Естер – Утреня С-естра Вісти

В книзі розповідається, що був один юдеянин Мордехай, який виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька…, а коли помер її батько, та мати її, Мордехай взяв її собі за дочку. [1, Естер, 2,7] Виходить Естер була двоюрідною сестрою Мордехая. Ці два персонажа юдейської казки були передрані з вавілонської мітології, де був поширений культ Мардука та Іштар [19, 368]. Ось ця Естер, після відбору серед інших дівчат і посіла місце цариці замість Вашті. [1, Естер,2]. Іштар, як і Вашті, ототожнюють з Венерою, що уславилася своїми еротичними рисами. (пор. англ. (і)star - зірка). Тому Іштар також є Богинею кохання [19, 324,326]. "І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат" [1, Естер,2,17].

Крилата Богиня Вікторія на монеті часів Костянтина II

Питання ранкової зорі дуже гарно розглянув професор Володимир Шаян у своїй праці "Богиня Світання". [22, 328-356]. Він доводить що, "звали її Ушас у санскриті, Австрінне у Литві і Латвії, Аврора по-латині. Еастер, або Істер по-англійськи, чи радше по-старосаксонськи… Еос по-грецьки... Найстаріша протослов’янська, а також праукраїнська форма звучала: Утра-Утреня. Утро означає ранок, а Утреня – ранкову зорю. Далі залишається ця назва на означення вчаснораннього Богослужіння, ще перед сходом сонця." [22, 332,333]. Ім’я Остара мала давньогерманська Богиня ранкової зорі і весни, що приводила зі сходу Сонце, що вставало від нічного і зимового сну. [11, 7]. Римська Богиня перемоги Вікторія (Vіctoria) [18] також тотожна Істер, як по написанню імені, так і за дією, бо символізує перемагаючу дію ранкового Сонця.

Володимир Шаян виводить ще давнішу протоіндоєвропейську форму імені Богині – "Устра" [22, 334]. Він також приводить текст написаний класичним англійським літописцем Беде біля 725 року: "Місяць Еостер, який сьогодні пояснюється як Пасхальний місяць, мав свою назву від Богині, яка називалася Еостере і якої свята вони в цьому місяці звеличували: її іменем тепер озвучують Пасхальний час, називаючи розваги старинних обрядів звичаєвим словом як нові торжества." [22, 337,338].

Шаян В. називає місяць квітень, який присвячений цій Богині. З ним можемо не погодитися. Бо за постійним календарем свято Пасхи (Благовіщення) припадає на 25 березня, а церква, користуючись місячно-сонячним календарем при вирахуванні Пасхи, часто зміщається на квітень місяць. Тому березень можемо вважати місяцем Ранкової Зорі. Мардохей (Мардук), якраз і тримає в своєму корені назву місяця Марта (Березня), що тотожний юдейському місяцю Адару [13, 24]. А за аналогією ушанування Зорі 4 вересня, 4 грудня, 4 червня, можемо вивести як свято Ранкової Зорі 4 березня, який в свою чергу відповідає ранку Сварожому, що включає в себе квітень і травень. Можемо припустити, що дія Ранкової Зорі обмежувалася 4 березням і 4 червням.

Крилата Богиня Іштар (Істар). Зберігається в Британському музеї, Лондон.

Володимир Шаян також вважає що до пракореня "Ус" ("Іс", "Еас") було додано для чинності особотворчий наросток жіночого роду "тра". [22, 343]. Корінь "Ус" має бути пов’язаний з ранковим Сонцем, що й підтверджується його складовою в імені Ісус, Іса, Ус, Бус. Ісуса Христоса ушановують у першому півріччі від Різдва до Купала, виключення складає тільки свято Преображення через 7 шестиденних тижнів після смерті Ярила – весняного сонця слов’ян. Іноді жартують: яке слов’янське ім’я має жидівське коріння, відповідь – Ізяслав (той що ізимає (вилучає) славу). Але ж можна і з іншого боку зайти: "Слава Ісу", якраз і відповідає Ізяславу. Сонце іс-ходить, із-імається з утро-би Матері-Землі. Одна з назв птаха що приносить немовлят Бусол (Лелека). Інша назва цього птаха "Гайстер" тотожна "Істер".

Перекладач Велесової Книги Борис Яценко ототожнює огняну птаху Матир-Славу з лелекою (бусолом, чорногузом), яка несе вогник нового життя у сім’ю [3, 251]. Матир-Слава – це загальний образ для Зорі як ранкової так і вечірньої, бо вона "сяє до хмар, як сонце, і віщує нам побіди й загибель" [4, ВК,7є]. Тобто народження Сонця зранку (весна) – це перемога, а його захід (осінь) – це поразка. Якщо для ранкової зорі нам підходить образ бусола, то для вечірньої зорі ми знаходимо втілення в сову, як нічну птаху. Асіро-вавілонську Богиню Інінну (вона ж пізніша Іштар) зображували з голубкою або у вигляді голубки; з голубом зображувались і грецька Богиня Афродіта, і фінікійська Астарта. [6, 121,122,124]. На іншому зображені крилату Іннін супроводжують сови та леви. [2, 46].

Матир-Слава часто називається Перуницею, або "од Інтри є". "Матирь-Сва співає в Сварзі про подвиги ратні." [4, ВК,7д]. Ми маємо чіткі паралелі з біблійними персонажами, адже Естер є сестрою (дочкою) Мордехая, що тотожний Перуну.