Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Середньогодинна продуктивність праці

, (3.16)

де:

– кількість виготовленої продукції за день одним працівником;

– час робочої зміни (год).

Для характеристики динаміки росту продуктивності праці у вартісному або натуральному виразі вживаються наступні показники: індекс росту, абсолютна зміна продуктивності праці, відносна зміна продуктивності праці та індекс приросту продуктивності праці.

Для обчислення індексу росту продуктивності праці (ІПТ) вживається формула:

, (3.17)

де:

– виробіток у плановому періоді;

– виробіток у базовому періоді.

Абсолютна зміна продуктивності праці:

(3.18)

Відносна зміна продуктивності праці:

(3.19)

Індекс приросту продуктивності праці обчислюється за формулою:

. (3.20)

Оскільки показники трудомісткості і продуктивності праці є взаємооберненими, то проценти росту виробітку () і зниження трудомісткості () пов`язані формулами:

, (3.21)

, (3.22)

де:

– відсотки росту виробітку;

– відсотки зниження трудомісткості.

Баланс робочого часу одного працівника встановлює середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду. Вона визначається шляхом множення середньої кількості явочних днів працівника протягом планового періоду на середню тривалість робочого дня одного працівника.

При розрахунку середньої кількості явочних днів працівника розрізняють календарний, номінальний і ефективний (реальний) фонди робочого часу.

Календарний фонд робочого часу дорівнює плановому числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд робочого часу дорівнює кількості робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду, він визначається відніманням з календарного фонду неробочих днів. У безперервних виробництвах виключаються також невиходи по графіку змінності.

Ефективний фонд робочого часу складає середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду. Через неявки деяких працівників цей фонд зазвичай менший за номінальний.

Обґрунтування чисельності працівників, необхідних для виконання планового обсягу робіт здійснюється на підприємстві, як правило, на основі планової трудомісткості виробничої програми. Планова трудомісткість виробничої програми визначається по плановому нормативу трудових затрат на одиницю продукції, помноженому на плановий випуск продукції.

Планову чисельність працівників визначають шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому враховується заплановане перевиконання норм часу:

(3.23)

де Рпл – планова чисельність робітників-відрядників;

tпл – планова трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

Фпл – плановий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

Квн – плановий коефіцієнт виконання норм.

Планова чисельність працівників-відрядників розраховується як правило на основі технологічної трудомісткості. На багатьох підприємствах широко використовується показник виробничої трудомісткості, яка включає затрати праці робітників усіх підрозділів підприємства і визначається за формулою:

Тв = Тт + Т обс.т, (3.24)

де Тв – виробнича трудомісткість;

Тт – технологічна трудомісткість (включає затрати праці працівників, що беруть участь в технологічному процесі);

Тобс.т – трудомісткість обслуговування технологічного процесу (включає затрати праці працівників, які забезпечують проходження предметів праці через різні стадії технологічного процесу, починаючи з надходження сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів і закінчуючи відвантаженням готової продукції).

Чисельність працівників на основі планової виробничої трудомісткості можна визначати за формулою:

, (3.25)

де tпл – планова виробнича трудомісткість, людино-годин.

Чисельність працівників необхідних для виконання заданого обсягу робіт в натуральному вираженні, як правило, визначають по нормах виробітку. Для цього спочатку визначається необхідний фонд ресурсів праці, виходячи з норм виробітку:

, (3.26)

де Тв – робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами;

Q – обсяг і-тих робіт в прийнятих одиницях виміру;

q– планова норма виробітку і-тої продукції за одиницю часу (в прийнятих одиницях виміру).

Коли відома кількість нормованого часу, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт, можна розрахувати необхідну чисельність працівників за формулою:

, (3.27)

де Р – чисельність працівників.

Чисельність працівників необхідних для експлуатації агрегатів, апаратів і машин та ін., визначається за відповідними нормативами за формулою:

, (3.28)

де А – число робочих агрегатів;

Р – число робітників, необхідне для обслуговування одного агрегату протягом зміни (норма обслуговування);

S – число змін на добу;

Те – число діб роботи агрегату в плановому періоді;

Фдн – число днів роботи за плановим балансом робочого часу.

Планування чисельності працівників за явочним часом.

У ряді випадків планову чисельність працівників можна визначити за явочним складом і запланованим фондом робочого часу. Для цього необхідно визначити число робітників за зміну, за добу і працівників на підміну, які відсутні з поважних причин.

Явочне число працівників на зміну – це нормативна кількість робітників для виконання виробничого змінного завдання по випуску продукції. Воно визначається за формулою:

, (3.29)

де Ряв – необхідне число робітників у зміні;

Q – виробниче завдання (обсяг робіт) в зміну в прийнятих одиницях виміру;

Нвр – норма часу на одиницю виробу, операцію або одиницю роботи;

Т – змінний фонд робочого часу одного працівника (тривалість робочої зміни).

В умовах дрібносерійного і індивідуального виробництва, коли протягом планового періоду (місяця, кварталу, року) змінюються номенклатура і календарний розподіл виробів, що випускаються необхідно визначити змінне явочне число робітників. У таких випадках явочне число робітників у зміні розраховують за плановим обсягом робіт і фондом робочого часу за плановий період за формулою:

, (3.30)

де SQt– сумарні затрати робочого часу в розрахунку на плановий обсяг робіт на плановий період, нормо-годин;

С – число діб роботи виробництва за плановий період.

Явочне число працівників розраховують також виходячи з норм виробітку за формулою:

, (3.31)

де V– плановий середній виробіток працівників даної спеціальності у прийнятих одиницях виміру:

V = Нв ´ Квн,

де Нв– змінна норма виробітку у відповідних одиницях виміру.

Для більш точного розрахунку планової чисельності працівників необхідно доводити показники трудомісткості і її зменшення до цехів, дільниць і окремих виробничих бригад.

На роботах, виконуваних окремими працівниками за допомогою індивідуальних знарядь праці, явочне число робітників за зміну визначається за формулою:

, (3.32)

де Фс – кількість діб роботи дільниці за плановий період.

На багатьох підприємствах легкої промисловості явочну кількість працівників-відрядників визначають за операціями виробничого процесу діленням виробничого завдання з кожної операції на планову норму виробітку:

, (3.33)

де 3 – змінне завдання (при широкому асортименті виражається в умовних одиницях);

Нпв – планова норма виробітку за зміну.

Явочна кількість працівників на робочих місцях в апаратурних (машинних) виробництвах визначається на основі штатного нормативу обслуговування агрегатів (норм обслуговування).

Для безперервно діючих виробництв, крім явочного штату, визначають число робочих для роботи у вихідні дні. Загальне число робітників, необхідних для такого обсягу виробництва і графік роботи, складає розрахований штат робітників.

Для розрахунку необхідної кількості працівників застосовують два основних методи: за коефіцієнтом середньоспискового складу і за запланованим відсотком невиходів на роботу. Методом розрахунку за коефіцієнтом середньоспискового складу число працівників визначається за формулою:

Рсп = Ряв х Ксп, (3.34)

де Ксп – коефіцієнт середньоспискового складу, який визначається діленням номінального фонду робочого часу на планове число робочих днів:

, (3.35)

де Фдн – заплановане число робочих днів.

Середньоспискова чисельність працівників за відсотком невиходів (сума відсотків невиходів з поважних причин) визначається за формулою:

, (3.36)

де Н – загальна кількість невиходів на роботу, %.

Планування чисельності працівників за числом робочих місць і нормами обслуговування.

Планування чисельності працівників, які виконують роботи, на які є норми обслуговування, зводиться до визначення загальної кількості об’єктів обслуговування з урахуванням змінності. Явочне число працівників визначається діленням цієї кількості об’єктів на норму обслуговування:

, (3.37)

де Q – кількість об’єктів обслуговування;

Нобс– норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, розмір виробничих площ, тощо, що обслуговуються одним або групою працівників.

Розрахунок кількості робочих місць застосовується під час планування чисельності тих працівників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування. Робота їх виконується на певних робочих місцях і пов’язана з обслуговуванням конкретного об’єкту.

Розрахунок чисельності працівників за кількістю робочих місць полягає в складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в працівниках для кожного з них, що можна розрахувати за формулою:

Рсп = М´S´Ксп. (3.38)

Для визначення кількості адміністративно-управлінського персоналу може застосовуватися формула Розенкранца. її суть полягає в тому, що під час визначення чисельності необхідні дані про робочий час спеціалістів, трудомісткість одиниці роботи, коефіцієнти розподілу часу і т. ін. Формула Розенкранца слугує для перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній, яка запланована для цього підрозділу або підприємства в цілому.

Формула Розенкранца має вигляд:

, (3.39)

де Ч – чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії та ін.;

п – кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження цієї категорії спеціалістів;

ті – середня кількість дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів, тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений проміжок часу (наприклад, за рік);

tі – час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;

Т – робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий в розрахунках;

Кнрч – коефіцієнт необхідного розподілу часу;

Кфрч – коефіцієнт фактичного розподілу часу;

tp – час на різні роботи, які неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (Кнрч) розраховують за формулою

Кнрч = Кдр х Кв х Кп, (3.40)

де Кдр – коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані у часі, необхідному для визначення процесу (), як правило, знаходиться в межах 1,2-1,4;

Кв – коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; як правило, дорівнює 1,12;

Кп – коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (Кфрч) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованого як

(3.41)

Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховують економію робочої сили.

Вихідна чисельність працівників (Чв) на даний обсяг робіт може бути визначена таким чином:

1) при незмінній структурі виробництва:

Чв = Чбаз ´ ІОП, (3.42)

де Чбаз – чисельність працівників базисного періоду;

ІОП – ріст обсягів виробництва.

2) при наявності структурних зрушень:

Чв = Чі ´ ІОПі, (3.43)

де Чі – чисельність працівників і-го структурного підрозділу;

ІОПі– ріст обсягу виробництва і-го структурного підрозділу.

Економію чисельності робочої сили (ЕЧр)за рахунок модернізації або впровадження нового обладнання розраховують за формулою:

, (3.44)

де М – загальна кількість одиниць обладнання;

Мст – кількість немодернізованого обладнання;

Мм – кількість нового і модернізованого обладнання;

Пп – ріст продуктивності праці під час експлуатації нового або модернізованого обладнання, %;

Тд – число місяців дії нового або модернізованого обладнання;

Тк – календарна кількість місяців у розрахунковому періоді.

Економія чисельності працюючих (ЕЧпвп)визначається за формулою:

, (3.45)

де Чпвпв – вихідна чисельність працюючих для виробництва планового обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду;

Уз– частка працівників, зайнятих обслуговуванням обладнання, до чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Ер–відносна економія чисельності працівників, %:

(3.46)

Зростання продуктивності праці за рахунок підтягування працівників, які не виконують норми виробітку, визначається двома способами:

1) обчисленням безпосереднього росту продуктивності праці за рахунок підтягування тих працівників, які не виконують норми до 100%-го або середнього проценту виробітку колективу:

, (3.47)

де Чр1, Чр2 – чисельність працівників по групах, у яких рівень виконання норм виробітку нижче 100%;

Х1, Х2 – середнє виконання норм відповідно по групах;

Д – питома вага працівників, які не виконують норми загальної чисельності працівників;

2) виявленням економії чисельності працівників за рахунок заходів по виконанню норм виробітку працюючим:

(3.48)

де Прн – планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою працівників, які не виконують норми виробітку, %;

ПВрн – питома вага групи працівників, які не виконують норми виробітку, в загальній чисельності працюючих, %;

У– питома вага працівників-відрядників, які не виконують норми виробітку, в загальній чисельності робітників, %;

0,5 – коефіцієнт, який показує рівномірність підвищення рівня виконання норм протягом всього планового періоду.

Економія робочої сили за рахунок спеціалізації виробництва розраховується за формулами:

(3.49)

де ПВпл, ПВбаз – питома вага кооперованих поставок відповідно до планового і базисного періодів, %;

ОВпл – обсяг виробництва в плановому періоді, грн.;

Вбаз – виробіток на одного працівника в базисному періоді, грн.,

а також за формулою:

. (3.50)

Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:

, (3.51)

де ПВр – питома вага працівників в чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Пбаз і Ппл – втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.

Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності, яку можна обчислити за формулою:

, (3.52)

де Фпл, Фбаз – кількість робочих днів, які відпрацьовує один працівник відповідно в плановому і базисному періодах.

Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили працівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:

, (3.53)

де Ббаз, Бпл – втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах;

Чрбазс – чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.

Економія чисельності від змін у складі (асортименті) продукції розраховується за формулою:

, (3.54)

де Тбаз і Тпл – питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-год.;

Qпл – обсяг продукції в плановому періоді;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку в плановому році;

Фпл – фонд корисного часу роботи 1-го працівника в плановому році, год.

Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (Пті) обчислюють за формулою:

, (3.55)

де ЕЧрі– економія робочої сили по і-му фактору, чол.

ЕЧрі– економія робочої сили, обчислена по всіх факторах, чол.

Приріст продуктивності праці по всіх факторах визначається шляхом сумування його приросту по кожному фактору.

При плануванні визначають фонд годинної заробітної плати, фонд денної заробітної плати, фонд річної (квартальної, місячної) заробітної плати.

Розмір фонду годинної заробітної плати визначається таким чином. Спочатку розраховують фонд заробітної плати працівників-відрядників (ФЗПвід ) за формулою:

ФЗПвід = Розці ´ ОПі, (3.56)

де Розці – штучна відрядна розцінка на одиницю обсягу виробничої програми;

ОПі – обсяг продукції і-го виду.

Цей фонд можна обчислити по трудомісткості продукції:

ФЗПвід=Нti ´ Vqi ´Tci, (3.57)

де Нti– норматив трудовитрат на одиницю i-ої продукції;

Vqi–обсяг виробництва s-го виду продукції;

Tci – тарифна ставка s-го виду робіт.

Плановий фонд робочого часу працівників-почасовиків (ФЗПпоч ) визначають за формулою:

ФЗПпоч = Тспочі ´ Чпі ´ Фплі, (3.58)

де Тспочі – годинна тарифна ставка працівника-почасовика і-го розряду;

Чпі – чисельність працівників-почасовиків і-го розряду;

Фплі – плановий фонд робочого часу і-го розряду.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців (ФЗПксс ) визначається згідно з посадовими окладами шляхом множення місячного окладу кожної групи працівників на кількість місяців за рік і на кількість працівників у групі:

ФЗПксс= 12 ´ Чі ´ Окі, (3.59)

де Чі– чисельність керівників, спеціалістів і службовців, які мають однаковий посадовий оклад, чол.;

Окі – місячний оклад, грн.

До фонду оплати праці включають також стимулюючі виплати – премії. Їх розмір за відрядно-преміальною і почасово-преміальною системами оплати праці (Зпр) визначається відповідно до діючих преміальних систем на підприємстві. Для цього використовуються формули:

(3.60)

де Ппр – процент премії до відрядної заробітної плати або тарифної ставки.

Відсоток премії за виконання і перевиконання науково обґрунтованих норм встановлюється в залежності:

Зпр = ФЗПвід ´ Ппер ´ Ппр ´ Унон ´ У, (3.61)

де Ппер – процент перевиконання норм;

Ппр – процент премії за кожний процент перевиконання норм;

Унон – питома вага науково-обґрунтованих норм по трудомісткості;

У – питома вага працівників, які будуть премійовані.

Складовою частиною фонду оплати праці є компенсаційні виплати, які пов’язані з режимом праці і умовами праці, це такі виплати:

а) надбавки до заробітної плати за безперервний стаж роботи (ФЗПнс), обчислюються за формулою:

ФЗПнс = Чі´Тзпі ´ К/100, (3.62)

де Чі – чисельність працівників відповідного стажу роботи, осіб;

Тпзі – пряма (тарифна) заробітна плата працівника, грн.;

Кі – величина надбавки за стаж роботи, %.

б) доплати за умови праці (Фдуп):

Фдуп = Чі ´ Тзпі ´ Кі/100, (3.63)

де Чі – чисельність працівників, що працюють у важких і шкідливих умовах, а також в особливо тяжких і шкідливих, осіб;

Тпзі – пряма (тарифна) заробітна плата працівника, грн.;

Кі – величина надбавки за відхилення від норм. умов праці, %.

в) доплати за роботу в нічний час:

Фдн(в) = Чі´Тсті´Тнві´Кнві/100, (3.64)

де Чі – чисельність працівників, які працюють відповідно в нічній зміні, осіб;

Тсті – тарифна ставка працівників і-ої групи, грн.;

Тнві – фонд нічного часу, год.;

Кнві – процент доплат до тарифної ставки за кожну год. нічної зміни, %.

г) оплата за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні (Фовд):

Фовд = Чі ´ Тсті ´ Тзм ´ Ді ´ Квн, (3.65)

де Чі – чисельність працівників, які працюватимуть у святкові дні, осіб;

Тсті – тарифна ставка працівників і-ої групи працівників, грн.;

Тзм – тривалість зміни, год.;

Ді – кількість святкових днів за рік для відповідної групи працівників, дн.;

Квн –коефіцієнт доплат.

До складу фонду оплати праці включаються також грошові суми за невідпрацьований час відповідно до чинного законодавства:

а) оплата щорічних і додаткових відпусток (Фчв):

Фчв = СЗПпл ´ Отпл, (3.66)

де СЗПпл – середня заробітна плата працівників, грн.;

Отпл – середня планова тривалість відпустки, дн.

б) доплати матерям за час перерв у роботі на годування і догляд грудних дітей і доплати підліткам за скорочений робочий день.

Доплати матерям (Допм) визначається за формулою:

Допм = П ´ ФЗПгод, (3.67)

де П–процент перерв одного працівника до реального фонду робочого часу одного працівника;

ФЗПгод – фонд годинної заробітної плати.

Величина доплат підліткам (Доппід):

Доппід = Тсгод ´ Фп, (3.68)

де Тсгод – середня тарифна ставка підлітків, грн.;

Фп – кількість пільгових годин у плановому періоді, год.

в) доплати незвільненим бригадирам за керівництво бригадою (Збр):

Збр = ТБр ´ Чбр ´ Дбр, (3.69)

де ТБр – заробітна плата бригадира по тарифу в плановому періоді;

Чбр – кількість бригадирів;

Дбр – розмір доплати бригадиру за керівництво бригадою у відсотках до тарифної ставки.

Середня заробітна плата визначається на основі розрахованої чисельності певних категорій працівників у фонді їх оплати. Для керівників, спеціалістів і службовців визначається середньорічна заробітна плата, а для працівників – середньорічна, середньоденна і середньогодинна:

(3.70)

де ФЗПр – фонд заробітної плати, грн.;

Фпл – розрахункова кількість люд.-год., люд.-днів роботи;

Чсп – середньоспискове число працівників у розрахунковому періоді.

У випадках, коли змінюються обсяги виробництва і продуктивність праці на підприємстві, плановий фонд оплати праці може розраховуватися, виходячи зі звітного фонду, скоректованого на показники зміни чисельності і середньої заробітної плати або зміни обсягів виробництва, продуктивності праці і середньої заробітної плати, за однією з формул:

Фпл = Фбаз ´ Ічисл ´ Іср.зп або Фпл = Фбаз ´ Іов/Іпт ´ Іср.з.п, (3.71)

де Фпл – плановий фонд заробітної плати, грн.;

Фбаз – фонд заробітної плати за звітний період, грн;

Ічисл – індекс зміни чисельності працівників;

Іср.з.п. — індекс зміни середньої заробітної плати (в умовах інфляції – з урахуванням очікуваного інфляційного індексу);

Іов – індекс обсягу виробництва;

Іпт – індекс продуктивності праці за планом.

Одним із найбільш поширених укрупнених методів планування фонду заробітної плати є нормативний метод, який дозволяє за базовими показниками, а на нових підприємствах розрахунковим шляхом визначити норматив заробітної плати на одиницю або на 1 тис. грн. продукції. При розрахунку за базовими вихідними даними фактичні витрати заробітної плати коректуються на планове відношення індексу зростання середньої заробітної плати до індексу продуктивності праці:

. (3.72)

В умовах інфляції норматив заробітної плати більш доцільно виражати не у грошовому виразі, а у відсотках до вартості товарної продукції. Розраховують такий норматив таким чином: питому вагу заробітної плати у товарній продукції базового року множать на відношення індексу зростання заробітної плати до індексу продуктивності праці, тобто за вище наведеною формулою з тією різницею, що Нбаз виражається у відсотках.

Розв`яжемо задачу на визначення продуктивності праці.

Зміст задачі: на підприємствах паливної промисловості міста валовий продукт () в звітному періоді склав 21584 тис. грн., а в базовому – 20698 тис. грн. Чисельність трудових ресурсів () склала 28 тис. осіб в звітному і 26,5 тис. осіб у базовому періодах. Необхідно визначити структурні зрушення в продуктивності праці робітників паливної промисловості і вплив кожного з зазначених факторів.

Скорочені умови: Рішення задачі:

= 20698 тис. грн. 1.

= 21584 тис. грн. 2.

= 26,5 тис. осіб

= 28 тис. осіб

–?

–? Висновки:

Рішення задачі:

Продуктивність праці в зазначеній галузі промисловості можна визначити за формулою . В звітному і базовому періоді вона становила за розрахунками відповідно 770,86 грн. На особу і 781,06 грн. на особу. Таким чином, в звітному періоді структурні зрушення призвели до зменшення продуктивності праці (). За рахунок підвищення чисельності працівників продуктивність праці можна обчислити за формулою: , за розрахунками вона знизилась на 41,84 грн. на особу. А за рахунок зростання обсягів валової продукції продуктивність праці розраховуємо за формулою: , тобто зросла на 31,64 грн. на особу.

Висновки: підвищення чисельності працівників в промисловості, тобто виконання соціальних програм зайнятості не завжди позитивно відтворюється на показниках ефективності. В розглянутій задачі це призвело до падіння продуктивності праці. Отже, зростання чисельності працівників в галузі відбувалося значно більшими темпами ніж обсяг виробленої ними продукції у вартісних одиницях вимірювання.

Контрольні завдання

Задача 1

Робота двох підприємств, що виробляють однакову продукцію у межах об’єднання, характеризується даними таблиці. Розрахуйте індекси продуктивності праці кожного підприємства та загальний відсоток зміни продуктивності праці цих підприємств.

Підприємство	Базисний період	Звітний період
Обсяг виробництва, тис. грн.	Чисельність працюючих, чол.	Обсяг виробництва, тис. грн.	Чисельність працюючих, чол.
№ 1
№ 2

Задача 2

Визначити зміну продуктивності індивідуальної праці на підприємстві, користуючись даними таблиці.

Показники	Базисний період	Звітний період
Обсяг виробництва, тис. грн.	3000, 00	3200,00
Питома вага кооперативних поставок обсягу продукції, %
Середньооблікова чисельність виробничого персоналу, чол.

Задача 3

Визначити можливе зростання продуктивності праці, якщо удосконалення технічного процесу дозволить знизити нормативну трудомісткість виготовлення виробів на 20%, а оволодіння 60% основних робітників передовими методами та прийомами праці дозволить підвищити середній процент виконання норм основними робітниками від 115 до 120.

Задача 4

Визначити зростання продуктивності праці за методом нормативно-чистої продукції на основі даних таблиці. Чисельність промислово-виробничого персоналу у базисному періоді – 2050 чол., у звітному – 2030 чол.

Назва виробу	Обсяг виробництва, шт.	Норматив чистої продукції
Базисний період	Звітний період
А
Б
В

Задача 5

Бригада лісорубів із 4 осіб за 21 робочий день звітного періоду заготовила 940 м3 деревини; у базисному – за 22 робочі дні – 1100 м3. Визначити індекс та відсоток зміни продуктивності праці одного робітника.

Задача 6

Валова продукція в звітному періоді склала 1500 тис. грн., а в плановому 1530 тис. грн. Чисельність працівників в звітному періоді 750 осіб, в плановому 850 осіб. Визначте індекс зміни продуктивності праці. Зробіть відповідні висновки.

Задача 7

На підприємстві обсяг продукції в звітному періоді становить 840 тис. грн., чисельність промислово-виробничого персоналу складає 180 чоловік. Планується збільшити обсяг випуску продукції на 15% та підвищити продуктивність праці в плановому періоді на 6%. Визначити продуктивність праці в звітному, плановому періодах і чисельність працівників в плановому періоді. Зробити висновок.

Задача 8

Визначити показники продуктивності праці в базовому і звітному періодах, темп росту і темп приросту продуктивності праці за показниками по підприємству: обсяг продукції у базовому періоді складає 25350 тис. шт., у звітному періоді – 27460 тис. шт., чисельність персоналу у базовому періоді 634 чоловіка. Відомо, що продуктивність праці в звітному періоді на 6% більше ніж у базовому.

Задача 9

Визначити зміну продуктивності праці використовуючи показник трудомісткості за даними таблиці.

Вид виробу	План випуску виробів	Витрати праці на 1 виріб, нормо-годин
Базисний період	Звітний період
А
Б
В
Разом

Задача 10

Визначити планове надходження коштів за рік у фонд споживання, якщо залишок фонду споживання на початок року – 3,2 тис. грн. Протягом року планується витрачання коштів даного фонду в розмірі 126 тис. грн. Залишок фонду споживання на кінець року передбачається в розмірі 3 тис. грн.

Задача 11

Фактична чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП) в базисному періоді склала 2800 чол. Планується, що обсяг продукції зросте на 105%, а продуктивність праці – на 106%. Визначити планову чисельність ПВП.

Задача 12

У плановому періоді трудомісткість виробничої програми складе 3418 тис. нормо-год., коефіцієнт виконання норм виробітку 1,1, а фонд робочого часу одного працівника – 1911 годин. Визначити чисельність основних працівників у плановому періоді.

Задача 13

На підприємстві місячний фонд робочого часу одного працівника згідно з контрактом 170 годин, коефіцієнт затрат часу на додаткові роботи – 1,3, коефіцієнт затрат часу на відпочинок робітників – 1,12; коефіцієнт перерахунку чисельності – 1,1; час, який виділяється на різні роботи невраховані в планових розрахунках – 200 год., фактична чисельність підрозділу – 30 осіб.

Розрахувати чисельність адміністративно-управлінського персоналу за допомогою формули Розенкранца за даними таблиці.

Вхідні показники для розрахунку

Організаційно-управлінські види робіт	Кількість дій на виконання плану роботи	Час, необхідний для виконання дії, год.

		0,5

Задача 14

Підприємство виготовляє вироби з пластмаси шляхом лиття. Річний обсяг виробництва виробів 900 тис. шт., а трудомісткість виробу – 0,35 н/год. Тривалість робочої зміни 8 год. при однозмінному режимі роботи. Внутрішньозмінні втрати часу з вини робітників – 1,5%, а нерегламентовані простої – 3%. Відсоток виконання норм виробітку – 105%. Робітник відпрацював – 242 дні (1849 годин). Визначити необхідну чисельність робітників-відрядників.

⇐ Предыдущая 21 22 23 24 252627 28 29 30 Следующая ⇒