" Турчанинов П.И. Автобиография // Домашняя беседа. — Внп. 2. — С. 48.

" Турчанинов П. И. Автобиография // Домашняя беседа. — Внп. 2. — С. 48.

" Кук В. Нові дані про Артема Ведельського-Веделя. — С. 251.

20 Турчанинов П. И. Автобиография // Домашняя беседа. — Вьіп. 2. — С. 9.

сльози у слухачів, а концерт „Доколі, Господи, забудеши мя" (Яз 3)
робив таке сильне враження, що, перебуваючи тимчасово в Києві, князь
Дашков, який слухав цей концерт разом з генералом Леванідовим
у Михайлівському монастирі у виконанні самого композитора, зняв із себе
золотий шарф і, додавши ще 50 червінців, подарував його Веделеві. Кон­
церт „Помилуй мя, Господи" (№ 6) обійшов усю православну Русь і був
найпопулярнішим у народі»²¹.

У квітні 1796 р. А. Я. Леванідов одержав із Петербурга указ Сенату, згідно з яким на нього покладалися обов'язки «генерал-губернатора Харківського і Воронезького»²². Переїжджаючи до Харкова, А. Левані­дов узяв із собою й А. Веделя та найкращих співаків і музикантів. Серед них були капельмейстер Яків Ціх, а також П. Турчанінов. Для урочистої церемонії — зустрічі генерал-губернатора А. Леванідова в Харкові А. Ведель по дорозі до цього міста написав концерт «Вос­кресни, Боже, суди земли», який і прозвучав на цій пишній церемонії під орудою автора. Завдяки диригентському талантові та наполегливій праці А. Ведель зумів підняти намісницький хор на значно вищий мистецький рівень. Крім того, у Харкові він інтенсивно творив духовну музику.

У жовтні 1796 р. А. Ведель написав концерт «Усльши, Господи, глас мой» (№ 8), а в листопаді — «Проповідника віри и слугу слова Андрія восхвалим» (№ 9). До харківського періоду відноситься і його концерт «Господь пасеш мя» (№ 10) та ін. Ці концерти свідчать про розквіт таланту композитора.

Сприятливі умови дія диригентської діяльності й творчості А. Веделя під опікою А. Леванідова тривали не довго. З приходом у 1796 р. на престол Павла І (після смерті Катерини II), який був обмеженою людиною й прихильником військово-казарменої дисципліни в усіх сферах суспільного життя, ситуація в Російській імперії різко змінилася. Імператор Павло І не любив матір Катерину II, яка вбила його батька, а свого чоловіка Петра III. Мабуть, через це Павло І звільнив з посад усіх урядовців Катерини II та їхніх прихильників. Ця доля спіткала й генерала А. Я. Леванідова. Його корпус був розформований, Харків­сько-Воронезьке намісництво ліквідоване, а самого Леванідова звіль­нили зі служби й відправили у відставку.

21 Аскоченский В. И. Русский композитор А. Л. Веделев. — С. 64.

22 КукВ. Нові документальні дані про життя А. Л. Веделя (Ведельського) у Харкові (1796— 1798 рр. ). - С. 153.

302

В особі А. Леванідова А. Ведель мав протектора й великого аматора музики, який сприяв його музичній діяльності. Після від'їзду А. Лева­нідова з Харкова на початку 1797 р., а також через нові заходи Павла І життя А. Веделя докорінно змінилося. За указом імператора були ліквідовані полкові хори та оркестри, через що музична діяльність у війську стала неможливою. Крім того, для Веделя виникла небезпека переведення його на суто військову службу, тому він подав рапорт про звільнення з військової служби. Згідно з імператорським указом Павла І від 1 жовтня 1797 р. капітан А. Ведель був «від військової служби на власне прохарчування відставлений з тим же чином і правом носити мундир»²³. Так закінчилася військова кар'єра А. Веделя, і він перейшов на цивільну службу. Композитор керував губернаторським хором, працював капельмейстером вокального класу в Харківському казенному училищі та викладав у ньому спів.

Після вступу на престол Павла І культурне життя Харкова різко змінилося. Місто перетворилося на велику похмуру казарму (будува­лися застави, шлагбауми, гауптвахти та ін. ). Будинок театру розібрали, і артисти повиїжджали з міста. Указом імператора від 10 жовтня

1797 р. у церквах було заборонено співати духовні концерти. Музична
діяльність А. Веделя значно звузилася, і він займався переважно
музичною підготовкою півчих для Петербурзької співацької капели.
Це не тільки не задовольнило композитора, але й могло довести
його до відчаю. Наприкінці літа 1798 р. А. Ведель залишив Харків
і повернувся до Києва.

У Києві А. Ведель спочатку мешкав у свого батька і наприкінці

1798 р. написав нові концерти: «Боже, законопреступницьі восташа
на мя» (№ 11) та «Ко Господу внегда скорбіти ми» (№ 12). Вони
виконувалися в Київській академії та в Софійському соборі ще за жит­
тя композитора (про це він згадує в одному з листів).

Останній період життя А. Веделя повний загадковостей. Взимку. 1799 р. Ведель поступив у Києво-Печерську лавру послушником і був там короткий час (не більше одного-двох місяців), не ставши ченцем. Існують припущення, що в Київську лавру Ведель пішов через безперспективність мати відповідну працю. Можливо, він сподівався знайти в монастирі гідне застосування своїх музичних здібностей²⁴ і високодуховну атмосферу. Але те, що він бачив у монастирі, Веделю

" КукВ. С. Артем Лук'янович Ведель (Ведельський). — С. 11. 24 КукВ. С. Артем Лук'янович Ведель (Ведельський). — С. 13.

303

не подобалося. За висловом самого композитора, там його вчили «тільки їсти, пити і спати». Досить швидко Ведель пішов з монастиря.

Події, які сталися в житті А. Веделя після цього, П. Турчанінов і В. Аскоченський висвітлюють по-різному. Ми ж дотримуємось тієї версії, що її подає сучасний історик В. С. Кук, який спирається на новознайдені архівні документи.

Після повернення з монастиря А. Ведель, засвідченням його батька,
багато читав різних книжок, грав на скрипці й писав нові твори. Він
відвідував Київську духовну академію. Учень риторики цієї академії
Іван Чапський знайшов на столі в одній з її кімнат (комірці) книжку
«Служба і житіє преподобного Ніла». На чистих сторінках цієї книги
були написані, як свідчать документи, «многия нелепости». У цих
записах зазначалося, що начебто Павло І і його родина були вбиті
(насправді Павло І тоді був ще живий, його вбили пізніше — 1801 р. ).
Цю книжку віднесли митрополитові Ієрофею. Він вирішив, що це
написав Ведель, і наказав привести його. Після розмови з Веделем
митрополит Ієрофей повідомляє про ці записи київського губернатора.
За розпорядженням губернатора 25 травня 1799 р. Веделя зачинили
як військового капітана на гауптвахті й оголосили божевільним²⁵.
Генерал-прокурор подав справу «божевільного капітана А. Веделя»
для вирішення Павлові І, а той звелів ув'язнити композитора в боже­
вільню і тримати його без випуску, тобто до кінця життя²⁶. Такий
наказ Павла І свідчив не про намір лікувати нібито психічно хвору
людину, а про покарання за «політичний злочин». Запроторення
в божевільню вже тоді було одним із способів розправи російського
царату з політичними противниками.              ,  ,  . ., ; ■ -. -■ ■

Молодого А. Веделя (йому було 32 роки) — композитора великого таланту, повного творчих сил, без слідства й суду ув'язнили в боже­вільню, яка була «страховищем народу», де хворі й в'язні перебували в жахливих умовах. Чи не А. Веделя мав на увазі Т. Шевченко, коли в поемі «Юродивий» писав:

⇐ Предыдущая77787980818283848586Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: