 |
55. Поняття та суб’єкти поводження з жертвами злочинів (смотри вопрос 46)
|
|
|
|
55. Поняття та суб’єкти поводження з жертвами злочинів (СМОТРИ ВОПРОС 46)
охорона прав жертв злочинів - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного поводження та захисту прав жертв злочинів, забезпечення їх персональної безпеки та безпеки майна
56. Принципи поводження з жертвами злочинів за законодавством України
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про охорону прав жертв злочинів
Стаття 5. Основні принципи поводження із жертвами злочинів
Всі жертви злочинів на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує жертвам злочинів допомогу в вилученні компенсації матеріальної та моральної шкоди, що було заподіяно злочином, та справедливе поводження.
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Концепцію допомоги жертвам злочинів
Розділ 1. Основні принципи допомоги та поводження з жертвами злочинів
Жертвами злочинів визнаються особи (соціальні спільноти) яким злочином було надано фізичну, матеріальну чи моральну шкоду. Організація дотримання суспільної безпеки припускає необхідність втілення у національне законодавство та практику його реализації основних принципів допомоги та поводження з жертвами злочинів, закріплених міжнародною спільнотою. До них відносяться:
Відповідальність. Відповідальність за організацію повождення зі злочинцем покладається на державу, а не на жертву злочину. Держава несе юридичну і моральну відповідальність за збиток, заподіяний жертвам злочинів, на її території.
|
|
|
Право бути інформованою. Усі жертви злочинів мають право на одержання чіткої інформації про розвиток їхньої справи і прийнятих рішень. У процесі розслідування жертви повинні мати право знайомитися з матеріалами справи і висловлювати свої розуміння про фінансові, емоційні і фізичні травми, що було отримано ними, і будь-яких страхах, прямим чи непрямим образом пов'язаних зі злочином. Зазначені розуміння повинні прийматися в увагу при прийнятті рішень у справі, включаючи залучення винного до відповідальності, його осудження і призначення адекватного покарання. Після осудження жертви повинні мати право бути інформованими про будь-які плани, що стосуються правопорушника, і мати можливість висловити свої розуміння з цього приводу. Служби, що виконують покарання, повинні брати такі розуміння до уваги при прийнятті відповідних рішень.
Захист. Жертви, що випробують страх перед помстою з боку злочинців, їхніх родичів і знайомих, повинні мати право на адекватний захист, включаючи накладення додаткових правозаборон на злочинців (заборони контактів з жертвою, установлення відповідальності за порушення принципів захисту і забезпечення безпеки жертви). Організація безпеки жертви повинна включати право на зміну прізвища, місця проживання, фізичну охорону, право на забезпечення безпеки в суді при дачі показань.
Компенсація. Жертви злочинів повинні мати право одержання компенсації за заподіяні злочином фізичні і психічні травми, емоційний збиток, утрату доходу, компенсацію лікування, що не компенсуються системою соціальної допомоги, прийнятої в державі. Жертвам повинна бути надана можливість одержати компенсацію від правопорушника в процесі судового розгляду. У випадку розстрочки одержання компенсації від правопорушника (чи невизнання правопорушника) судові органи повинні прямо відшкодувати збиток жертві, стягнувши його згодом із правопорушника. Особи, утриманці жертв насильницьких злочинів мають право на компенсацію за втрату годувальника і спеціальну компенсацію, розмір якої залежить від статусного положення жертви (державні службовці, працівники правоохоронних органів, працівники, зайняті на небезпечних виробництвах, та ін. ). Правила про компенсацію в першу чергу поширюються на жертв насильницьких злочинів і осіб, чиє майнове положення і соціальний статус (проживання за " межою бідності" ) не дозволяють відшкодувати самостійно збиток, заподіяний злочинами майнового характеру.
|
|
|
Підтримка. Працівники системи кримінальної юстиції повинні проходити спеціальне навчання, спрямоване на організацію поводження з жертвами злочинів. Жертви повинні бути в першу чергу проінформованими про всі судові й адміністративні процедури, що стосуються їхнього статусу, а також мати можливість одержати консультацію про їхні права на всіх стадіях адміністративної і судової процедури. Правова допомога і захист повинні, по можливості, бути в першу чергу надані жертвам злочинів. Жертви повинні мати доступи до спеціальних систем підтримки, а також мати спеціальні гарантії дотримання їхніх прав і інтересів.
Таким чином, справедливе поводження з жертвами злочинів повинне спрямовуватися на забезпечення формування особистості громадянина, нейтрализацію негативніх наслідків злочинів у суспільстві, що сприятиме підвищенню рівня безпеки особистості, суспільства та держави в сучасних умовах.
|
|
|
