 |
Модуль 12. Сучасна філософія (критика філософії Г.Гшгвля).
|
|
|
|
Модуль 12. Сучасна філософія (критика філософії Г. Гшгвля).
47. Від якого поняття походить назва філософської школи екзистенціалізму? (5 балів) А. Існування. Б. Свобода. В. Людина. Г. Суспільство. Д. Природа.
48. Хто з названих філософів був основоположником екзистенціалізму?
(4 бали)
А. Ф. Енгельс.
Б. О. Конт.
В. Г. Гегель.
Г. К'єркегор.
Д. Ф. Ніцше.
49. Хто з названих філософів був основоположником позити
візму?
(4 бали) А. О. Конт.
Б. К'єркегор.
В. І. Кант.
Г. Ф. Енгельс.
Д. Ф. Ніцше.
50. Хто з названих філософів є автором теорії історичного
матеріалізму? (З бали) А. Ф. Ніцше. Б. К'єркегор. В. І. Кант. Г. 3. Фрейд. Д. К. Маркс.
- 101 -
Блок 5. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ. СУЧАСНА ТА ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ
Модуль 13. Сучасна філософія. Проблем» методу.
1. Філософія позитивізму.
2. Феноменологія і герменевтика.
3. Психоаналіз.
4. Аналітична філософія.
5. Філософія структуралізму.
6. Філософія модерну і постмодерну.
Рекомендована література
Основна література
1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надольного) — К.:
Вікар, 1997. — С. 124-133.
2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.
3. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
2001.
4. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
Парапан, 2003. — С. 409-450, 493-541, 619-672.
Додаткова література
1. Спенсер Г. Общество єсть организм // Зомбарт В. Социология.
- Л., 1926
2. Гуссерль Е. Философия как строгая наука. — Новочеркасск,
1994.
3. Причепій Є. М. Феноменологічна теорія свідомості Е. Гуссерля. —
К., 1971.
4. Зарубіжна філософія XX століття. — К, 1993. — 239 с.
5. Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера й границьі. — К.,
1997.
|
|
|
6. Фрейд 3. Психология бессознательного. — М., 1990.
7. Фромм 3. Психоанализ й зтика. — М., 1992.
8. Гадамер Г. -Г. Істина і метод: В 2-х т. — К., 2000.
9. Леви-Стросс К. Первобьітное мьішление. — М., 1994. — С. 15-
18, 38-108.
10. Фуко М. Слова й вещи. — СПб., 1994. — С. 54-80.
- 102 -
Модуль 14. Українська філософія.
1. Становлення української філософії.
2. Філософія Г. С. Сковороди.
3. Філософія 19 — початку 20 століття.
4. Російська філософія.
5. Сучасна українська філософія.
Рекомендована літератур»
Основна література
1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надольного) — К.:
їікар, 1997. — С. 166-184.
2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
(.: Знання України, 2004.
3. Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні. — К., 1992.
4. Огородник І. В., Огородник В. В. Історія філософії України. — К.:
Знання, 1999.
5. Горський В. С. Історія української філософії: курс лекцій. — К.,
11996.
6. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
12001.
7. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
[Парапан, 2003. — С. 672-770.
Додаткова література
1. Сковорода Г. Повне зібрання творів: у 2-х тт. — К., 1973.
2. Історія філософії України: Хрестоматія. — К., 1993.
3. Шевченко Т. Г. Твори: У 5-ти т. — Т. 5. — К., 1979. — С. 12-68.
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ
Модуль 13. Сучасна філософія. Проблема методу.
1. Філософія позитивізму.
Філософія О. Конта вводить поняття позитивного знання, відповідну І Ієрархію наук та орієнтацію на методологію природничих наук, тим самим | Цапочатковує філософію позитивізму.
До основних представників неопозитивізму слід віднести: М. Шліка (1882-1936), Р. Карнапа (1891-1970), А. Айєра (1910-1989), Л. Вітгенш-тейна (1889-1951), Я. Лукасевича (1878-1956) та інших.
У 60-70 роках XX століття виникає постпозитивізм, основними представниками якого є Карл Поппер (1902-1994), /. Лакотос (1922-1974), Г. Кун (нар. 1922), П. Фейєрбанд (нар. 1924) та ін.
|
|
|
- 103 -
Сутністю постпозитивізму є те, що цей філософський напрямок зай
має позицію відходу від орієнтації на символічну логіку і звертається до
історії науки. Він відмовляється від ідеї розмежування наукового і ненауко
вого знання, емпіричної науки і формальних наук, якою живе неопози
тивізм. На противагу цьому постпозитивізм займається проблемами фаль
сифікації: правдоподібності наукових теорій; раціональності; розуміння;
соціології знання. •
Найбільш впливовою частиною постпозитивізму є критичний раціоналізм. В основі критичного раціоналізму лежить ідея спростування вчення про те, що наукові теорії і закони мають тільки описовий характер. Критичний раціоналізм говорить про органічний взаємозв'язок і одночасне розмежування ідеології і науки. Але основним досягненням критичного раціоналізму є відстоювання ним позиції теоретичного і методологічного плюралізму. Суть цього плюралізму полягає у здатності відмовитися від старих методів у науці та соціальній практиці і прийнятті позиції, яка визнає безліч різноправних типів знання, адже вони сприяють не тільки зростанню знання, а й всебічному розвитку особистості.
2. Феноменологія і герменевтика.
Е. Гуссерль виступає як засновник феноменології і розглядає поняття феномену, поняття інтенції, поняття горизонту, поняття інтерсуб'єктивності та життєвого світу. Важливою є процедура феноменологічної редукції.
Герменевтика в релігійних дослідженнях. Герменевтичний досвід за В. Дільтеєм. Філософська герменевтика Г. -Г. Гадамера. Поняття традиції. Поняття герменевтичного кола.
Перш за все герменевтика постає як наукова теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію текстів, що містять у собі смислові зв'язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння. Одночасно герменевтика розглядається як філософська течія, адже основною її проблемою стає питання про те, як влаштоване, упорядковане те суще, буття якого полягає в розумінні. При розв'язанні цього основного питання герменевтика приходить до філософського висновку: специфічну рису процесу розуміння складає онтологія герменевтичного кола. Суть цього кола: тлумачення тексту — тлумачення людського буття та знання про світ — буття людини у цьому світі. Отже, за герменевтикою предметом розуміння є не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст, з осмисленням якого пов'язаний даний текст.
|
|
|
Проте герменевтика звертає свою увагу не тільки у бік онтології, але й гносеології. У цьому плані герменевтика постає не лише як інтерпретація символів вузького, обмеженого, але і як аналіз цілісних культурних текстів.
Одночасно герменевтика як філософія виконує комунікативну функцію. Головним методом комунікації, з її точки зору, є мова. І саме тому, в
— 104 — ('
результаті комунікативної поведінки, складається опосередковане, нормативне середовище, стійкі міжособистісні відносини, стійкі особистісні структури тощо.
Говорячи про внесок філософської герменевтики до скарбниці світоглядної культури, можемо підкреслити наступне. Герменевтика потужна тим, що вона відтворює ідею цілісності філософії, культури, суспільства тощо, подає своєрідний метод аналізу культурних явищ та акцентує увагу на необхідності повороту до загальнолюдських цінностей.
Основними представниками герменевтики є Х. -Г. Гадамер(нар. 1900), Ю. Хабермас (нар. 1929) та інші.
|
|
|
