"' У збереженому Сокиринському списку Є. Марковського інструментальні номери викладено у фортепіанній фактурі на двох лінійках: мелодія й акордовий супровід. ,.......

Музична форма кантів першої дії вертепу тісно пов'язана з віршовою структурою. Віршовій строфі відповідає музична строфа, а віршовому рядкові здебільшого — музичний рядок. Але при цьому яскраво про­являються і музичні формотворчі особливості. Суттєву роль у формі відіграє повторність музичних побудов (рядків). Повторюються пере­важно рядки, які римуються між собою. Зміна рими привносить мелодичні зміни: варіювально-варіантний розвиток початкового музичного рядка або похідний контраст. Характерною для побудов є симетричність, а іноді квадратність. Кристалізуються класичні форми — періоду, двочастинної форми.

Для першої дії вертепу характерна єдність музичних номерів. Це досягається двома способами. 1). Творець музики вертепу повторював кант того самого музичного змісту з різним текстом у різних явах, пов'язаних з тим самим сюжетним мотивом і відповідними персона­жами. Така повторність простежується у явах, пов'язаних з Іродом.

т Як уже відзначалося, у нотному додатку подано музичні номери першої та частково другої дії вертепу.

Протягом 4-ї, 5-ї, 10-ї, 12-ї та 13-ї яв виконувався той самий кант зрізним текстом (№№ 6, 7, 13, 14, 15). Це ж саме спостерігається і в явах про трьох царів (6-та, 7-ма яви, канти №№ 8, 9) та про стра­ждання матерів (8-ма, 9-та яви, канти №№ 10, 11, 12). 2). Між усіма кантами, крім першого, існує мелодична та ладо-гармонічна єдність. Спільними для них є терцова основа початкової поспівки (Ь — сі) з оспівуванням нижнього, а іноді й верхнього звука. Ця початкова поспівка в усіх кантах стабільно гармонізується з ладовою перемінністю 8-пюН — В-< 1иг і гармонічною послідовністю: І — V — І — VII нат. = = V -> III ст. Таке мелодико-гармонічне ядро з'явилося спочатку у канті № 2, а потім спостерігається в усіх кантах першої дії³³⁹. Початок канта № 2:

Мелодико-гармонічне ядро кантів вертепу має прямі аналогії у поширених українських кантах. Так, наприклад, до вертепного канта дуже схожий початок духовного канта Димитрія Туптала «Похвалу принесу сладкому Ісусу»:

(Український кант XVII -XVIII ст. -К., 1990. - С. 135)

" ' М. Копиця у статті «Музика українського вертепу» (Музика. — 1976. — № 4) вперше звернула увагу на наявність в усіх кантах такого мелодико-гармонічного ядра, яке вона називає лейтпоспівкою.

142

При збереженні гармонічної основи ядра, мелодика з терцовою основою в різних кантах першої дії варіюється і має різне продовження, тобто музичний зміст другого канта у наступних кантах першої дії набуває варіювально-варіантного розвитку. Завдяки цьому в першій дії вертепу створюється єдність музичного тематизму і зароджуються окремі ознаки наскрізної музичної драматургії. Разом з тим, при на­явності мелодичної та ладо-гармонічної спільності канти все ж таки різняться своїм емоційним наповненням, яке обумовлене змістом дії. Для канта № 2 (перша ява) притаманна урочиста піднесеність. Мелодика канта № 3 (друга ява) передає емоційний стан радості й веселощів. У цій рухливій і пластичній мелодиці в тридольному метрі помітні танцювальні ритми. Світло-ліричний настрій привносить кант № 4 з 3-ї яви, що його співають пастухи. Урочисті й світло-радісні канти 1-ї й 3-ї яв пов'язані із сюжетом про народження Христа.

У кантах, які співаються в явах, що стосуються Ірода (№ 6 та ін. ), драматизується музичний зміст. У мелодиці цих кантів монотонно повторюється та сама тритактова музична побудова суворого характеру. В інших кантах, у яких висловлюється співчуття матерям (кант № 10 та ін. ), виділяються жалібні інтонації.

Усе сказане свідчить про професійні засади музичної драматургії першої дії вертепу та опору творця музики вертеп}' на кантові традиції. Тільки в 3-й яві звучить інструментальний твір — танець козачок «Дудочка», який грають пастухи.

Окремі канти першої дії вертепу набули широкої популярності
в Україні та в Росії, як, наприклад, двоголосий кант «Нова радость
стала» з 3-ї яви. Завдяки загальній поширеності деякі канти потрапили
до збірок кантів та до друкованого «Богогласника» 1790 р., зокрема,
«Слава буди во вьішних Богу», «Шедше тріє Царі», «Перестань ридати,
печальная мати».      , _:                                         ■        '

Вертепна драма втілювала дві протилежні

сфери: «високу», що відображала релігійні події

Джерела другої дії  ^ відповідні для них персонажів (перша дія),

вертепу              .                                                      .              _с

і «низьку» — прозаїчно-комічну, яка була по­в'язана із земним, реальним життям людей

України XVII—XVIII ст. (друга дія). Це було характерне для барокової структури шкільної драми та вертепу.

У «світській» другій дії вертепу переплелися різню традиції. Вона виникла на основі інтермедій українських шкільних драм, які викону­валися між «серйозними» діями. Так, у другій дії вертепу є багато  схожого з інтермедіями до «Комічеського дійствія» М. Довгалевського та до п'єси Г. Кониського «Воскресеніє мертвих».

143

На інтермедіях, а також на другій дії вертепу позначилися україн­ський ярмарковий театр, український фольклор, а також різні західно­європейські традиції. При створенні цих сценічних вистав українські автори спиралися на деякі особливості західноєвропейських фарсів. Фарс у Західній Європі сформувався як жанр у містеріях і виконував функцію відпочинку від її серйозного змісту, а в XVI ст. буфонний фарс став одним з панівних жанрів³⁴⁰.

Як і буфонні фарси, друга дія вертепу (а також інтермедії шкільних драм) своїм змістом і художнім строєм була повернена до дійсності й стала демократичною виставою, наближеною до народу та його сприйняття. Вона відзначалася сатиричною загостреністю, показувала головного героя з народу енергійним і кмітливим (Запорожець). Про­стежуються деякі спільності між другою дією вертепу (й інтермедіями шкільних драм) та буфонним фарсом також у втіленні життєвих сценічних типів-масок, однак у вертепі та в інтермедіях шкільних драм вони набули інших рис відповідно до суспільного життя України та української національної специфіки. Для західноєвропейських фарсів був характерним спритний міський молодчик. В українському вертепі схожу роль виконує кмітливий селянин Клим, який, вводячи в оману дяка, за освіту свого сина платить напівздохлою свинею. У фарсі висміювався хвалькуватий солдат. Натомість у вертепі виво­диться російський солдат, який хоч і був захисником Російської імперії, проте царська влада його не щадила. У його виступі є такі слова: «Хотя ж я Отечеству зашита, Зато ж спина у меня всегда избита». У фарсі типовим персонажем був чванливий дворянин, у вер­тепі — гоноровий поляк-шляхтич, який ненавидів українських гайда­маків і хвалився, що він сам може знищити тридцять гайдамаків. Але у вертепі він змальований як жалюгідний боягуз, бо, почувши про наближення Запорожця, ганебно втікає. У фарсах висміювалося користолюбство ченців, а у вертепі Запорожець критикує попів за їх зажерливість та неправедне життя:

.... : ■;, }.; ■ V ік л^'оК Бо й вони над хрещеним

, . ,, _г  '   . . ,, ,,,;...;,,, ) ЖДУТЬ СМерТИ, . ^.. ,, ,,

Щоб скоріше    " ''. '    ■, у.
' ^: ■ '' ■ ' •■ '■ •'■ '              В сиру могилу заперти. '                                               ■. *< ■ ■ ■ ■ ••■ -< ^І!

Таскають, співають, — -  . : " ■;. ^: .:. •-; ..;.
> ■; ■: ; '; ■: _: , ■. с; ■. -(■ _.. я ■ ■; •; і;. у Тільки що не танцюють.                                            '■ ■;;. >..; ; ■ •■. ■ •. ■ ■ »

. „:... ,..,.,. , ,,. . А на поминках як поп'ються,     ,  . -. т.. _: . _:

'...... '.. '    То мов коні гарцюють. _;

^м" История зарубежного театра. — М., 1981. — С. 94.                       }' С: _;

У фарсі виступав жадібний купець, а у вертепній драмі — єврей-корчмар, ³⁴¹ який тільки прагнув до збагачення. Корчмарі споювали народ, забирали в нього останню копійку. У вертепі цей персонаж змальований у сатирично-гумористичному плані.

Фарс мав великий вплив на подальший розвиток театру в Західній Європі. В Італії з фарсу народилася комедія дель арте³⁴² (виникла в середині XVI ст. ). У другій дії вертепу можна помітити й деякі її спільності з італійською комедією дель арте, що була значним досяг­ненням італійського театру епохи Відродження. Ці спільності виявля­ються у створенні життєрадісного, веселого й динамічного спектаклю з поєднанням розмовних діалогів із піснею й танцями. Але друга дія вертепу виставляла зовсім інші сюжети й персонажі — вони були по'вязані з суспільним життям України.

Італійська комедія дель арте відзначалася народністю своєї мови: кожен персонаж говорив діалектом свого міста (венеціанським, болонським, неаполітанським). Опора на народну мову та мовна індивідуалізація персонажів характерні й для вертепу. Пастухи (перша дія), Дід, Баба, Запорожець, Хвеська-шинкарка, Клим (друга дія) розмов­ляють народною українською мовою, Солдат — російською, у мові Цигана вживаються циганські слова, у мові Поляка та Польки багато польських слів. Характерною своєрідністю відзначається мова Єврея, а Дяк-бакаляр говорить типовою «книжною» мовою.

Української національної своєрідності надало вертепові те, що в ньому персонажі зображені відповідно до народних поглядів на них. У вертепі простежується дуже сильний вплив украшського фольклору, особливо музичного (пісні й танці). Мова персонажів перенасичена народними фразеологізмами, прислів'ями, приказками; використано народні діа-логізовані анекдоти, елементи народних замоатянь (у словах Циганки).

, «...,.,., . ..,,   ,,.,. Автори вертепної драми у другій дії прагнули

розвеселити, розсмішити глядача, і на це

Драматургія другої дії _СПр_{ЯМОВано} цілий рЯД КОМІЧНИХ СЮЖЄТНИХ СИ-
..... вертепу                 ^ґ .     .             ^у