 |
" Рьіцарева М. Композитор Д.Бортнянский. — Л., 1979. — С. 179.
|
|
|
|
" Рьіцарева М. Композитор Д. Бортнянский. — Л., 1979. — С. 179.
м Див.: Очерки по истории музики в России с древнейших времен до конца XVIII в. Т. 2. -М. - Л., 1929. " Ливанова Т. История западноевропейской музики до 1789 года. Кн. 2. — М., 1987. — С. 224.
На музику Й. К. Баха та Д. Бортнянського впливала ітаіійська музика. Звідси кантабільність тем, їх вокальна виразовість. Від Й. К. Баха Д. Бортнянський міг перейняти прозорість гармонічного супроводу, тричастинну структуру сонатного циклу з переважанням експозиційного викладу над розробковим у сонатному аііе^го в першій частині, а також співучу повільну частину та моторний фінал.
Музична образність сонат Д. Бортнянського, їх тематизм позначені впливами опери-буффа. Як опері-буффа, так і сонатам Бортнянського характерні радісний та веселий настрій, витонченість, легкість і динамізм. З оперою-буффа пов'язаний і ґраціозно-грайливий тематизм, наявний в усіх трьох сонатах Бортнянського.
Цей ґраціозно-грайливий тематизм пронизаний жвавими й танцювальними інтонаціями, в яких відчутні буфонні риси, характерні для італійської опери-буффа.
Із заключної партії сонати Р-сіиг: *
У танцювальних мелодичних зворотах таких тем відчуваються впливи
українських народних ритмів.
З головної партії сонати Р-сіиг: : "
З головної партії сонати С-сіиг: '
227. : •.; ■. . . •*. ■ '■:. ■ ■ ■ ■ ■ ■ •■ ■. ■ ■ •■ . ■ -. •■ ■,, ■ „; - ■.,. ■: ■,?
* Нотні приклади із сонат Д. Бортнянського подаємо за виданням: Українська фортепіанна
спадщина. Хрестоматія. Вип. 1 / Упорядкування, редакція, вступна стаття та коментарі М. Степаненка — К., 1983. - С. 35-68.
|
|
|
286
У побічних партіях сонатного аlleqrо першої частини, які також не позбавлені граціозності, композитор виділяє лірично-наспівне начало.
Прекрасним зразком наспівно-ліричної образності є друга частина
сонати С-dиг (Асіа^іо соп езрге88ІУо): . , ;
■ '228 " " ■ ■ ' " ' ' ■ ■ •■ ■ ■ ■ ' : ': -; ' '■
М'яко і задушевно звучать у цій частині мелодичні фрагменти, викладені паралельними терціями (фактура нагадує кантову):
У лірично-просвітленому й щиросердечному тематизмі цієї частини з яскраво вираженим почуттєвим началом проявилися особливості, характерні ліричній образності Д. Бортнянського. У ній поєдналися особливості італійської кантилени та української пісенної лірики. Ця друга частина контрастує зі світлою й граціозною образністю крайніх частин.
Зрідка композитор використовує енергійний тематизм рішучого характеру, як, наприклад, у першому реченні головної партії сонати до мажор, у першому елементі вступної теми в сонаті фа мажор.
Із сонати С-сіиг:
|
|
| 287 |
У трьох сонатах Д. Бортнянського форма сонатного аііе%го втілюється не однаково. Найбільш розвинене сонатне аііе%го у сонаті фа мажор, яка має невелику розробку з тематичним розвитком мелодичних зворотів теми та епізод з новою темою. У сонаті сі бемоль мажор і в першій та другій частинах сонати до мажор є ознаки старосонатної форми (у них немає розробки, і реприза починається зі звучання головної партії в домінантовій тональності). '■ ■:; ■;,; ■ •... і. 1 -. -^ь,
Для експозиції сонат Д. Бортнянського характерна розвиненість головних тем. Експозиційний виклад у сонатах переважає над розроб-ковим. У сонатах Д. Бортнянського розробка відсутня зовсім або в ній слабо виражений тематичний розвиток. Елементи розробковості переносяться на репризу. У ній композитор часто варіює тематичний матеріал головних партій.
|
|
|
Характерна для класичної сонати зміна настроїв та образний контраст спостерігаються і в сонатах Д. Бортнянського. Він є в тричастинному циклі, про який уже згадувалося. Контраст простежується і в межах одночастинної форми сонатного аііе^го. Не дуже яскравий, проте відчутний контраст існує у сонатах Бортнянського між рішучим або граціозно-грайливим тематизмом головної партії та наспівно-ліричною побічною партією. У двох сонатах (С-сіиг і Р-сіиг) простежується контраст і в межах головної партії. Так, у темі вступу сонати Р-сіиг наявні два контрастні елементи: енергійно-рішучий та лірично-грайливий:
Фінал у сонаті С-сіиг створений у формі рондо з двома епізодами.
Використання в сонатах Д. Бортнянського старосонатної форми, переважання експозиційного викладу — усе це ознаки ранньокласичної сонатної форми.
На перший погляд, У сонатах Бортнянського є багато мелодичних зворотів, загальних форм руху, які є типовими для європейської інструментальної музики класичного стилю. Але Бортнянський не тільки засвоїв цю лексику; завдяки мелодичному обдаруванню
288
композитора в його інтерпретації інструментальний класичний тематизм звучить поетично і по-новому. Його клавірна музика, як правильно підмітила М. Рицарєва, повинна «переживатися» інтонаційно, співочо. Хоча з технічного боку сонати Д. Бортнянського не важкі й можуть виконуватися учнями шкіл, проте їхній музичний зміст відкривається лише зрілим музикантам66.
4. 4. Концертна симфонія
Останнім твором Д. Бортнянського гатчинсько-павловського періоду
стала Концертна симфонія (ЗіпГопіе сопселапіо) В-сІиг, яка з'явилася
у 1790 р. На цій концертній симфонії, як і на інструментальних творах
у цілому, позначилося досконале володіння композитором загально
європейською класичною технікою. Він спирався на типову для кла
сичного стилю образність, але при цьому виявив і свою індивідуаль
ність як митця та українські національні риси. Концертна симфонія
створена для семи інструментів: двох скрипок, віоли да ґамба, віолон
челі, арфи, фагота і Гогіеріапо ог§апі§е69. У цьому складі є струнний
квартет (діапазон віоли да ґамба майже відповідав діапазону альта),
а з духових інструментів — лише фагот. Такий досить оригінальний
склад інструментів, мабуть, був зумовлений наявними в Павловську
і Гатчині виконавськими силами. ь
|
|
|
Жанр концертної симфонії виник у Західній Європі у другій половині XVIII ст. і займав проміжне місце між симфонією та інструментальним концертом. У творі Д. Бортнянського сольному звучанню
|
|
|
