Тема 8 . Міжнародна трудова міграція.

План.

1. Сутність та основні причини міжнародної трудової міграції.

2. Основні види міграції та міжнародні центри тяжіння робочої сили.

3. Соціально-економічні наслідки трудової міграції.

4. Державне та наддержавне регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Під міжнародною трудовою міграцією розуміють процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення між країнами, що має постійний чи тимчасовий характер, викликаний економічними причинами. Міжнародна міграція робочої сили є поняттям ширшим: переміщення населення через кордони певних територій у зв»язку зі зміною місця проживання, викликане політичними, етнічними, релігійними, військовими, сімейними та іншими причинами. Міжнародна міграція складається з двох взаємозв»язаних процесів:

1. еміграція – виїзд працездатного населення за межі країни перебування:

2. імміграція – в»їзд працездатного населення в країну з-за кордону.

Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна трудова міграція зумовлена наступними чинниками:

1. чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни;

2. зовнішніми чинниками: станом міжнародної економіки в цілому та економічними зв»язками між країнами. У певні періоди рушійними силами міжнародної трудової мобільності можуть виступати: 1. політичні; 2. військові; 3. релігійні; 4.національні; 5. культурні; 6. сімейні; 7. інші соціальні чинники.

Суть економічної природи трудової міграції та її основна причина полягає в наступному: міжнародна трудова міграція – це насамперед форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичення капіталу до іншого.

За характером міграція поділяється наступним чином: 1. стихійна; 2. організована; 3. примусова. Щодо термінів розрізняють: м аятникову міграцію; тимчасову міграцію; постійну міграцію. За професійною структурою виділяють: міграцію робочої сили низької кваліфікації; міграцію кваліфікованої робочої сили; міграцію висококваліфікованої робочої сили; міграцію науково-технічних кадрів.

Два види міграції: поворотна міграція; безповоротна.

Міжнародна економіка виділяє такі два види міграції: 1. переселенську; 2. трудову. Виділяють легальну та нелегальну міграцію.

Країни та регіони, які є точками притягання мігрантів з інших країн: 1. США, Канада, Австралія; 2. країни Західної Європи; 3. Нафтодобувні країни Близького Сходу; 4. нові індустріальні країни Південно-Східної Азії; 5. країни, що розвиваються.

Міграційне сальдо – різниця між кількістю емігрантів та кількістю іммігрантів.

Найбільш вживаними кількісними показниками міжкраїнного переміщення трудових ресурсів є показники, які фіксуються в ПБ і є частиною балансу поточних операцій: трудові доходи; виплати зайнятим; переміщення мігрантів; перекази робітників; приватні неоплачені перекази.

Держане регулювання міграції робочої сили здійснюється через прийняття програм, які фінансуються з бюджету і направлені на обмеження притоку іноземної робочої сили або на стимулювання мігрантів до повернення на батьківщину. Більшість країн, які приймають, використовують селективний підхід до регулювання імміграції. Його зміст полягає в тому, що держава не перешкоджає в»їзду тих категорій робітників, які потрібні в даній країні і обмежує в»їзд всім іншим.

У вирішенні проблеми імміграції приймають участь такі державні відомства: 1.Міністерство іноземних справ; 2. Міністерство юстиції; 3. Міністерство праці.

Основні риси імміграційного законодавства: 1. професійна кваліфікація; 2. обмеження особистого характеру; 3. кількісне квотування; 4. економічне регулювання;

5. часові обмеження; 6. географічні пріоритети; 7. заборони.

В рамках традиційних державних мір рееміграції розрізняють наступні:

1. програми стимулювання рееміграції – широке коло міроприємств, починаючи від мір по примусовій репатріації незаконних іммігрантів до надання матеріальної допомоги іммігрантам, які бажають повернутися назад на батьківщину;

2. програми професійної підготовки іммігрантів;