Головні риси країн, що розвиваються, та їхнє місце у світовій економіці

Розпад колоніальної системи знаменував собою ви­хід на шлях суверенного розвитку десятків нових держав, у яких проживає понад 2/3 населення Землі. За роки незалежності ці країни пройшли складний шлях соціально-економічних перетво­рень, досягли певних успіхів у побудові основ національної еко­номіки. Разом із тим переважній більшості країн, що розвивають­ся, не вдалося істотно скоротити відставання від-промислове розвинутих країн з ринковою економікою, розв'язати гострі со­ціальні проблеми.

Для характеристики колишніх колоній, напівколоній і залеж­них держав як особливого угруповання в літературі використову­ються різні терміни: молоді національні держави; країни, що роз­виваються; країни «третього світу»; країни, що визволилися; слабо­розвинуті держави і т. ін. Проте слід наголосити, що визначення «слаборозвинуті держави» не відображає диференціації афро-азій-ських і латиноамериканських країн за рівнем розвитку продук­тивних сил і навряд чи підходить для характеристики їхнього промислового авангарду — «нових індустріальних країн». Поняття «молоді національні держави» або «країни, що визволилися» не враховують специфіки історичного розвитку країн Латинської Аме­рики, котрі вже тривалий час існують як національні політично

незалежні держави. Нарешті, досить поширений раніше термін «країни «третього світу» в умовах нових реалій — ліквідації бі­полярної структури світового устрою і конфронтаційної моделі політичних відносин «Схід—Захід» практично втрачає сенс. Отож найбільш доцільним у даному випадку можна вважати термін «країни, що розвиваються», хоч і він є досить умовним (адже країн, що не розвиваються, у світовій економіці немає).

Незважаючи на те, що держави Азії, Африки та Латинської Америки, які належать до групи країн, що розвиваються, істотно різняться між собою за рівнем економічного розвитку, ступенем еволюції соціально-економічних структур, мають національні, культурні, релігійні особливості, спробуємо виділити їхні спільні або близькі риси. Це передусім відставання продуктивних сил у кількісному та якісному аспектах від рівня постіндустріальних держав. Переважна більшість країн, що розвиваються, характе­ризується низьким рівнем розвитку економіки, їм притаманні недосконала соціально-економічна структура, багатоукладність економіки з великою питомою вагою традиційних докапіталіс­тичних укладів. Відмітними ознаками більшості країн, що роз­виваються, є низький добробут населення, слаборозвиненість со­ціальної інфраструктури і, нарешті, суттєвий вплив релігійної сфе­ри на соціально-економічний розвиток.

Наведені властивості визначають і особливість ринкової еко­номіки країн, що розвиваються, яка в літературі дістала назву недосконалої через значну специфіку ролі ринку, функціонування ринкових механізмів та інструментів. Деякі з цих властивостей досить стійкі, інші ж (наприклад, рівень індустріального розвитку) змінюються і в останнє десятиліття «розмиваються», що й веде до поглиблення диференціації цих країн.

В економічній літературі нерідко вказується і така спільна риса цієї групи країн, як асиметрична взаємозалежність між ними та провідними центрами глобальної економіки.

Відокремлення групи країн, що розвиваються, у межах гло­бального економічного простору є правомірним і з погляду спіль­ності їхньої історичної долі, і з погляду наявності конкретних історичних міжкраїнних соціально-економічних спільностей.

Значення країн, що розвиваються, у світовій системі про­дуктивних сил має насамперед кількісний вимір. Ці держави займа­ють понад 60 % території Землі, тут зосереджено 77 % світового населення, значні сировинні, енергетичні ресурси: 89,3 % світових запасів нафти і 50,5 % газу (у країнах—членах ОПЕК відповідно 77,6 і 41,4 %); понад 50 % світових запасів і видобутку марганцевої

Розділ V

21. Економіка країн, що розвиваються

руди, хромітів, кобальту, ванадію, золота, платини, алмазів при­падає тільки на країни Африки. Питома вага країн, що розвива­ються, у світовому виробництві та експорті також сягає значної величини (див. табл. 21.1).

Таблиця 21.1