Тема 6. Міжнародний кредит

ПЛАН

1. Сутність міжнародного кредиту як форми руху позикового капіталу, його функції в сучасному світовому господарстві. Фактори розвитку міжнародних кредитних відносин.

2. Форми міжнародних кредитів та їх порівняльна характеристика.

3. Міжнародні кредити та міжурядові позики.

4. Міждержавне та наддержавне регулювання валютно-кредитних відносин.

Під поняттям міжнародного кредиту розуміють форму руху позикового капіталу у сфері МЕВ, пов»язана з наданням валютних і/або товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості, платності та забезпечення. Функції міжнародного кредиту:

· забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами, що сприяє їх ефективному використанню;

· прискорення нагромадження капіталу в межах світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інші країни;

· прискорення реалізації стабілізаційних програм та трансформаційних перетворень в національних економіках;

· фінансування науково-дослідних та інноваційних проектів тощо.

На сьогоднішньому етапі значного поширення в міжнародній сфері отримали кредитні відносини, що викликано наступними факторами: 1. інтернаціоналізація виробництва та капіталу; 2. активізація та поглиблення міжнародних економічних зв»язків; 3. зміцнення позицій ТНК; 4. наслідки науково-технічних здобутків; 5. досягнення у сфері комунікаційних технологій.

З огляду класичних схем розрізняють дві основні форми міжнародного кредиту за його цільовим призначенням: І. зв»язані кредити – 1.1. Комерційні кредити – надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг; 1.2. Інвестиційні – для будівництва конкретних об»єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів; 1.3. Проміжкові – для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг.

ІІ. фінансові кредити – не мають цільового призначення, до них належать: 2.1. Єврокредити – кредит, що надається у валюті, іноземній для банку, який видає такий кредит; 2.2. Облігації; 2.3. Євро ноти – короткострокові та середньострокові зобов»язання з плаваючою відсотковою ставкою; 2.4. Євро комерційні папери та інші фінансові інструменти – зобов»зання приватних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

За джерелами виділяють: зовнішнє; внутрішнє кредитування.

За формою надання розрізняють: товарні кредити; валютні кредити.

За строками міжнародні кредити поділяються на: надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців – використовується для термінових операцій; короткострокові – до 1 року – використовується переважно в зовнішній торгівлі товарами споживчого призначення, матеріалами, сировиною, продуктами харчування, у обміні послугами; середньострокові – 1-5 років – використовується для експорту машин та обладнання; довгострокові – понад 5-7 років – для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

В залежності від валюти позики виділяють позики: у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнародній грошовій одиниці (СДР, ЄВРО тощо)

За забезпеченістю є такі кредити: 1. забезпечені; 2. бланкові

За механізмом надання розрізняють: 1. готівкові; 2. акцептні; 3. депозитні сертифікати; 4. облігаційні позики.

Розрізняють такі форми кредитування експорту:

1. форма купівельних авансів, які надають країни – експортери іноземним виробникам;

2. форма банківського кредитування: 2.1. надання кредитів під товари в країні експортера; 2.2. надання позик під товари в дорозі; 2.3. надання кредиту під товари або товарні документи в країні імпортера; 2.4. бланкові кредити, на забезпечені товарами, які отримують експортери від банків, з якими вони мають міцні зв»язки або участь у капіталі.

Кредитування імпорту має дві форми:

І. комерційного кредиту;