Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Давид і його тотожність з Богами Сонця інших народів.




За Біблією (Перша книга Самуїлова, 17), Давид народився в Віфлеємі (там же народився й Ісус-Сонце, який є з роду Давида). Його батьком був Єссей, він мав восьмеро синів (восьмикутна Віфлеємська зірка). На війну з филистимлянами пішли троє старших синів, а Давид був підлітком і тому залишився пасти отару. Царював тоді Саул.

Филистимлянин, велетень Голіят, кликав когось із жидів на двобій і ображав "Живого Бога". Ніхто не хотів з ним битись. Після деяких подій вийшов на двобій Давид. Давид користуючись моментом кидає камінь і вбиває Голіята. Потім, за Біблією, Давид мечем Голіята відсікає йому голову і стає перед царем Саулом з головою в руці. [1, 364-367].

Порівнюємо з слов'янськими легендами. Давид – наймолодший серед чотирьох синів, які йдуть на війну. Зимове сонце – наймолодше, бо воно тільки народилося (Різдво). В одних легендах зустрічається, що народився Дажбог, в інших зимовий прояв Дажбога – Коляда. Західний варіант наймолодшого зимового прояву Сонця – Поренут, як і Давид, відображався тримаючи голову в руках. Можливо, що голова в обох випадках є новонародженим Сонцем (див. Костомаров, Гловацький), а можливий інший варіант – Сонце перемогло Темряву, яка частіше виступає у вигляді велетенського Змія. На наш лад ім'я Голіят близьке до Голод або Холод. Перед нами явний збіг мітологічних сюжетів.

Символом Дажбога, як і Давида, є шестикутна зірка, символ поєднання вогню (Сонце) і води. Слід зазначити, що жиди почали використовувати шестикутник за свій символ тільки в пізньому середньовіччі завдяки кабалістичним вченням. [24]. Давньоарійський символ шестикутної зірки був запозичений іудейськими кабалістами у католицького ордену тамплієрів, утвореного в Палестині після першого Хрестового походу 1119 року. Вперше цей знак згадано в іудейській літературі 12 століття (в творах караїма Їєгуди Гадасі). [21].

Натомість слов'янське використання шестикутника більш давнє. Ми часто бачимо пелюсткову шестикінцеву зірку під назвою "громовик", обрамленою шестигранником. Напевне вона позначає сонячне колесо в перуновому возі, тому й має назву пов'язаному із громом. Досить розповсюджена шестикутна зірка була і на козацьких гербах та прапорах зі значенням Сонця або Зірки. Шестикутник зустрічається у природі, наприклад: бджолині сота, сніжинка, деякі квіти.

Руська літера "Ж" є варіантом шестикутної зірки і означає "життя". Колос жита (чи іншої злакової культури) символічно означає чоловічий прутень з насінням. Жмут жита залишали для різдвяного Дідуха або Велесу на бороду, а це в обох випадках є також символом прутня з насінням.

У мусульман Давида, називають Дауд [11, 108]. Слово "жид" походить від імені Іуда (від якого вів свій рід Давид) – четвертий син Якова. Його коліно було одним з найбільш численних і могутніх у порівнянні з іншими. Яков надав Іуді благословіння на царську владу поки не прийде місія. [15, 369]. Є думка серед дослідників, що "Іуда" означає чоловічий статевий орган, який у багатьох народів символізує мужність, силу і є ознакою справжніх воїнів. Наш відповідник цього слова – "уда", так у Велесовій Книзі зазначається: "… іже хтось не волів текти [*іти] до прі, а тече до дому свого, уймали уди [*оскоплювали] його. [2, ВК,32]. Це безперечно пов'язує Давида і Дажбога, як запліднюючі символи Батька Неба.

Біблійний цар Давид прославився також своєю грою і співами. Вважається, що він завдяки схожості замінив образ Великого Гусляра, що існував в вірі стародавньої Русі. Це відобразилося в "Голубиній книзі" – пам'ятці давньої руської народної духовної літератури. [20, 72]. Образ Давида в "Голубину книгу" вважається потрапив із біблійних сюжетів, але він як гравець нагадує нам інших відомих музикантів сонячного культу, таких як билинний Садко (Сонце, що сідає у світові Води) або наш Козак Мамай з народних картин, що позначає Сонце, що завершило свій небесний обхід і "грає" на заході біля великого дуба. [18, 19].

У декого можуть виникнути сумніви щодо можливості поділу слова Свентовид на частини Свен-товид, що наближає його до імені Давида. Приводимо приклади імен богів близьких до "товид": лувійський бог-отець і бог Сонця – Tivat, Палайський бог-отець і бог дня – Tiyat. Також сюди можна віднести богів без кінцевої "т", чи "д": слов'янський Див, іранський patat Dywos – бог-отець Дивос, армянський tiw – "день", литовський Dievas – "бог" та багато інших. Іноді "д-т" може замінюватися на "с", так є хетський Sivat, Shiwat – бог дня, Сонце, або перехідний варіант – грецький Theos (Зевс). [5].

Треба звернути увагу у цьому контексті перетворень на слов'янське слово "живот" (життя), живіт. Старослов'янська кирилична літера «Ж» («живіте»), також має шестипроменевість і відповідну назву, що близька до сонячної ознаки життя.

Ігор Каганець звертає увагу, що самé ім’я Давид нагадує арійські імена Яровид, Святовид і, можливо, є скороченням від «Данвид» (знавець води, «дана» – вода, «вид» – відати). [9, 80].

Недаремно складачи Євангелії так старанно виводили Ісуса Христоса з роду Давида, називаючи його "сином Давида". Тобто укладачі намагалися підкреслити походження нового царя Ісуса від сонячного старого царя, світлокудрого Давида. [9, 109, ]. Навіть послідовники віри в Ісуса вказують на його сонячне походження, свята його ушанування виставлені на стородавніх календарних точках поклоніння Сонцю, а під час Преображення Ісуса на горі Тавор його обличчя засяяло наче Сонце і одежа побіліла наче світло. [10, 447]. То з таким же успіхом на Сонце вказують і мітологічні діяння Давида. Тим більше Ісус і Давид походять із одного міста Вифлеєма (араб. - Бейт-лахм «будинок м'яса», жид. - Бет-лехем «будинок хліба») [4]. Звичайно в цьому слові легко побачити наше "бедлам" (хаос, безладдя) і "бидло" (скотина), тобто мається на увазі, що для народження сонячних царів вибрана назва місця, що позначає хлів. За слов'янською мітологією ци місцем опікується Велес, Бог нижнього світу і багатства, де й має зародитися Сонце.

Кілька князів з Літопису Руського мають ім'я Давид, причому по батькові вони мають суто слов'янські імена. [13, 479-480]. Наша цифра 9 (дев'ять) близька до імені Давид. Причому молоду у нас прийнято "віддавати" заміж, а обряди весілля деяких східних народів називаються "дават" [16]. Молодий-князь на весільному обряді виступає Сонцем-Дажбогом [25, 25]. На статеве поєднання вказує інше слово "давить": "півень курку давить". Причому тут не відокремлюється суфікс "вить", а має бути повне закінчення дієслова чи іменника. На повнозначне закінчення слів із "вит" в подібних випадках вказував Володимир Шаян. [23, 239].

Робимо висновок, що жидівський цар Давид є мітичним персонажем і відображає легенду про Сонце, тотожний Дажбогу чи Свентовиду, в тому числі і етимологічно. Використання імені Давид в літописній історії Русі, а також апокрифічних текстах, дає підстави вважати, що це ім'я могло бути в ужитку і в більш давні часи, до прийняття юдо-христосівської віри, і може виступати повноцінним слов’янським іменем.

 

Додаток:

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...