 |
а) Д.Б.Богоявленської;
|
|
|
|
б) О. Ф. Бондаренка;
в) В. Г. Панка.
87. А. А. Трущьова вважає, що особливості професійного становлення особистості розкриваються у наступних етапах:
- формування професійних намірів,
(основний вибір особистістю професії за врахуванням своїх індивідуально-психологічних особливостей і їх відповідності змісту майбутньої професії. На цьому етапі відбувається усвідомлення необхідності професійної підготовки, формування первинних професійних цілей і шляхів їх досягнення, орієнтація і самовизначення у професійній діяльності);
- професійна підготовка,
(засвоєння системи професійних знань, умінь і навичок, формування професійно важливих якостей особистості, позитивного ставлення та інтересу до майбутньої професії. Це відбувається на трьох рівнях: психологічному, інтелектуальному і соціальному. Психологічний рівень припускає формування готовності до даного виду діяльності, усвідомлення людиною своїх можливостей, здібностей, інтересів, що відповідають вимогам спеціальності. На інтелектуальному рівні відбувається засвоєння теоретичних знань, умінь і навичок, оволодіння навичками професійного самовдосконалення. На соціальному рівні формуються уявлення про соціальний статус фахівця, необхідність професії на ринку праці, її престижність);
- професіоналізація,
(входження (адаптація) і засвоєння професії, надбання професійного досвіду, розвиток властивостей і якостей особистості, необхідних для кваліфікованого виконання професійної діяльності);
- майстерність,
( характеризується творчим виконанням професійної діяльності, інтегруванням сформованих професійно важливих якостей особистості в індивідуальний стиль діяльності; постійним вдосконаленням технології й стилю власної професійної діяльності).
|
|
|
88. А. К. Маркова виділяє такий варіант розвитку професіоналізму, як непрофесіоналізм (псевдопрофесіоналізм), який характеризується відсутністю необхідних для професії знань і умінь у сфері діяльності. У подібній ситуації людина може здійснювати достатньо активну трудову діяльність, але при цьому спостерігаються деформації, які можуть проявлятися у таких формах…:
(- виконання неефективної трудової діяльності, що не відповідає нормам професійної діяльності;
- здійснення зовні кипучої трудової діяльності за відсутності професіоналізму;
- неправомірне зведення свого особистісного простору до професійного і тим самим спотворення свого професійного особистісного розвитку (трудоголізм)).
89. А. К. Маркової, процес професіоналізації особистості розглядає у вигляді наступних етапів:
перший етап – допрофесіональний;
(людина здійснює певну роботу і види праці, ще не володіючи якостями, що властиві професіоналу, не опанував нормами і правилами професії, не маючи високих і творчих результатів у власній праці);
другий етап — власне професіоналізму;
( особистість послідовно опановує якостями професіонала, формулює уміння та навички професійної діяльності. В процесі розвитку мотиваційної сфери особистість усвідомлено підвищує свою професійну майстерність, упрозорюючи при цьому себе в професії, розвиває себе засобами професії);
третій етап - суперпрофесіоналізму;
(професійна діяльність характеризується на цьому рівні високими досягненнями і творчими успіхами. Головною особливістю цього рівня є творче збагачення професії своїм особистим внеском, що впливає на прогрес суспільства);
четвертий етап — післяпрофесіоналізму;
(на цьому рівні фахівець може виявитися наставником, експертом в своїй сфері. Цей рівень допомагає людині знайти нові грані професіоналізму, що полягають в допомозі іншим людям і їх духовному збагаченні).
|
|
|
90. В. А. Фокін виділяє основні причини відмови студентів-психологів від професійної самореалізації. Він вказує на те, що в процесі навчання психологів-студентів зміна їх уявлень про професійну діяльність відбувається за двома типами, умовно позначених як «успішна» і «неуспішна» динаміка.
Успішна динаміка…
( виявляється у розширенні кола адекватних уявлень про професію (знання сфер, де можливо використати свої професійні сили, реальні місця роботи, труднощі і проблеми, умови оплати праці, можливості кар'єрного зростання і т. ін. ). Основним чинником успішної динаміки є ухвалення дійсності ‑ готовність до професійної самореалізації в наявних життєвих умовах)
Неуспішна динаміка виявляється у тому, …
(що за відсутності якісних змін в структурі професійної мотивації у студента з'являється професійна лексика (термінологія), підвищується соціальна бажаність відповідей, накладається табу на обговорення таких проблемних сфер професіоналізації, як рівень зарплати, престиж, кар'єрне зростання. Неуспішна динаміка обумовлена психологічною (мотиваційною) і професійною неготовністю до зміни соціальної позиції професіонала).
91. Важливі передумови професійного становлення студента-психолога.
Перша умова –
( творчий підхід до справи).
Друга умова –
(це органічне переплетення, єдність процесів професійної діяльності і життя).
92. У 20 - 30 рр. XX ст. Л. С. Виготський розробив і використовував у роботі з проблемами соціалізації дітей продуктивну для практичного психолога освіти схему організації їх психолого-педагогічного обстеження. Основу його схеми становлять шість етапів дослідження, кожен із яких має власну специфіку.
Перший етап передбачає ретельний добір…
скарг із метою формулювання змісту запиту дослідження. Перш за все беруться до уваги скарги дитини, її батьків або ж представників навчально-виховної установи, де перебуває чи яку відвідує дитина. Тут найважливішим є орієнтація не на оцінки, думки й узагальнювання, які часто містять скарги дорослих (дитина зла, погано вчиться або відстала), а саме: реальні факти, які підтверджують небезпідставність їхнього занепокоєння. Не менш суттєвими є й суб'єктивні показання самої дитини, здобуті на тій же основі. Оскільки й тут вона може не об’єктивно себе оцінювати, говорити неправду, то для психолога важливим стає сам факт брехні, психолого-педагогічне пояснення якого становить самостійне дослідницьке завдання.
|
|
|
Другим етапом дослідницької схеми є історія …
розвитку дитини, яка має виступати основним джерелом усіх дальших відомостей про дитину. Сюди традиційно відносять вияв-лення її спадкових особливостей, своєрідності пренатального і постнатального розвитку, базового середовища, в якому народилась і соціалізується дитина, історію її виховання. Загальною й найсуттєвішою вимогою на цьому етапі є вимога створення причинного життєпису, тобто такого викладу подій, який ставить їх у причинно-наслідкову залежність, викриває суттєві зв'язки й розглядає даний період історії як пов'язане динамічне ціле, з метою зрозуміти закони, зв'язки, на яких побудовано і яким підкорено його рух. Найефективніша модель такого викладу повинна будуватися за принципом: теза й її обґрунтування.
Третій етап — симптоматологія …
розвитку, завдання якого полягає у визначенні рівня й характеру розвитку, яких дитина досягла на даний момент. Основними засобами дослідження тут виступають доступні дослідникові науково-психологічні методи здобування емпіричної інформації, адекватні проблемі. Як допоміжні на цьому етапі залучаються педагогічні відомості про успішність навчання, медичні діагнози, відомості щодо навчальної підготовки й виховання дитини.
Четвертий етап — педологічний діагноз (будемо вважати його психолого-педагогічним)….
Логіка його побудови вкладається у чотириступеневу схему, яка послідовно підводить психолога до суті явища. Першим кроком на цьому шляху є симптоматичний, або емпіричний діагноз, який обмежується констатацією певних особливостей або симптомів, і на цій підставі безпосередньо будуються практичні висновки. (Для прикладу: у дитини низькі показники коефіцієнта інтелектуальності — направити її в допоміжну школу). Такий діагноз — найчастіше є продуктом низькокваліфікованого фахівця або студента — практиканта. Другий крок — етіологічна, або причинна, діагностика, який передбачає пошук спеціалістом психологічних причин емпіричних симптомів, які він констатував. (Наприклад, учень семи років зробив багато помилок при виконанні коректурної проби. Причиною можуть бути проблеми із зоровим аналізатором, низькі показники уваги, оперативної пам'яті тощо. ) Третій крок у постановці діагнозу — це типологічний діагноз, суть якого полягає у вивченні певного конкретного явища з погляду його класифікації, тобто приналежності до певного, вже описаного в характеристиках психологічних механізмів утворення й розвитку, типу важковиховуваності або ж неуспішності в навчанні. Зрозуміло, що для цього необхідні відповідні професійні знання дослідника, його здатність до накопичування й систематизації їх. Четвертий крок — це розкриття причин, які не лише пояснюють дане явище в кінцевому розумінні, а й найближчим чином визначають його. Тут автор застерігає фахівців насамперед від невиправдано широких узагальнень, на зразок того, що причина неуспішності учня з проблемної родини — у взаєминах, які існують у його сім'ї. У кінцевому смислі — це правильно, але таке твердження виводить освітнього психолога з кола його компетенції (він особисто не буде міняти ці взаємини) й закриває інші можливості співпраці на шляху розв'язання існуючої проблеми, зокрема лишає дитину або стурбованого педагога як активних суб'єктів педагогічного процесу права на кваліфіковану психологічну допомогу в організації їхніх реальних кроків у подоланні неуспішності.
|
|
|
П'ятий етап — це прогноз, …
який базується на здатності дослідника передбачити на основі інформації попередніх етапів дослідження дальший шлях і характер дитячого розвитку. Такий прогноз необхідно розробити щонайменше двох видів: позитивний і негативний. Позитивний прогноз вимагає від психолога передбачення тих змін у психічному розвитку особистості дитини, які стануть наслідками реалізації по відношенню до неї психолого-педагогічного призначення. Негативний прогноз передбачає віддзеркалення картини дальшої динаміки зафіксованих негативних тенденцій розвитку особистості дитини за умови незмінності тих обставин її життєдіяльності, які виявлено на момент обстеження.
Шостий етап — психолого-педагогічне призначення…
складає найважливішу практичну частину дослідження. Воно повинно бути конкретним, змістовним, давати цілком певні, чіткі й зрозумілі вказівки відносно пропонованих заходів і тих явищ, які можуть бути подолані в дитини завдяки їм.
|
|
|
93. Основними структурними компонентами придатності людини до конкретної професії є такі:
• громадянські якості …
(моральність, ставлення до суспільства), особливо важливі для педагогічної, юридичної і керівної роботи;
• професійно-трудова спрямованість особистості: …
ставлення …
до праці й професії, інтереси і схильності саме до певної діяльності;
• загальна дієздатність (фізична, розумова): …
активність, дисциплінованість, ініціативність, широта й глибина мислення;
• спеціальні здібності, …
тобто якості, необхідні саме для певних видів діяльності: абсолютний слух для скрипаля, просторове мислення для архітектора;
• знання, навички й досвід, тобто …
компетентність саме у даній професійній сфері.
94. У системі професійної орієнтації прийнято виділяти такі функції:
• соціальну ‑ …
зорієнтовану на передання учневі певної системи знань, норм і цінностей, які дають йому змогу в майбутньому здійснювати соціально-професійну діяльність як повноправному й повноцінному членові суспільства;
• економічну ‑ …
пов'язану з необхідністю покращення якісного складу працівників, підвищення їхньої професійної активності, кваліфікації та продуктивності праці;
• психолого-педагогічну, спрямовану на …
виявлення, форму-вання й врахування індивідуальних особливостей кожного, хто обирає певну професію;
• медико-фізіологічну, що передбачає врахування вимог до здоров'я й окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання певної професійної діяльності.
95. Автор популярної сьогодні теорії компромісу з реальністю Є. Гінзберг зазначає, що професійне самовизначення як вибір професії — це процес, що розвивається в часі, й остаточне рішення людини виникає не миттєво, а протягом певного, доволі тривалого періоду. Зокрема, він виділяє в цьому процесі три стадії:
• Стадія фантазії триває до 11 років.
(У її межах дитина уявляє себе в певній професії безвідносно до реальних можливостей власного життя: здібностей, можливостей одержати кваліфіковану підготовку, роботу за спеціальністю тощо).
• Гіпотетична стадія — від 11 до 17 років, вмішає 4 періоди.
(Протягом першого періоду інтересу (11 — 12 років) основою вибору майбутньої професії стають інтереси й схильності підлітка. У період здібностей (13 — 14 років) підлітки починають замислюватися над вимогами, які та чи інша професія пред'являє до здібностей людини, й порівнювати ці вимоги з власним потенціалом обдарованості. Для періоду оцінки (15 — 16 років) характерне намагання співвіднести особливості професії з власними ціннісними орієнтаціями й реальними можливостями. А в перехідний період (біля 17 років), який збігається з закінченням загальноосвітнього навчального закладу, відбувається перехід від гіпотетичного до реалістичного підходу у виборі професії).
• Реалістична стадія — від 17 років і старше.
(У межах цієї стадії молоді люди здійснюють остаточний вибір професії. Тут виділяють період дослідження (17 — 18 років), спрямований на загальну орієнтацію й здобуття глибоких фундаментальних знань з обраної спеціальності, період кристалізації (19 — 21 рік), що характеризується звуженням діапазону вибору й визначенням основного напряму майбутньої професії, та період спеціалізації (від 21 року), в межах якого обраний фах уточнюється вибором конкретної, вужчої спеціалізації. Наприклад, студент — психолог приймає рішення стати психологом освіти).
96. У ході соціально-психологічної діагностики шкільного класу корисно орієнтуватися на такі суттєві якості групи, які визначають ступінь ефективності розвивального впливу групової спільноти на особистісний розвиток учня:
• Інтегративність
(як міра єдності, спільності членів групи, що визначається за показниками ціннісно-орієнтаційної єдності її членів (протилежною якістю є дезінтегрованість).
• Мікроклімат
( визначається через самопочуття кожної особистості в групі, міру її комфортності, задоволеності (незадоволеності) від переживання приналежності до спільноти).
• Референтність
(як ступінь прийняття членами групи групових еталонів).
• Лідерство
(ступінь провідного впливу певних членів групи на групу в цілому в напрямі здійснення групових зав-дань).
• Інтрагрупова активність
(як міра активізації групою осіб, що її складають; ступінь впливу певної групи на інші групи).
97. . Напрямки психопрофілактичної роботи практичного психолога.
1. (Рання діагностика інтересів і схильностей. )
2. (Програми по розвитку інтересів і схильностей).
3. (Діагностика спроможностей і схильностей молодших підлітків).
4. (Формування фахових намірів учнів 7-9 класів).
5. (Консультаційна робота зі старшокласниками).
98. Завдання психологічної служби системи освіти України полягають:
- у сприянні… (повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку);
- у забезпеченні… (індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення);
- у профілактиці і корекції відхилень… (в інтелектуальному і особистісному озвитку дитини).
99 Психологічна служба в системі освіти України складається з трьох основних ланок…:
(Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи;
обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи або методистів методичних кабінетів районних (міських) відділів освіти, які відповідають за психологічну службу; (Абзац третій пункту 3. 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 ( z0570-01 ) від 07. 06. 2001 )
практичних психологів, соціальних педагогів, які працюють у навчальних закладах. )
100. Атестація практичних психологів (соціальних педагогів) проводиться…
(атестаційними комісіями, що створюються при районних (міських) центрах та методичних кабінетах, для встановлення (підтвердження) їх кваліфікаційних категорій згідно з Положенням
про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 20. 08. 93 N 310 ( z0176-93 ) і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02. 12. 93 за N 176).
|
|
|
