!М Прокопович Ф. О позтическом искусстве // Ф. Прокопович. Сочинення. — М.—Л., 1961. — С. 433.

! М Прокопович Ф. О позтическом искусстве // Ф. Прокопович. Сочинення. — М. —Л., 1961. — С. 433.

137

що приводить до розв'язки), а також епілогу. Спів хору «Пінію время»
виконував роль прологу. Перша та друга яви вертепу є протасисом.
У першій яві Пономар³³⁵ та хор, а в другій яві Ангели сповіщають
про народження Ісуса Христа, а пастухи збираються йти його вітати.
3-тя — 6-та яви є епітасисом. Пастухи вітають Ісуса у вертепі (3-тя ява).
Ірод, знаючи від пророків про те, що має народитися новий іудейський
цар, задумав убити новонародженого царя — Ісуса Христа (4-та і 5-та
яви). Три царі (волхви) йдуть на поклон до Ісуса. З ними зустрівся
цар Ірод. Вдаючися до хитрощів (нібито він також хоче поклонитися
Ісусові), просить царів, щоб вони, коли знайдуть народженого нового
іудейського царя і повертатимуться назад, прийшли до Ірода й повідо­
мили, де саме народився Христос. Місце народження Христа трьом
царям показала зірка. Прийшовши у Віфлеєм до печери, де був Ісус
у яслах, вони вітають його (6-та ява).                  •    ' >      '

Катастасис припадає на 7-му, 8-му і 9-ту яви. Ангели сповіщають трьом царям про лукавство Ірода. Вони не повинні повертатися до Ірода, а йти іншим шляхом. Ірод, розлючений тим, що три царі не повідомили місце народження Ісуса, наказує воїнам знищити всіх немовлят свого царства (7-ма і 8-ма яви). Найдраматичнішою є 9-та ява, у якій вбивають останнє немовля. 10-та — 13-та яви — катастрофа. Ірод за своє злочинство покараний смертю. Останній виступ хору «Не відав же он» є епілогом. Спільною для першої дії вертепу і різдвяної драми є також тенденція епічної розповідності, коли замість виставлення певних подій про них розповідають дійові особи або співає хор. Так, про народження Ісуса Христа і його пере­бування в печері у Віфлеємі сповіщають у вертепі хор та декламують ангели (перша і друга яви). У печері присутні немовля, Діва Марія та її чоловік Йосиф, але участі в дії вони не беруть. Проте ті яви вертепу, що пов'язані з Іродом, відзначаються дієвістю. Вони яскравіше, ніж у різдвяній драмі, інсценізовані й драматизовані. Це стосується насамперед найдраматичнішої у вертепі кульмінаційної 9-ї яви, у якій воїни приводять до царя Ірода Рахіль з немовлям, котре вони повинні вбити за його велінням. Це — остання дитина, що залишилася в Іродовому царстві. Але Рахіль забажала сама вмерти замість дитини, і воїни звертаються до Ірода, щоб він вирішив долю її немовляти. Невблаганний Ірод нагадує воїнам про свій наказ, і вони вбивають це дитя. У розкритті образу Рахілі помітні психологічні риси. Досить правдиво передані страждання матері в її монолозі, схожому на голосіння:

'" Пономар (Паламар) — священнослужитель, що допомагає священникові в церкві.

■, < ■ ■ ■..: ■ ■ ■ ■ ■ ■,.: •■ ■ ■. *'■   Ах, незносная печаль  ,.                            . ■ »... ■ ■ • ■. •-■ > •

, ....               Дух мой снідает,                                               ........

Что сей лютий воїн                            ^! ■ ■ ■ '■ '    '

.. -: ■ ■ > '   ■ •                 Чадо отбираєт.                                                           '         ;

. і, ',., _г.                                          Вирвавши із нідр моїх                      _/: , -

Хочет убити, О бідствіе моє, Что буду чинити?..

а також у її благаннях, звернених до Ірода:

Змилосердися, Царю, Вовзрати мні Чадо.

'. '              ■ -.. ■ ■ ■ '••                     Нашо ти єго убил?

"                    .; ■ ':. '    Оно єще младо.

Але Ірод жорстокий і на її моління відповідає так:

•                                      Полно, полно, баба, шуміть!

За убитим уже нічого жаліть.

Хор у 24-й пісні заспокоює Рахіль («Не плач, Рахіле, видя чадо неживе»), сповіщаючи, що її дитина в раю. Проте це не вгамовує болю матері — Рахілі, і вона гнівно засуджує Ірода:

'                           '      О Іроде преокаянний,

Мучителю пекельний... " ⁶

У різдвяній драмі Димитрія Туптала, як і в інших збережених драмах,
персонажа Рахілі немає. Про неї співає хор і цитує її плач («Глас
слишан в Рамі Рахіли ридаше»).                     ":

У вертепі жвавіше, ніж у різдвяній драмі інсценована розв'язка п'єси — смерть Ірода. У різдвяній драмі Димитрія Туптала цар Ірод помирає в муках, а у вертепі він намагається воювати зі Смертю і наказує воїнам її спіймати. У діалозі зі Смертю Ірод хвалиться своїм багатством, владою та славою. Він вважає себе найсильнішим і не бо­їться Смерті. Вона ж декламує, що володарює над усіма країнами, царями й князями і всіх може «висікти своєю косою». Засуджуючи Ірода («кровопійцу») за жорстокість і злочин, Смерть стинає йому голову, а її прибічник Чорт, називаючи Ірода другом вірним і пре-любезним, забирає його до пекла. Смерть у вертепі стала суддею несправедливості, злочинства. У вертепі проводиться характерний для шкільної драми моралізуючий мотив про те, що багатство і слава не можуть врятувати людину від смерті, а за грішні вчинки вона розплачуватиметься «на тому світі». У вертепі і в різдвяній драмі

! м Марковський Є. Український вертеп. — С. 54—55.

139

прославляється Ісус Христос як спаситель людського роду і засуджу­
ється злочинець цар Ірод, який повбивав малих дітей. У вертепі, що
поширився в народному середовищі, під образом Ірода часто мали
на увазі царських правителів, які проводили хижацьку і шовіністичну
політику в Україні.                          .

У драматургії вертепу особливо важливу Музична драматургія Р°^ль відігравала музика. У вертепних виставах першої дії вертепу брав участь чотири-, п'ятиголосий хор та інстру­ментальний ансамбль, ³³⁷ які містилися за сценою. У першій дії в основному співав хор, лише

в 3-й яві виконувався танець козачок «Дудочка», під який танцювали пастухи після відвідання народженого Ісуса Христа.

У першій дії вертепу хор співав майже в усіх явах (у дванадцяти з наявних тринадцяти), крім 11-ї, де виступала одна дійова особа — Смерть. У жодній з відомих різдвяних драм хор не брав такої постійної участі в усіх явах, як у вертепі. Крім того, у ряді вертепних яв співи хору переважали над діалогами і монологами, а в деяких явах звучав лише спів хору, під час якого відбувалася сценічна дія (без діалогів).

Тексти хорових номерів свідчать про те, що виступи хору не були другорядними вставками. Хор у драматургії першої дії вертепу, як і в різдвяній драмі, виконував роль допоміжного персонажа. Він у своєму співі прославляв Бога, Ісуса Христа; сповіщав про народження Христа, про перехід убитих Іродом дітей до раю. Хор роз'яснював (коментував) події, які відбувалися або ще мали відбуватися, співчував Рахілі-матері. Вертеп починався співом хору «Пінію время і молитви час», який вводив у дію і заміняв пролог. Закінчувалася перша дія підсумовуючою піснею «Не відав же он, что вже істребитея». У ній засуджувався «преокаянний» Ірод, якому за його злочинство «пекельна бездна ізготованна». Цей останній виступ хору мав і моралізуючу функцію, бо підкреслював, що за скоєне зло доведеться розапачуватися.

Отже, хор у першій дії вертепу, як і в різдвяній драмі, виконував панегіричну, співчувальну, роз'яснювально-коментуючу, засуджу-вальну і моралізуючу функції, тобто його драматургічна роль була та сама, що і в різдвяній драмі — опора на античні традиції ролі хору в трагедії, що було характерне для барокової шкільної драматургії.

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: