2. Види господарської діяльності, які змінюють рельєф та геологічне середовище України.

2. Види господарської діяльності, які змінюють рельєф та геологічне середовище України.

У наш час вплив людини на геологічне середовище досяг гігантських розмірів і став відчутним не лише в окремих регіонах, а й у глобальному масштабі на всій планеті.

1. Значні масштаби розорювання (суцільна розораність) сільськогосподарських угідь та інші агротехнічні заходи - викликають, як правило, площинну та лінійну ерозію, дефляцію. Особливо ці процеси зазнали активізації упродовж останнього століття, 2. Зрошувальні меліорації, що сприяють іригаційній ерозії та подекуди викликають просадки у лесових породах. Недотримання розрахункових параметрів здійснення штучного дощування чи інших видів зрошення викликає площинний змив, а, часто-густо, струмкову лінійну ерозію, що не тільки збіднює сільськогосподарські угіддя, а й значно перетворює рельєф. Просадки ж у лесовій товщі завдяки аномальному змочуванню її відбуваються як повільно, так і катастрофічно швидко, утворюючи лійки діаметром до 5-7 метрів і глибиною до 1, 5 - 2, 0 метра. 3. Існування долинних водосховищ, де зміни нормальних підпорних рівнів спричиняють активне переформування русел у нижніх б`єфах. Так звані “попуски води” із водосховищ значно змінюють руслові витрати і спричиняють інтенсивнішу лінійну ерозію, бічну ерозію підніжь, розмив існуючих островів, осередків та інших мікроформ русла. 4. Створення мережі магістральних зрошувальних каналів, що супроводжується деформаціями їхніх відкосів та яроутворенням на схилах. Це стосується, насамперед, давніх магістральних каналів, прокладених, як правило, без достатньої гідроізоляції днищ та схилів, на яких за тривалий час експлуатації з'явилися зазначені процеси. 6. Екскавація гірських порід та корисних копалин відкритим способом, що викликає зсувні, обвальні, осипні, опливні, ерозійні процеси, сприяє розвантаженню водоносних горизонтів. Звичайно це здійснюється на незначних за площею територіях, прилягаючих до гірничих виробок, але геоморфологічний ефект таких процесів є значним, інколи, катастрофічним. 7. Підземне будівництво, газифікація вугілля, термогенне виплавлення та вилуговування корисних копалин ведуть до формування провалів, мульд просідання, зсувоутворення. Ці заходи впливають, перш за все, на зміни земної поверхні і дуже рідко спричиняють перетворення в інших компонентах довкілля завдяки нечисленності свого поширення. 8. Зрошування земель спричиняє гідратаційне набрякання та обдимання глинистих порід та підняття земної поверхні. Це, також, украй нечисленні прояви і стосуються вони, як видно, змін у фізико-механічних показниках осадових товщ та певних деформацій поверхні, що викликає складнощі при експлуатації інженерних об'єктів. 9. “Мокрі” технологічні процеси, втрати води із водогінних та каналізаційних мереж викликають просадки поверхні та зсувоутворення на схилах у районах поширення лесових порід. Цей вплив особливо актуальний для населених пунктів, де існують розгалужені водогінні та каналізаційні мережі і, особливо, для крупних міст, що розташовані майже завжди на берегах крупних річок зі значним поширенням схилових поверхонь, внаслідок чого активізуються схилові процеси. 10. Створення водосховищ на малих річках супроводжується їхнім замулюванням, підвищенням поверхні дна річок у зоні підпору, регресивною акумуляцією вище зони підпору у вигляді островів, осередків. Прилягаючі низовинні території піддаються підтопленню, що викликає відповідні зміни у інших компонентах довкілля - грунтово-рослинному покриві, видовому складі флори та фауни. На відміну від крупних водосховищ, в даному разі замулювання відбувається нетривалий час, а можливості їхнього очищення украй незначні (як і функції природоохоронних інстанцій у малих населених пунктах), що призводить до швидкого замулювання осередків розвантаження підземних вод та інших змін. 11. Вирубування лісів та розорювання земель сприяють басейновій площовій ерозії, лінійній ерозії та обумовлюють посилення позаруслової акумуляції. Такі випадки у зоні сухих степів не мають значного поширення, проте, не можуть виключатися із переліку видів господарської діяльності.

№9

1. Об'єкт, предмет, методи екологічної геоморфології.

Об’єктом еколого-геоморфологічних досліджень у широкому значенні терміну є рельєф земної поверхні, різноманітність сучасних ендогенних та екзогенних рельєфоутворюючих процесів, що формуються на тлі інших чинників довкілля, у тому числі і господарської діяльності людини. У конкретному ж значенні під об’єктом дослідження екологічної геоморфології слід розуміти природно-господарські геоморфологічні системи різних рангів, що у процесі свого функціонування викликають несприятливі екологічні ситуації у довкіллі і самі зазнають впливів змінюваного навколишнього середовища. Предмет дослідження – вивчення чинників рельєфотаорення, дослідження взаємозалежностей між процесами рельєфотворення та іншими компонентами природи, одержання кількісних оцінок таких залежностей та прогнозування моделей їх розвитку, геоморфологічна оцінка стійкості рельєфу та відповідних ризиків, розрізнення геоморфологічних рівнів міграції, акумуляції та просторового розміщення забруднюючих речовин. Методи:  Загальні: Основний-еколого-геоморфологічний аналіз, Діалектичний(Рельєф-результат взаємодії екзогенних та ендогенних чинників), Системний(рельєф та рельєфотворчі процеси беруть участь у функціонуванні геосистем різного рангу), Генетичний(якісні ознаки та кількісні показники взаємовідносин компонентів геосистем), Географічний(розподіл сучасних процесів рельєфотворення на тлі просторових географічних зв’язків та залежно від інших елементів природного процесу). Спеціальні: Традиційні спеціальні – морфологічний, морфометричний, історико-генетичний, палеогео-морфологічний, морфодинамічний, морфотектонічний, морфоструктурний, геоморфологічна зйомка, геоморфологічне картування. Аналіз чинників рельєфотворення, Діагностичні(дистанційні, спеціальні кількісні), Прогнозування, Картографування.