Ганна, Жанна, Анна, Гнат, Іван, Іванна, Ян, Яна

В руській мові поширені слова, пов’язані з гонінням: гнати, поганяти, гонець зі значенням відгалуження від чогось більш вагомого. Сюди можна віднести і ганок – відокремлення від хати. Молоді паростки, що виходять (відходять) від зерна, покладеного в землю, чи від рослини ми називаємо пагонами. Звідси й поганий – негарний, несформований. Є звичай новонароджену дитину називати поганою, щоб не зурочити.

Інші слова зі складовою гн-, ган-, гнат- тощо мають значення насильницької смерті: гинути, загинути; умертвіння: гнити, загнивати, гній; утиску: відганяти, гнітити, гніт. Гніт означає також тліюче (пригнічене) вогнище, звідси й назва шнура в лампаді, свічі чи вибуховій речовині. “Пригнітити” вогнище значить пригасити його.

Також зазначимо, що людина чи рослина при пораненні згинаються. В давні часи наші предки застосовували обряд поховання у зігнутому вигляді. Вважалося, що таким чином покійник приймає позу дитини в утробі матері. В даному випадку померлого кладуть до лона Матері-Землі, як зерно, яке повинно було дати сходи-пагони – заново народитися.

Дослідниця М. Жуйкова зазначає, що ненароджена дитина і покійник однаково належали до потойбічного світу. Для дитини перехід до цього світу був пов’язаний з процесом випрямлення тіла, для мерця навпаки: входження до потойбіччя супроводжується згинанням тіла. Прямизна виявлялася ознакою життя, а кривизна – ознакою смерті. [1, 29].

Сонце, яке заходить за Землю, ніби вмирає, а при сходженні із Землі – народжується. Земля його (як і пагін) наче виштовхує, виганяє зі свого лона на гору (гнати в гору). Так і жінка, народжуючи дитину, теж її відганяє, відокремлює від себе. Оскільки літера “г” при чергуванні переходить в “ж” (наприклад, гнати – жену), можна стверджувати, що жінка, рожаниця та інші слова з складовою “жн” мають спільні витоки зі звукосполученням гн-. “Рожаниця” можна пояснити, як “та що виганяє Ра-сонце ”.

Вихід і вхід до лона Матері-Землі позначається одним поняттям, що набуває протилежної семантики. Так, женці – ті що жнуть колосся, умертвляють рослину під час жнив. В слові жати “н” випадає, що наближує його до життя, жити. Тому жінка трактується як “та, що дає життя”.

Згадаємо також, що жінку, яка носить дитину, називають вагітною (“н” випадає), посудина для миття – вагани. В латинській мові vagina означає піхва (жіноча) або оболонка, шкаралупа, що відноситься до жіночого лона. “Ганьбити” означає також мати статеві зносини без вінчання, зганьбити - зґвалтувати. Парування тварин називається “гін”.

Свято Ганни ми відзначаємо 9 рудня. Це час ушанування зимової сутності жінки-матері (Землі). Саме взимку природа гине, вмирає і Сонце. Але після загибелі з волі Божої відбувається відродження – ми зустрічаємо Різдво нового Сонця, яке з набуттям сили оновить природу.

Підсумовуючи вищезгадане, ми можемо зазначити, що ім’я Ганна, Жанна можуть означати жінка, рожаниця, народжуюча. Гнат – народжений, родючий; жонатий, тліючий.

Ім’я Яна іноді ототожнюють із зменшенням від Ганна. Одночасно такі чоловічі імена як Ян (фр. Жан) вважають тотожними Івану. [3, 112]. Частка ів-, єв- може позначати життєву функцію, наприклад, в слові Ява – світ життя чи Іва – дерево життя. Приставка до грецьких слів єв- перекладається як добре. Іноді ця частка може замінюватися на о-, наприклад: таке ім’я як Євген (добренароджений) можна перекласти на руське Огень, Іоан – варіант Івана. Друга частина - ан аналогічна до кореня ган, як і для імені Ганна є варіант Анна. Німецький відповідник Івана – Йоган або Ганс чітко вказують на спорідненість з Вогнем, як зародком Сонця. Новонароджена дитина, яка не покинула хату, також ототожнюється з вогнем. Індолог С.Наливайко каже, що в санскриті "молодий", "юний" якраз і буде "юван". [2, 98].

Література:

1. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.

2. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2000. – 288 с.

3. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук. думка, 1996. –336 с.