 |
Учитель світової літератури і професійні вимоги до нього
|
|
|
|
Ті, у кого ми навчаємось, правильно
позвиваються нашими учителями.
сіле не кожен, хто навчає нас,
заслуговує на це ім'я.
Й. Ґете
У вчителя — велика місія на землі. Він навчає, надихає, запалює, наповнює сенсом життя підростаюче покоління. Як стати таким учителем? Чи існують ступені сходження до професійної вершини? Означимо деякі з них:
1. Звернення до історії виникнення учительскої професії: біографія — діяльність — ідеали.
2. Визначення й дослідження традицій і новаторства в навчально-педагогічній діяльності учителя-словесника.
3. Засвоєння вимог до особистості вчителя (моральна чистота, духовне багатство, прагнення до фізичної досконалості) і професійної підготовки (досконало знати навчальну дисципліну, ефективно здійснювати навчання, виховання й творчий розвиток учнів, любити свій
предмет і тих, кому викладаєш).
4. Визначення понять " творчий учитель" і " учитель-новатор".
Витоки професії вчителя сягають сивої давнини. Існування на землі дітей зумовлює з'яву вчителя. Історія зберегла для нас імена славетних педагогів різних часів і народів, а в багатьох випадках — сторінки їхньої біографії, досвід педагогічної діяльності. Згадаймо відомих усьому світові вчителів:
· чеха Яна Амоса Коменського — творця дидактичної системи, що поклала початок розвитку наочно-інформаційного навчання (" Велика дидактика", " Материнська школа", " Мир чувственньїх вещей в картинках" );
· швейцарця Йогана Генріха Песталоцці — засновника теорії початкового навчання (" Лінгард і Гертруда", " Як Гертруда навчає своїх дітей", " Лебедина пісня" );
· німця Адольфа Дистервега, який першим запропонував розвивати в навчально-виховному процесі внутрішню, зовнішню і громадську культуру (" Керівництво до освіти німецьких вчителів" );
|
|
|
· українку Христину Алчевську — засновницю методики навчання грамоті дорослих (Співавт. бібл. досл. " Що читати народу? " );
· росіянина Костянтина Ушинського — засновника наукової педагогіки і Росії. Основою його педагогічної системи були вимоги демократизаці народної освіти та ідеї народного виховання, протест проти деспотизму визнання діяльної сутності людини і праці як фактору життя та виховання. В дидактиці він відстоював ідею виховного навчання, розробці принципи відбору змісту навчального матеріалу й методи навчання. Його педагогічні ідеї викладені у фундаментальній праці " Людина як предмеї виховання. Досвід педагогічної антропології";
· поляка Януша Корчака (справжнє ім'я — Генріх Гольдшміт) — лікаря педагога, письменника. Його ідея близька людству з тих пір, як людина стала людиною: педагог повинен любити дітей. Але й сьогодні ця ідея повинна бути захищена і впроваджувана у шкільну практику через його твори: " Як любити дітей", " Право дітей на повагу", " Коли я знову стану маленьким" та інші. Цю ідею Януш Корчак стверджував усе життя. Він
був відомим лікарем, однак у двадцять дев'ять років зробив остаточний вибір — відмовився від сім'ї, особистого життя й присвятив себе дітям. У всьому він був прикладом
для дітей, їхнім ідеалом. Таким і залишився того трагічного серпневого дня 1942 року, коли відмовився залишити дітей, пішовши разом з ними на смерть у таборі Треблінка
поблизу Варшави. Його великий подвиг навіки закарбувався в пам'яті людській. Він був
повторений іншими гордими й мужніми людьми. Серед них — учитель Мороз Алесь Іванович, про якого розповів білоруський письменник В. Биков у повісті " Обеліск".
|
|
|
Уславлені учительским подвигом імена людей, які відкривали учням нові країни, материки, світи, надихнули художників на створення найкращих зразків мистецтва. Серед портретного живопису, музики, скульптури, кіно світова література посідає перше місце у відтворенні образу вчителя.
До нього зверталися прозаїки: А. Алексін " Безумна Євдокія", Ч. Айтматов " Перший учитель", В. Биков " Обеліск", Б. Васильєв " Неопалима купи на", О. Гончар " Берег любові", Ю. Збанацький " Малиновий дзвін", В. Кавєрін " Два капітани", Я. Колас " На росстанях" та ін. Письменник С. Соловейчик у книзі " Вічна радість" писав про вчителя: " Він — артист, але його слухачі й глядачі не аплодують йому. Він — скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він — лікар, але його пацієнти рідко віддячують йому за лікування й далеко не завжди хочуть лікуватися. Де ж взяти йому сили для повсякденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки в усвідомленні величі
своєї праці. І лише в підтримці всього суспільства, у повазі суспільства до нього, учителя. Повсякденність захлестує його — план, журнал, оцінки, батьки, медичні комісії, директор, інспектор, дрібні балачки в учительській... А йому треба все залишити біля порогу класу и увійти до дітей з піднесено настроєною душею... "
Образ учителя оспівували поети: В. Бичко " Учитель", Л. Вишеславський " Реквієм учителю", І. Драч" Дума про вчителя", П. Тичина " Моя вчителька", С. Щипачов " Десятикласниці". В. Сосюра у вірші" Учитель" писав:
Учитель мій! Як ми тебе любили,
Як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам'яті моїй тримає років сила
Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.
Твій добрий зір в моїй уяві лине...
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
ти вчив любити подвиги людини,
красу труда й безсмертний рідний край.
І хай з тих днів згубили лік ми рокам
завжди, завжди, як сонячний салют,
для нас сіяє подвигом високим
твій благородний, безкорисний труд.
Яскраво відтворено образ учителя і в драматичних творах: О. Алексіна " Десятикласники", О. Довженка " Повість полум'яних літ", Н. Долиніної " Дітит як діти", Г. Келбакіані " Молода вчителька", Г. Полонського " Доживемо до понеділка", І. Шемякіна " Екзамен на осінь" та ін.; гумористичних творах —М. Зощенка " Непильна робота", Ф. Іскандера " Спогади про шкільний урок", Б. Слуцького " Училка" та ін.
|
|
|
Писали і самі вчителі про своє життя, досвід. Турбуючись про наступні покоління, вони прагнули залишити їм найкращі здобутки сьогодення. Це книги А. Топорова " Я - вчитель", В. Зотова " Поради молодому вчителю", М. Щетініна " Охопити неохопне. Записки педагога", Ільїна Є. " Народження:. року", " Герой нашого уроку" та ін. Саме в цих книжках можна знайти
— Необхідні поради вчителям-початківцям:
" А що таке — гарний учитель? Що для цього потрібно? Талант? Можливо, й талант. Мистецтво? Так, і мистецтво. Майстерність? І майстерність також. Це все правильно. Але і майстерність, і талант—це на дев'яносто дев'ять відсотків наслідки наполегливої праці. І головне— праці раціональної, що допомагає запобігти витраті часу і бере з передового досвіду головне, суттєве".
"... головне наше упущення в тому, що ми неточно розкриваємо смисл слова учитися.
Учити себе — от що повинен робити учень у школі. "
" З класом працюю як з книгою: шукаю яскравого учня, як у творі яскраву деталь. Від нього і з ним, залучаю інших, роблю урок. " '
— Відповідь на питання: Якою бачиться молода людина XXI століття? Я свій урок зробити їхнім уроком, учительське " потрібно" учнівським " хочу"? Як вплинути на учня зусиллями його ж самого?
— Цікаві сторінки педагогічного досвіду, роздуми, сумніви, спостереження...
" Двійка" — суцільна психологія! Думати треба не про те, кому й за що, а навіщо ставити її. Будь-який в цьому сенсі відстаючий учитель у сто разів гірший з відстаючого учня... "
" На уроці учень переважно сидить, а він повинен йти. Значить, потрібен шлях. Цікави—усім і кожному... "
" Поганих, інертних учнів, якщо працювати з ними винахідливо, з вигадкою, немає бути не може... "
" Творча манера — результат уміння знаходити свій шлях і свою майстерність на фундаменті своєї особистості. "
|
|
|
" Виховну місію словесника вважав і вважаю найважливішою. "
— Безапеляційні твердження:
" Основа основ роботи вчителя — сумлінна підготовка до уроку, чітко розписаниі конспект уроку, його план. Без цього неможливе народження уроку... "
"... Словесник не лише провідник знань, а й творець мистецтва. Притому найтоншогс душевного, морального. Як у театрі, йому потрібен емоційний відгук тих, з ким ви спілкується, — учнів. Необхідна їхня увага. А увага — коли чогось дуже чекають Чого? Того ж уміння увійти в " образ", яке вечорами демонструють по телебаченню відомі актори. Було спостерігав: коли словеснику не вистачає мудрості, естетизму й артистизму, а попросту таланту, він впадає в " науковість" і чимось нагадує гоголівського прокурора, з дуже " серйозним обличчям", на якому читається: " Підемо, брат, у другу кімнату, там я тобі щось скажу... " А сказати треба у цій кімнаті, яка здавна зветься класом. Не відштовхнути чванливою " серйозністю" тих, чия душа відкрить
живому, щирому. Немає книги, яка була б цікавішою за словесника, який відбувсяякособистість, професійно"
|
|
|
