 |
52. Віктимологічне запобігання, припинення і профілактика корисливих злочинів.(ДЖУЖА)
|
|
|
|
52. Віктимологічне запобігання, припинення і профілактика корисливих злочинів. (ДЖУЖА)
53. Заходи віктимологічної профілактики насильства у побуті. . (ДЖУЖА)
54. Основні напрямки віктимологічного попередження насильства у сім’ї.
Віктимологічну профілактику насильства в сім’ї також можна поділити на ранню та безпосередню. Заходи безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка вже стала жертвою насильства в сім’ї, або перебуває під загрозою перетворення на жертву; заходи ранньої профілактики – на особу, яка підпадає під ознаки потенційної жертви внаслідок того, що вона володіє високим ступенем віктимності.
На нашу думку, слід погодитись з пропозицією Лихачової О. В. щодо доцільності ведення віктимологічного обліку в профілактичній діяльності правоохоронних органів з метою забезпечення особистої безпеки жертви та її оточення, визначення її латентності, зупинки процесу віктимізації. При цьому в картці повинна міститися інформація про роботу, яка здійснюється, заходи по супроводу жертви конфлікту з метою забезпечення її захисту та врегулювання сімейної ситуації в цілому [168, с. 411].
На жаль, на пострадянськомупросторі віктимологічна профілактика проводиться поверхово. Як свідчать дані інтерв’ювання працівників правоохоронних органів, загальну уяву про існування віктимології мають лише спеціалісти з вищою юридичною освітою, але навіть вони не знають про можливості практичного та методично обумовленого застосування її теорій [169, с. 28].
Таким чином, форми діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї надзвичайно різноманітні. Вибір же будь-якої конкретної форми чи знаходження раціонального сполучення між формами і методами профілактичної діяльності детерміновані такими факторами, як види і напрями профілактики, обставини вчинення правопорушень тощо. При виборі оптимального варіанту поєднання переконання і примусу необхідно враховувати не тільки особливості особи яка профілактується, але і її соціальне оточення [106].
|
|
|
Надання пріоритету тому чи іншому методу також залежить від рівня розвитку суспільства. Зміна будь-яких соціальних умов тягне за собою зміну форм і засобів захисту міліцією правопорядку. Проте, слід пам’ятати, що у громадянському суспільстві перевага завжди надається методам переконання, бо лише за умов переконання громадян у правильності вибору того чи іншого варіанту поведінки можна створити правову державу, яка є найвищою сходинкою в організації суспільства [133, с. 125].
Вищезазначений аналіз форм і методів попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції не є вичерпним, оскільки існують й інші форми і методи, які використовуються в означеній сфері правоохоронної діяльності. Вміле оволодіння дільничними інспекторами міліції формами і методами попередження насильства в сім’ї, комплексне їх застосування дозволить не тільки їх удосконалювати, але й здійснювати пошук нових, більш ефективних форм і методів. Ефективність діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї також багато в чому залежить від того, наскільки добре налагоджена взаємодія з працівниками інших служб органів внутрішніх справ та з органами суду, прокуратури, установами по виконанню покарань, навчальними закладами, адміністраціями підприємств, військкоматами, засобами масової інформації, громадськістю тощо.
З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро попередження насильства в сім'ї
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст. 70 )
|
|
|
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 609-V ( 609-16 ) від 07. 02. 2007, ВВР, 2007, N 15, ст. 194
N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008, ВВР, 2009, N 13, ст. 153 }
{ У тексті Закону України слова " у справах неповнолітніх"
замінено словами " у справах дітей" згідно із Законом
N 609-V ( 609-16 ) від 07. 02. 2007 }
Цей Закон визначає правові і організаційні основи
попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які
покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у
такому значенні:
насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного,
сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного
члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії
порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та
громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному
чи психічному здоров'ю;
фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом
сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може
призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення
фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і
гідності;
сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного
члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також
дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена
сім'ї;
психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з
дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом
словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими
навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність
захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному
здоров'ю;
економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним
членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна
чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що
може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи
психічного здоров'я;
члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають
однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти;
особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами
прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного
проживання; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N
599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
|
|
|
жертва насильства в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від
фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства
з боку іншого члена сім'ї;
попередження насильства в сім'ї - система соціальних і
спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які
сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в
сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до
відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а
також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї;
реальна загроза вчинення насильства в сім'ї - погроза
вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних
дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні
підстави очікувати її виконання;
захисний припис - спеціальна форма реагування служби
дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах
дітей щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка
вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії
стосовно жертви насильства в сім'ї;
{ Абзац дванадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
корекційна програма - програма, спрямована на формування
гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в
сім'ї особи, яка вчинила насильство в сім'ї. { Статтю 1 доповнено
абзацом тринадцятим згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї
Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається
з Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону, інших
нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо
попередження насильства в сім'ї.
Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення
заходів з попередження насильства в сім'ї
1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в
межах наданих їм повноважень покладається на:
|
|
|
1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань
попередження насильства в сім'ї;
2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; { Пункт 2
частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
3) органи опіки і піклування;
4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство
в сім'ї, та жертв такого насильства:
кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в
сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові
центри);
центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в
сім'ї. { Пункт 4 частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI
( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації незалежно від форми
власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть
сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.
Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження
насильства в сім'ї
1. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в
сім'ї є:
заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї,
стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї,
стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї,
бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у
разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї
або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи
недієздатного члена сім'ї.
2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї
або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем
проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2
частини першої статті 3 цього Закону.
3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення
про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення,
розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх
повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в
сім'ї.
4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення
насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ II
ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ, НА ЯКІ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ЗДІЙСНЕННЯ
ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади з питань попередження насильства
в сім'ї
Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань
попередження насильства в сім'ї:
|
|
|
бере участь в розробленні та реалізує державну політику щодо
попередження насильства в сім'ї;
координує діяльність відповідних підрозділів органів
внутрішніх справ, органів опіки і піклування у питаннях
попередження насильства в сім'ї; { Абзац третій статті 5 в
редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
визначає потребу регіонів у створенні спеціалізованих установ
для жертв насильства в сім'ї та організовує роботу з їх створення;
{ Абзац четвертий статті 5 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 )
від 25. 09. 2008 }
здійснює контроль за організацією і діяльністю
спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї;
розробляє і затверджує методичні рекомендації щодо
проходження корекційної програми та організовує забезпечення
кризових центрів такими методичними рекомендаціями; { Статтю 5
доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
здійснює збір та узагальнення даних про насильство в сім'ї
відповідно до законодавства;
організовує і проводить соціологічні, психолого-педагогічні
та кримінологічні дослідження насильства в сім'ї;
надає органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно
від форми власності, об'єднанням громадян, окремим громадянам
методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження
насильства в сім'ї;
організовує і проводить просвітницьку та роз'яснювальну
роботу серед членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення
насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про
права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;
організовує і проводить просвітницьку та роз'яснювальну
роботу серед громадськості про проблему насильства в сім'ї та
заходи, які існують з попередження насильства в сім'ї; { Статтю 5
доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
організовує проходження корекційної програми особами, які
вчинили насильство в сім'ї; { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із
Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
звертається до центральних і місцевих органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування за наданням відповідної
допомоги жертвам насильства в сім'ї;
приймає і розглядає заяви та повідомлення про вчинення
насильства в сім'ї і реальну загрозу його вчинення;
направляє жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно
яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих
установ для жертв насильства в сім'ї.
Стаття 6. Повноваження відповідних підрозділів органів
внутрішніх справ щодо попередження насильства
в сім'ї{ Назва статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
1. В органах внутрішніх справ заходи щодо попередження
насильства в сім'ї здійснюють служба дільничних інспекторів
міліції та кримінальна міліція у справах дітей, які:
виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в
сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх
усунення;
беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення
насильства в сім'ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з
ними;
відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному
обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну
роботу;
виносять офіційні попередження членам сім'ї про
неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;
приймають та розглядають у межах своїх повноважень,
визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім'ї
або про реальну загрозу його вчинення;
вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в
сім'ї, а також дій членів сім'ї, що направлені на виконання
реальної загрози вчинення насильства в сім'ї;
повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза
вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в
сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть
скористатися;
направляють жертв насильства в сім'ї до спеціалізованих
установ для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого
насильства;
виносять захисні приписи у випадках, передбачених цим
Законом;
контролюють виконання вимог захисних приписів;
направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових
центрів для проходження корекційної програми;
взаємодіють із спеціально уповноваженим органом виконавчої
влади з питань попередження насильства в сім'ї, з органами опіки і
піклування та спеціалізованими установами для осіб, які вчинили
насильство в сім'ї, та жертв такого насильства у питаннях
попередження насильства в сім'ї;
надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї
на запит уповноважених органів;
здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в
сім'ї, передбачені законом. { Частина перша статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
2. Повноваження кримінальної міліції у справах дітей
поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа,
стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а
також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного
віку.
Стаття 7. Повноваження органів опіки і піклування щодо
попередження насильства в сім'ї
Органи опіки і піклування:
надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті
законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у
сім'ях, дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків і
виховуються в сім'ях опікунів (піклувальників), прийомних сім'ях,
дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім'ї, визнаним в
судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них
вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
представляють у суді інтереси неповнолітніх та недієздатних
членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї або стали жертвами
насильства в сім'ї; { Абзац третій статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в
сім'ї, передбачені законом.
Стаття 8. Кризові центри
1. Кризові центри створюються місцевими державними
адміністраціями за поданням спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї
відповідно до соціальних потреб регіону.
2. Кризові центри можуть також створюватися органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами,
організаціями, благодійними фондами, об'єднаннями громадян і
окремими громадянами за погодженням із спеціально уповноваженим
органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї
і реєструються в порядку, визначеному законом.
3. Працівники кризових центрів:
здійснюють прийом членів сім'ї, які можуть стати або стали
жертвами насильства в сім'ї;
здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім'ї, для
проходження корекційної програми;
організують надання необхідної психологічної, педагогічної,
медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або
стали жертвами насильства в сім'ї;
розробляють корекційні програми та організовують їх
проходження особами, які вчинили насильство в сім'ї;
відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового
перебування членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім'ї;
повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза
вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в
сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть
скористатися;
повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи
кримінальну міліцію у справах дітей про виявлені факти реальної
загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення
такого насильства;
вивчають і узагальнюють причини та умови конкретних проявів
насильства в сім'ї;
надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї
на запит уповноважених органів;
забезпечують збереження конфіденційної інформації щодо осіб,
які звернулися до кризового центру про допомогу;
взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими
організаціями у проведенні просвітницької та виховної роботи з
питань попередження насильства в сім'ї. { Частина третя статті 8 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від
25. 09. 2008 }
4. Кризові центри є неприбутковими організаціями,
користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку
з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації жертв
насильства в сім'ї
1. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в
сім'ї створюються відповідно до законодавства, що регламентує
створення закладів охорони здоров'я. Центри медико-соціальної
реабілітації жертв насильства в сім'ї можуть створюватися в
системі діючих закладів охорони здоров'я.
2. В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в
сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на
їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо
неповнолітніх членів сім'ї необхідна згода одного з батьків,
усиновителів, опікуна чи піклувальника, у разі, якщо вони не
зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і
піклування. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
3. Жертви насильства в сім'ї перебувають у центрах
медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для
їхнього лікування та психо-соціальної реабілітації. За їхнім
бажанням вони можуть пройти курс лікування та психо-соціальної
реабілітації амбулаторно.
4. Працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв
насильства в сім'ї:
надають жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну
і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на
підставах та в порядку, передбачених Законом України " Про
психіатричну допомогу", іншими законами;
за необхідності направляють жертв насильства в сім'ї для
відповідного подальшого лікування;
організовують надання юридичних консультацій жертвам
насильства в сім'ї;
повідомляють про вчинене насильство в сім'ї службу дільничних
інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей;
надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї
на запит уповноважених органів.
Розділ III
СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ
НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
Стаття 10. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення
насильства в сім'ї
1. Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься
офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в
сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою
дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах
дітей, про що йому повідомляється під розписку.
2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення
насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент
його винесення досягла 16-річного віку.
3. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання
нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення
насильства в сім'ї, ця особа направляється до кризового центру для
проходження корекційної програми, а також щодо неї у випадках і в
порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний
припис.
Проходження корекційної програми для такої особи є
обов'язковим. { Частина третя статті 10 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 )
від 25. 09. 2008 }
{ Статтю 11 виключено на підставі Закону N 599-VI ( 599-17 )
від 25. 09. 2008 }
Стаття 12. Взяття на профілактичний облік та зняття з
профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили
насильство в сім'ї
1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про
неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних
інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть
на профілактичний облік.
2. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили
насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий
облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення
насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в
сім'ї.
3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з
профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне
попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї,
затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Стаття 13. Захисний припис
1. Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання
офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в
сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної
служби у справах дітей за погодженням з начальником відповідного
органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний
припис.
2. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в
діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину.
3. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка
на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.
4. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може
бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви
насильства в сім'ї, а саме:
чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства
в сім'ї;
розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства
в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі,
яка вчинила насильство в сім'ї;
відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово
перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.
5. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження
встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного
припису з прокурором. { Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 599-VI ( 599-17 ) від 25. 09. 2008 }
Стаття 14. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в
сім'ї у спеціалізованих установах для жертв
насильства в сім'ї
Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім'ї,
коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в
сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї
приймається судом в установленому законом порядку за позовом
адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в
сім'ї.
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї
Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть
кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність
відповідно до закону.
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ,
НА ЯКІ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ
З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
Стаття 16. Джерела фінансування органів, на які покладається
здійснення заходів з попередження насильства в
сім'ї, і спеціалізованих установ для жертв
насильства в сім'ї
1. Фінансування органів та установ з попередження насильства
в сім'ї, які належать до системи органів виконавчої влади чи
органів місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів
бюджету відповідного рівня.
2. Фінансування спеціалізованих установ для жертв насильства
в сім'ї, створених підприємствами, установами, організаціями,
благодійними фондами, об'єднаннями громадян чи окремими
громадянами, здійснюється за рахунок їхніх власних коштів.
3. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї мають
право на регресний позов про відшкодування коштів на утримання
жертв насильства в сім'ї до осіб, які вчинили насильство в сім'ї.
Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади. Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.
Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема - це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію).
Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.
У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15. 11. 01 - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19. 03. 02 — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.
Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»[1].
Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:
1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);
2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);
3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;
4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.
В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо.
За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:
фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;
психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;
економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;
2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
3) органи опіки і піклування;
4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.
Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:
- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.
Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.
Такими заходами виступають:
- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;
- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;
- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;
- захисний припис.
Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено:
- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;
- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;
- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;
- відвідувати
|
|
|
