 |
50. Форми структурування часу у трансактному аналізі.
|
|
|
|
50. Форми структурування часу у трансактному аналізі.
Згідно. Берну, люди структурують час за допомогою шести способів: уникнення, ритуали, розвага (проведення часу), діяльність, ігри, інтимність (щире вираження власних бажань).
Такі транзакції, як ритуали, розваги або діяльність, направлені на досягнення певної мети – структуризація часу і отримання певних дій від оточуючих. Тому їх можна позначити як “відкриті”, тобто такі, що не передбачають прихованої маніпуляції іншими. Ігри ж є серіями прихованих транзакцій, що призводять до неочікуваного результату, в якому у одного з гравців є непроявлена зацікавленість.
Ритуалом називається стереотипна серія простих паралельних транзакцій, які задані зовнішніми соціальними чинниками. Неформальний ритуал (наприклад, прощання) в своїй основі незмінний, але може відрізнятися в деталях. Формальний же ритуал (наприклад, церковна літургія) характеризується дуже маленькою свободою. Ритуали пропонують безпечний, із відчуттям впевненості і часто приємний спосіб структуризації часу.
Можна визначити проведення часу як серію простих, напівритуальних паралельних транзакцій, метою якої є структуризація певного інтервалу часу. Початок і кінець такого інтервалу можна назвати процедурами. При цьому транзакції зазвичай пристосовані до потреб всіх учасників так, щоб кожен міг отримати максимальний виграш протягом даного інтервалу – чим краще адаптований учасник, тим більше його виграш. Проведення часу зазвичай взаємно виключають одне одного, тобто не змішуються. Проведення часу формують основу для знайомства і можуть привести до дружби, сприяють підтвердженню вибраних людиною ролей і зміцненню його життєвої позиції.
|
|
|
Грою називається серія наступних один за одним прихованих паралельних транзакцій зчітко певним і передбаченим (хоча і неочікуваним) результатом. Вона є набором, що повторюється, деколи одноманітних транзакцій, що зовні виглядають цілком щиро, але що володіють прихованою мотивацією. Ігри відрізняються від проведень часу або ритуалів двома основними характеристиками:
1) прихованими мотивами
2) наявністю «виграшу».
51. Сценарний аналіз.
Думка про те, що дитячі враження справляють сильний вплив на патерни поведінки дорослих людей, є центральною не тільки в транзактном аналізі, а й у багатьох інших напрямках у психології. Відмінною особливістю сценарного аналізу в транзактном аналізі є ідея про те, що дитина складає певний план свого життя, а не просто формує основні погляди на життя. У відповідності з теорією, цей план життя складається у формі драми, що має чітко позначене початок, середину і кінець.
Іншою відмінною рисою теорії сценарію є те, що план життя «досягає кульмінації в обраній альтернативі». При написанні дитиною драми свого життя фінальна сцена є невід'ємною частиною його сценарію. Таким чином, інші складові частини сценарію, починаючи з першої сцени, служать для того, щоб привести сценарій до цієї заключній сцені.
У теорії сценарію заключна сцена отримала назву Розплата за сценарій. При програванні людиною власного сценарію, він несвідомо обирає поведінку, яке наблизить його до розплати за сценарій.
Берн визначив сценарій, як «план життя, складений в дитинстві». Це свідчить про те, що дитина сама приймає рішення про свій план життя, виборі сценарію. З цього випливає, що навіть тоді, коли різні діти виховуються в одних і тих же умовах, вони можуть скласти абсолютно різні плани свого життя
У теорії сценарного аналізу термін «рішення» використовується у значенні, відмінному від того, яке звичайно приводиться в словнику. Дитина приймає рішення про своєму сценарії не зваживши ретельно, що властиво прийняття рішень дорослими людьми. Найбільш ранні рішення з'являються в результаті почуттів і приймаються дитиною до того, як він починає говорити. Рішення також залежать від різних способів тестування реальності, які використовують дорослі люди.
|
|
|
Особливості формування сценарію:
1. Сценарні рішення являють собою найкращу стратегію дитини з метою виживання в світі, який часто здається йому ворожим і навіть загрозливим його життя.
2. Сценарні рішення приймаються відповідно до емоціями дитини та її способом тестування реальності.
52. Теорія і філософія позитум підходу в житті і психотерапії: визначення ПП; 10 переваг ПП; 3 якості ПП, що відрізняють її від інших напрямків психотерапії; принципи ПП.
Позитивна терапія передбачає консультування, зорієнтоване на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв'язання проблеми, самопізнання та самодопомогу. Метод позитивної психотерапії був розроблений в 1968 році доктором Носсратом Пезешкіаном і його співробітниками в Німеччині на базі транскультурних досліджень, які були проведенні більше ніж в 20 різноманітних культурах. Свою назву метод дістав від латинського слова «positum», що в перекладі означає: фактичний, даний, реальний. Безумовною перевагою методу є: доступність для всіх соціальних і вікових груп, зрозумілість, системний сімейний підхід і короткотривалість (приблизно 30 сеансів).
В ПП виділяють три принципи: надії, балансу і самодопомоги.
Принцип надії. Згідно цього принципу кожна людина є здібною, вона в змозі боротися з своїми проблемами, розвиватися на краще, а в разі, якщо проблемна ситуація вже сталася і змінити її неможливо, то розцінювати це як урок, досвід на майбутнє або навіть як тренування, загартування здібностей людини.
Принцип балансу. В основі цього принципу лежить уявлення про те, що всі наші проблеми, негаразди, конфлікти, розлади є наслідком дисбалансу між певними дієвими факторами різної природи. Наприклад, якщо ми в якійсь життєвій ситуації реагуємо невідповідною, даній ситуації, здібністю чи сферою або знаходимося в неактуальній ідентичності – то ми тільки посилюємо проблему і при цьому аж ніяк не вирішуємо її. Тому необхідно відновити баланс, застосовуючи актуальні здібності і позиції і тим самим покращити свою життєву ситуацію.
|
|
|
Принцип самодопомоги. Для того щоб спрацював цей принцип необхідно щоб були активовані два попередніх. Принцип самодопомоги є найбільш цінним результатом Позитивної психотерапії, адже згідно цього принципу людина стає психотерапевтом для самої себе. Це означає що, людині потрібно не тільки допомогти вирішити її проблеми чи покращити самопочуття, але й навчити її самостійно, без допомоги психотерапевта чи консультанта, долати життєві труднощі і негаразди.
53. Рівні, методи і техніки роботи з клієнтом в ПП: 3 рівні роботи з клієнтом; основні техніки позитум-підходу; види співпраці з клієнтом. В ПП є три форми роботи: консультування, психотерапевтичне консультування і психотерапія. Психологічне консультування – напрям роботи психолога, який включає надання допомоги людям, які перебувають в складних чи конфліктних ситуаціях. З точки зору Позитивної психотерапії психологічне консультування відбувається за такою схемою: скарга - бажання - рішення - намір - дія - результат (горизонтальне консультування). Крім того, за умов горизонтального консультування, використовується позитум-підхід.
Психотерапевтичне консультування. В основі лежить змістовне консультування, яке включає такі три рівні психотерапевтичного консультування: принцип надії, принцип балансу, принцип самодопомоги, а також роботу з актуальними, внутрішніми конфліктами і ресурсами (частково з базовими конфліктами і ресурсами).
Психотерапія – більш глибока форма роботи, яка передбачає тісний терапевтичний зв'язок між терапевтом і клієнтом, а також роботу з базовими конфліктами і ресурсами.
53. 1. Змістовий диференційний аналіз: завдання ЗДА; ДАО; кристал (сфери переробки конфлікту); методика СОС; моделі для наслідування. Змістовий диференціальний аналіз – це методична база, за допомогою якої можна зробити диференціальний аналіз первинних актуальних здібностей та вторинних актуальних здібностей, для того щоб вміти розрізнити їх. Змістовий диференціальний аналіз реалізується через ДАО (диференційно аналітичний опитувальник).
|
|
|
В основі концепції позитивної психотерапії лежить точка зору, що кожна людина володіє двома базовими здібностями: до пізнання (когнітивна) і до любові (емоційна).
Із здібностей до пізнання розвиваються вторинні актуальні здібності, такі як: акуратність, охайність, бережливість, пунктуальність, точність, стриманість, прямота, вірність, справедливість, старанність, цілеспрямованість, слухняність, надійність, обов’язковість.
Здібність «любити» призводить до розвитку первинних актуальних здібностей здібностям, а саме: любов- прийняття, наслідування, терпіння, час, довіра, контакт, ніжність, сексуальність, впевненість, впевненість у здібностях, надія, сумнів, віра/сенси, цілісність/єдність.
Метод «кристала» (балансна модель) – в позитивній психотерапії виділяють 4 сфери реагування: «Тіло», «Діяльність», «Контакти» «Сенси/фантазії». Відповідно до принципу балансу в людини має бути збережений баланс між цими сферами. В разі дисбалансу в людини з’являються труднощі та проблеми. Використовуючи «кристал» людина може побачити якою сферою, в конкретній конфліктній ситуації, людина найбільше реагує, яка з сфер страждає, а також за допомогою включення якої сфери можна вирішити конфлікт. «Кристал» дає можливість знайти баланс в житті людини.
53. 2. П`ятикрокова модель:
1. Спостереження і дистанціювання – мета: допомогти клієнту знизити емоційний накал переживання проблеми, дистанціюватися від неї, зайняти позицію спостерігача, відійти від звичного проблемного способу реагування. Виясняється суть симптомів та їх зв’язок з перебігом життя. Клієнт отримує прийняття, підтримку, дистанціюється від проблеми.
2. Інвентаризація – мета: допомогти клієнту побачити, в чому полягає зміст його реакцій і способів поведінки, виясняється сутність актуального (а, можливо, й базового) конфлікту та його динаміка в житті. На даному етапі використовуються такі методи ПП: ДАО, балансна модель, аналіз мікро- і макрополій.
3. Ситуативне підбадьорення – мета: розкриття можливостей, які відкриваються в цій ситуації, виясняється смисл симптому. Виявляються ресурсні можливості учасників конфлікту, які можуть стати основою розв’язання ситуації. „Реанімуються” ті конструктивні, ціннісні моменти в стосунках, які вже стали призабутими. Підкреслюються конструктивні стосунки „тут і тепер”.
|
|
|
4. Вербалізація – мета: проговорити, поговорити і договоритися. На фоні відновлений довірливих, ресурсних стосунків, взаєморозуміння партнерів - обговорити проблему в адекватних рамках „стриманість – прямота”. Встановлюються взаємозв’язки між різними аспектами конфлікту, клієнти здійснюють інтерпрета-ції. Моделюється альтер-нативна поведінка, роз-поділяється відповідаль-ність за досягнення змін. Приймається рішення.
5. Розширення системи цілей – мета: вихід за межі наявності ситуації в нові мікро- і макроцілі, побудова контр-концепції; гармонізація життя по 4-х сферах, здібностях. Клієнт підкріплює свою впевненість, визначає певні кроки, дії, альтернативні життєві можливості. Робота над майбутнім.
54. Перспективи поєднання ПП з іншими напрямками і дисциплінами
Позитивна психотерапія - це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу (психотерапевтичний аспект), так і на виховання (педагогічний аспект), навчання дорослих, соціальну роботу (соціальний аспект), розвиток між-культурної свідомості (крос-культурний аспект), взаємодію та інтеграцію різних психотерапевтичних напрямків.
Саме поєднання психотерапевтом технік, методів, елементів з різних напрямків забезпечує коротко-терміновість консультування у руслі ПП.
Подібністю ПП з більшістю методами насамперед є: встановлення довірливого контакту, активне слухання, робота в минулому, теперішньому та майбутньому, уточнюючі запитання та перефразування, відкриті та закриті запитання, об’єктивація почуттів, вербалізація та ін.
Позитивна психотерапія використовує елементи багатьох психологічних шкіл та течій, зокрема, психоаналіз, біхевіористична терапія, логотерапія по В. Франклу, розмовна психотерапія по К. Р. Роджерсу, індивідуальна терапія по Адлеру та інші.
Якщо взяти практичну орієнтацію класичних психотерапій, то можна прослідкувати, що вони орієнтуються на негативних аспектах життя своїх клієнтів.
Психоаналіз - на внутрішньо особистісному конфлікті раннього дитинства. Біхевіоризм - на проблемі, як проявленні «поганого навчання», яке можна замінити адаптивними стереотипами. Екзистенціально-гуманістичний напрям, спираючись на такі позитивні поняття, як «самореалізація» та «самоактуалізація», в практичній роботі з клієнтом центрується на блоках самореалізації; знову ж таки на негативних включеннях людського життя, які бажано усвідомити і перебороти. Позитивна ж психотерапія зорієнтована на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв язання проблеми, самопізнання та самодопомогу.
Психоаналіз. Подібність: встановлення довірливого контакту, активне слухання, уточнюючі запитання, аналіз змісту проблеми, переклад відповідальності на клієнта, побудова відносин на основі співпраці, клієнт повинен зрозуміти, що сам повинен докласти зусиль, щоб вирішити свою проблему, повинен прагнути до змін.
Відмінність: Психоаналіз дає свою інтерпретацію, тобто приписує смисл та значення психологічним феноменам, тут також може використовуватися переконування та маніпуляція. Основна задача психоаналізу & ndash; досягнення усвідомлення безсвідомого матеріалу, розуміння того, як дитячі конфлікти визначають актуальні проблеми клієнта. Психоаналіз повністю закритий метод, який не визнає інші методики.
Гештальт-терапія. Подібність: терапевт не вкладає якесь визначене значення в переживання і поведінку клієнта, в процесі усвідомлення клієнт сам знаходить їх значення; передача відповідальності клієнту; принцип «Я-Ти» прагнення до відкритого і безпосереднього контакту між людьми. Відмінність: головна ціль гештальт-терапії досягнення якомога більш повного пізнання себе, в ПП клієнт теж пізнає себе, але це не є головною ціллю. Принцип «тут і тепер», що потрібно пережити все зараз, ПП більш орієнтована на майбутнє.
Трансактний аналіз. Подібність: Практика трансактного аналізу- це допомога клієнту здобути життєву позицію “я окей, ти окей”. Філософські постулати ТА такі: Усі люди ОК. Кожна людина здатна думати. Люди самі вирішують свою долю і можуть змінювати прийняті рішення. З цих постулатів випливають два основні принципи практики ТА: Контрактний метод. Відкритість.
Кінцева мета досягнення автономії особистості, визначення своєї власної долі, прийняття відповідальності за свої вчинки і почуття.
Відмінність: Трансактний аналіз намагається пояснити, чому люди поводяться неадекватно.
Клієнт-центрований підхід К. Роджерса.
Подібність: Відповідно до поглядів К. Роджерса, людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб вирішувати виникаючі перед нею проблеми і спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ця здібність може розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, в якому людина отримує можливість встановлювати позитивні звязки.
|
|
|
