Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Напрямки та основні форми інтеграції України в міждержавний обмін робочою силою.

Світовий ринок праці – система відносин, які виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Під поняттям світового ринку праці розуміють не просто суму національних ринків, а систему, яка базується на їхніх взаємозв»язках та взаємодоповненнях.

Формування світового ринку праці відбувається двома шляхами:

· по-перше, через міграцію трудових ресурсів та капіталу;

· по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етичні, культурні та інші перегородки між ними.

Міжнародний ринок робочої сили на сьогодні має сегментований характер. У структурі міжнародного ринку праці виділяють два сегменти:

1. перший сегмент – охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації та зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації;

2. другий сегмент – робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Тут виділяють специфічну категорію так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки, якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. Як окрему категорію виділяють «екологічних біженців», які через катастрофічні природні умови змушені покидати свої насиджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового і особливо його сегмента, який пов»язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів. Розвиток розглянутого сегмента ринку робочої сили значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послугами.

В різних країнах світу сформувалися нині великі групи найманої робочої сили, котрі визначаються як «транснаціональна робоча сила». Цим професійним кадрам притаманна висока міжнародна мобільність: вони готові в будь-який момент задовольнити попит на робочу силу з боку підприємств, розташованих у різних районах світу. Такі групи робочої сили утворилися, наприклад, у країнах Азії, Західної Європи, Африки, в районі мексикансько-американського кордону.

Світовий ринок праці – система відносин між країнами світу з приводу врегулювання попиту та пропозиції на світові трудові ресурси, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Характерна особливість МРП є формування нової стратегії провідних фірм світу у сфері робочої сили.У центр внутрішньо фірмової стратегії ставиться завдання скорочення витрат на робочу силу, які становлять значний, а головне, зростаючий елемент виробничих витрат. Поряд із кількісними змінами в динаміці попиту на працю відбуваються суттєві зміни в рівні вимог до якості робочої сили. Для західних країн характерним є інтенсивний процес перерозподілу робочих місць на користь більш кваліфікованої праці за одночасного «вимивання» місць для низько кваліфікованих працівників. Підприємці починають розглядати навчання свого персоналу як пріоритетне завдання внутрішньо фірмової стратегії. Багать компаній створюють спеціальні відділи з підготовки кадрів, збільшують витрати на освіту. Ще одним структурним фактором, що справляє суттєвий вплив на стан ринку робочої сили, є конверсія військового виробництва.

Боротьба з безробіттям у країнах з перехідною економікою проводиться шляхом комбінації пасивних та активних програм на ринку праці – надання допомоги по безробіттю (на обмежений термін) і сприяння в пошуках роботи для зареєстрованих безробітних, а також перепідготовка, профпідготовка, реалізація кредитних програм та інших програм із метою підвищення шансів на ринку праці для тих, хто шукає роботу.

Міжнародна міграція набуває дедалі глобальнішого характеру (зростання загальної кількості мігрантів мігрантів у світі, але і у втягуванні в міграційні процеси все більшої кількості країн.

Мета міждержавного переміщення робочої сили – прагнення до поліпшення матеріального стану – залишається незмінним і сьогодні. Форми міграційних процесів змінюються в залежності від багатьох обставин. Теперішня міграція набула тимчасового характеру. Відмінною рисою сучасної трудової міграції є її ротаційний характер.

Сучасна трудова міграція характеризується такими ознаками:

· збільшення часу перебування мігрантів у країнах-рецепієнтах;

· посилення їх прагнення до натуралізації.

· Зростання попиту на висококваліфіковані кадри з боку високо розвинутих країн. Перехід країн-лідерів світової економіки до сучасної моделі розвитку перетворює знання, освіту, інтелект, інноваційний характер виробництвом, носіями якого стали висококваліфіковані спеціалісти та наукові кадри в основні фактори суспільного прогресу. Потребу в них не завжди є змога задовольнити за рахунок власних ресурсів. В результаті виник новий вид трудової міграції, який отримав назву «відплив умів». Основними мотивами, які спонукають такого роду мігрантів до переїзду в інші країни є:

1. неадекватність умов наукових досліджень в різних країнах;

2. відсутність на батьківщині перспектив професійного зростання;

3. суттєві відмінності у статусі і винагороді вчених, винахідників, конструкторів, працівників мистецтва, а також престижності їхньої праці.

НТР, яка розгорнулася в другій половині ХХ ст., зумовила зростання попиту сучасного виробництва на висококваліфіковані кадри. Саме складна праця інженерів, економістів, конструкторів, науковців виступає головним створювачем суспільного продукту.

Великий бізнес провідних індустріальних країн, так само як і транснаціональний капітал, виявляє активний попит на висококваліфікованих спеціалістів та науковців, тобто інтелектуальні кадри, потребу в яких він не в змозі задовольнити за рахунок власних ресурсів. Внаслідок формування підвищеного попиту на висококваліфіковані кадри виник новий вид трудової міграції – «відплив умів», що посідає особливе місце в міжнародній міграції робочої сили. Характерною особливістю цього виду міграції є те, що нею охоплюються люди, які мають на батьківщині роботу і певний рівень заможності.

Об»єктивна основа переманювання «умів» провідними центрами світового змагання за висококваліфіковані кадри є: 1. нерівномірність опанування окремими країнами досягнень науково-технічної революції;

2. відмінності в рівні капітальних вкладень у розвиток науки та техніки.

США завдяки своїй економічній та науково-технічній перевазі над основними конкурентами стали основними «викрадачами умів» у світі.

«Відплив умів» із країн, що розвивається відбувається двома шляхами:

1. з одного боку – емігрують висококваліфіковані кадри, що здобули вищу освіту у своїх країнах і не знайшли відповідної їхнім кваліфікації та прагнення роботи;

2. з іншого боку – з країн, що розвиваються, у США, Англію, Канаду їдуть з метою здобуття освіти молоді люди, які по завершенні навчання не повертаються на батьківщину.

Абсолютну більшість мігрантів у світі досі становлять напівкваліфіковані та некваліфіковані робітники. Потужним каталізатором міждержавного переливання робочої сили є інтернаціоналізація виробництва та пов»язана з нею діяльність ТНК.

З ростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого втягнення України в міжнародний обмін робочою силою. Всезростаючі обсяги еміграції з України викликані такими факторами: 1. Високим рівнем безробіття в країні, у тому числі прихованого; 2. Різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні та країнах Заходу; 3. Відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох обдарованих людей; 4. Економічною нестабільністю в країні та невизначеністю шляхів виходу з неї; 5. Відсутністю безпеки громадян; 6. Структурна перебудова економіки, процес роздержавлення власності та приватизації; 7. Різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах

Негативні аспекти міграції робочої сили для України полягають в наступному:

· втрата країною найактивнішої частини трудового потенціалу;

· стрімке скорочення чисельності населення;

· масовий відплив інтелектуальних кадрів;

· руйнування сімейних зв»язків.

Еміграція, крім негативних наслідків, несе певні вигоди для нашої країни:

1. еміграція знижує рівень безробіття та пом»якшує соціальну напруженість в суспільстві; 2. еміграція надає можливості багатьом нашим співвітчизникам забезпечити свої сім»ї засобами існування; 3. поповнює бюджет країни за рахунок трансферних переказів; 4. розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку робочої сили від країн – можливих користувачів її трудових ресурсів.

Міграційна політика України повинна спиратися на міждержавні угоди з країнами-потенційними користувачами нашої робочої сили. Такі угоди повинні передбачати:

1. правову та соціальну захищеність співвітчизників за кордоном;

2. планомірний, цілеспрямований відбір наших земляків, їх професійну підготовку, перепідготовку на місці;

3. контроль за умовами проживання та праці мігрантів;

4. виплата компенсації за підготовку кадрів нашою державою (витрати на виховання, освіту, оздоровлення).

Необхідно створити спеціалізовані біржі праці – для посередництва з наймання українських громадян на роботу за кордоном. Експортуючи власну робочу силу, Україна неминуче імпортуватиме іноземну робочу силу. Можливі канали припливу іммігрантів:

· повернення на батьківщину частини тих українців, які живуть та працюють у Росії, інших країнах, що утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу;

· рееміграція патріотично налаштованих представників далекого зарубіжжя, які проживають в Північній та Південній Америці, Австралії та інших країнах світу;

· запрошення за потреби на роботу спеціалістів та робочих кадрів з різних країн Європи, Азії та Америки за ліцензіями;

· в»їзд біженців, які рятують своє життя, а також повернення раніше депортованих народів (кримських татар, німців).

Таким чином, інтеграція України у світовий ринок праці передбачає всебічне врахування тенденцій розвитку сучасної міжнародної трудової міграції, її форм та особливостей, механізму її регулювання.

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒