 |
(Похвала Богу). (Символи Благодаті). (Благодать — Христос)
|
|
|
|
(Похвала Богу)
Благословен Господь Бог Ізраїлів, Бог християнский, що навістив і дарував спасіння людям своїм, що не дав до останку творіння своєму ідольською темрявою охопленим бути, і в бісівському слугуванні гинути.
Він спершу вказав шлях племені Авраамову, даруваши йому скрижалі і Закон [8], а потім через Сина свого всі народи спас. Євангелією і хрещенням увів у оновлення, відродження і в життя вічне.
Тож хвалімо Його і прославляймо! Його безнастанно похваляють і поклоняються Йому, Йому ж поклоняються херувими [9] і серафими [10], за те що, споглядаючи, зглянувся на людей своїх, і не посол чи вісник, не ангел Його, але Сам Він спасе нас; не марою зійшов на землю, а насправді, постраждав за нас смертними муками, і з Собою воскресив нас.
У тіло одягнувшись, Він прийшов до людей, на землі жиючих, а до сущих в аду зійшов через розп’яття і погребіння в гробі, щоб як живі, так і мертві довідались про відвідини їх і Господнє пришестя, і щоб зрозуміли, що Бог для живих " і для мертвих — кріпкий і могутній..
(Символи Благодаті)
Отож, про Закон, Мойсеєм даний, і про Благодать й Істину, здійснені через Ісуса Христа, ця повість. І що осягнув Закон, а що — Благодать? Спершу був Закон, а потім Благодать. Спершу тінь, потім — Істина.
Образ же Закону і Благодаті — Агар і Сара [12], рабиня Агар і вільна Сара, спершу рабиня, а потім — вільна. Хай розуміє читаючий, що Авраам від юності своєї мав за жінку собі Сару, вільну, а не рабиню.
І Бог-бо зпередвіку зволив і намислив послати в світ Сина свого і Цим явити Благодать. Сара ж не родила, оскільки була неплідною. Не була непліддю взагалі, а була закрита і приречена Божим провидінням родити на старості. Невідома-бо і затаєна Премудрість Божа закрита була і від ангелів і від людей, не як нез’явна взагалі, а затаєна до часу, щоб виявитися наприкінці віку. Сара ж сказала Авраамові: «Ось затримав мене Господь Бог, щоб не родила, увійди до рабині моєї Агари й породи від неї» (Буття 16: 2). Благодать же промовила до Бога: «Коли не настав ще час зійти мені на землю і спасти світ, зійди на гору Синай [13] і встанови Закон».
|
|
|
Послухав Авраам пораду Сарину і ввійшов до рабині Агари; послухав же і Бог мову Благодаті і зійшов на Синай.
Породила ж рабиня Агара від Авраама, рабиня — раба, і нарік його Авраам ім’ям Ізмаїл. Зніс же й Мойсей із Синайської гори Закон, а не Благодать, видимість, а не Істину.
Після цього, коли вже Авраам і Сара були старішими, з’явився Бог Авраамові, коли той у полудень сидів у дверях свого намету біля дуба Мамрійського (Буття 18: 1-33). Авраам же вийшов назустріч Йому, поклонився Йому до землі, і прийняв Його у свій намет.
Коли ж цей вік наближався до кінця, навістив Господь рід людський і зійшов із небес, в утробу діви ввійшовши; і прийняла діва з поклоном у намет плоті своєї безболісно, тільки промовила до ангела: «Я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм» (Луки 1: 38).
(Благодать — Христос)
Тоді-бо розімкнув Бог лоно Сарине, і, зачавши, народила Ісаака, вільна — вільного (Буття 21: 1-3). І коли навістив Бог людське єство, з’явив досі невідоме і затаєне, і народилася Благодать. Істина, а не Закон, син, а не раб. І коли відлучили від грудей отроча і зміцнів Ісаак, учинив Авраам велику гостину на честь того, що перестав годуватися материнським молоком син його Ісаак.
Коли Христос був на землі, Благодать ще не зміцніла і годувалася грудьми понад 30 років, впродовж яких Христос не був відомий. Коли ж залишила груди і зміцніла, тоді й з’явилася Благодать Божа всім людям на ріці Іордані. І вчинив Бог гостину і бенкет великий з Тельцем, вгодованим від віку, улюбленим сином своїм Ісусом Христом, скликавши на спільне весілля небесних і земних, зібравши разом ангелів і людей.
|
|
|
Після цього Сара, побачивши Ізмаїла, сина Агари, який грався з її сином Ісааком і якось скривдив Ізмаїл Ісаака, сказала Авраамові: «Прожени рабиню з сином її, бо не може наслідувати син рабині сина вільної» (Буття 21: 10).
Після вознесіння ж Господа Ісуса, коли учні його та інші, що вже увірували в Христа, були в Єрусалимі і були ще разом іудеї і християни, благодатне Хрещення було обіжене законним обрізанням: християнська церква в Єрусалимі не приймала єпископа необрізаного, оскільки обрізані вважали себе старшими і чинили насильства над християнами — рабинячі над синами вільними. І бували між ними численні сварки і міжусобиці (Дії 15).
Коли ж побачила вільна Благодать дітей своїй християнських, кривджених іудеями, синами рабського Закону, заволала до Бога: «Прожени іудейство і з Законом розсій по країнах, бо що може бути спільного видимості з істиною, іудейства з християнством».
І відігнана була рабиня Агар із сином її Ізмаїлом, а Ісаак, син вільної, став наслідником батька свого Авраама (Буття 21: 14; 25: 5).
І розігнані були іудеї і розсіяні по країнах, а діти благодатні християнські стали наслідниками Бога і Отця. Відійшло-бо світло місяця, кола засяяло сонце, так і Закон, коли Благодать з’явилася; і холод нічний іщез, коли сонячна теплота землю зігріла. І вже не горбиться людство в Законі, а в Благодаті розпрямлено ходить. Іудеї-бо при свічі Закону шукають собі оправдання, християни ж при благодатнім сонці спасіння собі знаходять. Іудейство видимістю і Законом оправдується, а не спасеться, християни ж Істиною і Благодаттю не оправдуються, а спасаються. В іудеїв-бо оправдання — в християн же спасіння, бо оправдання є в цьому світі, а спасіння в прийдешньому віці. Іудеї бо земним веселяться, а християни ж на небесах сушим. І те іудейське оправдання було убогим, заздрощів ради і не поширювалося на інші народи, а в одній тільки Іудеї було. Християнське ж спасіння благодатне і щедре і шириться на всі краї земнії.
Збулося: Манасієве старшинство благословив-бо Яків лівицею своєю, а Єфремову меншість — правицею, хоча й старіший Манасій за Єфрема, але благословенням Якова меншим став (Буття 48: 13-14).
Так само й іудейство; хоча й постало раніше, але Благодаттю християн більше стало. Сказав-бо Йосип до Якова: «На цього, Отче, поклади десницю, бо він старший». Яків відповів: «Знаю, чадо моє, знаю, і з нього будуть люди і він підніметься, але брат Його менший більшим за нього буде, і нащадки його будуть серед багатьох народів» (Буття 48: 17-19). Так і сталося.
|
|
|
