 |
Формування методики викладання світової літератури
|
|
|
|
Формування методики викладання світової літератури
У творчій спадщині методики
літератури, в її минулому ми знаходимо
багато цінного й потрібного для
сучасного
О Р. Мазуркевич
Дослідження проблеми формування професійної готовності студентів до зяктадання світової літератури в межах останнього століття доцільно поєднати з аналізом вивчення світової літератури в загальноосвітній школі. Ця проблема виникла саме в період реорганізації семирічної політехнічної школи десятирічну (1932-1935). В цей час розпочалася робота, пов'язана зі складанням програм для учнів 8-10 класів. У нові програми з літератури ввійшли і твори світового письменства. Вчені-методисти уважно розглядали танування навчальної дисципліни в школах зарубіжних країн, зіставляли зміст і мету шкільних програм за кордоном (Німеччини, Франції, Австрії, Швейцарії та інших) і в СРСР. Аналіз розподілу програмного матеріалу з світової літератури у радянській школі проводили за двома етапами:
перший етап почався в 1935 році (період реорганізації семирічної політехнічної школи у десятирічну) і завершився в 1990 році;
другий — з 1991 року (введення у школах України нової дисципліни — " Зарубіжна література" ), який триває і зараз.
Загальна схема (див. таблицю сс. 28-31) розподілу програмного матеріалу з світової літератури першого етапу виявляє методичні недоліки, допущені її укладачами:
а) невизначеність місця творів, які вивчалися. Вони пропонувалися наприкінці програми, без будь-яких методичних порад (див. Програми 1935-1936 н р.; 1951-52 н. р.; 1954-55 н. р; 1955-56н. р.; 1963-64 н. р.; 1974-75 н. р — ІХ-Х кл. );
б) не враховувалися міжлітературні зв'язки (за винятком 1939-40 н. р.;
|
|
|
1972-74 н. р.; 1982 н. р.; 1990 н. р. );
в) протягом останніх тридцяти років у Програмах цього етапу не переглядалося питання стосовно вивчення творів світового письменства, хоча на важливість цієї проблеми, на необхідність її розв'язання зверталася увага вченими — теоретиками й методистами (Т. Зепалова, К. Нартов, А Савченко, С. Трембітська, С. Тураєв, Д. Чавчанідзе, автор цього дослідження). У їхніх працях глибоко обґрунтовувалася необхідність розробки програми вивчення світової літератури у середніх навчальних закладах та впровадження цього курсу в систему середньої освіти.
Схема-розподіл програмного матеріалу з світової літератури першого етапу
|
Рік видання програм
|
VIII клас | ІХклас | ||||
| Програмовий матеріал | Місце у програмі | Методич-ні вказвки | Посібники | Програмовий матеріал | Місце у програмі | |
| 1935-1936 | " Пісня про Роланда"; Мольер " Міщанин-шляхтич"; Дж. Байрон " Паломництв Чайльд-Гарольда" | після рос. фольклору; у кінці програми | — | — | О. Бальзак " Батько Горіо" | укінці програми |
| 1939-1939 | Мольєр " Міщанин-шляхтич" Дж. Байрон " Паломництв Чайльд-Гарольда" | Піспя твор. О. С. Грибоєдова; перед творчістю О. С. Пушкна | — | — | ||
| 1939-1940 | " Пісня про Роланда"; Мольєр" Міщанин-шляхтич" Шіллер " Розбійники" Дж. Байрсн " Палом-ництво Чайльд-Гарольда" | у розділі " Фольклор"; у розділі " за- хдноєвро- пенаький та рос. класицизм"; після розділу " захщноєвропей- ський та рос. сентименталізм"; після розділу " літературні течії XIX ст. " | –– | — | О. Бальзак " Батько Горіо" Г. Гейне лірика, " Німеччина" | перед творчістю О. Островськсго Після вивчення творчості О. Бальзака |
| 1951-1952 | Мольер, В. Шекспір, Дж. Байрон, Й. Гєге, О. Бальзак - оглядово | у кінці програми | ||||
| 1954-1955 | В. Шекспір " Гамлет" Й. Гете " Фауст" | у кінці програми | ||||
| 1963-1964 | Дж. Байрон " Паломницт-во Чайльд- Гарольда"; Мольєр" Міщанин- шляхтич"; В. Шекопір " Гамлет" | у кінці програми | ||||
| 1967-1968 | В. Шекспір " Гамлет", " Король Лір"; Й. Гєге " Фауст"; Стендаль " Ваніна Ваніні"; О. Бальзак " Гобсек" | у кінці прарами | ||||
|
|
|
Схема-розподіл програмного матеріалу з світової літератури першого етапу
|
ІХкпас |
Хкпас | ||||
| Мето- дичні вказвки | Посіб- ники | Програмовий матеріал | Місце у грограмі | Мето- дичні вказвки | Посібники |
| –– | –– | В. Шекспір " Гамлет" | у кінці прарами | –– | –– |
| В. Шекспір" Гамлет"; " Макбет" | у кінці програми | –– | –– | ||
| + | –– | Р. Роллан. Огляд творчості В. Шекспір " КорольЛір" І. Гете. Лірика, " Фауст" (уривки) | у кінці програми | –– | –– |
| –– | –– | Муравйова Н. І., Тураєв С. В. Западно-европейська література. Пссібник для середньої школи. М.: Просаещение, 1953. | |||
| –– | –– | О. Бальзак " Батько Горіо"; Й. Геге " Фауст" | у кінці програми | –– | Муравйова Н. И. Зарубежная литература. Пособие для учащихся. К: Рад. школа, 1964. |
Схема-розподіл програмного матеріалу з світової літератури першого етапу
|
Рік видання програм |
VIII клас | ІХ клас | ||||
| Програмовий магєрвл | Місце у програмі | Методичні вказвки | Посіб-ники | Програмовий матеріал | Місце у програмі | |
| 1972-1973 | Мольєр " Міщанин-шляхтич"; Дж. Барзн " Паломництво Чайльд-Гарольда", " Ода авторам білля проти руйнування машин", " Моя душа сумна" | у кінці програми | НартовК. М. " Зарубежная литература в 8 классе. Пособие по факультативному курсу. М.: Просвещение 1976 г. | –– | В Шекспір " Гамлет", " Король Лір"; Й. Гете" Фауст" ч. 1. Стендаль " Ваніна Ваніні"; О. Бальзак " Гобсек" | у кінці програми |
| 1974-1975 | Мольєр " Міщанин-шляхтич"; Дж. Баирон " Палом- ництво Чайльд-Га- рольда", " 3 щоден- ника у Кєфалонії, " Моя душа сумна" | після творч. О. І. Фонвізі-на, після творчост О. С. Пушки-на | — | –– | В. Шекспір " Гамлет"; Й. Гете " Фауст"; О. Бальзак " Гобсек" | у кінці програми |
| 1980-1981 | Мольєр " Міщанин- шляхтич"; Дж. Байрон" 'Палом- ництво Чайльд-Га- рольда", " 3 щоден- ника у Кефалонії", " Моя душа сумна" | у кінці програми | + | –– | В. Шекспір " Гамлет"; Й. Гете" Фауст"; О. Бальзак " Гобсек" | у кінці програми |
| 1981-1982 | Мольєр " Міщанин-шляхтич" Дж. БайронТІалом- ницгвоЧайльд-Га- рольда" (1і2пісні), " Моя душа сумна" | перед літерату- рою ХУІІст, перед творчістю О. С. Пушкі-на | + | — | Стендаль" Вашна Ваніні" або О. Бальзак " Гобсек"; В. Шекспір " Гамлет"; Й. Гете " Фауст"; | у кінці програми; перед творчістю Ф. М. Досто- євського |
| 1986-1987 | Мольєр " Міщанин-шляхтич"; Дж. Байрон " Палом- ництво Чайльд-Га- рольда" (1і2 пісні), " Моя душа сумна" | після розділу " Давньоруської літератури" після творчості О. С. Пушкі-на | + | –– | В. Шекспір " Гамлет"; Й. Гете " Фауст"; О. Бальзак " Гобсек" | у кінці програми |
| 1988-1989 | Мольєр " Міщанин-шляхтич"; Дж. Байрон " Паломництво Чайльд-Гарольда"; " Моя душа сумна" | після розділу " Давньоруської лггератури"; після творчості О. С. Пушкі-на. | ||||
|
|
|
Схема-розподіл програмного матеріалу з світової літератури першого етапу
|
|
|
|
ІХкпас |
Хкпас | ||||
| Мето- дичні вазвки | Посіб- ники | Програмовий матеріал | Мсце у програмі | Мето- дичні вказвки | Посібники |
| + | –– | Ю. Фучик ''Репортаж з петлею на шиї"; Е. Хемінгуей " Прощавай, зброє! "; А. де Сент-Екзюпері " Зем- ля людей"; " Маленький принц"; А. Зегерс " Сьомий хрест"; Д. Дімов " Тютюн"; Б. Брехт " Життя Галилея"; П. Неруда, Ю. Тувім вірші. | у кінці програми | + | Изучение зарубежной литературы в средней школе (Методическое письмо) К.: Рад. школа, 1969; Т. М. Луценко. Зарубіжна література у школі. Мінськ: Нар. освета, 1973. |
| –– | –– | Е. Хемінгуей " Старий і море"; Ю. Фучик ''Репортаж з петлею на шиї"; А. де Сент-Екзюпері " Земля людей"; " Маленький принц"; А. Зегерс" Сьомий хрест"; Д. Дімов" Тютюн"; Б. Брехт " Життя Галілея"; П. Неруда, Ю. Тувім вірші. | у кінці програми | –– | Нартов К. М. 'Зарубежная литература в школе. Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1976. |
| –– | –– | Е. Хемінгуей " Старий і море"; Ю. Фучик" Репортаж з петлею на шиї"; А. деСенг-Екзюпері " Земля людей"; " Маленький принц"; А. Зегерс " Сьомий хрест" Д. Дімов " Тютюн"; Б. Брехт " Життя Галилея"; П. Неруда, Ю. Тувім вірші. | у кінці програми | –– | |
| + | –– | З світової літератури 30-х, 40-х років (Л. Арагон, Й. Бехер, Н. Вопцаров, А. Зегерс, Ю. Фучик). З світової літератури післявоєнних років (Е. Хемигуей, П. Неруда, Б. Брехт, Н. Хікмет). | у кінці програми | + | Тураєв С. В., Чавчанидзе Д. А. Изучение зарубежной литературы в школе. Пособие для учителя(\/ІІІ-Хкл). М.: Просвещение, 1982.; Чирков А. С. Изучение современной зарубежной литературы в 10 кл. К.: Рад. школа, 1982. |
| + | –– | Б. Брехт" Матінка Кураж та її діти"; Е. Хемнуей " Старий і море"; Ю. Фучик " Репортаж з петлею на шиї"; А. деСенг-Екзюпері " Земля людей"; " Маленький принц"; А. Зегерс " Сьомий хрест"; Д. Дімов " Тютюн"; вірші П. Неруди, Ю. Тувма, лірика і драма Н. Хікмета. | у кінці програми | + | Прокаєв Ф. І., Долганов І. В., Кучин- ськии Б. В. Зарубежная литература в школе. К.: Рад. школа, 1987. |
| + | –– | В. Шекспір" Гамлет"; Й. Гете" Фауст''; О. Бапьзак " Гобсек"; Б. Брехт Матінка Куражта її дгти"; Ю. Фучик " Репортаж з петлею на шиї"; А. деСент-Екзюпері " Земля людей"; Маленький принц"; А. Зегерс " Сьомий хрест"; Д. Дімов " Тютюн"; вірші Ю. Тувіма, лірика і драма Н. Хікмета | у кінці програми | + | |
|
|
|
У 1978 році цієї проблеми торкнувся В. Щербина в методичних спостереженнях і роздумах " Проблемьі литературного образования в средней школе". Відзначаючи совершенно неблагополучное положение дела" у шкільних програмах щодо класиків світової літератури, він наводив низку вагомих доказів, звертаючи увагу на необхідність вивчення світової літератури: "... було б невиправданим взагалі усунути з поля зору учнів явище іноземної літератури, тим самим непрощенне збіднити їхній духовний світ... ". Далі В. Щербина наводить маловідомий лист-протест О. Горького, в якому він звертається до наркома освіти О. Бубнова (31 грудня 1930р. ), виступаючи проти виключення з шкільних програм зарубіжних письменників, тому що "... при виході зі школи учень буде повним невігласом по відношенню до іноземної літератури... ".
Дослідницька робота, яка проводилась у школах УРСР (Чернігівській, Вінницькій і Донецькій областях у 1977-1982рр. ), виявила методичні недоліки цієї проблеми. Програма з російської літератури для шкіл з російською та українською мовами навчання (Київ-1977) орієнтувала вчителів на вивчення творів світової літератури наприкінці навчального року, за винятком восьмого класу. Пояснювальна записка з цього приводу не давала будь-яких рекомендацій. На уроках літератури матеріал вивчався згідно з програмою і переставляти його не дозволялося. Не аналізувалися зв'язки з українською літературою, в учнів не було чіткого уявлення про світовий літературний процес і про кожну національну літературу, як його складову частину.
У 1979 році співробітники Науково-дослідного інституту змісту і методів навчання АПН СРСР працювали над удосконаленням типових програм з літератури для восьмирічної та середньої школи. У проекті оновленого варіанту програми стосовно вивчення світової літератури не було жодних змін. Автор поділяє точку зору науковців С. Тураєва, А. Спектор, учителів Д. Золотинської, Л. Камєнської, С. Попової, Д. Вагнер, які означили цю проблему при обговоренні проекту типової програми на сторінках журналу " Литература в школе". С. Тураєв, формулюючи головний недолік програми, відзначив: " Твори письменників Заходу, що представлені у програмі УІІІ-Х класів, сприймаються і вчителями, і школярами як деякий доважок... ". Цей недолік програми підкреслює і А. Л. Спектор: " Наприкінці кожного розділу класу подається рубрика: " Із зарубіжної літератури". Вважаю, що подібне розміщення матеріалу не відповідає новим тенденціям при вивченні літературного процесу, порушує принцип історизму, руйнує логічну побудову програми, веде до непотрібних повторень, не створює цілісного та стрункого уявлення про розвиток літератури".
Не дивлячись на те, що в доопрацьованому після обговорення проекті зазначено: " Програма УІІІ-Х класів передбачає вивчення деяких творів вітової літератури (розміщення їх у програмі підпорядковане хронологічному та історико-літературному принципу; виняток було зроблено для Шекспіра і Гете, вивчення яких передбачено наприкінці IX класу в зв'язку з віковими можливостями учнів)", програми, які вийшли у 1980 році віднесли теми з світової літератури на кінець кожного класу без будь-яких пояснень і вказівок. Учителю дозволено творчо підходити до вивчення цих тем, вибору місця і часу. Така побудова програми викликала труднощі в роботі, особливо для молодих учителів. Вивчення зарубіжної літератури фактично випало з системи і сторико-літератур ного курсу старших класів.
У 1980-81 н. р. з'явилися труднощі із вибором об'єкта для спостереження за традиційним вивченням окремих творів світової літератури. Ці теми або не розглядалися зовсім, або відчувалася неприхована штучність при їх вивченні. У процесі анкетного. опитування 812 учителів (з 850) відмітили труднощі вивчення тем із зарубіжної літератури наприкінці навчального року. Наслідки нашого дослідження, після обговорення відділом методики літератури НДІ педагогіки УРСР, були враховані при складанні програм на 1981 рік. Розподіл матеріалу із зарубіжної літератури підпорядковано у програмі хронологічному та історико-літературному принципу; виняток зроблено лише для творів Шекспіра й Гете. Пояснювальна записка орієнтувала \ чителів на вивчення зарубіжної класики у взаємозв'язку з творами російської та української літератур. Це підтвердило важливість нашого дослідження і необхідність його подальшої розробки. Усі наступні програми не мали суттєвих змін щодо вивчення світової літератури у школі.
Другий етап останнього століття (з 1991 року по сьогодення) позначився визначною подією.
В 1992-1993 н. р. у школах України з українською мовою навчання введено курс " Світова література". Його супроводжував інструктивний лист Міністерства освіти з переліком запропонованих для вивчення творів світової літератури, а роком пізніше — орієнтовні, тимчасові програми. Але для вже існуючого шкільного курсу світової літератури, не були визначені принципи підходу, методологічні, методичні та психолого-педагогічні основи. У професійному журналі " Відродження" розпочалася дискусія серед учених-теоретиків, учених-методистів та вчителів-практиків. Предмет дискусії склали: інформаційна перенасиченість, тенденційність та суб'єктивність у відборі матеріалу, його зрусифікованість. Як наслідок, ученими-теоретиками були визначені принципи структурування матеріалу: історико-літературний (Д. Наливайко); циклічний (Т. Денисова і Г. Сиваченко); естетичний (Д. Затонський); культурологічний (Н. Борецький і Ю. Щепель).
1995-98 р. р. були відзначені виходом програми з світової літератури. Першою хронологічно була програма авторського колективу на чолі з К. Шаховою; цього ж року вийшла програма М. Борецького. У 1996 році колектив авторів нової програми очолив І. Панченко, а в 1998 році вийшла програма за редакцією Д. Наливайка.
До 1998 року програма К. Шахової була прийнята як основна для шкільної роботи, але проблеми вивчення шкільної дисципліни вона не вирішила. Програма вийшла за новою назвою шкільного курсу — " Зарубіжна література", незважаючи на те, що перші програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання, які були складені науковцями Українського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, називалися " Світова література", що було логічно. Згадаємо, що вперше в літературу цей термін ввів Й. В. Гете. В розмовах з І. П. Еккерманом він відзначив: " Національна література нині небагато коштує. Зараз ми вступаємо в епоху с в і т о в о ї л і т е р а т у р и (розрядка моя — Л. М. ). і кожен повинен тепер сприяти тому, щоб прискорити появу цієї епохи. " ' Однак помилка в назві шкільного курсу так і залишилася до сьогодні.
Пояснювальна записка до програми дуже стисла — дві сторінки не дозволяють вмістити методичні поради вчителю, запропонувати їхні можливі варіанти. Отож, з проблемами розподілу годин, відбором творів для оглядового вивчення, текстуальним опрацюванням вивченого напам'ять, самостійним і позакласним читанням учитель так і залишився сам на сам.
Пояснювальна записка починається з визначення головного завдання предмета — " залучити школярів до скарбниці світової культури, ознайомиги їх з визначними зразками художньої літератури різних країн і народів, дати уявлення про світовий літературний процес, історію його розвитку від стародавніх часів до сьогодення, про національну своєрідність та загальнолюдську
цінність включених до курсу літературних творів у зіставленні з рідною літературою". Звернімо увагу на три використаних у цьому форму " іюванні дієслова: " залучити", " ознайомити", " дати уявлення". Вони повинні спрямувати дії вчителя на організацію навчального процесу, визначити цетоди та прийоми реалізації поставленої мети.
1. "... залучити школярів до скарбниці світової культури... " Якщо слово " культура" розуміти, як скарбницю найкращих досягнень людства в галузі науки, мистецтва, літератури, то це дійсно необхідна складова частина вивчення світової літератури. Але, щоб здійснити це завдання, вчитель повинен затратити дуже багато часу на підготовку кожної теми програми, бо до жодної з них не створена рубрика " Міжпредметні зв'язки", а речення загального змісту на зразок: " Ілюстрації, художні та мультиплікаційні фільми за казковими сюжетами" навряд чи стануть у нагоді.
2. "... ознайомити їх (учнів — Л. М. ) з визначними зразками художньої літе- ратури різних країн і народів... ". Які ж дії учителя й учнів в реалізації навчальної мети визначає дієслово " ознайомити"? За існуючими тлумачними словниками це дієслово має значення: познайомити когось з кимось, звести, назвати обох та відрекомендувати одне одному. Як бачимо, таке трактування навчальної мети не спонукає вчителя, а тим паче учнів, до глибокого творчого процесу пізнання світової літератури. Це стосується і завдань "... ознайомлення їх (учнів — Л. М. ) із кращими перекладними зразками творів світового письменства українською мовою... ". Тут важливо розкрити особливості перекладної літератури й навчити уважно її читати й розуміти.
3. "... дати уявлення про світовий літературний процес, ... у зіставленні з рідною літературою". Учні вивчають світову літературу з 5 по 11 класи. За сім років вони повинні отримати не " уявлення" про світовий літературний процес, а всебічно вивчити його, і не " у зіставленні з рідною літературою", а в тісному взаємозв'язку з нею.
Для цього необхідно вказати на важливість співпраці двох учителів-словесників — світової та рідної літератури. Учитель світової літератури має розробити систему викладання предмета, а для цього:
— разом з учителем української літератури вивчати вікові та індивідуальні особливості учнів (сприйняття ними літературних творів, засвоєння літературознавчих категорій, оволодіння усною і писемною мовами);
— знати програму, підручники й посібники з української літератури, прочитати програмні твори українських письменників;
— разом розробляти календарно-тематичні плани, враховуючи відповідні факти обох літератур, погоджувати теми, види й терміни творчих робіт, вести спільні словнички;
— при вивченні теоретико-літературних та історико-літературних понять не повторювати, а взаємно доповнювати тему новими знаннями;
— розкривати учням взаємовплив обох літератур, понять традицій і новаторства.
Таке співробітництво допоможе краще організувати викладання світової літератури, а саме:
— доцільно здійснювати добір методів і прийомів вивчення творів класичної світової літератури у взаємозв'язку з рідною літературою:
— визначити специфіку вивчення світової літератури;
— створити систему вивчення світової літератури у взаємозв'язку з рідною;
— досліджувати вплив спільно розробленої системи на формування пізнавальної активності учнів, підвищення ефективності сприйняття ними творів світової літератури, уявлення старшокласників про цілісний розвиток літературного процесу;
— ефективно реалізувати виховну мету: розвивати у підлітків патріотичні та інтернаціональні почуття;
— удосконалювати володіння українською мовою, за допомогою якої учні вивчають світової літератури.
Така система викладання світової літератури у взаємозв'язках з рідною літературою, сприятиме глибшому розумінню світового літературного процесу, допомагатиме формуванню у старшокласників понять про літературні традиції, процес впливу та взаємовпливу літератур, вводитиме лабораторію художнього перекладу, а також поширить можливості формування всебічно розвиненої особистості. Така система спрямована на підвищення рівня успішності учнів не тільки з рідної мови та літератури, а й з інших дисциплін — історії, географії, краєзнавства, народознавства.
У 1996 році Міністерство освіти України спільно з Академією педагогічних наук України та Інститутом змісту і методів навчання розпочали робот над стандартами шкільних дисциплін. Державні стандарти загальноосвітньої школи — явище нове в системі освіти України, і це не могло не позначитися на їхній якості. На нараді-семінарі, яку проводило Міністерство освіти в грудні цього ж року, керівники груп з визначення стандартів представили свої проспекти.
Заступник міністра освіти О. Савченко підкреслила, що державний загальноосвітній стандарт має визначити норми знань, враховуючи можливості дитини. Одночасно застерегла від переобтяженості змісту, несумісною з розвиваючим характером навчання, який необхідно впроваджувати практику школи.
Проект державного стандарту з предмету " Зарубіжна література" розроблявся за дорученням МО колективом вчених (к. ф. н., доц. В. Куземський, Н. Нагорна, к. п. н., доц. Л. Мірошниченко, Н. Мірошникова) під керівництвом к. ф. н., доц. Б. Шалагінова. Цей проект одразу привернув увагу вчених-теоретиків та вчених-методистів, широкого кола вчителів-словесників. У дискусіях, що велися на сторінках фахових журналів, взяли участь О. Савченко, Н. Шинкарук, Д. Наливайко, Г. Литвиненко, С. Гончаренко та багато вчителівпрактиків України. Своє бачення державного стандарту висловила провідний спеціаліст Міністерства освіти України Н. Шинкарук: " Сьогодні предметний стандарт — основна цеглина в нашій системі освіти. А в цій системі основна діюча особа — дитина. Тому, укладаючи стандарти, фахівці мусять насамперед пам'ятати про дитину, її вікові можливості. На мій погляд, стандарт із зарубіжної літератури — це той мінімум знань, з яким учень уже може йти в світ літератури з бажанням читати художні твори протягом усього свого дорослого життя".
Д. Наливайко підкреслив: " Нам не потрібні стандарти з історії літературного процесу, бо перед курсом зарубіжної літератури постають ширші завдання — залучити дітей та підлітків до духовної скарбниці людства, дати їм основи естетичного і морального виховання. "
Того ж року вийшов альтернативний проект, створений творчою групою під керівництвом к. ф. н. Ю. Ковбасенка. Сама його поява була позитивним явищем; він пожвавив дискусію і став своєрідним тлом, на якому яскраво виявилися риси нормативного документу, розробленого групою Б. Шалагінова. Допрацьовані після тривалої дискусії, з урахуванням всіх слушних пропозицій, стандарти творчої групи Б. Шалагінова були прийняті МО заоснову.
Зрозуміло, що робота по методичному забезпеченню освітнього стандарту з шкільної дисципліни " Зарубіжна література" розгорнеться після його офіційного затвердження, але підготовка до неї вже розпочалася.
У 1998 році вийшли нові програми " Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання", створені колективом авторів (Ю. Ковбасенко, К. Шахова, М. Борецький, Н. Нагорна, Л. Мірошниченко, Л. Ковбасенко, Л. Білань) за редакцією Д. Наливайка. Програми складалися на основі існуючих стандартів МО України, а також з урахуванням недоліків та побажань, виявлених у попередніх програмах.
Минув уже певний час від затвердження цих програм комісією МО України. Вони впроваджені у шкільну практику. Але в роботі вчителів виникають деякі труднощі, пов'язані із недосконалістю цього методичного документа.
У теоретичній частині програми постають питання щодо принципу її побудови. В середніх класах — це не жанровий, не тематичний і не хронологічний. У " Пояснювальній записці" його визначено як методичний. Це загальне визначення необхідно пояснити, як і довільний добір творів та чому саме їм відведені ті чи інші місця в програмі. У цю ж частину програми необхідно ввести рубрики: " Критика", " Міжпредметні зв'язки", " Міжлітературні зв'язки", " Наочність і ТЗН", " Для позакласного читання", " Для самостійного читання", підібрати до кожної з них відповідні дані та художні тексти. Це допоможе вчителю не лише в плані інформаційному, а й збереже його час при складанні календарно-тематичного плану та плану-конспекту уроку.
До авторського колективу програми входять науковці, методисти, вчителі. Безперечно, таку роботу вони виконають якісніше, ніж учитель будьякої школи і насамперед сільської, який не мас можливості постійно користуватися міськими та столичними бібліотеками. Деякі рубрики були в попередніх програмах з літератури і вважаються вже традиційними. Отже, при складанні нових програм їх потрібно поліпшувати, а не погіршувати.
Програма повинна слугувати не тільки досвідченим учителям, а насамперед — учителям-початківцям. Враховуючи це, методичну частину програми необхідно удосконалити, а саме:
1) дати розподіл годин до кожного класу за схемою:
всього на вивчення курсу;
текстуальне вивчення;
уроки повторення;
уроки розвитку мовлення;
уроки позакласного читання;
підсумкові контрольні роботи;
2) розробити норми оцінок письмових робіт;
3) вмістити додаток з методичними порадами й поясненнями щодо нововведених тем, розділів тощо.
Наприклад, необхідно дати широке пояснення щодо специфіки уроків розвитку мовлення в курсі зарубіжної літератури або пояснити різницю між уроками позакласного читання та самостійним читанням. Рекомендовані для позакласного читання твори забезпечені навчальними годинами, тому ці твори повинні бути відокремлені від списку для самостійного читання й сплановані за темами.
Із розширенням інформаційного простору в нашій країні значно зменшилося звернення людей, школярів зокрема, до книги. Якщо раніше наша держава була в числі країн світу, населення якої читало чи не найбільше, то сьогодні про це вже не йдеться. Однією з важливих суспільних проблем є: що читають наші діти і як читають, а також як пишуть, як розмовляють, як спілкуються?
На кожному уроці літератури вчитель повинен працювати над розвитком усного і писемного мовлення. Практика свідчить, що ті 4-6-8 годин, які відводить програма на рік для роботи над розвитком мовлення, частіше використовуються для контрольних робіт. А вже навчити підлітка монологічного викладу чи написання статті, оформлювати повідомлення, доповідь, реферат та виголошувати їх — часу не залишається зовсім. Тому на уроках літератури майже не проводиться й така робота, як написання рецензії або зідгуку, вміння взяти інтерв'ю, вести репортаж, писати конспект або тези та багато інших конче необхідних для подальшого життя видів письмових та усних робіт. Наприклад, майже втрачена добра традиція письмових привітань, листування. Головна причина цього — відсутність годин та невизначеність цих видів робіт у програмах. Якби у програмах із дисципліни " Зарубіжна література" були сплановані уроки розвитку усного та писемного мовлення, це відкрило б учителю можливість на зразках світової класичної літератури поліпшити вирішення цієї проблеми. Тоді можна було б провести окремі уроки, наприклад, з вивчення промови Дж. Байрона у пататі лордів; бесід Й. В. Гете з Еккерманом; проаналізувати листи до друзів, дітей, дружин, ділове листування визначних письменників світу.
Уроки позакласного читання мають свою специфіку, навчально-виховну мету, значення. Сьогодні, коли наші учні майже втратили чудову традицію читання в колі друзів, у сім'ї, таким урокам важливо приділяти особливу увагу. У своїй Нобелівської лекії Й. Бродський відзначав: " не може бути законів, що захищають нас самих від себе, жоден кримінальний кодекс не передбачає покарань за злочин проти літератури. І серед цих злочинів найтяжчим є не переслідування авторів, не цензурні обмеження і т. п., не спалювання книг. Існує злочин більш тяжкий — зневага до книг, нечитання їх. За злочин цей людина розплачується всім своїм життям; якщо ж злочин цей -жнить нація — вона платить за це своєю історією... ".
Таким чином, проблема програм з шкільної дисципліни " Зарубіжна література" остаточно не вирішена. Актуальними є питання методології й методики зазначеного курсу, визначення місця художнього твору в світовій культурі, коло теоретичних понять.
Аналіз підручників та навчально-методичних посібників підтверджує важливість розробки означеної проблеми. Так книга В. Голубкова " Методика преподавания литературьі", стисло висвітлює суть проблеми. Підкреслюючи, що " питання вивчення зарубіжних письменників у старших класах — одне з найбільш суперечливих у нашій методиці", В. Голубков визначає мету й частково завдання, що стоять перед учителем, акцентуючи увагу на важливості та необхідності зіставлення російської і зарубіжної літератур у вияї пенні загальних закономірностей історико-літературного процесу. " Головна мета вчителя — ознайомити учнів з визначними зразками зарубіжної літератури (переважно західноєвропейської) і з основною лінією літературного розвитку. Учні зіставляють цей шлях розвитку зарубіжної літератури відомими їм етапами історії російської літератури й роблять висновки про спільні закономірності історико-літературного процесу". Погоджуючись з цими думками, зазначимо, що показати шляхи вирішення проблеми на двох сторінках підручника не видається можливим.
Не вирішена вона і в посібнику В. Нікольського " Методика преподавания литературы в средней школе. " Автор лише торкається її, вказуючи на зміст і структуру шкільного курсу літератури в третьому розділі книги. Так, визначаючи місце й час вивчення тем зі світової літератури у VIII класі, вчений пише: " Ці теми можуть бути пропоновані для вивчення і наприкінці навчального року, і у взаємозв'язку з уроками про Грибоєдова, Пушкіна і Лєрмонтова". В інших важливих і цікавих розділах посібника " Принципи викладання літератури у школі", " Методи та прийоми викладання літератури школі" В. Нікольський зовсім не торкається проблем викладання світової літератури. У параграфі " Посібники з літератури для школярів" не вказано жодного посібника зі світової літератури.
Навчальний посібник для студентів педвузів під редакцією З. Рез взагалі не розглядав цієї важливої проблеми. Таким чином, студенти педагогічнім вузів, майбутні вчителі-словесники не отримували зі своїх основних підручників та навчальних посібників необхідний для викладання світової літератури в школі методичний матеріал.
У 1953 році " Учпедгиз" випустив стотисячним тиражем посібник для середньої школи Н. Муравйової і С. Тураєва " Западноевропейская литература". Вибір письменників і творів, які розглядалися в посібнику, був обумовлений шкільною програмою. У вступі автори розкрили пізнавальне значення світової літератури, її роль у вихованні підростаючого покоління.
В 1970 році у видавництві " Просвещение" вийшов методичний посібника редакцією М. І. Кудряшева Преподавание литературьі по новьім программам. " Завдання цієї книги — розкрити науково-методичні принципи новіїпрограм з літератури і обумовлену ними систему навчання. В 1973 році; у видавництві " Народная асвета" вийшов посібник Т. Луценко " Зарубежна литература в школе". Автор пропонує гарно підібраний згідно зі шкільнок
програмою теоретичний матеріал для уроків світової літератури. У вступі одано деякі методичні поради вчителю. Вони носять теоретичний характер в більшості випадків не спираються на досвід школи. Так, говорячи про необхідність і значення вивчення взаємовпливу літератур світу, автор не здається до конкретних прикладів. Це безумовно знизило цінність роботи Т. Луценко, хоча загалом посібник допомогав вчителям при підготовці уроків з світової літератури.
На часі була і книжка К. Нартова " Зарубежная литература в школе". При складанні посібника автор використав загальноприйнятий поділ світової літератури на хронологічні періоди — від античності до літератури сьогодення. Кожний розділ посібника починається з характеристики епохи, літературних напрямів і методів, поданий цікавий матеріал для оглядових лекцій, але зовсім відсутні методичні поради, шкільний досвід, міжлітературні зв'язки. Пізніше у цьому ж видавництві виходить посібник для вчителя С. Тураєва і
|
|
|
