Зростання ВВП у 1981—1998 pp.,

 

Категорії країн	1981— 1990		1992.
Промислове	2,9	0,7	1,6	1,0	2,9	2,0	2,3	3,0	2,3
розвинуті
Країни з пере-	2,0	-8,6	-12,0	-8,1	-10,3	-2,7	-2,8	1,6	-1,1
хідною еконо-
мікою
Країни, 'що	3,1	3,5	4,9	5,0	4,8	4,8	5,6	5,2	4,9
розвиваються*

* В тому числі КНР.

Отож у 90-х роках в країнах, що розвиваються, спостерігалися найвищі у світі темпи зростання ВВП. Проте слід звернути увагу

на два принципові моменти. По-перше, така тенденція була по­в'язана не тільки з високою динамічністю зростання країн, що розвиваються, а й з відносно низькими темпами зростання ВВП у розвинутих країнах з ринковою економікою і глибоким спадом, який відбувається у країнах, що переходять до ринкової еко­номіки.

По-друге, за середніми темпами зростання країн, що розвива­ються, криється дуже суттєва регіональна і групова різниця між ними (табл. 21.3).

Таблиця 21.3 Зростання ВВП на душу населення у країнах, що розвиваються

 

 

Країни, регіони	Щорічне зростання ВВП на душу населення, %	ВВП на душу населення, дол. (ціни 1988 р.)
1981— 1990	1991— 1995
Країни, що розвиваються	1,0	2,9	-3,3	4,0
Латинська Америка	-0,9	0,8	-0,9	0,7
Африка	-0,9	1,3		1,5
Західна Азія	-5,3	-0,6	0,4	0,2
Південне- Східна Азія	3,9	4,0	5,0	6,0
Китай	7,5	10,2	9Д	8,0
Найменш розви­нуті країни	-0,5	-0,9	0,4	1,7

Якщо у 60—70 -х роках країни Латинської Америки були в числі тих, хто мав високі темпи економічного розвитку, то у 80-ті роки тут спостерігалося найменше (у регіональному розрізі) зрос­тання ВВП і абсолютне скорочення ВВП на душу населення. Лише на початку 90-х років у регіоні з'явилися перші ознаки пожвавлення економіки, знизилася інфляція, поліпшилися перс­пективи врегулювання заборгованості. Хоч макроекономічні по­казники стали більш стабільними, ВВП на душу населення цих країн у другій половині 90-х років був, як і раніше, нижче рівня 1980 р.

 

Розділ V

21. Економіка країн, що розвиваються

 

Різко знизилися темпи економічного зростання за останнє десятиліття і в африканських країнах. У 80-ті роки вони становили лише 1,8 % на рік, а в наступні роки дещо пожвавішали. Однак вони все одно залишилися нижчими, ніж темпи зростання люд­ності, тому в Африці спостерігалося абсолютне скорочення виробництва на душу населення.

Країни Азії з-поміж тих, що розвиваються, характеризуються найвищими темпами економічного зростання за останні ЗО років. Незважаючи на деяке зниження динаміки зростання у 80—90-х ро­ках, цей показник більш ніж удвоє перевищував аналогічний для Латинської Америки та Африки.

Проте і серед азійських країн спостерігалися різні тенденції економічного розвитку. Країни Західної Азії після нафтового буму 70-х років відчули серйозні труднощі через падіння цін на енерго­носії. У 90-ті роки до них додалися негативні наслідки воєнних дій у Перській затоці. Показник ВВП на душу населення в цих краї­нах скорочувався як у 80-ті роки, так і в першій половиш 90-х. У 1996 p., наприклад, він був значно менший, ніж у 1980 р. (3335 дол. проти 5736 дол.).

Протягом останніх 20 років найбільш динамічним регіоном у світовій економіці є країни Південно-Східної Азії. У 80-ті роки вони зуміли досягти не тільки дуже значних середніх темпів зрос­тання ВВП (приблизно понад 8 % на рік), а й забезпечили нечу-вано високе зростання ВВП на душу населення (6—7 % на рік). Така ж тенденція зберігалась і в середині 90-х років (5—6 %). Особливо високі темпи зростання ВВП та ВВП на душу населення спостерігалися в останні роки в Китаї (в середньому 10 % на рік). Проте слід зазначити, що в другій половині 90-х років країни Південно-Східної Азії зіткнулися зі складними проблемами ско­рочення експорту та зростання інфляційних тенденцій, слабинами фінансового сектора. В кінці 1997 —на початку 1998 р. деякі з них (Південна Корея, Малайзія) суттєво загальмували своє зростання у зв'язку з гострою валютно-фінансовою кризою.

'" Невідкладним завданням країн, що розвиваються, є досягнен­ня: стабільних темпів економічного зростання. Річ у тім, що на динаміку їхнього ВВП істотно впливають світові економічні цик­ли. У періоди світових економічних криз (середина 70-х років, початок 80-х, початок 90_:х) темпи зростання тут неодмінно зни­жувалися (див. рис. 21.2).~

Стійкість зростання визначається не тільки зовнішніми, а й внутрішніми чинниками. Тиск традиційного сектора економіки, що функціонує на слабкій технологічній базі, структурні дис-

1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995

Рис. 21.2. Динаміка ВВП країн, що розвиваються

пропорції та кризи, дезінтеграція національної економіки, вузь­кість внутрішнього ринку, інші причини (політичні негаразди, стихійні лиха) зумовлюють украй нестабільні темпи економічного зростання країн, що розвиваються.

Для підвищення темпів поступу економіки велике значення має оптимізація питомої ваги фонду нагромадження у ВВП. Норма нагромадження, тобто питома вага у ВВП тієї вартості, що призна­чена не для споживання, а для підтримки й розширення вироб­ництва, за незмінності інших чинників (НТР, продуктивність пра­ці тощо) зумовлює параметри економічного зростання.

У країнах—експортерах нафти у зв'язку зі збільшенням при­бутків від експорту енергоносіїв у 70-ті роки спостерігалася дуже висока частка нагромадження у ВВП (понад 60 %). У другій половині 80-х років вона істотно знизилася — не перевищувала 25 %, а в 90-х роках — 21—22 %. Інша тенденція характерна для решти країн, що розвиваються. Норма нагромадження тут підви­щилася з 22 % на початку 70-х років до 25—28 % у 1990-х. Але і тут існувала значна диференціація. Найвищою питома вага валових швестицій у ВВП була у країнах Південно-Східної Азії (ЗО % у 90-х роках), у той час як у найменш розвинутих країнах цей показник виглядав набагато скромніше (див. рис. 21.3).

Збільшення частки нагромадження має свої межі. Тому одним із завдань економічної політики країн, що розвиваються, є вста­новлення оптимальної, тобто економічно обгрунтованої, пропор­ції між частиною вироблюваного продукту, що нагромаджується, і частиною, що споживається. Важливими засобами досягнення

Розділ V

21. Економіка країн, що розвиваються

 

 

до ВВП

.......... Латинська Америка

_____ Південна та Південно-Східна Азія (без КНР)

------ Найменш розвинуті країни

Рис. 21.3. Валові інвестиції країн, що розвиваються

стабільних темпів зростання є ефективне використання фонду нагромадження, зростання капіталовідцачі, підвищення продуктив­ності праці. Однак роль цих чинників у прирості виробництва країн, що розвиваються, поки що не є значною.

За рівнем розвитку продуктивності праці країни, що розвива­ються, істотно відстають від розвинутих країн з ринковою еко­номікою. Характерно, що цей розрив практично не зменшується. Якщо у першій половині 70-х років валове виробництво на одного працівника у країнах, що розвиваються, становило 7,4 % від рівня розвинутих країн, то на початку 90-х — тільки 6,9 %.

Низький рівень продуктивності праці у вказаних країнах від­биває їхню загальну соціально-економічну відсталість і поясню­ється незавершеністю процесу індустріалізації, недосконалою струк­турою економіки, слабким засвоєнням досягнень НТР, украй не­значними інвестиціями у людський капітал та багатьма іншими причинами.

21.4. Структура економіки.

⇐ Предыдущая83848586878889909192Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

Закономірності зростання, розпорошення та старіння наукових документів і аналіз документальних інформаційних потоків
Зростання торгівлі, розвиток банківської системи і кредиту.
Проблеми зростання ефективності виробництва зернових
Сімейна політика як чинник економічного зростання
Теоретичні та законодавчі засади існування інвестицій, як основи економічного зростання.

Воспользуйтесь поиском по сайту: