То - бі на мис - лі лиш. В до - ро - гу пос - пі - ші- мо, «до - ро - гу пос- пі - ші- мо. Зне-ва - жать слуг ви не по-вин-ні
:;:, •: /•>.. ■ •. ,; •. : ■ •:! -! «■:, ■; , -■ То - бі на мис - лі лиш ко - хаіі-ня Арія Ельвіри з першої дії та арія Федеріка з другої дії також мають Бу^юпна сфера представлена у вокальних партіях Педрілло, Марини, Ґрегуара та лікарів. До неї належить арія Педрілло з першої дії, яка більше нагадує пісню типу сИап$опіх. У ній Педрілло втішає свого закоханого господаря. У жанрово-танцювальному тематизмі цієї пісні яскраво виражений бадьорий буфонний стиль, що створюється багаторазовим повторенням танцювального ритмічного звороту і" Іі> ^ і> } \$• /■, а також стрибковими інтонаціями в мелодиці:
В до - ро - гу пос - пі - ші- мо, «до - ро - гу пос- пі - ші- мо 51 Асафьее Б. Об исследовании русской музьїки XVIII века и двух операх Бортнянского // Музика и музикальний бит старой России. — Л., 1927. — С. 22. ІХ. Х-15') 273 Такі стрибкові інтонації наявні також у вокальній партії Педрілло в дуеті з Федеріко у другій дії, але вони тут перериваються паузами:
Зне-ва - жать слуг ви не по-вин-ні Досить значне місце в опері Д. Бортнянський надав служниці Марині. Вона співає в кожній дії, а також є головним персонажем у комічній сцені фіналу першої дії. Композитор створив образ кокетливої, бешкетної служниці. На відміну від своєї господині Ельвіри, Марина кохає Педрілло і хоче одружитися. Про це йдеться в її арії з першої дії. У бадьорому тематизмі першої частини цієї арії розкрито рішучий характер Марини, а стрибкові інтонації в її вокальній партії та партії струнних надають їй буфонних рис.
З початку арії: Гос- по-ди-ня хай по - вча-с та зле нам без муж - чин Для другої частини цієї арії характерна лірична кантилена (вона пов'язана з думками і мріями Марини про одруження). Кантиленна лірика притаманна й аріям Марини у другій і третій діях. Але в цих аріях помітний і іронічний відтінок (у них ідеться про забаганки дітей, які доводиться задовольняти); з ним пов'язані буфонні елементи в мелодіях. В арії з другої дії буфонні риси проявляються у включенні до наспівної мелодики стрибкових інтонацій:
Як-що ди - тя я - кесь ба-жан-ня ма-с,
тре-ба йо- му чим швид- шс до - год - жать Буфонний відтінок має й імітація плачу в жалібних мотивах з форшлагами, а також повторення мотивів:
^ш Наш хлоп-чик з со - ко - лом В арії з третьої дії комічний ефект створюють стрибкові інтонації на нону вгору (на форте) і вниз наприкінці фраз: Вже не хо - че й ба - чи-ти він! Вже не хо-че Комічний бік опери найяскравіше втілений у фіналі першої дії. Композитор створив фінал за типом «ланцюгових» фіналів, характерних італійській опері-буффа. Фінал у першій дії опери Бортнянського «Сокіл» складається з трьох розділів і коди. У перших двох розділах співають Марина та два лікарі, які прийшли лікувати хворого сина Ельвіри. Марина, несерйозно стаапячись до хвороби хлопчика, який об'ївся цукерок, і розігруючи лікарів, сама прикидається хворою. її партія «прикидання» хворою поєднує в собі грайливість з інтонаціями «скигління» (як уже відзначалося, композитор використав ці її інтонації в увертюрі). Саме цей перший розділ «прикидання» Марини хворою і суперечка лікарів про те, які їй дати ліки, є наикомічнішим в опері й насичений буфон-ними елементами. Вони простежуються вже в оркестровому вступові у бадьорих і грайливих інтонаціях партії струнних:
Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|