Поняття про відповідальність та загальна характеристика її страхування

Відповідальність є широким поняттям, під яким в першу чергу розуміють дотримання моральних і майнових, зокрема зобов'язальних норм, а також добросовісне виконання громадянських і службових обов'язків. При порушенні цих норм і нанесенні іншій особі моральних і матеріальних збитків виникає відповідальність за допущене, скоєне чи не виконане, котра передбачає обов'язок відшкодувати нанесені збитки. В широкому розумінні розрізняють соціальну, моральну і юридичну відповідальність.

Соціальна відповідальність є загальним поняттям, котре охоплює всі види відповідальності в суспільстві. Соціальну відповідальність можна розуміти як відповідальність держави за стан і наслідки життєвих умов, безпеки, зайнятості, освіченості, вихованості її громадян.

Моральна відповідальність пов'язана з порушенням моральних норм суспільного життя чи життя певної групи людей і найчастіше виражається в формі громадського (колективного, групового) осуду дій особи, котра здійснила аморальний вчинок.

В широкому розумінні юридична відповідальність є способом покарання особи, котра порушила певні правові норми шляхом застосування санкцій, передбачених законом. Залежно від характеру правопорушення розрізняють дисциплінарну, адміністративну, кримінальну і цивільну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність проявляється при порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки, невиконанні або неякісному виконанні службових обов'язків, ненавмисному пошкодженні майна підприємств. За дисциплінарні порушення покаранням є попередження, догана, сувора догана, звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність з'являється при порушенні норм або правил, встановлених державними органами влади. Прикладами можуть служити порушення правил вуличного руху, торгівлі, забудови території своєчасності сплати податків та ін. Покарання у вигляді штрафів, попередження, позбавлення певних прав накладають суди, податкові органи, міліція. Найсуворішим адміністративним покаранням є адміністративний _арешт і виправні роботи.

Кримінальна відповідальність виникає внаслідок здійснення злочину. Покарання за кримінальні злочини переважно носять вигляд обмеження свободи і застосовуються лише судами.

Цивільна (цивільно-правова) відповідальність є способом примусового впливу на порушника громадянських прав шляхом застосування санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення майнового стану потерпілого. Ця відповідальність настає в результаті порушення майнових і особистих немайнових прав юридичних і фізичних осіб (ненавмисне пошкодження або знищення майна, невиконання умов договору, незаконне володіння та ін.)

Різновидністю цивільно-правової відповідальності є матеріальна відповідальність працівників підприємств. Вона виникає в результаті нанесення майнового збитку в процесі службової (виробничої) діяльності. Особа, винна у нанесенні збитків, зобов'язана відшкодувати їх підприємству, установі чи організації у встановленому законом порядку. Таку відповідальність найчастіше несуть продавці і завідуючі складами за збереження товарно-матеріальних цінностей, касири - за збереження грошей. Порядок відшкодування матеріальних збитків встановлюється законодавством про працю.

Якщо збиток заподіяний не зі злого умислу і не має кримінального характеру, відповідальність особи за нього може страхуватися, а збитки - відшкодовуватися страховою компанією. Страхуванню підлягає тільки цивільно-правова відповідальність за винятком матеріальної.

Страхування відповідальності народилося в результаті розвитку майнового страхування. Вперше воно почало застосовуватися в морському страхуванні як наслідок розподілу ризиків при спільній аварії. Як спеціалізований вид страхування воно застосовується в морському страхуванні з середини 19 століття, а на наземному транспорті - з початку 20 століття.

Основним призначенням цього страхування є захист майнових інтересів потерпілих сторін, додатковим - звільнення від обов'язку виплати відшкодування осіб, винних у заподіянні збитків. Обидва фактори надають страхуванню відповідальності вагомого соціального значення.

У зв'язку з необхідністю зобов'язати винну особу відшкодувати нанесені збитки цивільним законодавством передбачаються зобов'язальні норми та ^величини відшкодовуваних збитків. Новий Цивільний кодекс України ^встановлює загальне право потерпілої особи на відшкодування збитків і визначає види збитків. "Особа, якій завдано збитки в результаті порушення ¹¹ Цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому обсязі" (стаття 22).

Стаття 1166 цього ж кодексу конкретизує вищевикладене. "Майнові збитки, завдані неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також збиток, завданий майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка його завдала". При цьому Цивільний кодекс України розрізняє звичайне і підвищене джерело небезпеки і встановлює обов'язок власника чи володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати заподіяні збитки: "Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і пожежонебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб. Збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку" (стаття 1187).

Цивільним Кодексом України передбачено, що потерпілій особі відшкодовуються як майнові збитки (стаття 1166-1194), так і збитки життю і здоров'ю (стаття 1195-1208). Передбачається також можливість страхувати цивільну відповідальність і при недостатності страхового відшкодування винний у нанесенні збитків повинен відшкодувати різницю між загальною величиною збитків і розміром страхового відшкодування (стаття 1194).

Фізична або юридична особа, внаслідок дій або бездіяльності якої іншій особі завдано збитків шляхом каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), не отриманий внаслідок втрати або зменшення професійної чи загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, зумовлені необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (стаття 1195), а визначення розмірів втрат і відшкодувань наведено в статті 1197-1199. У випадку смерті потерпілого його сім'ї відшкодовуються витрати на похорон і спорудження пам'ятника, а непрацездатні члени мають право на отримання пенсії (стаття 1200-1202).

В новому Цивільному кодексі України визначено суб'єкти, котрі несуть ризики випадкового пошкодження або знищення застави (стаття 580), товарів

(стаття 668), лізингованого майна (стаття 809) і майна на зберіганні (стаття 952), будівельного об'єкта (стаття 881). Визначені також суб'єкти, відповідальні за збитки внаслідок низької якості товарів (стаття 711), відповідальні за будівельну продукцію і гарантійні терміни її експлуатації (стаття 883-884), за збитки внаслідок управлінської (менеджерської) діяльності (стаття 1043). Це створює правові передумови для запровадження нових видів страхування відповідальності - за продукт, за якість продукції в промисловості, в будівництві та в сфері послуг, за діяльність менеджерів.

Згідно із Законом України "Про страхування" об'єктами при страхуванні відповідальності є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяних ними збитків фізичній особі або її майну, а також збитків заподіяних юридичній особі. Тому найбільш типовими для цього страхування є два ризики: 1) нанесення збитків життю і здоров'ю фізичних осіб; 2) нанесення майнових збитків юридичним та фізичним особам.

У цій галузі можна виділити три підгалузі:

1) страхування відповідальності на транспорті;

2) страхування професійної відповідальності;

3) страхування інших видів відповідальності.

Як критерій (ознаку) для віднесення тих чи інших видів страхування до певних підгалузей ми застосовуємо виробничу ознаку, тобто вид діяльності, зі здійсненням котрого виникає відповідальність. На цій підставі до підгалузі "Страхування відповідальності на транспорті" ми відносимо види страхувань, пов'язані з відповідальністю, котра виникла у зв'язку з рухом транспортних засобів, перевезенням пасажирів і вантажів, до підгалузі "Страхування професійної відповідальності" - види страхувань, пов'язані з виконанням професійних обов'язків певними категоріями працівників, а до третьої - "Інші види страхування відповідальності" -різновиди страхувань, котрі не ввійшли до перших двох.

В кожній з трьох підгалузей існують обов'язкові і добровільні види страхувань, перелік котрих наведено на початку підрозділів 3,4 і 5.