О ніч згу-стисво-ї ті-ні і впо-вий у мо-рох си - ній

О ніч згу-стисво-ї ті-ні і впо-вий у мо-рох си - ній

У середній частині арії характер музики змінюється. У напруженій мелодиш передана схвильованість героя, а в речитативному фрагменті перед репризою музика досягає справжнього драматизму і правдиво відбиває глибокі переживання героя. У такій музиці вже помітні віяння нової передромантичної епохи.

Схвильовані інтонації звучать і в акомпануючому драматичному речитативі дона Карлоса на початку другої дії: ⁵⁷

 

Ііі Ле те < Іі-ге!   ОЬ, сіеІ

 і- іі ро5-5ІЬ-Іе

У попередній лірико-комічній опері «Сокіл» композитор не викори­стовував речитативу, а в опері «Син-суперник» він з'являється саме для втілення драматичної ситуації. Тим самим композитор наблизив цю оперу до «серйозного» оперного жанру.

Менше місця приділив Бортнянський образові Елеонори. На всю оперу вона має лише один самостійний номер — арію в другій дії, але в ній емоційно передано страждання героїні. В інших місцях опери Елеонора виступає лише в ансамблях.

Фрагмент з арії Елеонори⁵⁸:

 1 і

 г. 1 ^ р г, ф

ОЬ! таї-Ьеи- геїве Е- Іе - о - по-ге, соттем < іи с< -Іе- 51есоиг-гоих

До «серйозної», пройнятої драматизмом сфери композитор створив контрастне тло, в якому домінують музичні номери з витонченою Граціозною лірикою, меланхолійною пастораллю, а також номери

57 Цей уривок подаємо за книжкою: Рабшювич А. С. Русская опера до Глинки. — М., 1948. — С. 16. я РабиновичАС. Русская опера до Глинки. — С. 123.

буфонного характеру. З цієї сфери виділяються музичною яскравістю два вокальні номери служниці Саншетти. Серед жіночих партій ком­позитор надав їй перевагу, хоч вона й не має прямого стосунку до основної драматичної інтриги опери. Чарівною є лірична, «елегантна» пісня Саншетти з хором про кохання, написана в куплетній формі. Хор виконує приспів, до якого схожий епізод виходу Златогора в інтер­медії з «Пікової дами» П. І. Чайковського⁵⁹.

еі 1а 5а-ее88ее1-іе тете

Щ г Ц г г

еііа $а-£ С55ее1-Іе те-те

Цей номер відіграє роль інтродукції до опери (подібно до хорової сцени в «Соколі»). Б. Асаф'єв підмітив у характері лірики і в мелодиці оркестрового вступу до пісні (соло кларнета на тлі піццикато струнних і арфи) поєднання італійських та українських рис. Він писав, що «чарівність суто італійських переливів у звучаннях поєднуються з м 'якою чистосердечністю і щирістю лірики південної Русі (тобто України. — Л. К. ) не в етнографічному, а в психологічному співвідношенні, так само як „італізми", перетворені Моцартом, породжували ({юрми, повні невло­вимої красоти злиття німецької пісенної лірики з італійською»*⁰.

Граціозністю й витонченістю відзначається арія Саншетти з другої дії, написана у формі рондо. Танцювальна ритміка надає мелодиці плас­тичності, а стрибкові інтонації — буфонних рис:

А( - іеп - йіг Уои5 < іап$ Іе топ - < іе а Ігои-уег а сЬа цие раз.

(Повністю див.: Финдейзен Н. Очерки по истории музики в России. — Т. 2. — М.; Л., 1929. - С. СХХІІ-СХХУ).

" Подаємо за виданням: История русской музики. — Т. З, часгь вторая. — С. 181, 344. ⁶⁰ Асафьев Б. В. Об исследованіш русской муіьіюі XVIII века и двух операх Бортнянского. — С. 23.

282

Крім цього, в опері є ряд музичних номерів пісенно-романсового характеру: пісня молодого Уґоліно, закоханого в Саншетту, з першої дії, арія Альбертини у другій дії, тріо Альбертини, Саншетти й Елео­нори⁶¹ та ін.

Комедійні риси найяскравіше виявлені у вокальній партії Лікаря («комічний» бас). У буфонному стилі написана його жвава арія з першої дії, де він радить одруження як ліки від усіх недуг.

Важливу драматургічну функцію виконують фінали кожної дії опери, у яких значну роль відіграють ансамблі та хори. Порівняно з оперою «Сокіл», в опері «Син-суперник» більше місця відведено хорові. Крім того, ця опера має складнішу музичну драматургію.

1786—1787 роки, коли були поставлені лірико-комічні опери Д. Бортнянського «Сокіл» та «Син-суперник» — це був і час написання опер В. А. Моцарта «Весілля Фігаро» та «Дон Жуан». Опери Д. Борт­нянського, як слушно відзначила М. Рицарєва, свідчать, що, живучи в гатчинській глушині, далеко від європейських театральних центрів, Д. Бортнянський «йшов у ногу з часом, з його прогресивними худож­німи явищами»⁶².

Оперна музика Д. Бортнянського переконує в тому, що він прекрасно володів оперним жанром. Бортнянський мав оперне обдарування і якби й надалі працював у цьому жанрі, то міг би стати одним з най­визначніших оперних композиторів свого часу. Але кар'єра Бортнян­ського як оперного композитора не з його волі на цьому була закінчена.

⇐ Предыдущая71727374757677787980Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: