 |
Теми для самостійного вивчання студентами заочної форми навчання.
|
|
|
|
1. Історія виникнення групового соціально-психологічного навчання і його переваги перед індивідуальним навчанням.
2. Умови зміни особистості учасника в процесі соціально - психологічного тренінгу.
3. Механізм (процеси інтеграції і дезінтеграції) зміни особистості в груповому тренінгу.
4. Метод дискусії в соціально-психологічному тренінгу. Біографічні, тематичні, інтерактивні дискусії: зміст, сфера застосування і відмітні ознаки.
5. Ігровий метод в соціально-психологічному тренінгу. Відмітні особливості ігрової діяльності. Операційні і міжособистісна ігри.
6. Різновиди ігрового методу в соціально-психологічному тренінгу. Ситуаційні ігри.
7. Психодрама в соціально-психологічному тренінгу, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) і елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне «Я», публіка).
8. Транзактний аналіз в соціально-психологічному тренінгу, види трансакцій.
9. Методи, засновані на невербальній активності в соціально-психологічному тренінгу: проектний малюнок, психогімнастика, методи тілесної і танцювальної терапії.
10. Психокорекційні техніки в СПТ.
11. Техніки активного слухання в СПТ.
12. Техніки емпатичного приєднання до учасника СПТ.
13. Техніки вербального і невербального спілкування ведучого з групою в СПТ.
14. Методи психодіагностики учасників СПТ.
15. Склад тренінгових груп: якісний і кількісний аспекти.
16. Групові норми в СПТ. Основні цілі введення правил роботи в тренінгу.
17. Класифікація тренінгових груп. Критерії класифікації груп тренінгу.
18. Взаємозв'язок між цілями групової роботи і видами тренінгових груп.
19. Основні чинники групової згуртованості в групі СПТ.
|
|
|
20. Переваги і недоліки згуртованої групи в умовах тренінгу.
21. Характеристика особистості групового тренера. Основні вимоги до ведучого групи СПТ.
22. Можливі ролі ведучого тренінгової групи.
23. Функції керівника. Найбільш поширені помилки ведучого групи СПТ.
24. Основні характеристики стадії псевдозгуртованості. Основні завдання тренера на початковій стадії
25. Перехідна стадія — конфлікт (чи криза). Особливості стадії конфлікту.
26. Робоча стадія. Основні характеристики робочої стадії в розвитку тренінгової групи і завдання ведучого на цьому етапі.
27. Стадія завершення — сепарації. Особливості стадії сепарації. Техніка роботи на стадії завершення тренінгу.
28. Самопрезентація тренера, введення правил тренінгової групи.
29. Визначення потреб тренінгової групи.
30. Деролінг, шерінг і де-брифінг в роботі СПТ.
31. Психотехніки, вживані для проблематизації групи.
32. Психотехніки, вживані для формування зворотного зв'язку.
33. Корпоративні тренінги.
34. Відеотренінги.
35. Тренінг підготовки персоналу.
36. Тренінг особистісного зростання.
37. Способи закріплення змін залежно від виду тренінгу.
38. Цикл самонавчання. Асиміляція тренінгового досвіду.
39. Ефекти СПТ: моніторинг успішності, система експрес-аналізу.
40. Основні детермінанти успішності тренінгу.
Тести для самоконтролю знань.
1. Соціально-психологічний тренінг (СПТ) є:
А. Областю практичної психології, що використовує активні методи групової психологічної роботи.
Б. Областю практичної психології, що використовує традиційні методи групової психологічної роботи.
В. Областю практичної психотерапії, що використовує як активні методи групової психологічної роботи, так і традиційні.
Г. Теоретичною галуззю наукової психології.
2. На відміну від традиційних форм навчання у тренінгу відбувається:
А. Активне включення поведінкових моделей та взаємообмін досвідом учасників групи.
Б. Відпрацювання нових паттернів поведінки і заміна ними старих.
В. Придбання теоретичних знань, необхідних для зміни поведінки.
Г. Розвиток комунікативної сфери особистості учасників.
|
|
|
3. Основоположником безпосередньо тренінгових груп, як форм групової психологічної роботи з людьми вважають:
А. К. Левіна.
Б. П.Шільдера.
В. Д. Пратта.
Г. А. Месмера.
4. В основі створення Т-груп лежали три основні ідеї, виключіть зайву:
А. Більшість людей живе і працює в групах.
Б.Нерідко людина не віддає собі звіту в тому, яким чином він бере участь у групі, яким його бачать інші члени тієї чи іншої соціальної групи.
В. Більшість людей не усвідомлює, якими є реакції, почуття і думки, які викликає їх поведінка у інших людей.
Г. Більшість людей транслює в дорослому житті варіанти поведінки, вивчені в дитячому віці.
5. Поняття соціально-психологічний тренінг для позначення групових форм психологічної роботи ввів в ужиток:
А. М. Форверг.
Б. К. Левін.
В. П.Шільдер.
Г. Д. Пратт.
6. Виберіть ту фазу розвитку Т-групи, в процесі якої у її членів формується почуття приналежності до групи, усвідомлення загального «Ми», виявляється відкритість у вираженні почуттів:
А. Фаза знайомства членів групи з тренером і один з одним.
Б. Фаза орієнтації і залежності.
В. Фаза конфлікту.
Г. Фаза співпраці та цілеспрямованої діяльності.
7. Який з наведених нижче не відноситься до основних критеріїв відбору учасників Т-групи:
А. Демографічний.
Б. Мотиваційний.
В. Соціально-психологічний.
Г. Освітній.
8. До психотерапевтичних нормам роботи групи не відноситься:
А. Заборона на певні теми, жорсткий зворотний зв'язок.
Б. Відкритість учасників, їх активність.
В. Безоціночне і терпиме звернення з іншими.
Г. Конфіденційність по відношенню до чужих таємниць.
9. Один з невербальних методів групової роботи, в основі якого лежить система духовної практики, яка дозволяє наблизитися до центру свого Я і тим самим прийняти на себе відповідальність за зміст своїх думок називається:
А. Психогімнастика.
Б. Невербальна поведінка.
В. Тілесна терапія.
Г. Медитація.
10. Відмінною рисою якого з видів дискусії є те, що в центрі уваги групи перебуває не конкретна людина або тема, а тренінгова група, коли вся активність учасників спрямована на аналіз внутрішньогрупових процесів:
А. Біографічної дискусії.
Б. Тематичної дискусії;
В. Інтерактивної дискусії.
Г. Вільної дискусії.
|
|
|
11. У рамках якого концептуального напряму в психологічному тренінгу основною детермінантою особистісного розвитку та поведінки розглядаються несвідомі психічні процеси і психологічне втручання спрямовується на досягнення усвідомлення конфлікту між свідомим і несвідомим.
А. Психодинамічного.
Б. Гуманістичного.
В. Поведінкового.
Г. Когнітивного.
12. До якого із концептуальних напрямків відносяться такі методи, що використовуються в СПТ як транзактний аналіз, психодрама, тілесно-орієнтована психотерапія.
А. Психодинамічного.
Б. Гуманістичного.
В. Поведінкового.
Г. Когнітивного.
13. Психологічний метод, який допомагає людям підійти раціонально до аналізу власного і чужого поведінки, краще усвідомити себе і структуру своєї особистості, а також сутність взаємодії з іншими людьми і внутрішньо запрограмований життєвий стиль - сценарій, називається:
А. Психодрама.
Б. Транзактний аналіз.
В. Психосинтез.
Г. Казкотерапія.
14. Психологічний метод, в ході якого відбувається "інсценування" реальних проблем учасників тренінгу з обов'язковим розподілом ролей у процесі якого досягається розуміння і емоційна розрядка через катарсис, називається:
А. Психодрама.
Б. Транзактний аналіз.
В. Психосинтез.
Г. Казкотерапія.
15. Суть методів СПТ, застосовуваних у рамках якого з концептуальних напрямів, становить виправлення неадекватної поведінки шляхом відучування від неефективних реакцій і вироблення більш адаптивних:
А. Психодинамічного.
Б. Гуманістичного.
В. Поведінкового.
Г. Когнітивного.
16. Основною метою методів СПТ, застосовуваних у рамках якого з концептуальних напрямів, є усвідомлення учасниками цінності свого існування, прийняття відповідальності за скоєні вчинки, рішення проблеми автентичності.
А. Психодинамічного.
Б. Гуманістичного.
В. Поведінкового.
Г. Когнітивного.
|
|
|
17. Які дії з нижчеперелічених не відносяться до етапів роботи по створенню тренінгових технік:
А. Вичленення проблеми, яку необхідно вирішити в тренінговій роботі.
Б. Вибір тренінгового методу, в рамках якого найбільш доцільно розробляти психотехніку.
В. Формулювання очікувань учасників тренінгу щодо тієї чи іншої психотехніки.
Г. Створення необхідних тренінгових вправ в рамках обраного методу.
18. Назвіть основні фактори, що обумовлюють ефективність тренінгу:
А. Особистісні риси та якості тренера, рівень базової та спеціальної підготовки тренера.
Б. Місце та час проведення тренінгу.
В. Тема, цілі та завдання тренінгу.
Г. Контингент учасників тренінгової групи.
19. Назвіть основні поведінкові ролі керівника Т-груп за К. Рудестамом:
А. Експерт. Еталонний учасник.
Б. Активний керівник. Аналітик. Коментатор. Посередник. Член групи.
В. Експерт. Каталізатор. Тренер-диригент. Еталонний учасник.
Г. Інструктор. Учитель. Режисер. Опікун.
20. Назвіть найбільш важливі особистісні якості, необхідні тренеру за К. Роджерсом:
А. Підготовленість і компетентність особистісна і професійна.
Б. Знання законів групової динаміки і вміння бачити їх прояву в конкретному груповому процесі.
В. Особистісна конгруентність; схильність до рефлексії; емоційна сенситивность; емпатійність; спонтанність і відкритість у вираженні почуттів і думок.
Г. Знання та вміння використання арсеналу психотехнічних засобів у відповідність актуальному моменту СПТ.
21. Узагальнення та коментарі тренера у відношенні того, що відбувається в групі, засновані на його спостереженнях, без висловлювання власних почуттів та оціночних суджень складають суть:
А. Аналітичної функції керівництва Т-групою.
Б. Посередницькою функції.
В. Спонукальною функції.
Г. Експертної функції.
22. Допомога учасникам у об'єктивній оцінці своєї поведінки, у баченні того, як воно впливає на інших складають суть:
А. Аналітичної функції керівництва Т-групою.
Б. Посередницькою функції.
В. Спонукальною функції.
Г. Експертної функції.
23. Демонстрація учасникам тренінгу відкритості, емпатії, уміння висловлювати власні почуття, при цьому участь у всіх процедурах разом з групою в ролі «граючого тренера» складають суть:
А. Аналітичної функції керівництва Т-групою.
Б. Посередницькою функції.
В. Спонукальною функції.
Г. Експертної функції.
24. У тренінговій практиці прийнято виділяти три основні стратегії ведення СПТ, виключіть зайву:
А. Навчальна форма ведення групи.
Б. Вільне ведення групи.
В. Програмоване ведення групи.
Г. Проміжна форма ведення групи.
25. Яка з фаз розвитку Т-групи не відноситься до класифікації С. Кратохвіла:
А. Фаза знайомства членів групи з тренером і один з одним.
Б. Фаза орієнтації і залежності.
В. Фаза конфлікту.
Г. Фаза співпраці та цілеспрямованої діяльності.
|
|
|
26. У складі компетентності спілкування виділяють три основних її компонента, виключіть зайвий:
А. Когнітивний компонент.
Б. Поведінковий компонент.
В. Емоційний компонент.
Г. Раціональний компонент.
27. Суть якого з основних компонентів компетентності в спілкуванні відображає володіння вербальними і невербальними засобами соціальної поведінки і вміння ефективно використовувати різноманітні засоби спілкування.
А. Когнітивного компонент.
Б. Поведінкового компонент.
В. Емоційної компонент.
Г. Раціонального компонент.
28. В якості внутрішніх умов життєдіяльності тренінгової групи розглядаються певні групові параметри, що з переліченого нижче до них не відноситься:
А. Чисельний склад тренінгової групи.
Б. Керівництво та лідерство.
В. Комунікативна структура тренінгової групи.
Г. Професійна спрямованість тренінгової групи.
29. Отримання людиною інформації про самого себе від партнера по спілкуванню, про те, як він сприйнятий цим партнером називається:
А. Спостереження за переживаннями та інформування іншого.
Б. Саморозкриття учасників.
В. Отримання і видача підтримки.
Г. Психологічний зворотній зв'язок.
30. До якого типу за шкалою "агресивності", запропонованої І.В. Вачковим, відноситься психологічний вплив у процесі тренінгу в результаті якого відбувається формування і відпрацювання умінь і навичок ефективної поведінки.
А. Тренінг як своєрідний метод дресури.
Б. Тренінг як тренування.
В. Тренінг як форма активного навчання.
Г. Тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників
Запитання до підсумкового контролю (іспиту)
1. Соціально-психологічний тренінг (СПТ) як метод активного навчання.
2. Історичні передумови виникнення і розвитку психологічного тренінгу.
3. Порівняльна характеристика СПТ і інших методів групової психологічної роботи.
4. Основні концептуальні підходи до організації соціально-психологічного тренінгу.
5. Основні форми, цілі, завдання СПТ.
6. Основні чинники, що обумовлюють ефективність групового тренінгу.
7. Критерії класифікації тренінгових груп.
8. Основні види груп СПТ.
9. Основні особливості груп особистісно-орієнтованого спрямування.
10. Типи терапевтичного впливу, що застосовуються в психоаналітичних групах.
11. Основні принципи роботи в групах СПТ, що використовують транзактний аналіз.
12. Особливості роботи в групах, що використовують психосинтез.
13. Специфічні особливості роботи в групах арт-терапії.
14. Групи НЛП: основні принципи використання технік НЛП.
15. Психодрама, її ключові поняття і елементи.
16. Основні методи соціально-психологічного тренінгу.
17. Критерії класифікації методів СПТ.
18. Метод дискусії в СПТ.
19. Ігрові методи в СПТ. Різновиди ігрового методу.
20. Методи СПТ, засновані на невербальній активності учасників.
21. Основні принципи реалізації тренінгових методів.
22. Методи роботи з подіями минулого.
23. Методи роботи з подіями, що відбуваються на тренінгу.
24. Тренінгові методи роботи з подіями що конструюються.
25. Групова динаміка і її роль в процесі тренінгової роботи.
26. Ролеві позиції в групі тренінгу. Соціальна і ігрова роль.
27. Групова згуртованість як динамічний аспект тренінгової групи.
28. Керівник тренінгової групи: ролі і функції.
29. Основні стадії розвитку групи.
30. Основні принципи розробки програми СПТ.
31. Групові процеси в СПТ.
32. Домашнє завдання в СПТ.
33. Техніка вербального і невербального спілкування психолога з групою в СПТ.
34. Методи психодіагностики учасників СПТ.
35. Правові і етичні норми проведення СПТ.
36. Особливості взаємин психолога з працедавцем.
37. Правила розробки тренінгових програм.
38. Вимоги до освіти і професійної підготовки тренера СПТ.
39. «Внутрішній» і «запрошений» тренер СПТ.
40. Раціональне і емоційне керівництво СПТ.
41. Особистісні особливості тренера СПТ.
42. Техніка релаксації, саморегуляції і відновлення психолога після проведення СПТ.
43. Комплектування тренінгової групи.
44. Склад тренінгових груп: якісний і кількісний аспекти.
45. Поняття про гетерогенність і гомогенність групи тренінгу.
46. Критерії класифікацій тренінгових вправ.
47. Основні етапи роботи зі створення тренінгових технік.
48. Корпоративні тренінги.
49. Поняття про коучинг.
50. Тренінг продажів.
51. Тренінг вирішення конфліктів.
52. Релаксаційний тренінг.
53. Соціально-психологічний тренінг для керівників.
54. Тренінг вирішення конфліктів.
55. Тренінг управлінських умінь.
56. Тренінг організаційного розвитку.
57. Тренінг лідерства.
58. Тренінг ефективної самопрезентації.
59. Тренінг переговорів.
60. Тренінг підготовки персоналу.
|
|
|
II. Информирование о введении временных ограничений или прекращении движения транспортных средств по автомобильным дорогам
II. Компетенции, формируемые в результате освоения учебной дисциплины
II. Порядок формирования экспертных групп, организация экспертизы заявленных на Конкурс проектов и регламент работы Конкурсной комиссии
III. Правотворчество и процесс формирования права
III. Форми та строки подання звіту
IV. Формирование новых знаний.
Q Есть ли какие-нибудь способы проверки сформированности (или сохранности) хронометрических представлений?
VI. ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ФОРМИ І МЕТОДИ.
Алгоритм формирования направления движения
