60. Поняття про репрезентативні системи індивіда та способи їх діагностики.

60. Поняття про репрезентативні системи індивіда та способи їх діагностики.

Репрезентативна система - основний, домінуючий спосіб отримання людиною інформації із зовнішнього світу; індивідуальна модель сприйняття того, що передають органи чуття людини; специфічна система збирання та опрацювання інформації, яку особа використовує для формування й репрезентації власного досвіду.

Візуали. Манера спілкування динамічна й емоційна: розмовляє швидко та голосно з численними паузами; ". Під час комунікативного акту намагається дотримуватися такої дистанції, з якої зручніше розгледіти співбесідника. Однак у разі близького контакту, виникнення конфлікту представники цієї модальності здатні діяти агресивно, звинувачуючи у всіх негараздах співбесідника.

Аудіали. Специфіка модальності аудіалів полягає в тому, що вони легко знаходять найтонші відмінності у звуках, але можуть не помічати кольорів і не відчувати жодної різниці в запахах.

Аудіал малорухливий, мало жестикулює і схильний відволікатися на навколишні звуки. аудіали здебільшого дуже контактні, адже для орієнтації в навколишньому світі та прийняття адекватних рішень їм надзвичайно потрібна звукова інформація, що й формує основу їхньої " карти

Кінестетики. Люди цієї модальності у сприйнятті світу спираються на відчуття і водночас мають істотно приглушені здібності до того, щоб " побачити" й " почути. Мовлення кінестетиків уповільнене, голос часто глухий і низький. Вони живуть дією, бо для отримання інформації про світ їм потрібно рухатися, торкатися, куштувати, нюхати тощо.

Дигітали. Репрезентативна система дигітала основана на внутрішньому аналізі та діалозі. Дигітали - раціоналісти. Для поведінки дигіталів характерні стримана жестикуляція; монотонні інтонації; намагання тримати співрозмовника на відстані; уникання будь-якого фізичного контакту (дотиків); скута пряма поза, схильність до " телефонної позиції" "

Категорію дигіталів виокремлюють не всі фахівці.

Засоби діагностики репрезентативних систем, базуються виключно на двох психодіагностичних методах: а) письмове опитування) б) спостереження. Причому ці методи використовуються, як правило, окремо – або тест-опитувальник із відносно невеликою кількістю питань закритого типу, або спостереження за поведінкою досліджуваних під час їхніх пізнавальних дій. Найбільш поширені в літературі на цю тему є так звані біас-тести, які являють собою опитувальники, що складаються, як правило, з невеликої кількості пунктів – від 5 до 12-ти. Кожний пункт (запитання) пропонує чотири позиції (варіанти відповідей), які відповідають чотирьом видам репрезентативних систем (K-кінестетична, A-аудіальна, V-візуальна та D-дигітальна). Досліджуваний ранжує позиції згідно із своїм внутрішнім уявленням про значення в його житті тієї чи іншої репрезентативної системи. Кожна позиція в такому опитувальнику містить інформацію про специфічну дію певного сенсорного каналу (когнітивної модальності) та пропонує для відповіді на вибір відповідні мовленнєві предикати.

На принципі стимуляції словесних предикатів у досліджуваних заснований ще один спосіб діагностики домінантних типів сенсорних каналів у формі звіту про враження – метод міні-творів. Ще одним методом, що дозволяє визначити переважаючий тип репрезентативних систем – використання уривків художнього тексту з предикатами різних типів. В літературі описуються наступний спосіб визначення репрезентативних систем людини. Так, виписуються 20 слів (5 візуального типу, 5 аудіального, 5 кінестетичного і 5 дискретного). Необхідно написати за 5 хвилин значення (визначення) деяких з них.

61. Метамодель в НЛП.

Метамодель =Комплекс лінгвістичних засобів для збору інформації, спрямованих на те, щоб відновити зв'язок мови людини й того досвіду, який ця мова представляє. Фундаментальним є поняття про те, що мова - це не досвід, а подання досвіду, як карта - подання території. Людина завжди має в своєму досвіді карту, але карта - не територія. Змінити суб'єктивне переживання людиною світу - значить змінити карту, але не сам світ. Найбільш докладно використання М. у психотерапії описано Бендлером і Гриндером в їх книзі «Структура магії». Ми створюємо свої моделі за допомогою трьох універсальних моделюючих процесів: узагальнення (генералізації), виключення (стирання) і спотворення. Ці процеси дозволяють виживати, рости, вчитися і сприймати багатство навколишнього нас світу. Але якщо ми помилково приймаємо суб'єктивну реальність за реальність, ті ж процеси обмежують нас і позбавляють здатності гнучко реагувати. Узагальнення - процес, за допомогою якого компоненти, або частини, моделі світу, створеної людиною, відриваються від первісного переживання і починають репрезентувати всю категорію, стосовно якої дане переживання розглядається як приклад. Другий метод, який ми можемо використати як для успішних дій в навколишньому світі, так і для обмеження себе, - виняток. Виняток - процес, за допомогою якого ми вибірково звертаємо увагу на певні аспекти нашого досвіду і виключаємо інші. Це дозволяє сконцентруватися на конкретній частині доступного досвіду. Третій моделюючий процес - спотворення. Спотворення дозволяє здійснювати зрушення в сприйнятті сенсорних даних. Без цього процесу ми не могли б будувати плани на майбутнє або перетворювати мрії в реальність. М. створена для того, щоб навчити слухача звертати увагу на форму комунікації мовця.