доб-рі, цу-рай-тесь за

 онш,.

с.

А.

Т.

17*8-15''

На відміну від цих хорів, заключному хорові у третій дії притаманна гімнічна образність і тематизм маршового характеру:

185

ран- н*

Ду • ші

■ ■ ще* ... у. ' З!

доб-рі, цу-рай-тесь за

 Р" Р Г Р' Р

Г Р" Р Г Р"

Крім цих виступів хору, в заключній частині другої дії лунає грізний хоровий спів пекельних чудовиськ «Дише вогонь, палить жорстоко».

Д. Бортнянський у цій опері використовує й балет протилежних «сил» у завершеннях першої та другої дій: у кінці першої дії — танець добрих Духів, а в кінці другої — танець Фурій.

Значну роль в опері «Алкід» відіграє оркестр. Він складається зі струнного квінтету, парного складу флейт, гобоїв, труб і валторн, а також литавр і чембало. Оркестр виконує не тільки акомпануючу роль, але в ряді епізодів має й свою самостійну функцію.

Яскравим зразком класичного симфонізму є одночастинна увер­тюра³⁷ до цієї опери. У ній контрастує енергійна й динамічна головна партія з ліричним тематизмом у побічній партії. Як і в італійських увертюрах до опери-серіа, в увертюрі Д. Бортнянського слабким є розробковий розділ і переважає експозиційний виклад, що характерний і для інших оперних увертюр та інструментальних творів композитора.

Д. Бортнянський створив досить розгорнуті вступи до арій. Само­стійно відзначається оркестр у VIII та IX сценах. В аріозо Алкіда (VIII сцена) на перший план виходить оркестрове звучання драматич­ного характеру. Значна роль оркестру і в IX сцені — боротьбі Алкіда з пекельними силами. Для відтворення страхітливої атмосфери ком­позитор використовує різний арсенал оркестрових і гармонічних засобів (тональна нестійкість, хроматизми).

До новітніх тенденцій оперного мистецтва другої половини XVIII ст. належить створення Д. Бортнянським великої сцени з наскрізним розвитком. Це стосується заключної частини другої дії, у якій Алкід змагається із силами зла (кінець VIII і IX сцени). Ця велика наскрізна

" Д. Бортнянський відмовився від характерної для італійської опери-серіа тричастинної увертюри.

сцена складається з декламаційного аріозо Алкіда, співу хору пекельних сил з речитативними репліками Алкіда і його заключного речитативу. Об'єднуючими чинниками в цій сцені є оркестровий розвиток, а також тональність мі бемоль мажор — до мінор.

Арія Едоніди з першої дії «Стій же, Алкід», яка переривається речитативом Алкіда, також виходить за рамки традиційних музичних номерів і наближається до наскрізної сцени.

В аріях композитор використовує різні форми. Поряд з традиційною арією йа саро є арії з рисами сонатного аііщго (арія Едоніди з першої дії), а також аріозні побудови.

Спираючись на найновіші досягнення італійської опери-серіа, Д. Бортнянський створив зрілу й високомистецьку оперу, яка засвідчила його обдарування як оперного композитора.

В італійський період Д. Бортнянський написав ще одну оперу-серіа — «Квінт Фабій» на лібретто А. Дзено з історії Стародавнього Риму. В основу лібретто опери покладено один епізод, пов'язаний з війною Римської республіки в IV ст. до н. є. проти незалежних гірських пле­мен — самнітів. Римський полковник і диктатор Люцій Папірій тимчасово відлучився від воєнного табору і залишив замість себе свого зятя Квінта Фабія, якому категорично заборонив розпочинати воєнні дії. Однак Квінт Фабій не послухав його. Порушивши військову дисципліну, він зав'язав бій і переміг. Незважаючи на перемогу, диктатор Люцій Папірій за порушення наказу й військової дисципліни присудив Квінта Фабія до смерті. Але цей наказ викликав незадово­лення армії, народу і близьких Люція Папірія. Диктатор змушений скасувати своє рішення.

В опері «Квінт Фабій» Д. Бортнянський також втілив характерну для митців класицизму колізію почуття й обов'язку. Люцій Папірій цінує героїзм Квінта Фабія, по-родинному любить його як зятя, але вище над усе він ставить військову дисципліну, в якій вбачає запоруку безпеки своєї Батьківщини.

На відміну від «Алкіда», опера «Квінт Фабій» ближча до традиційних опер-серіа. У ній композитор не ставив перед собою завдань оноапення жанру. Дія відбувається в розгорнутих речитативах. Значне місце в опері займають сольні номери; серед ансамблів є тільки два дуети. Сольні номери відзначаються віртуозністю й розраховані на голоси великого діапазону. Образи в опері, відповідно до традицій опери-серіа, є носіями певного афекту.

Опера Д. Бортнянського «Квінт Фабій», на жаль, досі не надрукована³⁸.

⇐ Предыдущая64656667686970717273Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: