Страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з рухом транспортних засобів, перевезенням пасажирів і вантажів

Найбільш поширеним видом страхування відповідальності є обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, серед котрих найбільш масовим є обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автомобільних транспортних засобів (ОС ЦВ ВАТЗ). В останньому випадку розрізняють страхування всередині певної країни і поза її межами, тобто в міжнародному автомобільному русі.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспорт-засобів в Україні. Цей вид страхування в Україні має певну історію. Його запровадження розпочалося з 1 січня 1997 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.

Учасниками страхування є страхувальник, страховик, Моторне транспортне бюро України (МТСБУ) та треті (потерпілі) особи. Організаційна схема цього виду страхування є триелементною, але у зв'язку з участю МТСБУ другий її лемент є подвійним

Початково цим видом страхування передбачався лише один ризик - збитки Життю і здоров'ю потерпілої особи при ліміті відповідальності страхової компанії У 2000 грн. З 1 квітня 2000 року введено другий ризик - за майнові збитки потерпілої особи в розмірі 25500 грн і одночасно збільшено страхову суму за битки життю і здоров'ю до 8500 грн. До майнових збитків страхової компанії Могла застосовуватися безумовна франшиза величиною до 2% страхової суми.

Договори страхування укладалися на період від 15 днів до одного року. Страхові тарифи були єдиними для всіх страховиків України, мали табличну форму і одночасно були розмірами страхових платежів за одну автомашину (табл. 3.2.2).

У випадку загибелі або смерті третьої особи, а також при встановленні їй інвалідності І групи виплачувалося 100% страхової суми за збитки життю і здоров'ю, при встановленні інвалідності II групи - 80%, III - 60%. За один день лікування травми виплачувалося 0,2% страхової суми, але не більше 50% її загального розміру. Страховик виплачував зазначені суми кожній потерпілій третім особі, але загалом не більше п'яти страхових сум. У разі, коли загальний розмір збитку за одним страховим випадком перевищував п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшувалося. За майнові збитки відшкодування виплачувалося в межах завданих збитків, але не більше страхової суми.

Величина збитків життю і здоров'ю визначалася на підставі лікарняного листка (лікування травми), довідки про встановлення інвалідності, свідоцтва про смерть, довідки ДАІ про ДТВ та документів про особу (паспорт, свідоцтво про спадщину) Величина майнових збитків визначалася на підставі вартості відновлення (ремонту) пошкодженого транспортного засобу третьої особи.

Незважаючи на обов'язкову форму, невисокі страхову тарифи і достатньо високу страхову суму, особливо за майновий ризик, цей вид страхування не набрав широкого розвитку. Максимальна кількість застрахованих автомашин не перевищувала 10%, а в окремі роки знижувалася до 2-3 відсотків загальної чисельності автомобільного парку України. Причинами була неузгодженість між рядом законів України і відсутність економічних санкцій за неукладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортного засобу.

Згідно з цим законом обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів має такі характеристики і здійснюється в такому порядку.

Страхова сума за збитки життю і здоров'ю потерпілих осіб становить 51000 грн, за майнові збитки потерпілих осіб - 25500 грн. За майнові збитки зберігається безумовна франшиза в розмірі до 2 відсотків страхової суми.

Законом "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено значно складніший порядок визначення страхового платежу. Він передбачає три елементи: 1) базовий тариф; 2) корегуючі коефіцієнти; 3) систему "бонус-малус" (підвищення-зниження). Базовий платіж та корегуючі коефіцієнти розраховуються Моторним транспортним страховим бюро України (МТСБУ) актуарно на підставі статистичних даних про рівень збитковості цього виду страхування за попередній рік і затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. На перший рік запровадження цього виду страхування базовий платіж встановлено в розмірі

291 49 грн.

Якщо пенсіонер є власником транспортного засобу з об'ємом двигуна до 1600 куб. см., то розмір страхового платежу для нього становитиме 50% базового тарифу. Учасники Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи, інваліди І та II групи, які особисто керують транспортним засобом, будуть звільнені від укладення договору з цього виду страхування. Відшкодування збитків внаслідок ДТВ, винними в котрих будуть визнані ці особи, здійснюватиме МТСБУ.

Підвищувальні або знижувальні коефіцієнти залежать від типу транспортного засобу (легкові чи вантажні автомобілі, причіп, автобус, мотоцикл та моторолер), території переважного використання транспортного засобу (м.Київ, міста з населенням понад 1 млн. чол., міста від 500 тис. чол. до 1 млн. чол., міста від 100 тис. чол. до 500 тис. чол., населені пункти з населенням менше 100 тис. чол.), користувача транспортного засобу (юридична чи фізична особа), водійського стажу (до 1 року, від 1 до 3 років, від 3 до 10 років, понад 10 років), кількості осіб, зазначених в договорі страхування (одна, дві або 3-5 осіб), наявності у страхувальника протягом попереднього року доведених спроб шахрайства або випадків, котрі були підставою Для регресного позову до нього

Максимальний розмір страхового платежу з врахуванням корегуючих коефіцієнтів згідно з показниками 2,3,4 розділів не може перевищувати більше ніжу 3 рази або бути меншим 50% базової ставки, до якої застосований відповідний корегуючий коефіцієнт з розділу 1.

Система "бонус-малус" повністю запозичена із Закону Російської Та Корегуючі коефіцієнти до базових страхових платежів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.

Федерації "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" і передбачає щорічне застосування додаткових підвищувальних або знижувальних коефіцієнтів залежно від того, були чи не були здійснені в попередньому році страхові виплати за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Цією системою передбачено 15 класів (13 звичайних, нульовий і максимальний), котрі присвоюються страхувальникам на початку кожного строку (переважно року) страхування залежно від того, були чи не були здійснені виплати за договором страхування цивільної відповідальності у попередньому році, причому при наявності виплати передбачається їх три групи - при 1,2 та 3 і більше виплатах. Третій клас передбачає коефіцієнт 1, він є найбільш нейтральним і присвоюється ^при першому укладенні договору страхування цивільної відповідальності. Якщо протягом першого року страхування зі страхувальником не трапився страховий випадок і за його договором не було страхових виплат, при укладенні договору ^на наступний рік йому присвоюється четвертий клас з коефіцієнтом 0,95, котрий дає зниження страхового платежу на 5 відсотків. Якщо страхувальник водитиме машину другий рік без дорожньо-транспортних випадків, то йому буде присвоєно п'ятий клас з коефіцієнтом 0,9 і так далі. Максимальний коефіцієнт зниження 0,5 передбачений тринадцятим класом. Його можна досягти на одинадцятий рік безперервного страхування при умові безаварійного водіння. Якщо ж з вини страхувальника в перший рік дії договору страхування буде одна страхова виплата, то на другий рік страхування йому буде присвоєно перший клас з підвищувальним коефіцієнтом 1,55, якщо за договором страхування буде 2 і більше виплат, він отримує максимальний клас з коефіцієнтом 2,45

Завдяки такому підходу система "бонус-малус" заохочуватиме страхувальників безаварійно експлуатувати транспортні засоби і перекладатиме значну частину витрат на страхування і відшкодування збитків на порушників правил дорожнього руху.

Приклад визначення страхового платежу для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.

Предмет страхування - легкова автомашина "Опель Аскона" з об'ємом двигуна 1800 куб. см. Територія переважного використання - місто з населенням до 500 тис. чол. Автомашина належить фізичній особі. Стаж водія - 5 років. Договір страхування укладається на власника автомашини і його дружину, котра водить машину 2 роки, тобто на визначених осіб (договір III типу).

Перший рік страхування (3-й клас).

1. Базовий платіж: 291,49 грн.

2. Платіж із застосуванням корегуючих коефіцієнтів 291,49х0,94х 1x1x1x1,1 =301,40 грн.

Другий рік страхування.

У зв'язку з тим, що протягом першого року за договором страхування не було страхових виплат, страхувальник отримує 4-й клас зі знижувальним коефіцієнтом 0,95. Страховий платіж становитиме 286,33 грн. (0,95 х 301,40).

Якщо протягом першого року за договором страхування була б одна страхова виплата, страхувальник отримав би перший клас з підвищувальним коефіцієнтом 1,55 і страховий платіж на другий рік становив би 467,17 грн. (1,55x301.40).

При переході до другого і наступних років страхування можливе застосування інших корегуючих коефіцієнтів у зв'язку зі зміною автомашини, збільшенням стажу водія, зміною території водіння і кількості осіб в договорі¹.

Тривалість дії договорів страхування - від 15 днів до одного року. Страховий платіж буде розраховуватися на річний період, а перехід до платежів меншої тривалості договору здійснюватиметься на підставі таблиці відсоткових показників.

Законом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в Україні передбачено деталізацію видів збитків, котрі можуть бути завдані фізичним і юридичним особам, встановлено порядок їх визначення і виплати страхового відшкодування.

Збиток, заподіяний життю і здоров'ю потерпілої особи, пов'язується із її лікуванням, тимчасовою або постійною непрацездатністю та смертю. Збитки у зв'язку з лікуванням дорівнюють витратам на доставлення, розміщення потерпілого в лікувальній установі, його діагностування, лікування та реабілітацію, медичну опіку, лікування в домашніх умовах та купівлю ліків.

Збитки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілої особи визначаються:

а) для зайнятих на виробництві на умовах трудового договору - неотримана середня заробітна плата, обчислена згідно законодавства про працю;

б) для осіб, які самостійно забезпечують себе роботою - не отримані доходи, обчислені як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортного випадку) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; трапився страховий випадок зменшені на виплати за рахунок коштів державного соціального страхування.

в) для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншим мінімальної зарплати, встановленої чинним законодавством.

Збитки у зв'язку з постійною втратою працездатності (інвалідністю) потерпілої особи дорівнюють не отриманим доходам в результаті постійної втрати працездатності, які не відшкодовуються виплатами за рахунок коштів державного соціального страхування. Таке відшкодування повинно виплачуватися не рідше одного разу на місяць до поновлення працездатності особи.

Право на отримання відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого мають особи, котрі були на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати на похорон.

У зв'язку зі смертю годувальника право на отримання відшкодування мають:

1) діти - до досягнення повноліття;

2) непрацездатна вдова (вдівець) і непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдівець), якщо у сім'ї є діти віком до 8 років;

3) інші члени сім'ї, які знаходились на утриманні потерпілого. Відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті

дорожньо-транспортного випадку настала протягом одного року після нього та є прямим його наслідком.

Збиток утриманцям дорівнює частині не отриманих доходів загиблої особи. яка б кожному утриманцю належала при житті потерпілого, зменшена на величину пенсії, наданої утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок визначення таких виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати на похорон повинні бути обґрунтовані та відшкодовуються на підставі оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують витрати на похорон.

До майнових відносяться збитки, котрі виникли у зв'язку з:

1) пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу третьої особи;

2) пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд і технічних засобів регулювання руху;

3) пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

4) здійсненням рятувальних робіт при дорожньо-транспортному випадку:

5) пошкодженням транспортного засобу, використаного для перевезення потерпілого до лікувального закладу чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

6) евакуацією транспортних засобів з місця випадку.

Майновий збиток дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням його зношеності. Витрати на ремонт можуть збільшуватися на величину витрат (пошкоджень), здійснених з метою рятування потерпілих, перевезенням транспортного засобу до місця проживання його власника чи до місця ремонту або до найближчої стоянки та оплати за зберігання на ній.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт буде технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, і його власник погодиться з цим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо витрати на ремонт транспортного засобу перевищать його вартість до ДТВ. Якщо власник транспортного засобу не погодиться з його визнанням фізично [знищеним, йому відшкодується різниця між вартістю транспортного засобу до [та після ДТВ, а також витрати на евакуацію з місця ДТВ. Якщо транспортний [засіб визнано фізично знищеним, відшкодування буде виплачене в розмірі його [вартості до ДТВ, збільшеної на витрати на евакуацію з місця ДТВ. Право на залишки транспортного засобу отримає страховик або МТСБУ

Збитки, пов'язані з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд чи інших матеріальних цінностей визначаються як різниця між вартістю відповідного об'єкта до і після ДТВ.

Учасники ДТВ повинні терміново повідомити про нього Державтоінспекцію України і не пізніше трьох днів - страхову компанію, котра застрахувала цивільну відповідальність власника транспортного засобу, винного в ДТВ. Якщо страховик невідомий, про ДТВ повідомляється МТСБУ. Особа, майну чи транспортному засобу якої нанесено збиток, повинна зберегти їх в такому стані, в якому вони знаходились після ДТВ, до огляду їх призначеного страховиком експерта. Страховик не пізніше третього дня з отримання письмового повідомлення про випадок повинен скерувати експерта на місце ДТВ або до місця знаходження транспортного засобу для його огляду.

Визначення збитків здійснюватиметься після отримання страховиком заяви від особи, котра має право на відшкодування. До заяви повинні додаватися Довідки про ДТВ, довідки медичних закладів про тривалість тимчасової непрацездатності, довідки про встановлення інвалідності, свідоцтво про смерть та інші документи.

Після розгляду страховиком документів про дорожньо-транспортний випадок він приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті. Заявник у письмовій формі інформується про прийняте Рішення щодо виплати або відмови у виплаті протягом трьох днів після його прийняття.

Якщо особа, котра претендує на виплату, не задоволена рішенням страховика, вона може оскаржити його перед МТСБУ, а якщо її не задовольнить рішення МТСБУ - подати позов до суду.

Якщо загальний розмір майнового збитку за одним страховим випадком перевищить п'ятикратний ліміт відповідальності страховика в 127,5 тис. грн (25,5 х 5), то відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

З метою забезпечення обов'язковості цього виду страхування експлуатація транспортного засобу без договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його власника чи користувача забороняється. Такий договір повинен укладатися не пізніше 7 днів з моменту державної реєстрації транспортного засобу. В Моторному (транспортному) страховому бюро України створюється єдина централізована база даних, в котру заносяться дані про укладення договорів страхування цивільної відповідальності та про виплати за ними. Контроль за наявністю чинних договорів під час експлуатації на вулично-дорожній мережі здійснюватимуть підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, а при перетині кордону України - органи Державної митної служби. У випадку експлуатації транспортного засобу без договору страхування цивільної відповідальності на водія накладатиметься штраф, визначений чинним законодавством.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за межами України ("Зелена карта").

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в міжнародному автомобільному русі відоме також під назвою "Зелена карта" за кольором страхового поліса. Воно розпочалося у 1953 році і в наші дні діє на території 44 країн, в тому числі 39 країн Європи і 5 країн Африки і Малої Азії (Туніс, Марокко, Іран, Туреччина, Ізраїль)¹. Наявність поліса "Зеленої карти" дозволяє без додаткового укладення договорів страхування проїхати автомашиною територіями цих країн внаслідок взаємного визнання полісів "Зеленої карти" усіма країнами-учасниками цієї системи. Це єдина в світі міжнародна системи страхування, яка базується на єдиних засадах і мас міжнародну систему управління. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, в кожній країні входять в спеціальне об'єднання (бюро), котре часто називають "Національне бюро "Зеленої карти", а головна організація цього об'єднання знаходиться у Лондоні і називається "Лондонське бюро "Зеленої карти". Національні бюро повинні визнаватися урядами відповідних країн. Вони, а також страхові компанії - члени національних бюро, повинні мати

гарантії безперешкодного здійснення валютних розрахунків між країнами-учасниками "Зеленої карти".

Україна прийнята в члени "Зеленої карти" з січня 1998 р., а продаж українських полісів "Зеленої карти" розпочався з 1 червня 1998 р. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, об'єднані в Моторне (Транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), котре станом на 01.01.2004 р. нараховувало 14 повних і 91 асоційованого члена.

Організаційна схема цього виду страхування дещо складніша, ніж традиційного страхування відповідальності

В цьому страхуванні може брати участь чотири або і шість учасників. Якщо ³ вини українського водія буде здійснений дорожньо-транспортний випадок в іншій країні, то в його документуванні візьме участь дорожна поліція країни відвідання, а у визначенні збитку і виплаті відшкодування - одна із страхових компаній країни відвідання. Після звернення потерпілої особи у страхову компанію остання в першу чергу перевірить дійсність поліса "Зеленої карти" в українського страховика і повідомить йому орієнтовну суму збитку. Після підтвердження українським страховиком реальності видачі "Зеленої карти" зарубіжний страховик завершує визначення збитків і виплачує відшкодування потерпілій особі. Підготувавши усі необхідні документи про випадок він пересилає їх українському страховику з розрахунком страхового відшкодування і обгрунтуванням величини своїх витрат, пов'язаних з визначенням збитку (так званої "комісійної винагороди"). Отримавши і проаналізувавши ці документи, український страховик повинен перерахувати належну суму страховику в країну, де трапився ДТВ. Якщо український страховик тимчасово неплатоспроможний, банкрут, або якщо поліс "Зеленої карти" виявиться фальсифікованим, відшкодування збитку здійсниться за рахунок МТСБУ.

При цьому страхуванні застосовується два основних види ризиків, котрі можуть трапитися з учасниками автодорожнього руху: 1) збитки життю і здоров'ю людей; 2) збитки майну юридичних чи фізичних осіб осіб. Визначення збитку і виплата страхового відшкодування в кожній з країн-членів "Зеленої карти" відбувається з врахуванням національного законодавства, а також врахуванням директив Європейського Союзу, якими рекомендовано встановлювати мінімальну страхову суму за одним полісом в розмірі не менше 600 тис. євро. Тому, наприклад в Республіці Польща страхова сума за договором "Зеленої карти" встановлена в такому розмірі. В Німеччині вона становить 5 млн. євро за збитки життю і здоров'ю та 1 млн. євро - за майнові збитки, в Швеції - по 300 млн. шведських крон за кожен ризик. В ряді країн Європи (Великобританія, Бельгія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Норвегія, Молдавія, Франція) немає обмеження відповідальності страховика як за збитки життю і здоров'ю, так і за майнові збитки. Варто підкреслити, що ці розміри виплат в першу чергу поширюються на потерпілих, котрі є громадянами країни, на території якої трапився випадок. На громадян інших країн вони поширюються лише тоді, коли це передбачено законодавством.

Тривалість дії договору страхування "Зелена карта" - від 15 днів до одного року. Страхові тарифи встановлюються в твердих сумах страховиками кожної країни самостійно і залежать від терміну дії договору і типу автомашини. Українські ж страховики застосовують єдині тарифи, диференційовані за трьома групами країн: до першої відносяться колишні соціалістичні країни, Естонія, Литва, Латвія та Молдова; до другої- Республіка Білорусь: до третьої - усі інші країни-члени "Зеленої карт Характерною особливістю цього виду страхування є відсутність договору, а наявність лише поліса "Зеленої карти". В ньому міститься невелика, але достатня кількість інформації для його використання. На зворотній стороні поліса знаходиться перелік, адреси і телефони усіх національних бюро "Зеленої карти".

Поліс видається особі, яка уклала договір страхування, в трьох примірниках (оригінал і дві копії). При ДТВ одна з копій залишається в складі документів для отримання потерпілою особою страхового відшкодування. В багатьох країнах Європи страхові суми за внутрішнім і зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів є однаковими і в такому випадку поліс "Зеленої карти" для закордонних поїздок видається безплатно.

Моторне (транспортне) страхове бюро України і його функції

Моторне (транспортне) страхове бюро України є одним із добровільних об'єднань учасників страхового ринку, котрі займаються обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні і за її межами. Власне в тому, що МТСБУ об'єднує страховиків, котрі займаються внутрішнім і зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, полягає його певна нетиповість. Переважно такі бюро об'єднують страховиків, котрі займаються тільки зовнішнім страхуванням і представляють інтереси своєї країни в Лондонському бюро "Зеленої карти". В Україні функції МТСБУ подвійні і тому роль його значно більша.

МТСБУ створене у 1994 році. На сьогоднішній день його статус регулюється кількома документами, котрі в певній мірі дублюють один одного: Положенням про Моторне (транспортне) страхове бюро, затвердженим постановою КМУ від 28 вересня 1996 р. № 1175, Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.). Є розділ про МТСБУ в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (липень 2004 р.).

Основними завданнями МТСБУ є:

- виконання страхових зобов'язань із обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за страховиків - його членів у випадку їх неплатоспроможності;

- здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій за збитки, заподіяні життю і здоров'ю потерпілих у ДТВ, що трапились з вини водіїв невстановленого транспорту; коли винний в ДТП загинув і не мав чинного договору обов'язкового страхування; зазначені виплати здійснюються в межах, передбачених правилами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок централізованих страхових резервних фондів.

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі авто-страхування "Зелена карта" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед національними бюро "Зеленої карти" з інших країн.

МТСБУ є гарантом щодо відшкодування збитків:

1) на територіях зарубіжних країн - членів "Зеленої карти", якщо ці збитки були зумовлені зареєстрованими в Україні транспортними засобами з українськими полісами "Зеленої карти";

2) на території України, якщо збитки були зумовлені водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за принципами взаємного врегулювання збитків на території країн - членів системи "Зелена карта";

3) за інших обставин на умовах, визначених чинним законодавством про цивільну відповідальність власників транспортних засобів.

МТСБУ за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг встановлює єдиний зразок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

МТСБУ фінансується за рахунок внесків його членів, а також за рахунок доходів від тимчасово розміщених коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

В МТСБУ утворюється два централізованих страхових фонди: фонд страхових гарантій та фонд захисту потерпілих у ДТВ. Перший фонд призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаємо-розрахунків з" національними бюро "Зеленої карти" інших держав, з якими МТСБУ уклало угоди про взаємне визнання договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та про взаємне врегулювання питань стосовно збитків. Другий фонд призначений для здійснення виплат страхового відшкодування за збитки життю і здоров'ю з вини водіїв невстановленого транспорту або коли винний у ДТП загинув, не маючи чинного договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Обидва фонди здебільшого формуються за рахунок разових гарантійних внесків страховиків та відрахувань із зібраних страхових платежів згідно договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Органами управління МТСБУ є загальні збори його членів, координаційна рада, президія і дирекція.

Обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника та експлуатанта повітряного судна.

Обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника та експлуатанта повітряного судна має дві особливості порівняно з іншими видами страхування відповідальності. Першою є те, що виплата страхового відшкодування потерпілим особам здійснюється не страховою компанією, а страхувальником. Тому організаційна схема страхування має такий вигляд

Другою особливістю є широке застосування норм міжнародного і зарубіжного страхового права при страхуванні для здійснення міжнародних польотів, в тому числі розмірів страхових сум.

При обов'язковому страхуванні відповідальності повітряного перевізника та експлуатанта повітряного судна застосовуються однакові ризики. Це основні ризики, властиві страхуванню відповідальності - за збитки життю і здоров'ю та за майнові збитки. Різниця між цими видами страхування полягає в тому, що повітряний перевізник несе відповідальність за життя і здоров'я пасажирів, яких він перевозить, та за ручну поклажу пасажирів, багаж, пошту і вантаж. Експлуатант повітряного судна несе відповідальність за збитки життю і здоров'ю третіх осіб та їх майнові збитки, причому третіми особами вважаються фізичні і юридичні особи, котрі не пов'язані зі страхувальником договірними відносинами та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням. Таким чином, третіми особами тут не можуть бути пасажири або особи, котрим належить вантаж, ручна поклажа, пошта. Третіми особами тут є особи, чиє життя і здоров'я чи майно знищене або пошкоджене в результаті технічних маневрів (руління) літака в аеропорту, внаслідок падіння його на будівлі, споруди, транспортні засоби та інші об'єкти.

При страхуванні відповідальності повітряного перевізника страхові суми встановлюються:

1) за збитки життю і здоров'ю пасажирів:

а) на час польотів в межах України - в сумі, еквівалентній 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ за кожне пасажирське крісло відповідно до їх кількості згідно сертифіката експлуатанта повітряного судна;

б) на час міжнародних польотів - відповідно до міжнародних угод або законодавства країн, на території яких здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці;

2) за втрату або пошкодження багажу, пошти або вантажу - в сумі, еквівалентній 20 доларам США за офіційним курсом НБУ, за кожен кілограм ваги;

3) за ручну поклажу, що знаходиться у пасажира - в сумі, еквівалентній 400 доларам США за офіційним курсом НБУ.

При страхуванні відповідальності експлуатанта повітряного судна страхові суми встановлюються:

1) для польотів у межах України для суден з максимальною злітною масою:

- до 500 кг - 100 тис. грн.

- від 501 до 1000 кг - 200 тис. грн.

- від 1001 до 2000 кг - 500 тис. грн. - від 2001 до 6000 кг - 1 млн. грн. - від 6001 до 25 000 кг - 5 млн. грн. - від 25001 до 50 000 кг - 25 млн. грн. - від 50001 до 100 000 кг - 50 млн. грн. - від 100001 до 500 000 кг - 100 млн. грн. - понад 500001 кг - 150 млн. грн. і 2) для міжнародних польотів - відповідно до міжнародних угод або законодавства країн, на території яких здійснюються польоти повітряного судна, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці.

Максимальний страховий тариф при кожному з цих видів страхування не повинен перевищувати 2 відсотків від розмірів страхових сум. Страхові платежі визначаються на підставі базової формули (1) і сплачуються страхувальниками (повітряними перевізниками і експлуатантами повітряних

СУДЄН).

Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та акта про страховий випадок.

Для отримання страхового відшкодування за збитки життю і здоров'ю пасажирів, багажу, поклажі, пошті, вантажу страхувальник повинен передати страховику оригінали або нотаріально посвідчені копії таких документів:

- страхового поліса;

- розрахункового документа про сплату страхових платежів;

: - заяви пасажирів або їх спадкоємців, власників багажу, поклажі, пошти, вантажу;

- документи, які підтверджують розміри збитків;

- корінці авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряного судна;

- свідоцтва про смерть та документи про правонаступництво (у разі загибелі чи смерті пасажирів);

- акти про пошкодження або втрату вантажу чи багажу;

- документи на перевезення вантажів та пошти;

- документи про реєстрацію події з повітряним судном.

Для отримання страхового відшкодування за збитки, заподіяні третім особам, страховику передаються оригінали або нотаріально посвідчені копії таких документів:

- страхового поліса;

- розрахункового документа, що підтверджує сплату страхових платежів;

- письмові претензії (заяви) третіх осіб або їх спадкоємців;

- документи, які підтверджують розмір збитків;

- документи про реєстрацію події з повітряним судном.

Після отримання усіх документів страховик протягом ЗО діб повинен здійснити розслідування страхового випадку і протягом 10 діб після його завершення та складення акта про страховий випадок виплатити страхове відшкодування.

Обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів та відповідальності експортера і особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів.

Метою страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів (вибухові, легкозаймисті, токсичні, інфекційні, радіоактивні, корозійні та деякі інші речовини) є відшкодування збитків життю і здоров'ю та майну третіх осіб, а також збитків навколишньому середовищу. Для перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекція МВС України видає спеціальні дозволи, котрі без договору страхування видаватися не можуть.

Організаційна схема цього страхування триелементна. її особливістю є те, що страхувальниками одночасно повинні виступати три особи -відправник, перевізник і одержувач небезпечного вантажу, що передбачає укладення трьох окремих договорів. Страховими ризиками є збитки життю і здоров'ю фізичних осіб та збитки навколишньому природному середовищу Страховим випадком є будь-яка подія під час перевезення вантажів, котра зумовила появу збитків.

Для визначення основних показників договорів страхування - страхової суми, страхових тарифів і страхових платежів - в Правилах з цього виду страхування передбачено дві таблиці. Страхові суми за кожну повну і неповну тонну небезпечного вантажу визначаються на підставі класу вантажу (усього класів 9) в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. За одну тонну найбільш небезпечних вантажів VI класу страховий тариф становить 120 неоподатковуваних мінімумів громадян (НМДГ), або 2040 грн., найменш небезпечних IX класу - 60 НМДГ, або 1020 грн. Отже, якщо автомашина перевозить 5 тонн найбільш небезпечного вантажу, страхова сума становитиме 10 200 грн (2040 х 5), найменш небезпечного - 5 100 грн (1020 х 5). В другій таблиці подаються страхові тарифи для кожного виду транспорту (залізничний, автомобільний і т.д.) в розрізі трьох учасників договору страхування -відправника, отримувача і одержувача - та згідно класів вантажів. Страховий тариф для токсичних речовин, які є вантажами VI класу і перевозяться автомобільним транспортом, становить: для відправника - 0,21%, для перевізника - 0,3%, для отримувача - 0,09% страхової суми, разом 0,6% страхової суми. Страховий платіж визначається в загальному порядку і при страховій сумі 10 200 грн становитиме 61,2 грн (10 200 х 0,6%: 100).

Величина страхового тарифу в договорі може збільшуватися залежно від віддалі перевезення, терміну страхування та інших умов.

Для отримання страхового відшкодування в страхову компанію подається заява, копія договору страхування, платіжний документ про сплату страхового платежу, акти комісії про розслідування випадку, копія дозволу на перевезення вантажу та накладної на його перевезення, ухвала суду про стягнення зі страхувальника на користь потерпілих відповідних сум або підтверджуючих документів про врегулювання збитків без звернення до суду.

Страхові виплати здійснюються так:

1) 50% страхової суми спрямовується на виплати за збитки життю і здоров'ю третіх осіб, причому на одну особу вони здійснюються так: за смерть -500 НМДГ, у разі встановлення інвалідності І, II або III групи відповідно 450, 375 і 250 НМДГ, за кожен день непрацездатності - один НМДГ, але не більше 250 НМДГ за весь період втрати працездатності;

2) 30% страхової суми призначається для відшкодування збитків навколишньому природному середовищу;

3) 20% страхової суми виплачується за майнові збитки потерпілим особам. Метою страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає

^?а утилізацію (видалення) небезпечних відходів, є відшкодування збитків, Сподіяних життю і здоров'ю людей, власності (майну) та навколишньому середовищу під час вивезення за рубежі України небезпечних відходів.

Організаційна схема страхування триелементна. її особливістю є наявність ох страхувальників - експортера та особи, відповідальної за видалення відходів. Така схема передбачає укладення двох окремих договорів рахування - експортера і особи, відповідальної за видалення відходів, якщо особи є різними.

Страховими ризиками є збитки здоров'ю третіх осіб, власності (майну) етіх осіб та навколишньому природному середовищу.

Страхові суми встановлюються в таких розмірах:

а) для експортера відходів за перевезення небезпечних відходів масою:

- до 1 т включно - 200 тис. грн;

- від до 5 т включно -1 млн. грн;

- від 5 до 25 т включно - 2 млн. грн;

- від 25 до 50 т включно - 4 млн. грн;

- від 50 до 1000 т включно - 6 млн. грн;

- від 1000 до 10 тис. т включно - 10 млн. грн,

а також додатково 500 грн за одну тонну у разі перевезення таких відходів масою понад 10 тис. т, але не більше, ніж 30 млн. грн.

б) для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів

2 млн. грн.

Максимальний розмір страхових тарифів становить:

а) для експортера небезпечних відходів - 0,25 відсотка страхової суми;

б) для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів - 0,2 відсотка страхової суми.

Розподіл сум страхового відшкодування передбачається договором страхування. Якщо були заподіяні збитки навколишньому природному середовищу, на їх відшкодування повинно спрямовуватися не менше 55 відсотків страхової суми.

Збитки визначаються на підставі заяв про виплату відшкодування, документів про настання випадку, актів комісії з розслідування випадку та визначення збитків, листків непрацездатності, рішення про встановлення інвалідності або свідоцтв про смерть потерпілих осіб.

Після отримання усіх документів протягом 15 днів страховик повинен скласти акт про страховий випадок або не пізніше 20 днів прийняти рішення про відмову у виплаті і повідомити заявників про нього.

Добровільне страхування відповідальності перевізників

Страхування відповідальності перевізника зумовлено тим, що за цілісність вантажу від моменту завантаження його на транспортний засіб і видачі транспортних документів і до моменту доставки в пункт призначення, розвантаження і здачі транспортних документів, а також за доставку вантажів у певний термін відповідає перевізник (автомобільне чи залізничне підприємство, морське чи річкове пароплавство). У ряді випадків затримки з доставкою вантажів, особливо при міжнародних перевезеннях, де вони перетинають кордони кількох держав, зумовлюються помилками в оформленні супровідних документів. Для того, щоб не оплачувати збитки, котрі можуть виникати при транспортуванні вантажів, перевізники страхують свою відповідальність.

Цей вид страхування широко використовується на водному та наземному транспорті у зв'язку з відсутністю на них обов'язкового страхування відповідальності перевізника. Завжди страхується відповідальність перевізника при міжнародних перевезеннях.

Організаційна схема цього страхування триелементна, але виплата страхового відшкодування здійснюється не потерпілій особі, а страхувальнику.

Враховуючи добровільну форму цього страхування, його умови в різних страхових компаніях можуть значно відрізнятися. В першу чергу сказане стосується страхових ризиків. Залежно від обслуговуваного виду транспорту і характеру перевезень - внутрішніх чи міжнародних - найбільш поширеними є три види ризиків:

1) втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок ДТВ;

2) втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок дій третіх осіб;

3) збитки внаслідок несвоєчасної доставки вантажів.

Як додатковий, українські страховики використовують ризик нанесення збитків життю і здоров'ю третіх осіб вантажем, котрий перевозить перевізник.

Крім перелічених збитків, страхові компанії додатково можуть відшкодовувати витрати на:

1) перевезення вантажу за правильною адресою, якщо страхувальник помилково доставив його за іншою;

2) запобігання чи зменшення розмірів збитку після аварії транспортного засобу (зберігання, перевантаження, сортування, переупакування, іноді реалізація пошкодженого майна);

3) розслідування обставин страхового випадку та захист інтересів страхувальника в судах;

4) штрафні санкції за порушення митного законодавства;

5) відшкодування замовнику митних зборів, податків та інших офіційних зборів, а також витрат на виконання митних формальностей у випадку повної втрати вантажу повністю, а у випадку часткової втрати - пропорційно величині збитку.

Договори страхування відповідальності перевізника можуть укладатися на один рейс або на певний період часу з відповідальністю за усі транспортні засоби і усі вантажі, які вони перевозять. На цій підставі визначаються страхові суми.

При укладенні договору страхування на окремий рейс страхова сума, як правило, дорівнює вартості вантажу. При укладенні договорів страхування відповідальності перевізника на певний період - квартал, півроку або рік -страхова сума визначається в розмірі вартості середньої партії перевезення або величини збитків (суми претензій) за попередній період часу, переважно рік. В окремих випадках використовують показник величини фрахту.

Страхові тарифи встановлюються у відсотках до страхової суми. В першу Чергу встановлюють базовий річний тариф, котрий залежить від кількості транспортних засобів. Крім базового, визначають ще 2-3 корегуючі Коефіцієнти залежно від величини франшизи, кількості ризиків в договорі, Терміну дії договору страхування, іноді - віддалі перевезення вантажів. Річні Тарифи з врахуванням корегуючих коефіцієнтів становлять 0,2-0,3 відсотка страхової суми.

Страхові платежі визначаються на підставі базової формули (1). з договорах може передбачатися умовна франшиза в розмірі до 10-15 відсотків або безумовна в розмірі не менше 1 відсотка страхової суми.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен в найкоротший термін, переважно протягом 3-х діб, повідомити страховика про нього і вжити заходів щодо запобігання або зменшення розмірів збитку. Страхувальник без письмової згоди страховика не повинен брати зобов'язання відшкодувати збитки чи визнавати повністю або частково свою відповідальність.

Страховик виплачує відшкодування після того, як страхувальник відшкодував збитки потерпілій особі. Тепер для отримання відшкодування від страховика страхувальник повинен представити йому повний комплект претензійних документів (10-15 одиниць), найголовнішими з котрих с: претегоійний лист замовника перевезення, розрахунок величини збитку, товарно-транспортні накладні, акти огляду вантажу, платіжний документ про оплату збитку потерпілій особі, довідка з Державтоінспекції про ДТВ.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: