" Він викладений у вступі до драми П. Метастазіо; подаємо його за монографією: В. Винницький. Максим Березовський. — С. 69—70.

" Він викладений у вступі до драми П. Метастазіо; подаємо його за монографією: В. Винницький. Максим Березовський. — С. 69—70.

205

щорічні жертви. В основу фабули драми й опери М. Березовського покладено типовий для опери-серіа конфлікт між почуттям і обов'язком.

Лібретто П. Метастазіо до опери «Демофонт» побудоване за норма­ми італійської опери-серіа і складається в основному з речитативів $ессо та арій. У тексті лібретто передбачено 21 арію, лише один ан­самбль — дует Дірцеї й Тіманта у фіналі другої дії та заключний хор радісного змісту в кінці третьої дії. Крім увертюри, вводився ще один інструментальний епізод⁴⁷.

Віднайдені чотири арії з опери М. Березовського «Демофонт» нале­жать чоловічим персонажам: дві — для сопраніста (арії Тіманта) і дві — для тенора Демофонта. Ці арії дають певне уявлення про особливості оперного стилю М. Березовського. У їхній музиці відчутні зв'язки з операми композиторів неаполітанської оперної школи (Н. Піччінні, Н. Йоммеллі) та венеціанської школи (Т. Траєтти). М. Березовський орієнтувався на нові тенденції розвитку опери-серіа, які простежу­ються у композиторів Т. Траєтти та Н. Йоммеллі. Але при рецепції великих надбань італійської оперної школи у музиці Березовського розкрилася і яскрава індивіду& чьність митця — перш за все, в ліричних аріях з кантиленною мелодикою. У них проявилися такі особливості музики Березовського, як емоційність і щиросердечність, а також почуттєва ніжність і благородство, мелодична краса. В аріях, що передають переживання героїв, композитор музичними засобами досягає вираження глибини почуттів.

Найяскравіше це виявляється удвох аріях Тіманта для сопраніста. Перша з них «Мене ти питаєш» (С-сіиг) завершує II картину другої дії. Вона звучить в опері після гострої суперечки Тіманта з Демофонтом, коли стало ясно, що для Дірцеї виникла загроза смерті. У цій арії композитор спирався на традиційну тричастинну структуру арії а'а саро, але збагатив її сонатними рисами. Це свідчить про те, що М. Березовський, як і італійські та інші композитори —творці опери-серіа другої половини XVIII ст., прагнув оновити «закостенілу» форму арії сіа саро. Така оновлена форма давала Березовському можливість розкрити розвиток почуттів героя і яскравіше втілити його характерні риси. Вона відтворювала не якийсь один афект (на зразок традицій­них «героїчної», «бравурної», «наспівної» та інших арій), а передавала різні емоційні стани героя. Перший розділ арії має ознаки сонатної експозиції. В урочистій темі головної партії в темпі повільного маршу (Асіа^іо) передана впевненість Тіманта, який у суперечці не пасує

ПСРЄД ДеМОфоНТОМ:                             ч                              м. < .. ■ ■ ■ .             : ■;.;; >;: '

^г Кидьіш Ю. Итальянская опера М. Березовского // Очерки и иселедования по истории русекой
музики. — М., 1978. — С. 121—122.                                                                < Л—*і». - -■ • яи-иадащ■ . > «?. »ж? »

206

•ШІ і; №

Г Г> 'Р

Ме - не ти пи - та- еш?

 Ме - не ти пи - та - сш?

Стан схвильованості героя відтворюється у темі побічної партії:

 108

ОТ'

МОЛ НІ

Мс-не  ти пи-та-сш? Вва - жа - сш не-вин-ним?

ІОН

Тімант прагне викликати співчуття у Демофонта, що виражається в наспівно-ліричній темі заключної партії:

і ■; ;. ■

 Ц-

Ти ж ба - чиш. ти зиа - сш, ти ж ба - чиш, ти ж

Сг

 р і г р

ба - чнш, ти ж ба - чиш, ти іна • сш

Пройнята драматизмом середня частина арії (що є епізодом сонатної форми), у якій ідеться про тривогу Демофонта через смертельну загрозу для його дружини:

і■ •.: *■ -•■,.

! >: і г

 

 Г |Г

 Г(ГІГГ'

 

■ *.? '

Про  ми • лу зга • да - ю, — від го - ря » жур-

^

бі і;   так му •   чусь без кра - ю

Нові тенденції розвитку опера-серіа відобразилися також у другій
арії Тіманта «Хлопчику, ти нещасний» (Ез-сіиг) з V картини третьої дії.
Для цієї арії характерна зосереджена серйозність, у ній глибоко роз­
криті почуття Тіманта. Він у розпачі, бо дізнався, що його дружина
Дірцея, з якою в нього є син, насправді доводиться йому сестрою.
Тімант почуває свою провину в смертельному фіхові кровозмішування,
переживає за долю свого сина, який може про все довідатися. Арії
Тіманта, написаній у тричастинній формі с/а саро, притаманна образна
психологічна заглибленість. Перша частина арії складається з двох
розділів. У прекрасній кантиленній і плавній мелодиці першого
розділу першої частини, що звучить у темпі $о5(епи(ота. в ритмі повіль­
ної сіціліани (У-»), втілений піднесено-ліричний образ з відтінком
скорботності. У ньому передана ніжна любов Тіманта до свого сина
та душевний біль героя:                             . „,,.. '.

«" СН

У другому розділі першої частини («Не кажіть ніколи ви, хто був йому вітцем»), побудованому на розвитку музичного матеріалу першого розділу, образність драматизується, втілюючи переживання Тіманта за долю свого сина. У кантиленній мелодиці напружено звучать мелодичні звороти, що охоплюють зменшену кварту:

 

 

Хто   був йо - му віт - цем.

 Хлоп - чи-ку ти не-

У другій частині арії («Як в одну мить, о Боже») драматизм зростає ще більше і з'являються темповий та метричний контрасти (АИе^го ⁴/₄). Друга частина складається з трьох коротких розділів: А11е{$го */* — Асіавіо ³/» (з ознаками менуетного ритму) — АІІевго */*. Мелодика першого розділу (Аііе^го), передаючи переживання героя, наближа­ється до схвильованого речитативу ассотра%паіо:

⇐ Предыдущая47484950515253545556Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: