Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема: інтеграція України у сучасну міжнародну економічну систему.

ПЛАН

1. Об»єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему.

2. Внутрішньо- та зовнішньополітичні чинники включення України у міжнародну економічну систему.

3. Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки.

4. Нові форми залучення України у міжнародну економічну систему.

Досягнення економічного та соціального відродження України значною мірою пов»язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, а й міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг та вигод.

Можливості тієї чи іншої країни щодо включення в світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначають показником відкритості її економіки.

Цілеспрямованість інтернаціоналізації української економіки ускладнюють такі зовнішні фактори впливу:

1. значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу;

2. істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентноспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій т гарантій якості – первинними;

3. вжиття багатьма зарубіжними країнами більш витончених форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів (ускладнення процедур сертифікації продукції, розширення використання механізму антидемпінгових розслідувань);

4. активне використання провідними країнами світу заходів відкритого державного протекціонізму на окремих ринках, включаючи ринки озброєнь та сучасної високотехнологічної продукції (літакобудування, обладнання для АЕС);

5. складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності;

6. висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних товарних та кредитно-фінансових ринках.

Для активного включення України в процес міжнародної інтеграції необхідно створити відповідні умови. Їх суть зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б адекватною з міжнародним інтеграційними системами. Економіка України повинна бути здатною до функціонування з міжнародними угрупуваннями в одній системі координат.

Як важливу умову включення Кураїни в інтеграційні процеси можна виокремити розвиток двосторонніх та багатосторонніх її відносин з сусідніми державами. Досить сприятливими чинниками для розвитку цих відносин є: 1. наявність неконфліктних кордонів між сусідніми державами; 2. спільність історичної долі; 3. традиційність взаємних економічних та гуманітарних зв»язків; 4. єдність природного середовища; 5. однорідність рівня соціально-економічного розвитку.

Специфічні умови та геополітичне становище України дозволяють виділити два рівні інтеграційної політики:

1. Участь України в міжнародному поділі праці, тобто встановлення економічної взаємодії з рештою країн світу, насамперед, з ЄС на принципах міжнародних економічних інститутів і з врахуванням національної безпеки;

2. Участь України в регіональному поділі праці, тобто розширення її економічного співробітництва з країнами-партнерами по колишньому СРСР на нових принципах інтеграції.

Включення України в систему світогосподарських зв»язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, які диктують світове господарство та його економічні інститути. МВФ пропонує таку послідовність кроків у становленні відкритої економіки для України та інших країн колишнього соціалістичного блоку: 1. стабілізація; 2. лібералізація; 3. приватизація; 4. зміна інституційної структури економіки, тобто системи соціального забезпечення, правових норм, фінансової інфраструктури, державного управління.

Ринкові перетворення слід здійснювати в міру готовності економіки і самого суспільства до сприйняття. Кожна країна обов»язково проходить власний шлях, базуючись на світовому досвіді та враховуючи свою специфіку. Основними пріоритетами при проведенні ринкових реформ повинні виступати:

· зміцнення національної валюти і забезпечення зайнятості;

· розвиток освіти;

· розширення наукових досліджень;

· посилення соціального захисту населення;

· облаштування території країни;

· оновлення державних служб.

Конструктивності здійснюваним реформам можуть надати:

1. новий закон, який закріпив би автономію НБУ;

2. прискорення приватизації;

3. ефективний механізм закриття і банкрутства неефективних підприємств;

4. реструктуризація паливно-енергетичного комплексу (включаючи питання платіжної дисципліни);

5. приватизація землі та підприємств ВПК;

6. реорганізація центральної та регіональних адміністрацій.

Програма структурної перебудови економіки України існує з кінця 1993 року лише в концептуальному варіанті і до того є розрахована на 20-25 років. Концепція структурної перебудови, які запропонована КМУ, включає три основні етапи:

1. стабілізаційний етап – повинен тривати 2-3 роки. При цьому переслідується мета зупинити інфляційні процеси і падіння виробництва, зберегти науково-технічний потенціал і створити умови для виходу економіки з кризового стану.

2. на другому етапі (8-10 років) керівництво держави переслідуватиме мету активізації економічного розвитку.

3. третій етап (10-12 років) – становлення раціональної структури економіки. В цей час науково-технічний потенціал держави повинен піднести НТП до світового рівня. Необхідно впроваджувати ресурсозберігаючі технології, а також долати паливно-енергетичну кризу.

В іншій програмі стратегічного розвитку «Україна -2010» відзначається, що принципи структурної перебудови зводяться до 4 основних правил: 1. підвищення регулюючої ролі держави; 2. Опора на власні ресурси; 3. інноваційний характер розвитку; 4. використання інтеграційних процесів.

Формування відкритої економіки України визначається стратегічними напрямами її інтернаціоналізації, основні з яких такі:

1. Системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентноспроможності;

2. ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

3. міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної залежності від окремих зарубіжних ринків;

4. створення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

5. інтеграційна макровзаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально- та східноєвропейськими угрупуваннями країн;

6. забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон»юнктури та фінансових криз.

Всі ці пріоритетні напрями можуть бути реалізовані в результаті продуктивної співпраці з міжнародними економічними організаціями: МВФ, Світовим банком, СОТ, спеціалізованими урядовими та неурядовими організаціями у галузі зв»язку та інформаційного обміну, транспорту, енергетики, праці (МОП), з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), промислового розвитку (ЮНІДО), сільського господарства і продовольства (ФАО) та ін.

Програма «Україна – 2010» визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного обміну праці. На першому етапі – відбувається нарощення експорту з одночасним скороченням імпорту. Експорт окремих видів продукції – хімічної промисловості і чорної металургії буде дещо змінюватися – у міру відновлення внутрішнього попиту. Створюватимуться умови до вступу до СОТ.

Особливість другого етапу (до 2005 р.) – істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Розшириться співпраця з високо індустріальними країнами. Саме вони стануть найбільшими постачальниками нових технологій, високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Третій етап – відзначатиметься інтенсивним розвитком всіх галузей економіки, що стане основним фактором розвитку експорту. Повністю завершиться перехід на законодавство, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме загальноприйнятим у світі нормам та стандартам. Україна стане членом провідних торговельних організацій і угрупувань світу.

Крім розвитку торгівлі стратегічним напрямом інтернаціоналізації української економіки є залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів. Можливе залучення іноземного капіталу багато в чому пов»язане зі створенням сприятливого інвестиційного клімату:

1. низька вартість робочої сили;

2. дешевизна прав землекористування;

3. прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури;

4. система пільгового оподаткування;

5. преференційні міграційно-митний режим;

6. розвинуте зовнішньоекономічне, митне, валютне та ін. законодавство.

Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір: 1.вільні або спеціальні економічні зони; 2. єврорегіони; 3. морські економічні райони міжнародного співробітництва; 4. спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; 5. міжнародні транспортні коридори.

Україна бере участь у роботі СНД; Чорноморське економічне співробітництво – ЧЕС; а також ГУАМ – Грузія – Україна – Узбекистан – Азербайджан – Молдова.

Успішна реалізація всіх цих інтеграційних процесів має такі позитивні наслідки для економіки України:

1. залучення іноземних інвестицій для прискореного соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

2. залучення передових технологій та «ноу-хау»;

3. створення нових робочих місць;

4. розвиток взаємовигідного товарообміну;

5. створення наукових впроваджу вальних центрів;

6. вдосконалення системи підготовки кадрів;

7. взаємний обмін науковцями та фахівцями з різних галузей знань;

8. вирішення екологічних проблем.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 10 11 12 13 1415