32. Основні види маркетингової інформації та методи її збору.

32. Основні види маркетингової інформації та методи її збору.

Маркетингова інформація, яку збирають у процесі дослідження буває двох видів: первинна, яку збирають уперше для досягнення поставлених цілей; вторинна, яку було вже зібрано для іншої мети. Джерелами вторинної інформації виступають: фінансова і статистична звітність підприємства, дані про збут товарів, результати попередніх досліджень, статистичні щорічники, періодичні видання, книги, комерційна інформація. Переважна більшість маркетингових досліджень після оброблення та аналізу вторинної інформації знову переходять до збирання первинних даних.

Основними методами збирання первинної інформації є опитування(це інтерв'ю, узяте в респондента під час особистої зустрічі, телефоном чи поштою за допомогою опитувальної анкети, спостереження (реальна оцінка ситуації за допомогою систематичного обліку поведінки суб'єктів без словесної чи іншої комунікації і без впливу на об'єкт спостереження), експеримент (отримання інформації про взаємозв'язок між залежними і незалежними змінними, наприклад, між графіком рекламування і кількістю клієнтів, рівнем цін і обсягами продажу тощо ) та імітація(відтворення дії різних маркетингових чинників за допомогою економіко-математичних моделей та ЕОМ ).

33. Можливі шляхи прийняття рішень відносно позиціонування товару на ринку

Позиціювання товару — комплекс маркетингових заходів, завдяки яким споживачі ідентифікують цей товар порівняно з товарами-конкурентами, позитивне ставлення споживачів до товару фірми, яке має стати наслідком реалізації стратегії позиціювання. Позиціонування - це оптимальне розміщення товару в ринковому просторі. Позиціонування зазвичай здійснюється в три етапи: I. Проводиться детальне дослідження ринку з метою визначення, які атрибути є важливими для даного ринкового сегменту, і встановлюється пріоритетність цих атрибутів. II. Складається перелік конкуруючих продуктів, що володіють виявленими атрибутами. III. Встановлюється ідеальний рівень значень атрибутів для конкретного сегмента ринку. Проводиться порівняльна оцінка атрибутів позиціонується марки продукту в порівнянні з ідеальним рівнем і в порівнянні з продуктами конкурентів. Розроблені стратегії позиціонування за умови їх доопрацювання до потрібного стану (випуску рекламних роликів, плакатів тощо) дозволять компанії вийти на більш високий рівень у свідомості споживачів. Але важливо, раціональне напрямок грошових коштів на розвиток торговельних марок і позиціонування самого підприємства.

34. Основні принципи організації відділу маркетингу на підприємстві: цілеспрямованість - відповідність місії, цілям, стратегії та політиці підприємства, спрямованість на вирішення проблем, пошук і задоволення потреб споживачів; чіткість організаційної структури - розумна спеціалізація, відсутність дублювання виконуваних функцій, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю, підконтрольність виконавців; сформульованість напрямів діяльності - зорієнтованість на конкретну концепцію, чітке визначення завдань та функцій кожного підрозділу та виконавши, вертикальних і горизонтальних зв'язків; гнучкість - своєчасне модифікування у відповідь на зміни у навколишньому бізнес-середовищі; координованість дій - комплексність маркетингових заходів для досягнення ефекту синергії; достатня фінансова забезпеченість - як з погляду забезпечення виконання маркетингових дій, так і мотивації праці працівників маркетингових служб; економність - покриття витрат на маркетинг доходами від реалізації маркетингових заходів; висока кваліфікація кадрів та їх постійна спеціальна підготовка; активна політика - пошук ринків, споживачів незадоволених потреб, творчі підходи до вирішення поставлених маркетингових завдань.

35. Особливості маркетингу ринку підприємств порівняно з маркетингом на споживчому ринку

1 ) Організації купують товари і послуги з метою отримання прибутку, скорочення витрат, задоволення потреб своєї внутрішньої клієнтури, виконання яких суспільних чи правових зобов'язань 2 ) У процесі прийняття рішення про закупівлі для потреб організації формально беруть участь більше число осіб, ніж коли мова йде про споживчі покупках. Як правило, учасники прийняття рішення виконують різні обов'язки в рамках організації і підходять до вирішення про закупівлю з різними критеріями. 3 ) Агенти з закупівлі повинні слідувати офіційним установкам, лімітам та іншим вимогам своїх організацій. 4 ) Необхідний запит пропозицій, складання договорів купівлі-продажу. Споживчий ринок - окремі особи і домогосподарства, що купують або купують іншим способом товари і послуги для особистого споживання. Цей ринок складається з безлічі субринків.