То - бі на мис - лі лиш. В до - ро - гу пос - пі - ші- мо, «до - ро - гу пос- пі - ші- мо. Зне-ва - жать слуг ви не по-вин-ні

:;:, •: /•>.. ■ •. ,; •. : ■ •:! -! «■:, ■; , -■

 *■ " «!  ІГ Г Г ІГ Г Г І С-Г Г

То - бі на   мис - лі лиш

ко - хаіі-ня

Арія Ельвіри з першої дії та арія Федеріка з другої дії також мають
однакову тональність О-сіиг. Отже, цих героїв об'єднує і тональна
спільність (В — О-сіиг). Наприкінці опери у фіналі третьої дії звучить
світлий і радісний дует Ельвіри та Федеріка, що втілює щасливу
розв'язку фабули опери.                   ■ ■., -.      _ц ■

Бу^юпна сфера представлена у вокальних партіях Педрілло, Марини, Ґрегуара та лікарів. До неї належить арія Педрілло з першої дії, яка більше нагадує пісню типу сИап$оп^іх. У ній Педрілло втішає свого закоханого господаря. У жанрово-танцювальному тематизмі цієї пісні яскраво виражений бадьорий буфонний стиль, що створюється багаторазо­вим повторенням танцювального ритмічного звороту і" Іі> ^ і> } \$• /■, а також стрибковими інтонаціями в мелодиці:

 

В до - ро - гу пос - пі - ші- мо, «до - ро - гу пос- пі - ші- мо

⁵¹ Асафьее Б. Об исследовании русской музьїки XVIII века и двух операх Бортнянского // Музика и музикальний бит старой России. — Л., 1927. — С. 22.

ІХ. Х-15')

273

Такі стрибкові інтонації наявні також у вокальній партії Педрілло в дуеті з Федеріко у другій дії, але вони тут перериваються паузами:

 

Зне-ва - жать слуг ви не по-вин-ні

Досить значне місце в опері Д. Бортнянський надав служниці Марині. Вона співає в кожній дії, а також є головним персонажем у комічній сцені фіналу першої дії. Композитор створив образ кокетливої, бешкетної служниці. На відміну від своєї господині Ельвіри, Марина кохає Педрілло і хоче одружитися. Про це йдеться в її арії з першої дії. У бадьорому тематизмі першої частини цієї арії розкрито рішучий характер Марини, а стрибкові інтонації в її вокальній партії та партії струнних надають їй буфонних рис.

З початку арії:

 *

Гос- по-ди-ня  хай по - вча-с  та зле нам без муж - чин

Для другої частини цієї арії характерна лірична кантилена (вона пов'язана з думками і мріями Марини про одруження). Кантиленна лірика притаманна й аріям Марини у другій і третій діях. Але в цих аріях помітний і іронічний відтінок (у них ідеться про забаганки дітей, які доводиться задовольняти); з ним пов'язані буфонні елементи в мелодіях. В арії з другої дії буфонні риси проявляються у включенні до наспівної мелодики стрибкових інтонацій:

т-РІИРРРІГ

Як-що ди - тя   я - кесь ба-жан-ня ма-с,

^ г' > ір р-

тре-ба йо-

му чим швид- шс до - год -   жать

Буфонний відтінок має й імітація плачу в жалібних мотивах з фор­шлагами, а також повторення мотивів:

 

^ш

Наш хлоп-чик

з со - ко - лом

В арії з третьої дії комічний ефект створюють стрибкові інтонації на нону вгору (на форте) і вниз наприкінці фраз:

Вже не

хо - че й ба - чи-ти він! Вже не хо-че

Комічний бік опери найяскравіше втілений у фіналі першої дії. Композитор створив фінал за типом «ланцюгових» фіналів, характер­них італійській опері-буффа.

Фінал у першій дії опери Бортнянського «Сокіл» складається з трьох розділів і коди. У перших двох розділах співають Марина та два лікарі, які прийшли лікувати хворого сина Ельвіри. Марина, несер­йозно стаапячись до хвороби хлопчика, який об'ївся цукерок, і розігру­ючи лікарів, сама прикидається хворою. її партія «прикидання» хворою поєднує в собі грайливість з інтонаціями «скигління» (як уже відзна­чалося, композитор використав ці її інтонації в увертюрі). Саме цей перший розділ «прикидання» Марини хворою і суперечка лікарів про те, які їй дати ліки, є наикомічнішим в опері й насичений буфон-ними елементами. Вони простежуються вже в оркестровому вступові у бадьорих і грайливих інтонаціях партії струнних:

⇐ Предыдущая69707172737475767778Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: