслуговуючих установ.

7 – Для культурного відпочинку жителів міста і масових фізкультурних занять організовуються: парк культури і відпочинку із стадіоном, районні парки і стадіони, фізкультурні бази. Розгалужена сіть парків міста вимагає їх об'єднання в цілісну систему зелених насаджень.

8 – Техніко-економічні показники проектного плану міста. Територіальний баланс міста в цілому. Абсолютні цифри площ і питома вага (в %) земель: селитебной території, внеселитебной території міста, резервних територій, лісопаркового пояса і приміської зони.

9 – Крім того, вимагається вирішити систему соціально-побутового обслуговування міста і для цієї мети доцільно членувати сельбищну територію на житлові райони і мікрорайони з розміщенням в них міського, районних і мікрорайонних центрів обслуговування.

 

 

Рис. 2.7 – Схематичний план Аккри – столиці Гани

 

В просторовій структурі міста (Рис. 2.7) прийняте чітке функціональне зонування його території, створене прямокутною сіттю транспортних комунікацій. Місто членується на зони: житлову (північна і центральна !части), промислову (східна частина) і відпочинку (південно-східна частина). Житлова зона міста підрозділена на чотири житлові райони по 50-70 тис. людина в кожній. Житловий район складається з мікрорайонів на 10-15 тис. людин кожна. Мікрорайони, у свою чергу, підрозділяються на комплекси в 5-7 тис. жителіві житлові групи на 2,5-3 тис. жителів кожна. Такій східчастій структурі житлової зони відповідає східчаста система обслуговування. Мікрорайон, наприклад, обслуговується центром, що включає адміністративні і культурні установи, торгові підприємства, середню школу, парк; житловий комплекс обслуговується невеликим місцевим центром з установами повсякденного користування

Аналіз показує, що більше половини всіх нових міст входить до складу групових скупчень населених місць в залізорудних і вугільних басейнах, в зонах впливу крупних міст, а також утворюють нові самостійні центри в сіті населених місць.

Нові міста в промисловій агломерації – найчисленніша група міст в СРСР до 1990-х років. Поява і розвиток цих міст пов'язані з розвитком добувної і переробної промисловості, особливо важкої індустрії. Нові міста як форма розвитку району крупного міста (міста-супутники) виникають на базі теплової і атомної енергетики, нафтопереробки, машинобудування, приладобудування, науково-виробничих комплексів, наукових установ. Нові міста як самостійні центри в сіті поселень займають особливе місце в розвитку промисловості в даному районі.

При проектуванні нового міста необхідно враховувати його розташування (ізольоване або в системі групового розселення), оскільки це робить вплив на його основні формуючи місто фактори: економічну базу, зовнішні зв'язки і транспортні потоки, внутрішню планувальну структуру.

 

Таблиця 2.1 – Функціональне зонування





Читайте также:





©2015- 2017 megalektsii.ru Права всех материалов защищены законодательством РФ.