I Турчаниної П.И. Автобиография // «Домашняя беседа», 1863. — С. 65. 'Тамже. -С.64.  ;. ,....; ;

I Турчаниної П. И. Автобиография // «Домашняя беседа», 1863. — С. 65. 'Тамже. -С. 64.                                                 ;                                . , ........; ;

10 Там же. - С. 65.

II Кук В. Нові дані про Артема Ведельського- Веделя // Українське музикознавство. Вип. 5. — С. 248.

12 Там же. - С. 250.

" Лскоченский В. И. Киев с древнейшим его училищем Академией. — Т. 2. — С. 376.

" Козицький П. Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування. — С. 85.

виконавську манеру Веделя наслідували всі хори, яких у цей час у Києві було дуже багато¹⁵. Навіть згодом, коли Ведель уже не керував академічним хором, пам'ять про нього та любов студентів до його творів не згасали. У репертуарі хору академії духовні твори А. Веделя завжди домінували й викликали захоплення слухачів¹⁶.

Коли головнокомандуючий військами Москви й Московської губер­нії Петро Дмитрович Єропкін звернувся до київського митрополита і начальника Київської академії Самуїла Миславського, щоб той надіслав йому «знавця церковного співу», то вибір випав саме на Веделя. Його й відправили до Москви разом з трьома хлопчиками з академічного хору.

У Москві А. Ведель перебував з березня 1788 до грудня 1792 р. Він керував капелою головнокомандуючих П. Єропкіна, а потім князя Олександра Олександровича Прозоровського. хоч формально вважався канцеляристом у департаменті Сенату. П. Єропкін влаштовував бали, обіди й різні урочистості, на яких, як писали московські газети («Московские всдомости»), «грала вокальна й інструментальна музика». Можливо, А. Ведель зі своєю капелою брав участь у цих розвагах. Про московський період життя А. Веделя відомостей дуже мало.

У Росії, зокрема в Москві, у 80-х роках XVIII ст. розгортався про­світницький рух різночинної інтелігенції. У книгах і журналах Росії наприкінці 80-х років перепліталися тираноборчі мотиви з антикрі­посницькою критикою. У 1790 р. вийшла в світ книга Олександра Радищева «Путешествие из Петербурга в Москву», яка була спрямована проти самодержавства. Вона викликала різке незадоволення й репресії царського режиму. Усе це могло впливати на свідомість А. Веделя. Він міг чути й спів хорових капел та оперні вистави, які відбувалися в театрах Шереметєва під Москвою (в Останкіно та Кусково). Не ви­ключено також, що під час перебування в Москві Ведель міг позна­йомитися зі своїм земляком і ровесником С. Дегтярьовим, який був одним з найвидатніших музикантів у Шереметєва. Адже між духов­ними концертами Веделя і Дегтярьова простежується ряд спільних ознак.

Згідно з офіційним документом від 1 грудня 1792 р. А. Ведель був звільнений від служби в департаменті Сенату за станом здоров'я".

" Аскоченский ВИ. Киев с древнейшим его училищем Академией. — Т. 2. — С. 378.
" Кук В. Нові дані про Артема Ведельського-Веделя. — С. 251.                      '' •   ' ■ ■ '

¹⁷ Там же.                                                                                                                                                                                                                                                                     ■ ■ ■ ■ ■ < ■ . .,. ■. : ■ ■ •... -

300

У Києві в той час містився штаб піхотного корпусу, яким керував генерал-поручник Андрій Якович Леванідов. Він любив музику і хоро­вий спів. У Леванідова при штабі був хор та оркестр, але не було доброго диригента. Генерал А. Я. Леванідов досить часто бував зі своїм хором у київському монастирі св. Катерини на Подолі, а після закін­чення Служби гостював у обер-ієромонаха Євстахія, який на старості перейшов жити в цей монастир. Коли на початку 1794 р. Леванідов зайшов у гості до Євстахія, він застав там учителів Київської академії, і серед них — А. Веделя. Тут і познайомився Ведель з Леванідовим. Цю подію описав П. І. Турчанінов, який був свідком цієї зустрічі: «Ми заспівали стародавній концерт Рачинського „Возлюблю тя, Господи ", в якому є тенорове соло. І як Ведель заспівав, то генерал і всі присутні захоплені були до небес; я навіть забув, де знаходжусь, та тільки слухав і милувався небесним співом Веделя. Генерал дуже хвалив Веделя, дякував йому за спів і просив навчати його хор»^п.

Відтоді життя А. Веделя було тісно пов'язане з генералом А. Я. Лева­нідовим. За його порадою А. Ведель вступив на військову службу і був призначений капельмейстером корпусного хору. Під керуванням Веделя цей хор за короткий час став найкращим хором Києва. Гене­рал Леванідов дуже добре ставився до А. Веделя й, очевидно, завдяки його старанням військова кар'єра Веделя зростала дуже швидко (у березні 1794 р. його призначили канцеляристом у штабі генерала, а у вересні 1796 р. — старшим ад'ютантом капітанського рангу)¹⁹.

У 1794—1795 рр. А. Ведель не тільки диригував хором, але й писав хорову музику. У цей час він створив шість концертів, що входять до збірки автографів духовних творів А. Веделя, які мають датування. Не виключено, що в цей час були створені й інші композиції, які збереглися без датування. П. І. Турчанінов писав про велике враження, яке справляло на нього виконання за участю А. Веделя концерту «В молитвах неусьіпающую Богородииу» (№ 1), створеного у 1794 р.: «У ньому всі сили тенора, й співати його треба з таким чуттям і смаком, як співав Ведель. Він сам і всі слухачі обливалися сльозами. Коли він співав, щось небесне, невшіовне було в його очах. Ми всі, а я особливо, дивувалися і захоплювалися його співом»²⁰.

Про захоплення слухачів концертами А. Веделя говорив і його другий учень — В. Зубовський: «Концерт „Спаси мя, Боже" (№2) викликав

⇐ Предыдущая76777879808182838485Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: