Партійна конкуренція як фактор політичної модернізації (США, Великобританія, Німеччина)

Партійна конкуренція виникає на тій стадії розвитку багатопартійності, коли певна сукупність партій встановлює міцний, стійкий і стабільний зв'язок з електоратом, представляючи інтереси абсолютної більшості виборців у представницьких і виконавчих органах державної влади. Суб'єкти партійної системи формують та визначають конфігурацію і простір національного поля політики, займаючи ключові позиції в загальнонаціональному політичному процесі. Багатопартійність — це не лише політичне поле, на якому виростає в кількісному і якісному відношеннях певна партійна система, покликана зайняти належне їй місце в політичній системі, забезпечити функціональність і стабільність цієї системи, згоду і порядок у суспільстві. Вона є з’єднуючою ланкою між громадянським суспільством і державою, виступає формою відображення і реалізації суспільних інтересів у системі державної влади, що конфігурується боротьбою між варіантами розвитку модернізації. У залежності від якості партійної системи, її функціональності, здатності адекватно відображати суспільні потреби й інтереси, пропонувати оптимальний шлях розвитку країни, забезпечувати продуктивність влади і політики, функціонує не тільки політична, але й уся суспільна система.

Підставами для включення партії до партійної системи є: 1) причетність партії до здійснення владних повноважень; 2) відображення значних політичних інтересів суспільства. В умовах розгортання політичної модернізації суспільства і функціонування партійної системи, як одного з провідних суб'єктів цього процесу, суспільні відносини, поступово вдосконалюючись, набувають неантагоністичного, конкурентного характеру. Партійна система в кожному конкретно взятому суспільстві, є показником модернізованості суспільства, рівнів його політичної культури і політичної соціалізації, а також ефективності діяльності державно-владних структур.

В США та Великобританії ці процеси конкуренції змагають за виборця та прихильників двома шляхами: боротьба з питання «обіцяне» - «виконане» і гарантії політичної відповідальності. При наявності двопартійної системи це стає більш зрозумілим, так партії мають один вектор розуміння політичного буття США у всіх просторах. Але різнить їх розуміння модернізації. «Демократи» змагають за можливі аспекти розвитку, «Республіканці» - за формулою: «З того, що є, те і будемо мати».

У Німеччині, в порівнянні з англо-американським баченням проблеми, партійну конкуренцію розуміють дещо інакше. Тут головне – запорука теперішнього успіху, а не можливого майбутнього, побудована на перманентній модернізації. І обирають тільки тих, хто здатний цей процес очолювати і розвивати. Приклад - домінація ХДС/ХСС протягом 30 років говорить про відсутність їй сильного конкурента у партійно- політичному просторі.