Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «МІЖНАРОДНА ЕКНОМІКА»

Мета проведення лекцій полягає в наступному:

1. ознайомити студентів із специфікою науки «Міжнародна економіка», приділяючи особливу увагу вивченню руху факторів виробництва в міжнародному просторі, а також участь України в міжнародний економічних зв»язках;

2. Сформувати у студентів цілісну систему теоретичних знань з курсу «Міжнародна економіка»;

3. Викласти студентам у відповідності з програмою та робочим планом питань міжнародного руху товарів та факторів виробництва на міжнародному рівні, звертаючи особливу увагу на участь України в міжнародних економічних відносинах.

ТЕМА 1. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА.

План.

Зміст та завдання дисципліни «Міжнародна економіка».

Міжнародна економічна система: сутність та структура. Сукупність національних економік.

Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори.

Суб»єкти міжнародних економічних відносин та принципи їхньої взаємодії.

Форми та рівні міжнародних економічних відносин.

Середовище розвитку МЕВ.

Міжнародна економіка в широкому розумінні цього слова – це теорія, яка використовується для вивчення економіки сучасного взаємопов»язаного світу.

Загальноприйнятим є наступне визначення міжнародної економіки - це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємозв»язку та взаємодії господарюючих суб»єктів різної державної приналежності в галузі міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва та формування міжнародної економічної політики держав.

Предмет курсу «Міжнародна економіка» - специфічна сфера економічних відносин, які складаються в процесі взаємодії суб»єктів господарювання різної державної приналежності стосовно виробництва, обміну та споживання товарів, послуг та факторів виробництва на інтернаціональному рівні.

Зміст дисципліни полягає в наступному:

- закономірності функціонування у світовому масштабі ринкової економічної системи та формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, які перебувають в міжнародному обороті;

- сукупність національних економік у структурі світового господарства, а також форми міжнародних економічних відносин;

- інструменти аналізу та програмування відкритої національної економіки;

- тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків та фінансових механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

- система регулювання міжнародної економіки та формування міжнародної економічної системи за умов зростаючої глобалізації.

Під поняттям міжнародної економічної системи – сукупність національних економічних систем у їхній взаємодії на основі міжнародного поділу праці з відповідним механізмом регулювання.

Складовими елементами міжнародної економічної системи виступають національні економічні системи. Національні економічні системи – сукупність взаємопов»язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей та сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів та послуг на міжнародну економічну діяльність.

Ефективність функціонування міжнародної економічної системи залежить від наступних факторів:

- по – перше, ступеня розвину тості всіх елементів цієї системи;

- по-друге, темпів та динаміки міжнародних інтеграційних процесів;

- по-третє, швидкості поширення та утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі;

- по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ;

- по-п»яте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.

Формування світового господарства відбувається на основі процесу інтернаціоналізації господарського життя – процесу виникнення та розвитку зв»язків між національними господарствами, їхнього зближення та посилення взаємозалежності економічних суб»єктів різних країн, що є об»активною закономірністю розвитку продуктивних сил суспільства. Наслідком інтернаціоналізації виробництва стає розвиток міжнародного поділу праці МПП.

МПП – найвищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, що виражається у стійкій економічно вигідній спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та у взаємному обміні результатами їхньої діяльності між країнами у певних кількісних та якісних співвідношеннях. МПП знаходить свій прояв у міжнародній спеціалізації виробництва та міжнародному виробничому кооперуванні.

Міжнародне виробниче кооперування – об»єктивний процес розвитку стійких виробничих зв»язків між підприємствами різних країн, що передбачає координацію їхньої господарської діяльності у виробництві певних видів кінцевої продукції та обмін між учасниками виробничого процесу спільно виробленою частковою продукцією.

Міжнародна спеціалізація – форма поділу праці між країнами, за якої в рамках окремих держав відбувається виробництво більш однорідних продуктів праці у масштабах, здатних задовольнити як внутрішні потреби, так і потреби країн-партрнерів, що призводить до прогресуючої диференціації національних господарств.

Ядром сучасних міжнародних економічних відносин (МЕВ) виступає міжнародна економічна діяльність суб»єктів господарювання (насамперед, підприємств), спрямована на отримання прибутку переважно за рахунок зовнішніх факторів.

Принципи організації міжнародних економічних відносин – сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов»язань). Виділяють загальні та специфічні принципи. До загальних принципів відносять:

1. еволюційність розвитку згідно з об»єктивними економічними законами;

2. системність

3. еквівалентність обміну

4. принцип мирного співіснування

5. принцип суверенної рівності держав

6. принцип співробітництва держав;

7. принцип невтручання;

8. принцип обов»язкового виконання міжнародних економічних зобов»язань;

9. принцип взаємної вигоди.

Специфічні принципи міжнародних економічних відносин:

1. принцип розвитку міжнародних економічних та науково-технічних відносин між державами;

2. принцип юридичної рівності та недопущення економічної дискримінації держав;

3. принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв»язків;

4. принцип невід»ємного суверенітету держав по відношенню до їх природних та інших ресурсів, а також їх економічної діяльності;

5. принцип найбільшого сприяння

6. принцип національного режиму.

Україна виступає самостійним суб»єктом МЕВ з 1991 року після проголошення державного суверенітету. Це положення визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за яким Україна дотримується наступних принципів у міжнародних економічних відносинах:

- суверенітету народів України;

- свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

- юридичної рівності та недискримінації;

- верховенство закону;

- рівного захисту національних та іноземних суб»єктів ЗЕД;

- еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб»єкти міжнародних економічних відносин – учасники МЕВ, які здатні відносно незалежно і активно діяти задля реалізації своїх переважно економічних інтересів. До суб»єктів МЕВ відносять:

- фізичні особи (наділені право- та дієздатністю індивідуальні підприємці та комерсанти);

- юридичні особи (фірми, підприємства, ТНК);

- держави;

- міжнародні організації.

На сучасному етапі міжнародні економічні відносини включають наступні форми:

1. міжнародна торгівля

2. міжнародний рух капіталу

3. міжнародна трудова міграція

4. світова валютна система

Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях – щільність зв»язків між суб»єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю та інтенсивністю вазємодії:

І. В залежності від ступеня, масштабів та регулярності взаємодії суб»єктів господарювання виділяють: - економічні контакти; - економічна взаємодія; - економічне співробітництво; - економічна інтеграція –

ІІ. В залежності від сфери діяльності:

- мікро – на рівні суб»єктів; - мезо – на рівні галузей; - макро – на рівні країн; - мета – на рівні регіональних угрупувань.

Оскільки кожний із суб»єктів є відкритою системою, то його діяльність залежить від зовнішнього світу. Фактори, які впливають на діяльність суб»єктів, бувають двоякого роду:

1. прямого впливу – фактори, які безпосередньо впливають на дії суб»єктів МЕВ: економічна поведінка постачальників, споживачів та конкурентів; дія законів та установ державного регулювання;

2. опосередкованого впливу – не мають безпосереднього впливу на дії суб»єктів МЕВ: стан економіки країни; міжнародні політичні події; соціально-культурні чинники.

Сукупність названих факторів створює середовище розвитку міжнародних економічних відносин – зовнішні щодо суб»єктів політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні чинники, які супроводжують та опосередковують міжнародний бізнес, пов»язаний з пересуванням через національні кордони ресурсів, товарів, послуг, інформації, капіталу та робочої сили.

. Наукова класифікація середовища зводиться до такого:

1. Політико-правове середовище: Політичне середовище – сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб»єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав, політичний устрій країн, політичні ризики); Правове середовище – нормативно-законодавча база, яка впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство; загально правове середовище).

2. Економічне середовище: 2.1. сутність економічної системи; 2.2. структура економіки; 2.3. ефективність та орієнтація.

3. Соціально-культурне середовище: 3.1. мотивація до праці; 3.2. освіта та виховання; 3.3. комунікації; 3.4. екологія.

4. Інфраструктурне середовище та ресурси: 4.1. природні ресурси; 4.2. населення; 4.3. транспорт; 4.4. інформаційно-комунікаційні системи.

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність.

ПЛАН

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒