Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Мордехай – Індра - Перун

Те що Мордехай це є Вавилонський Мардук, стверджує багато дослідників. Але чіткої визначеності в його проявах немає. С.А.Токарєв доводить, що жерці Вавилону висунули на перше місце бога Мардука, який став над іншими богами і зробили спробу створити щось на зразок монотеїзму, де начебто існує тільки один бог Мардук, всі інші боги – це його прояви: Нінурта – Мардук сили, Нергал – Мардук битви, Енліль – Мардук влади і т.д. [19, 323-324]. Але сила, битва, влада притаманна всім Богам-громовержцям. Тому тут ми не вбачаємо перехід до монотеїзму, бо не було заборонено, промовляти прояви "небесного царя".

Енліль-Мардук, тотожні нашому Богові Перуну (громовержцю і опікуну воїнства), а також його прояву Лелю і біблійному Іллі. Олександр Знойко зазначає, що "Перун" буквально – "той, що робить вогонь, кидає вогонь, стріляє вогнем". Пур означає "вогонь" (д.-гр.). [8, 74]. Тож і назва свята Пурім має бути пов’язаною з Перуновим вогнем, який пробуджується після зимової сплячки, або з самим Пуруном, бо "м" може замінюватися на "н" (наприклад, "мавки"-"нявки"). Наше українське "шпурляти" означає "різко і з силою кидати", що може бути пов'язаним із блискавками, які шпурляє Перун.

Нескладно побачити в іменах Мардук і Мордехай українське слово "морда", а закінчення імен можуть вказувати на їхню фалічність. Подивимося на наші стели, що стояли на могилах. Вони мали означати запліднюючу силу Батька-Неба, тому їх відображали у вигляді фалосів (людино-фалоси), або ставили ознаки мужів нижче пояса стели. Аналогічна ситуація складається з Паскою: це й писок і піська (дит.). В тих же значеннях використовуються слова "харя" і "хер".

На підтвердження висловлених припущень зазначимо, що коли Естер стала царицею, то на її прохання взяли до палацу Мордехая, який обійняв посаду воротаря і здобув таке довіру, що його поставили охороняти вхід до царської опочивальні. [10, 366]. "Коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Бігдан і Тереш, два царські євнухи зо сторожів порогів – і задумали простягнути руку на царя Ахашвероша. [1, Естер,2,21]. Мордехай звичайно здав заколотників цареві. У даному випадку нас цікавить, що Мордехай був воротарем. Цим він нагадує святого Петра, що стоїть на воротах до раю. Петро уособлює нижній світ Богів: він – опора християнської віри, а коли його розпинали, то попрохав, щоб повісили його стримголів, аби не як Ісуса Христоса. [9, 409]. Все це вказує на фалічність образа Петра.

Якщо врахувати, що Раєм може бути жіноче лоно, то тоді виправдана посада Петра як ключника, тобто безпосередньо ключа до Раю. А два сторожі порогів, Бігдан і Тереш (наші відповідники – Богдан і Тарас), які означають роги Велеса, що одночасно можуть бути зміями – охоронцями зародку-вогню. Тут ми можемо зробити порівняння з Велесовою Книгою: "Молимо Патар (Петро. – С.П.) Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим." [4, ВК,19]. "Се бо хранимо Питаре Діяє, якож той особо є, став о Матері протів". [4, ВК,30]. Тобто можемо зазначити, що Петро-Питар та Андрій-Індра (обоє в Євангеліях виступають як брати рибалки, але вони діють в різні періоди року) тотожні до Мардука. Тому й не дивно, що Мардук, на зразок Андрія (Індри) б'ється із зміями – порогами (ведичним Врітрою).

Гаман - Велес

Ім'я першого міністра царя Ахашвероша, для українця не потребує перекладу – це дійсно гаман, або, як більшість зараз вживає зменшувальний варіант, гаманець. Ми знаємо, що Велес є Богом достатку, тому й не дивно, що першим помічником у Ахашвероша є "мішок з грошима". Є в нас таке близьке до імені слово "гумно", яке позначає господарський двір, а Велес є опікуном господарів, скотини, яка знаходиться у гумні. Гаман може позначати або міхур чоловічого статевого органу, або черево. Мордехай бореться з Гаманом, як Перун бореться з Велесом за світові скарби. Тобто відбувається боротьба верхнього і нижнього світів. Ілля-громовержець (він же Перун) кидає стріли в чорта, який без сумніву є аналогом рогатого Велеса. Ще один випадок цієї боротьби зафіксований в Біблії: пророк Ілля (Перун) вирізає Ваалових (Велесових) пророків. [1, І Кн. Царів,18].

В додаток наведемо інший доказ щодо Гамана. Як ми вже зазначали, Велес може уособлювати місяць, а вуха на голові людини позначають зростаючий і ущербний місяць. Розберемо складові слова "серга" (прикраса, що носять на вусі): "сер" – сірий, серп; рга – рога. Ці частини слова напряму пов'язані з місяцем: сіренький, серпастий, рогатий. До того ж треба додати, що традиційні серги робляться у вигляді чола Велеса (сердечко) з рогами. Всі ці ознаки пояснюють нам, чому в жидів з'явився звичай на Пурим пекти трикутні солодкі пиріжки з начинкою з маку і солодощів (або з сиром чи сливками), які отримали назву "вуха Гамана" [15, 319].

Наші вареники (пироги) також за формою нагадують вуха, чи то, як прийнято вважати, напівмісяць [20, 66]. Залишається тільки ці гамани із сиром всередині наштрикнути стрілами щоб з’їсти. Їжте на здоров’я та будьте мудрими: ми маємо знати, як зерно відділити від полови, яку нам підсовують, бо всі інші побрехеньки Книги Естер про розправу над персами були придумані жидами для особистої величі і нагнітання страху гоям (неєвреям).

Щодо свята Пурим, то треба пошукати свої відповідники на 14-15 березня. Протилежно цій даті в Колі Сварожому стоїть свято Здвиження (14 вересня) – Землі здвигається на зиму – темні сили перемогли світлих. Відповідно 14 березня мусить бути зворотній рух, і, напевне, пробудження Перуна.

Римляни шанували Бога Марса, первісно Бога родючості, а пізніше війни. Навесні здійснювався обряд вигнання "старого Марса" – Mamurius Veturius, який припадав на 14 березня і полягав у вигнанні зими та закликанні весни. Під час цього обряду на місце старого Марса (життєвий цикл, якого завершувався у березні) кликали нового, який мав забезпечувати врожай у новому господарському році. Латинська назва березня (martius) пов’язана саме з аграрною функцією Марса, а не пізнішою його трансформацією у бога війни. [7, 37]

Не всі таїни вдалося нам розкрити у цьому дослідженні, та віримо, що напрям взято вірний. Пізнаючи світогляд Предків – ми збагачуємо своє сучасне духовне життя. Маємо знати, що наші Боги, то прояви Всесвіту. А він багатий своїм розмаїттям. Сприймаючи прояви Богів через мітологічні персонажі, ми розуміємо, що Природа навколо нас жива, а ми невід’ємна її частина.

Література:

1. Біблія або книги святого письма старого і нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.

2. Варга Д. Древний Восток. У начал истории письменности. – Будапешт: Корвина, 1985. – 166 с.

3. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. I тис. до н.д. – I тис. н.д. Упорядкування Б.І. Яценка. – К.: Індоєвропа, 7502 (1994). – 320 с.

4. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7521 (2013). – 180 с.

5. Геродот. Історії в дев'яти книгах / перекл. А.О.Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.

6. Дарманський П.Ф. Земні джерела "святого письма". – К.: Молодь, 1985. – 184 с.

7. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення / Студії з інтегральної культурології. Thanatos. – 1996. – № 1. – С. 28–62.

8. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.

9. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.

10. Косідовський З. Біблійні оповіді. – К.: Вид. політ. літ.України, 1978. – 400 с.

11. Краткая энциклопедия славянской мифологии / Н.С.Шапарова. – Москва: АСТ, Астрель, Русские словари, 2003. – 624.

12. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2000. – 288 с.

13. Никифор архимандрит. Иллюстрированная полная популярная Библейская энциклопедия. – Москва, 1990 (Репринт 1891). – 902 с.

14. Пашник С.Д. Утро Сварога. Народные праздники весны / Родосвет. – Вип.1. – 7514 (2006). – С. 29-36.

15. Раввин Исраэль-Меир Лау. Практика иудаизма в свете устной Торы. – Израиль: Масада, 1991. – 459 с.

16. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: УСГА, 1994. – 240 с.

17. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.

18. Словник античної міфології / Укладачі І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів, Вступна стаття А.О.Білецького. – Київ, 1985. – 236 с.

19. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М.: Политиздат, 1986. – 576 с.

20. Федоренко Д.Т. Спочатку був Дажбог… – Кривий Ріг: Саксагані, 1994. – 87 с.

21. Франко І. Сотворення Світу. – Нью Йорк: Оріяна, 1969. – 118 с.

22. Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об’єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с. (Перевидано коштами І. Волиняк, м. Луцьк, 2000 р., 904 с.).

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 Следующая ⇒