 |
9.5.2. Робота педагогів щодо організації самопідготовки розумово відсталих учнів
|
|
|
|
Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить не тільки від якісного викладання навчального матеріалу вчителем і міри засвоєння його учнями, але і від сформованості в учнів навичок самостійної навчальної праці.
Рівні сформованості навичок самостійного виконання домашніх завдань розумово відсталими школярами і способи організації самопідготовки учнів у допоміжній школі-інтернаті розглядаються в аспекті готовності учнів до самостійного виконання домашніх завдань. За рівнем сформованості у школярів умінь самостійно виконувати домашні завдання О. М. Ляшенко виділяє чотири групи учнів.
До першої групи відносяться діти, які володіють відносно високим рівнем самостійності, здатні самоорганізувата свою навчально-пізнавальну діяльність з виконання домашніх завдань, враховуючи вимоги до цього виду навчальної праці. Результати самостійно виконаних завдань учнями цієї групи дають підстави стверджувати про усвідомленість засвоєння знань з вивченої теми.
До Другої групи відносяться діти, для яких характерна менш досконала організація самостійної роботи (середній рівень). Вони не враховують необхідність дотримання ряду вимог до виконання завдань. Характерною рисою цієї групи дітей є також недостатня цілеспрямованість самостійної діяльності. Легкі завдання такі учні можуть виконувати самостійно, але за деякого ускладнення їх потребують орієнтувальної і спрямовуючої допомоги педагога. В умовах цілком самостійної роботи учні даної групи засвоюють навчальний матеріал набагато гірше й мало усвідомлено, ніж учні першої групи.
Третю групу складають учні з низьким рівнем розвитку самостійності. Вони лише частково, фрагментарно виконують окремі вимоги до організації роботи з самопідготовки, виявляють невміння свідомо користуватися інструкцією до завдання, не роблять спроб перевірити правильність виконання. У процесі роботи їм потрібна значна супроводжувальна допомога педагога, у тому числі корегуючого характеру. На більшість запитань, що стосується змісту домашніх завдань, учні цієї групи дають неправильні відповіді або не відповідають взагалі, що свідчить про незначний вплив самостійної роботи на свідомість і повноту засвоєння матеріалу.
|
|
|
Четверту групу складають учні з дуже: низьким рівнем розвитку самостійності. Характерною рисою їх є, насамперед те, що вони зовсім не вміють підготуватися до виконання завдання, до роботи приступають лише після кількаразових нагадувань педагога. Виражені порушення активної уваги і цілеспрямованої діяльності, будучи типовими рисами дітей даної групи, проявляються у тому, що вони не читають умови завдання, не знайомляться з його змістом, не намагаються зрозуміти зміст, працюють механічно, допускаючи велику кількість помилок.
Посилення пізнавальної активності учнів при самопідготовці, поліпшення впливу останньої на якість знань школярів багато в чому залежить від правильного підбору вчителем домашніх завдань із забезпеченням їхньої різноманітності.
На початковому етапі навчання з метою виховання у розумово відсталих школярів впевненості у своїх силах їх варто пропонувати завдання, які своїм змістом не викликають великих утруднень. Надалі в залежності від новизни і складності матеріалу, що вивчається, вчитель передбачає урізноманітнення Домашніх завдань з точки зору характеру пізнавальної діяльності під час їх виконання. Так, у процесі вивчення нової теми частіше подаються завдання репродуктивного характеру, основною ознакою яких с оперування уже наявними знаннями. До завдань цього типу відносяться відтворювальні тренувальні й оглядові самостійні роботи.
|
|
|
Відтворювальні завдання вимагають від учнів простого відновлення б пам'яті вивченого матеріалу, впізнанню його за основними ознаками (підкреслити букву; склади ЖИ, ШИ; які букви пишуть після Ж? ).
Тренувальні самостійні завдання потребують від учнів не стільки простого відтворення вивченого, скільки застосування засвоєних прийомів правил у нових ситуаціях.
Оглядові самостійні завдання спрямовані на систематизацію й упорядкування вивченого матеріалу. Вони використовуються під час виконання домашніх завдань з читання, природознавства, географії, історії, рідної мови. Сутність їх полягає у складанні планів, заповненні схем з вивченого матеріалу, підготовці цілісних монологічних відтворень.
В міру подальшого просування у вивченні теми і на основі оволодіння учнями певною сумою знань, вчитель ускладнює домашні завдання, пропонуючи дітям такі, які вимагають самостійних висновків, узагальнень тощо.
З цією метою на самопідготовку дають завдання пізнавально-пошукового, творчого і пізнавально-практичного типу.
Завдання пізнавально-пошукового типу передбачають набуття учнями нових знань шляхом самостійних дій. В допоміжній школі із завдань цього типу корисно застосувати констатуючі і логічно-пошукові завдання.
Констатуючі самостійні роботи включають пізнання й опис нових фактів і явищ дійсності за їх зовнішніми ознаками (спостереження в природі, у процесі навчальної праці тощо).
Логічно-пошукові самостійні роботи потребують від учнів різноманітних розумових операцій (синтезу, порівняння, зіставлення фактів і явищ, встановлення в них подібності і розбіжності, об'єднання їх за істотними ознаками, уміння зробити висновки й узагальнення, розкрити причинно-наслідкові зв'язки) і на основі цього - набуття, удосконалення і поглиблення нових знань. Досить широко варто практикувати завдання на розкриття причинно-наслідкових зв'язків шляхом відповідей учнів на запитання, ютових відповідей на які немає в підручнику.
Завдання творчого та пізнавально - практичного типу передбачають самостійний перенос знань і умінь у нові ситуації (з географії — виготовлення макетів, моделей, простих приладів, островів, півостровів із протоками і затоками; з математики - виготовити модель прямокутника, куба, циліндра; з різних предметів - розв'язання проблемних ситуацій, нових завдань та ін. ).
|
|
|
Крім врахування характеру пізнавальної діяльності учнів у процесі виконання домашніх завдань, учитель повинен враховувати пізнавальні можливості, рівень самостійності кожного з учнів класу. Тому, добираючи домашні завдання, учитель чітко дотримується диференційованого підходу до них з урахуванням індивідуальних можливостей і особливостей розумово відсталих школярів.
Природно, що багатоваріантність завдань певним чином ускладнює роботу вчителя, проте їх диференціація з урахуванням темпу діяльності учнів, складнощів і труднощів матеріалу, що задається, створює сприятливі умови для виконання їх усіма школярами, дозволяє закінчувати самопідготовку майже одночасно. Важливо враховувати, що обсяг домашнього завдання повинен визначатися, виходячи з часу, відведеного на його виконання.
Неабияку роль у забезпеченні якісного виконання домашніх завдань учнями відіграє інструктування дітей на уроці.
Це може бути:
а) розбір і фронтальне виконання частини завдання в класі з наступним закінченням його на самопідготовці;
б) детальний розбір усього домашнього завдання;
в) вказівки щодо порядку його виконання;
г) роз'яснення найбільш раціональних прийомів роботи;
д) розбір окремих питань, що викликають у школярів труднощі під час виконання цих завдань.
Таким чином, після закінчення уроку учень повинен знати загальні орієнтири і напрями щодо виконання домашніх завдань.
Для подачі домашніх завдань і проведення інструктажу щодо їх виконання, учитель відводить у структурі уроку спеціальний час. Домашні завдання діти записують у щоденники (крім учнів підготовчих-2 класів), оскільки у цих класах домашні завдання не задаються. Контроль за цим здійснює вчитель.
Контроль за якістю виконання учнями домашніх завдань зазвичай проводиться шляхом відповідей учнів на запитання вчителя або шляхом Фронтального перегляду учителем виконаних робіт.
Однак, учитель може використовувати більш ефективний у корекційному плані спосіб перевірки засвоєння заданого матеріалу. Таким способом є виконання учнями класу на початку уроку самостійних робіт на матеріалі, аналогічному тому, що виносився на самопідготовку. Це дає можливість перевірити якість засвоєння навчального матеріалу і закріпити його.
|
|
|
