Сутність перестрахування та його класифікація

Перестрахування, як і страхування, має багато різних визначень. Закон країни "Про страхування" трактує його як "страхування одним Страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика)"... Англійське законодавство визначає його як нове страхування, «кладене за новим полісом на один і той же застрахований ризик з метою забезпечити страховика від ризиків, взятих ним на страхування раніше. Це визначення породило ще одну дефініцію: перестрахування - це страхування страховиків.

Організаційний механізм перестрахувальної операції відрізняється від механізму співстрахування кількома елементами. По-перше, договір страхування усього об'єкта укладає один страховик. Його називають першим страховиком або цедентом, котрий передає надлишкову відповідальність іншим страховикам, котрих називають перестраховками або цесіонаріями. По-друге, страховик залишається відповідальним перед страхувальником і останній може не знати, перестрахований його договір чи ні. По-третє, разом з відповідальністю страховик передає і частину страхової премії як плату за прийняття ризику. По-четверте, при страховому випадку страхове відшкодування повністю сплачує страховик, а перестраховики повертають йому свої частки, хоч іноді передбачається пряме перерахування коштів від них до страхувальника. По- п'яте, ризик, прийнятий перестраховиком, може бути переданий в повторне перестрахування. Такий процес називається ретроцесією

Перестрахування класифікується за:

1) способом дії - на активне (передача ризиків в перестрахування) і пасивне (прийняття ризиків на перестрахування);

2) розміщенням ризиків - на вітчизняне і зарубіжне;

3) способом розподілу ризиків - на пропорційне і непропорційне;

4) методом передачі ризиків - на факультативне (добровільне), облігаторне (обов'язкове) і факультативно-облігаторне (змішане);

5) видами договорів(формами здійснення) - на пропорційне (квотні договори, договори ексцеденту суми і квотно-ексцедентні договори) і непропорційне (договори ексцеденту збитку і ексцеденту збитковості).

Перестрахувальні операції можуть здійснюватися як між страховиками, так і між страховиками і спеціалізованими перестрахувальними компаніями (професійними перестраховиками).

Пропорційне і непропорційне перестрахування відрізняються способом розподілу відповідальності і плати за неї. У першому випадку величина відповідальності пропорційна величині перестрахувальної премії, у другому випадку таке співвідношення не дотримується. При пропорційному перестрахуванні страховик переважно утримує з перестраховиків плату за укладення і супровід договору, так звану "комісію", а при непропорційному перестрахуванні комісія не застосовується. При непропорційному перестрахуванні вартість об'єкта (страхова сума) заздалегідь розділяється на кілька шарів ("леєрів") однакової вартості, але з різними ймовірностями виплати страхового відшкодування. Перший, нижній шар, називається пріоритетом і його завжди утримує перший страховик, а вищі шари передаються на перестрахування іншим перестраховкам. Виплата відшкодування завжди розпочинається з нижнього шару і після того, як перший страховик повністю виконає свої зобов'язання, виплату здійснює другий перестраховик, потім третій і т.д. Звідсіля зрозуміло, чому шари вартості відрізняються імовірністю виплати. При такому способі поділу ризиків виплата відшкодування за верхні шари здійснюється тільки при значних або повних збитках, що буває не так часто.

Факультативне перестрахування надає однакові права для передаючої і приймаючої сторони: перша має право передавати ті ризики, які вважає за Доцільне чи необхідне, друга - приймати їх чи не приймати в перестрахування. Після укладення договору облігаторного перестрахування Перестрахувальник повинен передати частину своїх ризиків, а перестраховик - прийняти їх. При факультативно-облігаторному перестрахуванні зберігаються права передаючої сторони щодо вибору ризиків, котрі передаються в перестрахування, але приймаюча сторона не має права відмовити у їх прийнятті.

Найпростішим видом договорів є квотний договір, котрий застосовується в факультативному і в облігаторному перестрахуванні. Квота в перестрахуванні найчастіше виражається у відсотках до загальної відповідальності страховика. Згідно з нею передається відповідальність і сплачуються перестрахувальні платежі за мінусом комісії. Згідно з величиною квоти здійснюється виплата відшкодування,

Складнішим видом договорів перестрахування є договір ексцедента (надлишку) суми та ексцедента збитковості За договором ексцедента суми перестраховик бере участь у всіх договорах, в яких страхова сума перевищує певну величину. Ця різниця (надлишок) передається в перестрахування, а в процентному співвідношенні частки на утриманні страховика і перестраховика змінюються залежно від величини страхової суми.

При страхуванні за договором ексцедента збитку перестраховик відшкодовує усі збитки цедента не на підставі відсоткового показника, а в сумах, які виникають понад визначену в договорі величину збитків цедента.

На підставі ексцедента збитковості переважно перестраховуються портфелі договорів або загальні фінансові результати компанії. При цьому способі збитки в межах 100, іноді - 102-105% збитковості відшкодовує страховик, понад ці межі - перестраховик. Іноді надвисоку збитковість теж оплачує страховик