Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

5.2. Простір і рельєф. Рельєф місцевості являє собою сукупність форм земної поверхні як одне з просторових властивостей землі і має виняткове значення в сільськогосподарському виробництві.




5. 2. Простір і рельєф

Просторові властивості землі для землевпорядкування є ос­новними. Не випадково спочатку під землеустроєм розуміпи при­стосування просторових властивостей території для господарсь­кого використання. Причому кожна земельна ділянка характери­зувалася трьома основними просторовими ознаками:

· площею;

· складом земельних угідь;

· формою розташування угідь стосовно господарського цен­тру.

Якщо під час землевпорядкування природні властивості землі (ґрунт, рельєф, природний рослинний покрив, гідрогеологія і т. д) безпосередньо не змінюються, то при цьому вважалося, що просторові властивості повинні поліпшуватися з погляду господарсь­кої вигоди.

Уданий час до найбільш важливих просторових властивос­тей землі відносять: площу земельних ділянок (землево­лодінь, землекористувань, територіальних зон, земельних масивів, контурів), їх місце розташування, конфігурацію, дов­жину, віддаленість від адміністративних, господарських і виробничих центрів, один від одного і т. д.

У процесі землеустрою просторові властивості оцінюють ря­дом технічних показників: площею, середньою відстанню від гос­подарського центра, коефіцієнтами компактності, конфігурації, числом і формою ділянок, середнім розміром контуру, довжиною і шириною ділянок, полів, міжсмужних просторів, розміром сторін, відстанню між найбільш віддаленими контурами угідь і т. д..

Просторові властивості землі важливі для землеволодінь і зем­лекористувань як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення, оскільки земля в них виступає просторо­вим операційним базисом.

Економічні результати промислових, сільськогосподарських і інших підприємств багато в чому залежать від зовнішніх просто­рових властивостей: місця розташування стосовно джерел сиро­вини, пунктів реалізації продукції, баз матеріально-технічного по­стачання, культурно-побутових і інших центрів, об'єктів виробни­чої та соціальної інфраструктури.

Відмічені фактори враховують при територіальному землеуст­рої. Для цього, наприклад, переробні підприємства намагаються розмістити в центрі сировинних зон, поруч із родовищами корис­них копалин, трудомісткі галузі - ближче до поселень і т. д. При утворенні, або впорядкуванні землеволодінь і землекористувань усувають такі просторові недоліки як черезсмужжя, далекоземел­ля, ламаність меж, вклинювання, вкраплювання тощо. Якщо ці недоліки усунути неможливо, землевпорядними заходами пом'як­шують їх негативний вплив на виробництво: будують або пол­іпшують дороги та дорожні споруди, змінюють систему розселен­ня, диференціюють розміщення виробничих об'єктів, здійснюють консервацію земель або трансформацію угідь.

Істотною особливістю сільськогосподарського виробництва є проведення основних польових робіт у межах сівозмін, полів, ро­бочих ділянок, природних контурів угідь. Тому контурність, розч­ленованість угідь, форма ділянок відносяться до важливих про­сторових характеристик землекористування.

Розмір ділянок ріллі, їхня конфігурація впливають на продук­тивність машинно-тракторних агрегатів, а тим самим і на ефек­тивність виробничих затрат у рільництві. Тому при землеустрої сільськогосподарських підприємств враховують також внушньогосподарські просторові властивості: склад угідь і їх розміщення на території, розмір контурів окремих угідь, їх масивів, місце роз­ташування господарських і виробничих центрів, площу полів сівозмін і робочих ділянок, їх конфігурацію і т. д.

При внутрішньогосподарському землевпорядкуванні проекту­ють земельні ділянки (поля сівозмін, загони чергового випасання, ділянки сінокосіння) правильної форми, без ламаності меж, до­статні за площею для того, щоб здійснювати технологічні операції. У ряді випадків усувають дрібноконтурність, розкиданість і роз­дробленість угідь, здійснюючи комплекс робіт з меліорації, інже­нерної облаштованості території.

Рельєф місцевості являє собою сукупність форм земної поверхні як одне з просторових властивостей землі і має виняткове значення в сільськогосподарському виробництві.

Рельєф - першопричина водної ерозії ґрунтів, на крутих і дов­гих схилах утворюється сильний поверхневий стік, який змиває і розмиває верхній гумусовий шар ґрунту, та утворюются вимоїни і яри, що знижують родючість ґрунтів Від крутості схилу залежить продуктивність машинно-тракторних агрегатів, при роботі агре­гатів на підйомах непродуктивно витрачається тягова потужність двигуна, у результаті сповільнюється поступальний рух техніки, знижується продуктивність праці, збільшується витрата палива.

На схилах різних експозицій створюється різний мікроклімат; на північному або південному, східному або західному схилах по- різному відбуваються коливання температури протягом доби і сезонів року, різна освітленість, у зв'язку з чим при землеустрої доводиться диференціювати розміщення угідь сільськогоспо­дарських культур, особливо тих, які сильно реагують на темпера­турний режим (плодово-ягідні насадження, виноградники, овочеві).

Ґрунтоутворювальний процес неоднаковий на різних елемен­тах рельєфу (на приводороздільних плато і в тальвегах балок, на нижніх або верхніх частинах схилів, у заплавах рік). Рельєф впли­ває на вибір площадок під будівництво будинків і споруд, трасу­вання доріг, зрошувальних і осушувальних каналів і ін.

Серед різних характеристик рельєфу особливе значення при землеустрої мають ухил земної поверхні (крутість схилів), довжи­на, форма, експозиція конкретних схилів. Великий ухил земної поверхні як головний фактор водної ерозії ґрунтів обмежує розораність території, впливає на розміщення зернових, технічних куль­тур, багаторічних і однорічних трав, визначає внутрішньопольову організацію території, розміщення водорегулювальних і інших лісосмуг, проведення гідротехнічних і протиерозійних заходів.

При однакових ухилах протиерозійна стійкість ґрунтів залежить від їхнього механічного складу, підстилаючих порід, кількості та інтенсивності опадів і інших умов. Розміщення просапних куль­тур, як правило, обмежується ділянками з ухилом до 2 - 3º зер­нових - до 5 - 7º Рілля з ухилом понад 5 - 7º може використову­ватися тільки під посів трав. Для запобігання ерозії земель здійснюють їх протиерозійне впорядкування На територіях з підви­щеною небезпекою змиву ґрунтів розміщують сінокоси і пасови­ща. На ріллі з цією метою вводять ґрунтозахистні сівозміни з пе­реважаючими посівами багаторічних трав.

Для захисту земель від ерозії в умовах складного рельєфу гра­ниці полів і робочих ділянок розміщують переважно поперек схилів. У ряді випадків застосовують прямолінійно-контурне, кон­турне або контурно-смугове розміщення меж і посівів сільсько­господарських культур.

Поделиться:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...