251 . -■■  ' ■■■■■'''■.'^■""

про - по - від  -  ни - ка    ві - ри Порівняйте з «Воскресенським каноном» М. Дилецького:

251                          . -■ ■                                                                     ' ■ ■ ■ ■ ■ '''■ . '^■ " "

празд-не-ство празд-нн - ков. празд- не- ство празл-ни - ков

Особлива близькість концертів №№ 9 і 10 із партесними проявля­ється в концертуючому стилі хорової фактури із зістааіенням акордово-гармонічних та, поліфонічно-імітаційних побудов, хорового тутті та ансамблів; у використанні діалогів між хорами та хоровими групами, а також у мотетному викладі. Усе це створює масштабне і пишне звучання, характерне для барокового стилю.

Разом з тим, у концертах №№ 9 і 10 є всі ознаки нового стилю духовного концерту другої половини XVIII ст. Вони мають циклічну форму. Концерт № 9 складається з трьох частин, а концерт № 10 — п'ятичастинний. Вони побудовані за принципом контрасту. Концерт № 9: А1Іс£ го \'і\'асе — Апсіапіе — АНе^го уіуасе. Концерт № 10: АЛе^го — Ас! а§іо — А1Іе§го аГГеііиово — Ас! а§іо — А11е§го УІУасе. В основу циклу цих частин покладено контрасти темповий, тональний і музично-образний. У цих концертах простежується контраст швидких урочи­сто-енергійних частин з повільними ліричними. Індивідуальними рисами стилю Веделя позначені емоційно-виразові ліричні ансамблі, наприклад, у другій частині концерту № 9.

312

Тричастинний цикл із швидкими крайніми і повільною середньою
частиною, що наявний у концерті № 9 А. Веделя, характерний і для
урочисто-панегіричних концертів його сучасника Д. Бортнянського.
У концерті № 10 А. Ведель використав п'ятичастинний хоровий цикл,
який не трапляється у Д. Бортнянського. Панегіричний п'ятичастин­
ний концерт № 10 був новим явищем. Крім того, в цьому концерті
помітна драматизація образу. Це стосується третьої частини концерту,
де на початку суворо звучить восьмиголосе фуґато з рішучою темою
інструментального характеру, яка має «жалібну» інтонацію збільшеної
секунди між III і підв. IV ст.:                                 ^: '

 Гг г

^ш

А- ще бо И

пой

ду

Ці зміни в музиці пов'язані з текстом псалма: «коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого». Друга і четверта частини концерту є зразками світлої ліричної музики Веделя. Четверта частина концерту з переважанням у ній гомофонно-гармо­нічної фактури, триголосих ансамблів та мелодики пісенного типу звучить як хорова пісня:

Між урочистою першою і п'ятою частинами простежуються інтона­ційні зв'язки, що створює репризність циклу.

І частина

г р ррр

мн-лость тво- », Го-спо-ди, по-же - нет                   мя

Отже, в урочисто-панегіричному концерті № 10 композитор створив багатогранну музичну палітру і розширив образну сферу цього виду концерту.

Більшість концертів А. Всделя є лірико-драматичпими. Музика лірико-драматичних концертів, написаних на тексти «благальних» псалмів, в яких людина звертається за допомогою до Господа, має яскраво виражений особистісний характер. У ній щиро й безпосередньо пере­дані глибокі суб'єктивні переживання. Лірико-драматичні концерти втілювали той стан зболеної душі, який, очевидно, був у самого Веделя.

До лірико-драматичних відносяться також концерти на тексти істо­ричних псалмів («На рЬках Вавилонских», «Боже, приидоша язьщи»).

У лірико-драматичних концертах А. Ведель розвивав ті традиції, що були закладені в аналогічному виді партесного концерту, а також у концерті М. Берсзовського «Не отвержи». Існує також деяка подіб­ність між лірико-драматичнимм концертами Веделя та мінорними концертами Бортнянського. Проте А. Ведель у лірико-драматичному концерті зумів досягти яскравої індивідуальності й самобутності, а також вдихнути в цей жанр нове життя.

Концерти з автографів А. Веделя переважно лірико-драматичні. Більшість із них написані на основі «благальних» псалмів і тому мають схожу тематику. Але структура циклу в них різна.

Тричастинними є концерти №№ 1, 3, 5. У концертах №№ 1 і 5 схоже темпове, образне і тональне співвідношення частин. У них дві перші частини повільні, а третя — помірно швидка (Асіа^іо — Апсіапіе — АЛе^геНо), ⁴* немає ладового контрасту, співвідношення