 |
Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів-філологів.– К.:Ленвіт, 2000. - 240 с.
|
|
|
|
Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2000. - 240 с.
У підручнику зроблена перша спроба представити обґрунтовану струнку систему методичної підготовки вчителя світової літератури до творчої діяльності.
Розглянуто проблеми планування роботи учителя-словесника визначено специфіку викладання світової літератури; охарактеризовано різні типи уроків, шляхи аналізу художнього твору; представлено методи і прийоми вивчення біографії письменника; вміщено розробки уроків провідних учителів-методистів, схеми, таблиці, акровірші та інші засоби зацікавлення предметом.
Для студентів філологічних факультетів, учителів-словесників, аспірантів.
Рецензенти:
Д. С. Наливайко - доктор філологічних наук, професор кафедри філології Києво-Могилянської академії;
О. М. Ніколенко - доктор філологічних наук, доцент кафедри української та зарубіжної літератури Полтавського педагогічної інституту ім. В. Г. Короленка;
К. І. Бикова - кандидат педагогічних наук, вчитель-методист СШ № 47 м. Києва.
Редактор: М. М. Гнатюк
Рішення колегії Міністерства освіти України №14/2-18 від 22. 12. 1999 р
ВСТУП
Найголовніше з людських зусиль - прагнення до моральності. Від неї залежить наша внутрішня стійкість і наше існування. Лише моральність у наших вчинках надає краси і гідності нашому життю. Зробити її живою силою і допомогти чітко усвідомити її значення — головне завдання освіти.
А. Ейнштейн
Розбудова нової держави, реалізація національної програми " Освіта. Україна XXI ст. " і викладання шкільного курсу " Зарубіжна література" потребують нового визначення мети, завдань, змісту навчання та виховання учительських кадрів, роль яких у розв'язанні цих проблем вирішальна.
|
|
|
Внаслідок критичної переоцінки існуючих положень у системі освіти і здійснення принципово нових підходів до неї, виникла потреба формування професійної готовності студентів-філологів до викладання світової літератури. Саме від рівня професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога залежить якісне виконання завдань, що постали в системі гуманітарної освіти й виховання підростаючого покоління та його переходу до самостійного життя.
Формування у студентів-філологів високого рівня професійної підготовки розглядається як основна вимога викладання світової літератури в школі.
У зв'язку з цим виняткового значення набуває опанування студентами вузівським курсом методики викладання світової літератури в школі, його теоретичною і практичною частинами.
Включення до навчальних планів вищих педагогічних закладів методики викладання світової літератури як однієї з основних профілюючих дисциплін надало їй нового статусу й потребує докорінної розробки таких положень:
– перегляду концептуального підходу до вивчення світової літератури. Для цього існує достатньо визначених констант літературного процесу, якими ефективно користуються вчені всього світу;
–створення нової методології, яка базується не на ідеологічних, а на наукових засадах;
–врахування специфіки викладання нерідної літератури;
–перегляду запропонованих для вивчення творів на рівні сучасних вимог;
–застосування новітніх технологій та методичних засобів;
–підготовки фахівців, досвід яких з часом був би використаний у методичних підручниках, посібниках і розробках різних типів.
Нова шкільна дисципліна привернула до себе увагу. Вчителі отримали можливість залучити учнів до вивчення кращих зразків світового письменства, допомогти їм пізнати світ й усе найкраще в ньому. Читання світової класики допоможе учням розвивати почуття прекрасного, виробити власні критерії оцінки явищ мистецтва, розвинути " світове бачення" і вміння самостійно, аргументовано аналізувати й оцінювати художній твір. Вчителі розуміють, що лише ґрунтовна науково-методична підготовка допоможе їм вирішити ці проблеми нового шкільного курсу.
|
|
|
Насамперед означимо специфіку викладання дисципліни " Зарубіжна література". Осягнувши теоретичні положення проблеми, важливо звернути увагу на аргументи автора й порівняти їх з власними. Як саме необхідно трактувати твори світової класики, щоб уникнути застарілих поглядів, сприяти творчому розвитку особистості? Незважаючи на те, що ґрунтовні роботи українських вчених-теоретиків Д. Затонського, Д. Наливайка, Т. Денисової, Ю. Булаховської, К. Шахової та інших пропонують декілька шляхів вирішення цієї проблеми, дискусія й досі не завершена. Сумлінне вивчення праць названих авторів і вчених-методистів спонукають вчителів до осмислення нових, специфічних для цієї дисципліни принципів вивчення зарубіжної літератури в школі, а саме: нерепресивної свідомості, реабілітаційності, іманентності, країнознавства, компаративності, контекстуального розгляду літературних явищ, репрезентативності, етнокультури, міжнаціонального підходу та ін. Власна позиція, застосування нових принципів викладання зарубіжної літератури допоможе вчителю визначитися при вивченні Біблії як пам'ятки мистецтва та сприйнятті художніх творів світового письменства в перекладах.
Якісне виконання шкільної програми, зокрема програми із зарубіжної літератури, неможливе без чіткого науково обґрунтованого планування. Ефективність пропонованої системи планування полягає у всебічному охопленні програмового матеріалу з визначенням тем уроків (науково-діловим стилем); кількості годин (на уроки вивчення художніх творів, виразного читання, позакласного читання, розвитку мовлення, повторення); літературних хвилинок; питань теорії літератури, міжлітературних зв'язків; наочності та ТЗН; рекомендованої до уроку літератури; змісту самостійної роботи, а також у науковому обґрунтуванні нового погляду на традиційний план-конспект уроку, який готує вчитель-початківець до кожного заняття.
|
|
|
У методичній науці поки що немає єдиної класифікації методів навчання літератури взагалі, світової зокрема. Творче використання існуючих класифікацій сприятиме організації навчально-виховного процесу на науковій основі. Набуті теоретичні знання щодо методів, прийомів, видів навчальної діяльності допоможуть вчителю вибрати найефективніші з них, передбачити їхній взаємозв'язок і спрямованість в навчальній діяльності. Враховуючи вікові особливості учнів, їхній інтелектуальний рівень, складність теми, що вивчається, словесник скеровує свій творчий потенціал за допомогою впроваджених методів і прийомів на формування самостійного засвоєння знань учнями, творче мислення, аргументованість своїх суджень.
Проблема ведення уроку літератури дискутується стільки ж, скільки існує ця шкільна дисципліна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу. Специфіка уроку літератури полягає в тому, аби визначаючи його навчальну мету, вчитель розумів: літературі не можна навчити, однак можна дати знання, що допоможуть учням відкрити її, осягнути, зрозуміти, відчути. Використовуючи художній текст, можна розвивати навички читання, уміння вести бесіду, дискутувати, володіти усною і писемною мовою, проводити аналіз, писати творчі роботи різних жанрів. Науково-художня інформація уроку спонукає до роздумів про сенс життя й місце людини в цьому світі. Отже, урок зарубіжної літератури розглядаємо як час творчого спілкування учителя з учнями, в основі якого - художній текст, а різні форми співпраці вчителя з учнями забезпечують визначені й науково аргументовані навчальні ситуації, різноманітні типи уроків.
Проблема вивчення твору зарубіжної літератури в методиці ще мало розроблена. Пропоновані етапи вивчення твору зарубіжної літератури визначають логічну послідовність роботи з художнім текстом: підготовка до сприйняття твору; читання тексту; підготовка до аналізу; шляхи аналізу літературного твору; підсумкові заняття; творчі роботи. Кожен з цих етапів розглядається як складова частина дослідницької роботи з твором, вона має свою мету, завдання та певні методи, прийоми і шляхи реалізації. Враховуючи традиційні методичні підходи до вивчення художнього твору, визначено специфічні терміни (національний образ, біблійний образ, християнський образ, образ світу та інші), поняття (нація, національний, націоналізм, націоналіст, патріот, полікультурний, ментальність тощо), методи, прийоми, шляхи аналізу (компаративний, філологічний, стилістичний, системно-структурний та інші). Традиційні шляхи аналізу твору (за розвитком дії, пообразний, проблемно-тематичний) знаходять нове трактування.
|
|
|
Усі без винятку програми з літератури пропонують учителям звертатися до вивчення біографії письменника. Після тривалої експериментальної перевірки основні положення цього питання вже визначено, хоча ще залишаються й дискусійні моменти. У 5-7 класах докладно вивчати біографію письменника недоцільно. Виходячи з мети викладання літератури для цієї вікової категорії, важливо виділяти лише ті епізоди з життя письменника, які мають безпосередній зв'язок з твором, що вивчається й заохочують до читання. У старших класах, звертаючись до біографічного матеріалу, важливо визначити спосіб його розгляду (до вивчення художнього твору, після вивчення або паралельно з вивченням), ефективні методи та прийоми (евристична бесіда, дослідницький, лекційний тощо), дібрати наочність, тобто створити атмосферу для уявної зустрічі з людиною, яка спонукає замислитись над певними життєвими проблемами. Визначені програмами рубрики (" Життєвий і творчий шлях письменника", " Життєвий шлях письменника", " Творчий шлях письменника", " Нарис життя і творчості письменника" та інші) орієнтують вчителя на обрання методів, прийомів, шляхів аналізу й доцільного використання часу та об'єму матеріалу.
Десять років експериментального вивчення, аналізу умов, можливостей та теоретично-методичного забезпечення нової шкільної дисципліни " Зарубіжна література, " а також власний досвід роботи в школах і вищих навчальних закладах України переконали в необхідності створення науково обґрунтованої методичної системи професійної підготовки вчителя до викладання зарубіжної літератури.
|
|
|
