 |
Комунікативно-рольова підструктура.
|
|
|
|
Комунікативно-рольова підструктура..
( передбачає розвинену комунікативну компетентність психолога. Вона містить соціально-когнітивні і комунікативні уміння (слухати іншого, розмовляти та вмовляти, встановлювати соціальний контакт, переконувати іншого, навіювати тощо). Ця підструктура включає також специфічні якості - акторські та режисерські, організаційні, які дозволяють ефективно впроваджувати активні психотехніки і групові засоби психокорекції. Базовою особистісною якістю є професійна ідентифікація та соціальний інтелект. Остання - це здатність у процесі спілкування визначати будь-які відхилення від нормального функціонування або розвитку людини чи групи, яка є найважливішою складовою спеціальних здібностей до психологічної діяльності)
Регулятивна підструктура
( забезпечує толерантність до фрустрацій, високу працездатність і саморегуляцію особистості, відсутність схильності до збудження та швидкого виснаження. Провідним компонентом виступає професійна саморегуляція).
67. Структура спілкуваня психолога з клієнтом включає такі складові:
1) … ( уміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість));
2) …( уміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (інтуїція));
3) …( уміння співпереживати (емпатія));
4) …( уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія));
5) …( вміння керувати собою і процесом спілкування).
68. Етичний кодекс складається з 7 розділів…:
1. … (Відповідальність).
2. … (Компетентність).
3. …(Захист інтересів клієнта).
4. …(Конфіденційність).
5. …(Етичні правила психологічних досліджень).
6. …(Кваліфікована пропаганда психології).
7. …(Професійна кооперація).
|
|
|
69. Етапи і варіанти динаміки співвідношення соціального і професійного на прикладі особистісного і професійного самовизначення і саморозвитку.
1. Особистісне самовизначення формується раніше професійного, і на його основі складаються вимоги до професії.
2. Подальше професійне самовизначення людини уточнюється залежно від індивідуально-психологічних, зокрема природних, здібностей і від віку.
3. Професійне самовизначення, що зміцнилося, починає впливати на особистісне. Критерії професіоналізму впливають на критерії оцінки особистості. Тут може відбуватися переоцінка відношення людини до себе як особи.
4. У міру досягнення високих рівнів професійної діяльності і успіхів в ній у людини виникає загальна мотивація, актуалізуються індивідуальні здібності, зростає рівень домагань. Професія починає впливати на всі сфери психіки і особистості в цілому.
5. Характер міжособистісних відносин, в які вступає людина в процесі трудової діяльності, впливає на особистий розвиток і на становлення людини як професіонала.
6. Професійна діяльність залежно від того, як вона відбувається, має безпосередній вплив на певні риси особистості. У міру диференціації професійних мотивів і орієнтації розвиваються ті або інші особистісні якості.
7. Вид професії може визначати особистість людини. Загальні професійні цілі, схожі способи дій, умови праці і побуту усередині професійного співтовариства визначають схожість професіоналів, формують у них загальні за змістом інтереси, установки, манеру спілкування, що має вплив на становлення соціально-професійного типу особистості.
8. Засобами професії відбувається самовираження особистості. В окремих випадках особистість самореалізує себе поза професійними захопленнями.
9. Невдача, неуспіх в професійній діяльності можуть призвести до її деформації за умови, що особистість прагне реалізувати себе тільки в праці.
|
|
|
10. Впродовж життя людина змінює свою професійну діяльність у відповідності із власними ціннісними орієнтуваннями. Зміна установок і мотивів особистості впливає на професійне становлення особистості.
11. Під час особистісних змін, пов’язаних із зростанням, появою нових потреб може відбуватися переорієнтація індивіда у світі професій, обрання іншої спеціальності.
12. Те, як людина будує сценарій свого професійного життя і як вона його здійснює, залежить від неї.
13. У цілому особистісний простір ширший від професійного, більше того, особисте лежить в основі професійного і визначає початок, хід і завершення останнього. Разом з тим професіоналізація впродовж життя людини має вплив на особистість, може її стимулювати і, навпаки, деформувати.
належать:
а) А. К. Маркова.
б) Д. Сьюпер.
в) Є. О. Климов
70. У відповідності із теорією Д. Сьюпера, в якій постає процес формування професійної “Я-концепції”, професійний шлях розподіляється на п'ять етапів.
Перший етап — етап зростання (від народження до 14 років)…
( - період програвання різних соціальних ролей (у тому числі і професійних), період спроб в різних видах діяльності, прояснення своїх переваг, формування інтересів, що мають вплинути на подальший професійний вибір. “Я-концепція” розгортається через ідентичність із значущими дорослими).
Другий етап — етап дослідження (від 15 до 24 років) …
(відбуваються спроби розібратися і визначитися в своїх потребах, інтересах, цінностях, здібностях і можливостях. У результаті такого самовизначення відбувається вибір професії і починається її освоєння).
Третій етап — етап зміцнення кар'єри (від 25 до 44 років)…
(людина прагне зайняти міцне положення у вибраній діяльності, забезпечити в професійній спільноті стійку особисту позицію. У трудовій біографії людини ці роки часто виявляються найбільш творчими, результативними і динамічними в набутті професійної майстерності і соціального статусу. Вірогідність зміни професії значно зменшується до кінця цього етапу).
Четвертий етап — етап збереження досягнутого (від 45 до 64 років)…
(тут спостерігається тенденція зберегти досягнуте кар'єрне положення. Професійний розвиток здійснюється в одному напрямку без виходу за межі обраної професії).
|
|
|
П'ятий етап - етап спаду (після 65 років)…
(характерною межею цього етапу є зниження фізичних і розумових можливостей, що приводить або до часткового скорочення професійного навантаження, або до припинення трудової діяльності. Тут можливі виникнення потреби передавати свій досвід і зміна професійних ролей (наставник, експерт).
71. Основні причини відмови психологів-студентів від професійної самореалізації:
- соціально-економічні…
(домінуюча - неадекватний рівень оплати праці);
- особистісні…
(необ’єктивно завищений рівень домагань; особисті конфлікти, пов’язані із основними мотивами вибору професії, що втрачають актуальність наприкінці навчання; вікова зміна ціннісно-смислових орієнтувань, в результаті чого визначальними виявляються «меркантильні» потреби, задоволення яких малореалістичне в професійній діяльності вітчизняного психолога);
- специфіка навчання на факультеті психології…
(найхарактерніша позиція — значне переважання теоретичних знань над практичними);
- складність професійної діяльності психолога.
72. У значної частини психологів-студентів усіх курсів виявляються такі ознаки непрофесіоналізму:
1) невміння виділяти об'єкт і предмет дослідження…
(Студенти практично не розрізняють реальний об'єкт, об'єкт маніпулювання, об'єкт припущення, власне об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт дослідження розуміється як зумовлений, визначений повною мірою дослідником. Ігнорується або не повною мірою враховується те, що і предмет, і об'єкт дослідження, за зауваженнями О. С. Анісимова, Г. П. Щедровицького, є результатом складних розумових процедур);
2) невміння психологічно аналізувати конкретну ситуацію в цілому…
(Це виражається у позиційному самовизначенні тільки по відношенню до фіксованого (неповного) образу ситуації; у нерозрізненні рівнів проблематизації ситуації (виділення головного, відсікання другорядного, можливі версії розвитку ситуації в часі); у примітивізації опису ситуації (виділенні малої кількості ознак; ігноруванні інших, часто важливіших; встановленні «дивних» каузальних зв'язків; ігноруванні проблеми кількісної несумірності різних параметрів ситуації); у некритичному (нерефлексивному) застосуванні мови опису емпіричних даних. Більше того, мають місце утруднення в застосуванні відповідного теоретичного багажу. Це призводить до втрати значущих параметрів ситуації);
|
|
|
3) нерозрізнення типів аргументування - загальнотеоретичного, емпіричного, формально-логічного.
(Часто має місце нерозуміння відмінностей між поясненням як видом каузального твердження (яке може бути обґрунтоване на основі норм науки) і інтерпретацією як пошуком, знаходженням, «вкладенням» значення в якусь ситуацію. При цьому не враховується, що будь-яке “вкладене” значення має право на існування);
4) нерозрізнення типів і способів логіки інтерпретації.
(Зокрема, логіка, характеризуючи межі застосування процедур інтерпретації, не відрізняється від логіки самої інтерпретації. Ігнорується необхідність скріплення значення ситуації з прагматичною (що виходять за рамки цієї ситуації) метою, запитами клієнта. Значення кожної ситуації завжди лежить поза нею, оскільки сама ситуація виникає Із запитів, зумовлюваних прагматичними цілями клієнта);
5) ігнорування принципової відмінності між гуманітарним і природничо-науковим знанням. (Багато студентів до кінця навчання намагаються аналізувати поведінку людини на основі причинно-наслідкових відносин, які, на їх думку, задаються емпіричною фактологією і перевіряються за допомогою формально-логічних процедур. Смислова детермінація поведінки, ціннісна причинність, вимагає для свого розуміння раціональної реконструкції внутрішнього світу (зокрема ціннісно-смислової сфери) людини);
6) студенти не вбачають необхідності врахування «гетерогенності» свідомості, двох принципово різних способів її функціонування - аналітичного і синтетичного… (При аналітичному способі має місце дискретизація, розкладання ситуації на елементи, подальша побудова лінійних ланцюгів каузальних зв'язків. При синтетичному способі розуміння ситуації обумовлене виділенням визначальних її характеристик, які задають як її тотальне бачення, так і подальше виділення інших характеристик, їх ранжування за ступенем значущості. ).
73. Ціннісно-смисловий простір сучасних студентів-психологів характеризують:
- саморозвиток, самореалізація…
(розвивати себе, розкрити свою унікальність, реалізуватися, удосконалюватися, відбутися, усвідомлювати свою цінність, поважати себе, жити так, щоб не було соромно);
|
|
|
- особисте самовизначення…
(шукати відповідь в собі, а не перекладати відповідальність на інших; покладатися на себе; розраховувати на себе; нести відповідальність за себе; виходити з внутрішнього стрижня у всіх своїх діях; досягти внутрішньої гармонії; знайти відчуття незалежності, відчуття своєї цілісності; бути внутрішньо вільним);
- професійне самовизначення…
(стати фахівцем, бути необхідним суспільству, втілити себе в своїй справі, здобути професійне визнання);
- жити в контексті життя інших людей…
(затвердитися в суспільстві; бути повноцінним членом суспільства; піклуватися про оточуючих; віддавати себе повністю цьому світу; жити так, бути таким, щоб людям з тобою було цікаво спілкуватися; розкрити себе до людей — жити лише для себе нецікаво, неправильно, допомагати жити оточуючим в повну силу, брати участь в житті інших людей, розуміти іншого, не залишитися в самоті);
- орієнтація на продукт…
(чогось досягти, стати цікавою людиною, залишити слід, пам'ять про себе, щось залишити після себе, встигнути багато зробити, знайти те, що я можу передати дітям, не жити безслідно, пам'ять про мене — це частина мене);
- соціальні цінності…
(статус, імідж, кар'єра, популярність у пацієнтів, успішність, високий дохід, комфортні умови праці, приналежність до певного культурного прошарку);
- екзистенційні цінності…
(вміти прощати, вміти терпіти, вміти довіряти, вміти любити, вміти вірити, бути щасливим, бути вільним);
- повнота і радість життя…
(жити повноцінно, з повною віддачею, активно, цікаво, відчувати, що ти все можеш і все в твоїх руках; жити повним життям: не застоюватися; відчувати себе живим, відчувати зміни; завжди діяти, не стояти, адже життя дається тільки один раз; жити так, щоб відчувати його цінність і навіть безцінність; переживати радість життя; насолоджуватися життям; одержувати задоволення, задоволення від життя).
74. ШПС функціонує широке коло завдань на трьох наступних рівнях.
1. Науковий: ШПС…
(один з напрямків вікової та педагогічної психології, що вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості з метою розробки шляхів застосування психологічних знань; концепцій ШПС (її змісту, функцій, моделей). Цей рівень реалізують наукові співробітники);
2. Прикладний займається розробкою…
(навчальних програм, створенням підручників. Цей рівень реалізують педагоги, методисти, дидакти у співробітництві з психологами);
3. Практичний включає…
(безпосередню роботу з дітьми і дорослими в школі. Реалізується практичними психологами).
75. У діяльності ШПС існує два напрямки:
1) актуальний…
(орієнтований на розв'язання поточних проблем, подолання труднощів навчання та виховання, порушень поведінки, спілкування та діяльності);
2) перспективний, що має метою…
(розвиток індивідуальності, формування готовності до самостійного життя, створення умов для розвитку кожної дитини. Цей напрямок відіграє провідну роль у діяльності ШПС. Його реалізація залежить від початкової та кінцевої мети взаємодії шкільного психолога із дитиною. Початкова передбачає визначення готовності до навчання, виявлення індивідуальних особливостей як основи пошуку оптимального співвідношення навчання і виховання. Кінцева мета полягає у формуванні психологічної готовності до життєвого (особистісного, професійного, соціального) самовизначення).
76. Професійні дії працівників ШПС реалізуються в таких основних видах діяльності.
Діагностика:
( соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчального процесу; моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків; визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання).
Профілактика:
(систематична робота, спрямована на попередження відхилень у розвитку особистості, профілактику виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках тощо).
Психологічна експертиза:
(визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку особистості, структури та змісту спілкування в колективі у відповідь на запити різних органів управління системи освіти, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання та виховання тощо).
Психологічна прогностика:
(проектування змісту та напрямків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку групи, міжгрупових процесів, освітньої ситуації в цілому, участь у плануванні освітньої політики тощо).
Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу
( з питань навчання та виховання, розвитку дітей та допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів).
Психолого-педагогічна корекція:
(здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки тощо).
Психологічна просвіта:
(підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту, завдань психологічної служби тощо).
Соціально-психологічна реабілітація:
(надання психолого-педагогічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які перебувають у кризовій ситуації, перенесли психічні травми, стреси, тяжкі хвороби тощо з метою адаптації до нових умов).
77. За особливостями організаційної структури вирізняють дві моделі ШПС.
1. У першій моделі структурною одиницею є…
( група психологів, що працює у районному (міському) відділі освіти (Угорщина, Чехія). У завдання психологів входить організація циклів лекцій; консультацій, семінарів, діагностика окремих школярів, розробка рекомендацій на її основі. Недоліком є відокремленість у роботі практичного психолога від навчально-виховного процесу в школі).
2. У другій моделі структурною одиницею є…
( посада практичного психолога в школі. Створюються кращі умови для аналізу конкретної ситуації в школі, психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективах, наступності і послідовності психологічних впливів на конкретну особистість. Ця модель передбачає різноманітність змісту роботи (психопрофілактика, психокорекція, тренінг)).
78. Проаналізуйте подані нижче ситуації та визначте відповідність дій практичного психолога нормам Етичного кодексу психолога. Зазначте положеня Етичного кодексу психолога, які було порушено:
а) керівництво школи 25 травня поставило перед психологом Тамарою Т. завдання у тижневий термін провести дослідження готовності учнів 4 і 9 класів до навчання на наступній ступені навчання і підготувати за цими матеріалами статтю до провідного наукового журналу. Тамара Т, розуміючи неможливість виконання цього завдання, не обговорюючи терміни і можливості його виконання з адміністрацією школи, знайшла в одній із збірок наукових праць статтю, яка висвітлювала подібну проблему, і, переписавши її під власним іменем, подала до журналу; (авторске право; Відповідальність. Кваліфікована пропаганда психології). )
b) до психолога Дмитра Д. на консультацію звернулася досить приваблива клієнтка 19 років. Дмитро Д. після знайомства з клієнткою під час консультації запропонував їй продовжити їх співпрацю у кафе-барі, неподалік від офісу. При цьому він натякнув, що йому буде дуже приємно продовжити це знайомство за межами психологічної консультації. Клієнтка почала зустрічатися з Дмитром Д. щовечора, а двічі на тиждень приходила на консультацію; (порушення суверенності, Відповідальність).
с) директор фірми увірвався в кабінет психолога Катерини Л. Він вимагав терміново подати йому результати опитування працівників стосовно задоволеності роботою, взаєминами з колегами та керівництвом тощо. Катерина Л., не довго думаючи, подала шефові бланки відповідей, на яких були зазначені прізвища працюючих. На нараді керівник оголосив результати опитування кожного, коментуючи їх, вдаючись до образ; (Конфіденційність)
d) майстер дільниці звернувся до психолога Олега Т. з проханням дослідити динаміку працездатності з метою складання оптимального графіку роботи. Олег Т., посилаючись на значне завантаження, запропонував майстрові провести дослідження самостійно і надав всі необхідні матеріали. Майстер як зумів, так і провів дослідження. Складений ним графік виявився недосконалим; (Компетентність)
е) у місцевій газеті психолог Олена В. опублікувала таке оголошення: «До уваги жителів міста та району!
Всього за 60-80 гривень ви отримаєте гарантовану допомогу у вирішенні сімейних конфліктів, позбавитесь шкідливих звичок. Психолог-консультант, спеціаліст з психотерапії попередив 10 випадків самогубства, зберіг 12 шлюбів, вдало провів 15 сеансів психотерапії з проблем наркоманії.
Приходьте і Ви зі своїми проблемами. Від нас підете без проблем. Запис на консультацію щоденно з 12 до 13 години дня (адреса офісу..... )»; (Кваліфікована пропаганда психології).
f) під загрозою звільнення з роботи менеджер спільно з директором фірми та психологом змушували всіх працівників відповідати на запитання анкети, яка стосувалася політичних та релігійних уподобань кожного. (Захист інтересів клієнта. Конфіденційність).
79. На сьогодні формування особистості практичного психолога проходить три етапи:
1. Світоглядний,
(що передбачає формування професійної свідомості майбутнього спеціаліста).
2. Професійний,
(який спрямований на оволодіння необхідною системою знань, технологією практичної діяльності майбутнього психолога, формування його психологічної культури. Психологічна культура передбачає високий рівень професійних знань та культури спілкування, емоційну культуру, культуру мислення.
Культура спілкування передбачає вміння користуватися у відповідних ситуаціях адекватними стереотипами взаємодії, творчо розв'язувати суперечливі ситуації, вести діалог з клієнтом.
Емоційна культура передбачає вміння вибирати адекватну форму прояву своїх емоцій, здатність володіти собою, керувати своїми емоційними станами. Сформованість емоційної культури сприяє повноцінному спілкуванню та вирішенню конфліктних ситуацій).
3. Особистісний,
(метою якого є формування професійно важливих якостей особистості, гуманістичної спрямованості, «діалогічності», здатності до професійної ідентифікації. Професійна ідентифікація передбачає прийняття провідних професійних ролей, цінностей, норм, наявність мотиваційних структур, які спонукають особистість до ефективної діяльності. Формування професійної ідентифікації пов'язане з самопізнанням (самодіагностикою), самокорекцією, самоаналізом та самореабілітацією).
80. Організація зовнішніх умов формування особистості практичного психолога відповідно до його етапів включає 3 блоки.
Перший блок - підготовчий –
(на цьому етапі здійснюється професійний відбір на відповідні спеціальності. Здійснюється диференціація студентів на різні напрямки професійної підготовки: психолог-викладач, психолог-дослідник, психолог-практик. Цей же блок передбачає адаптацію студентів до майбутньої професії. Реалізація початкової професійної підготовки (1-2 курси) передбачає оволодіння базовим концептуальним апаратом психологічної науки, отримання загального уявлення про майбутню професію. Знайомство відбувається і через різні тренінгові курси, що також сприяє професійній ідентифікації студентів та їх особистісному росту).
Другий блок - діагностичний –
(передбачає оволодіння основами психодіагностики, самопізнання (3-4 курси). На цьому етапі студенти отримують інформацію про якості свого характеру, про свої здібності, пізнавальні та інші можливості. Виявляються також особистісні проблеми студентів, які можуть стати на заваді успішній професійній діяльності. Тому для їх подолання та з метою самопізнання та саморозвитку застосовуються також спеціальні тренінгові техніки, бесіди, консультування).
Третій блок - особистісно-професійна корекція –
(передбачає корекцію та формування професійно значущих комунікативних умінь. Основними у цьому блоці є курси психоконсультування, психокорекції та психотерапії. Необхідною умовою є здійснення студентом індивідуальної самокорекції та самовдосконалення).
81. Соціально-психологічна профілактика - цесистема заходів,
(спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.
Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу).
82. Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за З. Кісарчук, є:
- профілактика
(стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами);
- попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві,
(яке переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);
- психологічна підтримка
(найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін. );
- робота з попередження розпаду
( сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами);
- профілактика порушень
(у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів);
- профілактика девіантної поведінки
(молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).
83. Освітньо-кваліфікаційна характеристика є офіційним документом, наявність якого визначено Законом України «Про освіту», положеннями про державний вищий навчальний заклад освіти, про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах.
Цей документ встановлює…:
(- професійне призначення, кваліфікацію та умови використання фахівця з вищою освітою за професійним напрямком «Психологія»;
- рівень професійних знань і умінь;
- кваліфікаційні вимоги до фахівця у формі виконання професійних і соціально-професійних завдань з визначенням міри самостійності при їх виконанні;
- порядок проведення державної атестації випускників;
- відповідальність за якість підготовки випускників).
84. На підставі кваліфікаційної характеристики у навчальному закладі визначаються…:
(- цілі поетапного формування майбутніх фахівців;
- зміст та організація навчально-виховного процесу, а також розробляються навчальні плани, програми, контрольні та атестаційні завдання;
- тести для діагностики якості підготовки студентів на різних стадіях навчання;
- первинні посади випускників ВНЗ).
85. Ціннісно-моральні компоненти самовизначення:
• усвідомлення цінності суспільне корисної праці (ціннісно-моральна основа самовизначення);
• загальне орієнтування в соціально-економічній ситуації в країні й прогнозування перспектив її зміни (врахування конкретної соціально-економічної ситуації й прогнозування престижності праці, що обирається);
• усвідомлення необхідності професійної підготовки для повноцінного самовизначення й самореалізації;
• загальне орієнтування у світі професійної праці (макроінформаційна основа самовизначення);
• виділення далекої професійної мети (мрії) і її узгодження з іншими важливими життєвими цілями (дозвіллєвими, сімейними, особистісними і т. ін. );
• виділення ближніх і найближчих професійних цілей як етапів і шляхів до далекої мети;
• знання про цілі, що обираються: професію та спеціальності, професійні навчальні заклади і місця працевлаштування (мікро-інформаційна основа самовизначення);
• знання про основні зовнішні перешкоди на шляху до поставленої мети;
• визначення шляхів і способів подолання зовнішніх перешкод;
• знання про внутрішні перешкоди (недоліки), що ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх достоїнств, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив (самопізнання як важлива основа самовизначення);
• знання шляхів і способів подолання внутрішніх недоліків (і оптимального використання достоїнств), що сприяють підготовці до самостійного й усвідомленого вибору майбутньої професійної діяльності;
• наявність системи резервних варіантів вибору на випадок невдачі — варіант самовизначення;
початок практичної реалізації особистої професійної перспективи й постійне вдосконалювання (коригування) намічених планів за принципом зворотного зв'язку.
представлені у роботах:
а) за результатами дослідження Г. С. Пряжникова;
б) А. К. Макрової
в)Е. О. Климова
86. Головні параметри особистості психолога-професіонала:
- досконалим володінням теоретичними знаннями і способами роботи;
- здатністю до швидкої адаптації.
представлені у роботах:
|
|
|
