 |
(Про Благодать). (Про Ісуса Христа). (Ізраїль і Христос)
|
|
|
|
(Про Благодать)
Спершу був Закон, трохи піднісся і відійшов. Віра ж християнська, хоч і пізніше появилася, більшою за першу стала і поширилися на багато народів.
І Христова Благодать всю землю обійняла і, подібно воді морській, покрила її, і всі, відкинувши ветхе, що й постаріло через заздрощі іудейські, тримаються нового, як і пророкував Ісайя: «Ветхе пройшло, а нове вам звіщаю... Співайте Богові пісню нову, і прославляйте ім’я Його в усіх кінцях землі: і серед тих, що виходять в море і плавають по ньому, і на всіх островах» (Ісайї 42: 9-10). І ще: «Ті, хто служить Мені, матимуть нове ім’я, що благословлятиметься на землі, бо благословлятимуть Бога істинного».
Колись-бо тільки в Єрусалимі одному поклонялися Богові, нині ж по всій землі, як сказав Гедеон [14] Богові: «Якщо рукою моєю спасеш Ізраїль, нехай буде роса тільки на руні, а по всій землі сухо» (Суддів 6: 36-38). І було так. Раніше по всій землі була суша, бо народи трималися ідольського обману і роси благодатної не приймали. Знаємо тільки, що Бог був в одній Іудеї і в Ізраїлі. Велике ім’я його і в Єрусалимі одному прославлявся Бог (Псалом 75: 2-3). Знову говорить Гедеон до Бога: «Нехай буде суша тільки на руні, а по всій же землі — роса» (Суддів 6: 39). І так було.
Іудейство минулося, і Закон відійшов, жертви стали неприйнятними, кіот, скрижалі й жертовник були залишені й відняті. По всій же землі роса, по всій же землі віра поширилася, дощ благодатний оросив і купіль відродження синів своїх у нетління одягла.
Так само і самарянці говорив Спаситель: «Надходить година і нині вже є, коли не тільки на горі цій і в Єрусалимі поклонятимуться Отцю, але будуть істинні поклонники, що поклоняться Отцю духом і правдою, бо Отець шукає таких поклонників, і Синові, і Святому Духу» (Івана 4: 21-23).
|
|
|
І так є. По всій землі вже славиться Свята Трійця і приймає поклоніння від будь-якого створіння: малі й великі прославляють Бога, згідно пророцтву: «І навчить кожен чоловік ближнього свого, і брата свого, кажучи: «Пізнай Господа, бо пізнають мене від малого до великого» (Ієремії 31: 34). І Спаситель Христос промовляв до Отця: «Ісповідуюсь Тобі, Отче, Господові неба і землі, що втаїв єси від премудрих і розумних, а відкрив єси немовлятам. Воістину, Отче, бо таке було благовоління перед Тобою» (Луки 10: 21; Матвія 11: 25-26).
І так помилував Хрещенням благий Бог рід людський і людей тілесних, які через добрі діла стають синами Божими й причасниками Христа, оскільки й євангеліст каже: «Тим, що прийняли Його, дасть змогу синами Божими бути, тим, що повірили в ім’я Його, що не від крові, ні від похоті тілесної, ні від Бога народилися Святим Духом у святій купелі» (Івана 1: 12-13).
(Про Ісуса Христа)
Все ж це Бог наш на небесах і на землі, що тільки захоче — і сотворить. І тим же, хто не прославить, хто не похвалить, хто не поклониться величі слави Його, і хто не подивується безмежному людинолюбству Його. З передвіку від Отця народжений, один співпрестольний з Отцем, Єдиносущний, як світло сонця, зійшов на землю, навістив людей своїх, не відлучаючись від Отця і втілився від Діви чистої, безмужної й неосквернено ввійшов, як — тільки сам відає, тіло прийняв, вийшов, як і ввійшов. Один сей із Трійці, у двох єствах — Бог і людина:
Справжня людина, бо олюднився, і не привидився, але справжній Бог за Божественною суттю, а не звичайна людина, що виявляє на землі Божественне й людське.
Як людина, утробу матері розтягав, і, як Бог, вийшов, дівства не пошкодивши.
Як людина, материнським молоком годувався, і, як Бог, звелів ангелам із пастухами співати: «Слава Богові у вишніх» (Луки 2: 14).
|
|
|
Як людина, був сповитий у пелюшки, і, як Бог, від волхвів дари і поклоніння приймав.
Як людина, втікав до Єгипту, і, як Бог, рукотворні ідоли єгипетські Йому поклонилися.
Як людина, прийшов на хрещення, і, як Бог, Іордан Його устрашився і повернув свої води назад (Псалом 114: 3).
Як людина, роздягнувшись, ввійшов у воду, і, як Бог, від Отця свідчення прийняв: «Се Мій син возлюблений» (Матвія 3: 17).
Як людина, постив сорок днів, голодуючи, і, як Бог, переміг спокусника.
Як людина, ішов на весілля у Кану галілейську, і, як Бог, перетворив воду на вино.
Як людина, на кораблі спав, і, як Бог, стримав вітер і море — і послухали Його.
Як людина, плакав за Лазарем, і, як Бог, воскресив його із мертвих.
Як людина, возсів на віслюка, і, як до Бога, волали: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє! » (Матвія 21: 9).
Як людина, був розіп’ятий, і, як Бог, владою своєю розп’ятого разом із ним у рай впустив.
Як людина, вкушає оцту й випускає дух, і, як Бог, сонце мороком закриває і землею трясе.
Як людина, у гріб покладений був, і, як Бог, пекло збурив і душі праведні визволив.
Як людина, був у гробі запечатаний, і, як Бог, вийшов із нього, печать не пошкодивши.
Як людини, намагалися іудеї приховати Його воскресіння, підкупивши сторожу, але, як Бога, Його побачили і пізнали у всіх кінцях землі.
(Ізраїль і Христос)
Воістину, котрий Бог великий, як Бог наш? (Псалом 77: 14). То є Бог, що творить чуда. Він спасіння вчинив посеред землі хрестом і мукою на місці лобнім, вкусивши оцту і жовчі, аби переступ і гріх солодкого Адамового вкушення від древа, вкушенням гіркоти спокутувати! Ті, що вчинили Йому це, спіткнулися об Нього, як об камінь, і розбилися, як Господь сказав: «Кожен, хто впаде на цей камінь — розіб’ється, а на кого він сам упаде — то розчавить його» (Матвія 21: 44; Луки 20: 18). І прийшов до них, сповнюючи пророцтва, висловлені про Нього, як і Сам говорив: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Матвія 15: 24). І знову: «Я не руйнувати прийшов (Закон), але виконати Його» (Матвія 6: 17). І хананеянці-іноплемінниці, що благала зцілити свою доньку, сказав: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути цуценятам» (Матвія 15: 23-26). Вони ж назвали Його облудником, народженим із перелюбу, і впевняли, Що Він вижене бісів не інакше, як Вельзевулом [15], який має проти них силу (Матвія 12: 24; Луки 11: 18).
|
|
|
Христос же сліпих їхніх просвітив, прокажених очистив, зігнутих розправив, біснуватих ізцілив, розслаблених зміцнив, мертвих воскресив. Вони ж мучили Його неначе злодія, на хресті прибивши. За це впав на них гнів Божий кінечний, бо й самі посприяли своїй погибелі. Розповів якось Спаситель притчу про виноград і виноградарів і запитав: «Як вчинить господар виноградинка з тими виноградарями? » Вони кажуть йому: «Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть прибутки віддавати йому своєчасно» (Матвія 21: 40-41; Марка 12: 1-9).
І так самі стали пророками своєї погибелі, бо прийшов Він на землю провідати їх — і не прийняли Його, оскільки діла їхні темні були — не возлюбили світла, щоб не розкрилися лихі вчинки їхні (Івана 3: 19-20). Через те, коли Ісус прийшов у Єрусалим і побачив місто, то просльозився і сказав про нього: «О, коли б ти хоч у цей день пізнало, що потрібне для миру тобі, а нині від очей твоїх сховано це. Бо прийдуть ті дні на тебе, і оточать тебе вороги твої валом, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе і дітей твоїх в тобі, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх» (Луки 19: 42-44). І ще: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків, камінням побиваєш посланих до тебе. Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли. Ось вам дім залишається порожній для вас» (Матвія 25: 37-38).
Так і сталося: прийшли-бо римляни, полонили Єрусалим і зруйнували його до основи. Іудейство після того загинуло і Закон після цього як вечірня зоря погас, і розсіяні були іудеї по різних країнах, щоб вкупі зло не перебувало.
Прийшов-бо Спас — і не прийняв його Ізраїль. А за євангельським словом: «До своїх прийшов і свої не прийняли Його» (Івана 1: 11). А іншими народами прийнятий був, як пророкував Яків: «Ти є надія народам» (Буття 49: 10). Бо як тільки народився Він, волхви найперші поклонилися Йому від народів, а іудеї, щоб убити, шукали Його і через Нього дітей перебили.
|
|
|
